Розділ іv. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи Стаття 152. Зґвалтування

		Примітки
Підслідність — прокуратури.
Категорія – ч. 1 – злочин середньої тяжкості, ч. 2 — тяжкий, ч. 3, 4 – особливої тяжкості.
Об’єкт злочину – статева свобода чи статева недоторканність особи. Додатковим факультативним об’єктом можуть бути здоров’я, воля, честь і гідність особи, нормальний розвиток неповнолітніх. Потерпілим може бути особа як чоловічої, так і жіночої статі.	Під статевими зносинами у ст. 152 слід розуміти природний (гетеросексуальний) статевий акт.
З об’єктивної сторони зґвалтування полягає у статевих зносинах, які поєднуються з: 1) застосуванням фізичного насильства; 2) погрозою його застосування (воля потерпілої особи придушується); 3) з використанням безпорадного стану потерпілої особи (її воля ігнорується).	Погроза як спосіб учинення зґвалтування – це залякування потерпілої особи застосуванням фізичного насильства за допомогою висловлювань, жестів, інших дій (наприклад, демонстрація зброї).
Суб’єкт злочину є осудна особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 14-річного віку.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює, що вчиняє природний статевий акт із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, і бажає це зробити..	Мотиви не впливають на кваліфікацію.
Кваліфікуючими ознаками зґвалтування є вчинення його: 1) повторно; 2) особою, яка вчинила один із злочинів передбачених ст. 153-155 ККУ (ч.2 ст. 152 ККУ). Особливо кваліфікуючими ознаками є: 1) вчинення його групою осіб; 2) зґвалтування неповнолітньої особи (ч. 3 ст. 152); 3)спричинення особливо тяжких наслідків; 4) зґвалтування малолітньої особи (ч. 4 ст. 152).

Стаття 153. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом

		Примітки26
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину за ч. 1 ст. 153 – середньої тяжкості; за ч. 2 ст. 153 – тяжкі; за ч. 3 ст. 153 – особливої тяжкості.	Сфера діяльності статті – невизначене коло фізичних осіб.
Об’єктом злочину є статева свобода чи статева недоторканність особи. Потерпілим є особа жіночої або чоловічої статі, яка всупереч своїй волі виконує роль сексуального партнера винного.	Суспільна небезпечність діяння полягає в тому, що воно посягає на статеву недоторканність і свободу особистості.
Об’єктивна сторона злочину полягає у задоволенні статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погроз його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.
Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом. Метою є задоволення статевої пристрасті неприродним способом.	Винний визнає, що здійснює дії, які принижують честь і гідність іншої особи, та бажає здійснити ці дії.
Суб’єктом злочину є особа жіночої або чоловічої статі (залежно від змісту вчинення дій сексуального характеру), якій виповнилось 14 років.
Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) групою осіб; 3) особою, яка вчинила один із злочинів, передбачений статтями 152 або 154; 4) щодо неповнолітньої чи неповнолітнього (ч. 2 ст. 153), а особливо кваліфікуючими: 1) вчинення злочину щодо малолітнього чи малолітньої; 2) спричинення особливо тяжких наслідків (ч.3 ст. 153).

1 Під задоволенням статевої пристрасті неприродним способом потрібно розуміти будь'які дії сексу' ального характеру незалежно від їх гетеро' або гомосексуальної спрямованості (крім природного статевого акту), які здатні задовольнити статеву пристрасть чоловіка або жінки (мужолозтво, лесбіянство, ороген' італьний контакт, аногенітальний контакт чоловіка з жінкою)

_{Стаття 154. Примушування до вступу в статевий зв’язок}

		Примітки27
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину за ч. 1 ст. 154 – невеликої тяжкості; за ч. 2 ст. 154 – середньої тяжкості.
Мета статті – охорона честі, гідності та здоров’я людини.	Сфера дії статті – не визначене коло фізичних осіб.
Об’єктом злочину є статева недоторканність та статева свобода особи. Потерпілим може бути особа як чоловічої, так і жіночої статі.	Суспільна небезпечність діяння полягає в тому, що воно посягає на статеву недоторканність і свободу особи.
Об’єктивна сторона – злочин виражається у примушуванні особи жіночої або чоловічої статі до вступу в статевий зв’язок.	Закінченням злочину є момент примушування, незалежно від того чи вдалось винному здійснити свою мету. Склад злочину – формальний.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Метою є примушення до вступу в статевий зв’язок, гомосексуальні відносини чи здійснення інших статевих дій з потерпілим (потерпілою).	Винний визнає, що здійснює дії, які принижують честь та гідність іншої особи, та бажає здійснити ці дії.
Суб’єкт злочину – особа жіночої або чоловічої статі віком від 16 років. Суб’єкт є спеціальним: це особа, від якої жінка або чоловік матеріально чи службово залежні.
Кваліфікуючими видами є примушування до вступу у статевий зв’язок, поєднане з погрозою: знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів; розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів.

