3.5. Дворові мережі та газопроводи-вводи

Під час будівництва зовнішніх газопроводів використовують сталеві та пластмасові труби. Останні передбачають для підземних газопроводів територією міста - тиском до 0,3 МПа, а територією селищ і сіл та на міжселищних газопроводах - тиском до 0,6 МПа. Металеві труби для газопроводів - це, як правило, труби, що виготовлені з вуглецевої сталі: електрозварні прямошовні (ГОСТ 10705-80, група "В") та безшовні гарячекатані (ГОСТ 8731-74*, ГОСТ 1050-74), Матеріали (труби, фасонні деталі, арматура, зварювальний дріт тощо), які використовуються для монтажу систем газопостачання, повинні мати сертифікати, що підтверджують їх відповідність вимогам Держстандарту, а обладнання - паспорти та інструкції з монтажу та експлуатації.

Рис. 3.5. Схема газопостачання житлового будинку:

1 - ввід; 2 - запірна арматура; 3 - внутрішній газопровід; 4 - газовий прилад; 5 - дворовий газопровід; 6 - конденсатозбірник; 7 - ковер; 8 - відгалуження; 9 - мережа низького тиску

Житлові будинки найчастіше приєднуються до газопроводів ни­зького тиску Дворовими газопроводами подають газ від від­галужень до окремих будинків і вводів. Відгалуження 8 служить для подання газу в дворову мережу 5 і приєднується до вуличної мережі в точці, найближчій до будинку, що газифікується, або груші будинків. У кінці відгалуження встановлюється запірна арматура 2 (засувка, край або гідрозатвір), яку розташовують у колодязі. Ці колодязі влаштовують з негорючих, вологостійких і біостІйких матеріалів за умови непроникнення в них ґрунтової води. Зовнішню поверхню стінок колодязів виконують гладкою, обштукатуреною та покритою бітумними гідроізоляційними матеріалами.

При зміні температурних умов на газопроводі виникають розтягувальні зусилля, які можуть розірвати зварні стики або Інші з'єднання. Щоб уникнути цього, на газопроводі, і особливо біля засувок у колодязі, встановлюють лінзові компенсатори , які гасять ці зусилля. Крім гасіння температурних деформацій, компенсатори дозволяють легко демонтувати і замінювати засувки та прокладки. Лінзові компенсатори розташовують після засувок за рухом газу.

Для збирання конденсату передбачаються конденсатозбірники у вигляді циліндричних горшків, що приварюються до трубопроводу знизу. Через відвідну трубу зібраний конденсат відкачується насосом. Конденсатозбірники встановлюються в понижених точках трубопроводу, нижче від глибини промерзання ґрунту. Трубопровід прокладають з нахилом до конденсатозбірника.

Рис. 23. Газовий колодязь:

1 - горшок; 2 - газопровід: 3 –трубка для відводу конденсату; 4 – резервний скид; 5 - ковер; 6 - штуцер із заглушкою

Рис. 24. Крани газові коркові:

а - сальникові; б — натяжний: е- цапковий: 1 - корпус; 2 - сальник; 3 - корок; 4 - натяжна гайка; 5 – накидна гайка; 6 – муфта

Рис. 25. Конденсатозбірник:

1- газопровід: 2 – лінзовий компенсатор: З - люк: 4 - ковер; 5 - шток; 6 - засувка: 7 - сальник; 8 - фланці; 9 – приямок

При підходах підземних газопроводів до стін будинків (при улаштуванні вводів) над газопроводами-вводами ,для можливості своєчасного виявлення витоків газу з підземних газопроводів повинна передбачатися установка контрольних трубок (КТ). Підземні еталоні газопроводи слід захищати від ґрунтової корозії захисним ізоляційним покриттям дуже посиленого типу та від корозії блукальними струмами катодним або протекторним способом. На вводах зовні будинків (на стояках надземного вводу) повинні бути встановлені сталеві пробки діаметром умовного проходу 20-25 мм. Запірну арматуру на вводі (крани або засувки - рис. 3.8, 3.9) встановлюють на висоті не більш за 1500 мм від рівня землі. Діаметри вводів визначають за розрахунком, але приймають не менше 50 мм. Запірну арматуру вводу монтують не вище ніж 1,5 м від рівня землі.

а) б) в)

Рис, 26. Засувки газові:

а- клинова дводискова з невисувним шпинделем: б-з патрубками; в - фланцева

Можливі конструкції влаштування вводів наведені на рис. 3,10 Місця введення газопроводів у житлові будинки повинні передбачатися в нежилі приміщення, де є доступ для обслуговування газопро­водів. В існуючих житлових будинках, що належать громадянам на правах приватної власності, допускаються вводи газопроводів здійснювати в житлові приміщення, де встановлені опалювальні прилади, н умови встановлення додаткових вимикальних пристроїв зовні будинків.

Рис. 27 . Влаштування вводу газопроводу:

1 - труба вводу газу: 2 - футляр; 3- пробка; 4 -- запірна арматура;

5 - розподільчий трубопровід; 6 - кран на стояку; 7 - стояк;

8 - двері шафи

Розміщення вимикальних пристроїв на газопроводах влашто­вують у доступних для обслуговування місцях зовні будинків, на відстанях (по горизонталі): від дверних і віконних отворів не менше 0,5 м; до приймальних пристроїв припливної вентиляції - не менше 5 м

Вводи газопроводів у громадські будинки передбачають безпосередньо в приміщення, де встановлені газові прилади, або в коридори. Вводи газопроводів у будинки промислових підприємств та інші бу­динки виробничого характеру здійснюють у приміщення, де знаходяться агрегати, що споживають газ, або в суміжні з ним приміщення за умови їх з'єднання відкритим отвором.

Ввідні газопроводи не повинні проходити через фундаменти ті під фундаментами будинків. Не допускається ввід газопроводів у підвали, ліфтові приміщення, вентиляційні камери та шахти, приміщення сміттєзбірників, трансформаторних підстанцій та розподільчих пристроїв. У місцях проходів через зовнішні стіни будинків газопроводи прокладають у футлярах. Простір між стіною та футляром старанно замуровується на вето товщину стіни. Кінці футляра повинні виступати за стінку не менш ніж на 3 см, а діаметр його приймається з умови, щоб кільцевий простір між газопроводом і футляром був не менше 5 мм для газопроводів номінальним діаметром не більше 32 мм І не менше 10 мм для газопроводів більшого діаметру. Простір між газо­проводом і футляром необхідно закладати герметичними еластичними матеріалами. У межах футляра газопровід повинен бути зафарбований і не мати стикових з'єднань.