²⁷ Примушування – психічний вплив на особу з метою присилувати її проти особистого бажання всту' пити у статевий зв’язок.

Матеріальна залежність – знаходження потерпілої особи на повному або частковому утриманні вин' ної особи .

Службова залежність означає, що потерпіла особа є підлеглою винної особи по службі або роботі, або залежить від неї з приводу навчання;ревізіїї, що проводиться; видання художнього чи наукового твору; підго' товки дисертації.

Стаття 155. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості

		Примітки28
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – середньої тяжкості.
Об’єкт злочину – нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток неповнолітніх. Додатковим факультативним об’єктом може виступати здоров’я особи. Потерпілим від злочину є особа жіночої або чоловічої статі, яка не досягла статевої зрілості.	Статева зрілість полягає у завершенні формування організму чоловіка чи жінки, коли статеве життя, а для жінок, крім того, запліднення, вагітність, пологи та годування дитини є фізіологічно нормальною функцією і не завдає шкоди подальшому розвиткові організму.
Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні природного статевого акту з особою, яка не досягла статевої зрілості.	Злочин вважається закінченим з моменту початку статевого акту.
Суб’єкт – особа чоловічої або жіночої статі, якій виповнилось 16 років (завжди протилежної статі потерпілої особи).
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Психічне ставлення до стану статевої зрілості потерпілої особи може бути ї необережним – коли винний знав або допускав, що потерпіла особа не досягла статевої зрілості , або коли він міг і повинен був це передбачити. Це питання вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням обізнаності винного про вік потерпілої особи, її зовнішнього вигляду і поведінки, інших факторів.
Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 155) є: 1) вчинення його батьком, матір’ю або особою, що їх замінює; 2) спричинення безплідності чи інших тяжких наслідків (смерть, тяжкі тілесні ушкодження, самогубство потерпілої особи, тяжку хворобу тощо). Суб’єктивна сторона вдносно наслідків – необережність.

²⁸ Стан статевої зрілості встановлюється судово'медичною експертизою.

_{Стаття 156. Розбещення неповнолітніх}

		Примітки29
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – злочин середньої тяжкості.
Об’єкт злочину – статева недоторканність і нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток неповнолітніх.	Закінченим злочин є з моменту вчинення розпусних дій. Потерпілим виступає особа чоловічої або жіночої статі, яка не досягла 16-річного віку. Згода потерпілої особи на вчинення з нею розпусних дій не виключає кримінальної відповідальності.
Об’єктивна сторона виражається у вчиненні розпусних дій сексуального характеру, здатних викликати фізичне і моральне розбещення неповнолітніх.	Розпусні дії завжди носять сексуальний характер, вони можуть бути як фізичними (оголення і мацання статевих органів як потерпілої, так і винної особи; вчинення в присутності неповнолітнього демонстративного статевого акту тощо), так й інтелектуальними (сексуальні оповідання, демонстрування порнофільмів тощо).
Суб’єкт злочину – особа жіночої або чоловічої статі, яка досягла 16-річного віку. Винний і потерпілий можуть бути особами як однієї, так і різної статі.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При цьому ставлення винного щодо віку потерпілої особи може бути як умисним, так і необережним.
Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення розпусних дій: 1) щодо малолітньої особи, тобто особи, що не досягла 14 років; 2) батьком, матір’ю або особою, що її замінює.

1 Природні статеві зносини з особою, якій не виповнилось 16 років і яка не досягла статевої зорілості, за її згодою кваліфікуються за ст. 155.

Вчиненнÿ розпусниõ ä³é ф³зичногî характеру, êîëè ö³ 䳿 поºднуютьсÿ ç грубиì порушенняì громадськогî порядку, ìîæå розглядатисü ÿê хул³ганство, ùî в³дзначаºтьсÿ винятковиì öèí³çìîì (ñò. 296)