Стаття 422. Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості

		Примітки
Підслідність – прокуратури.
Категорія злочину – тяжкий	За наявності ознак ч. 3 ст. 422.
Об’єктом злочину є порядок зберігання військової таємниці.	Предметом злочину в першій його формі є відомості військового характеру, які станов- лять державну таємницю, у другій – документи, матеріали, що містять відомості військового характеру, які становлять державну таємницю, а також предмети, відомості про які становлять державну таємницю.
Об’єктивна сторона злочину передбачає суспільно-небезпечні дії або бездіяльність, у другій його формі – також суспільно- небезпечні наслідки і причинний зв’язок між вказаними діями та наслідками.	Відомості військового характеру, які станов- лять державну таємницю, - це інформація, що належить до державної таємниці у сфері оборони. Для кваліфікації за ч.1 ст.422 не має значення, яким чином відповідні відомості стали йому відомі. Злочин виражається у таких формах: 1) роз- голошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, за від- сутності ознак державної зради; 2) порушення встановлених правил поводження з документ- тами або матеріалами, що містять відомості військового характеру, які становлять державну таємницю, а також з предметами, відомості про які становлять державну таємницю, що потягло їх втрату.
Суб’єктивна сторона – злочин у першій його формі може бути вчинений умисно чи необереж- но, а у другій – тільки необережно.
Суб’єкт злочину – спеціальний.	Ним є військовослужбовець або військово- зобов’язаний під час проходження ним відповідних зборів, а за ч. 2 – особа, якій відповідні документи, матеріали чи предмети були довірені.
Кваліфікуючі ознаки злочину – настання тяжких наслідків.

Стаття 423. Зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем

		Примітки
Підсл ідніст ь – прокурат ури.
Категорія злочину – особливо тяжкий.	За наявності ознак ч. 3.
Об’єктом злочину є порядок виконання військовими службовими особами військових формувань України своїх повноважень щодо забезпечення військового правопорядку у сферах: використання військового майна, проходження військово ї служби військовослуж бовцями та виконання трудових обов’язків робітниками і службовцями військових формувань, та в ін ших сферах життєдіяльност і військових формувань України.	Обов’язковою озна кою др угої форми цього злочину є п ідлеглий, який може виступати як потерпілий. Предметом злочину є транспортні засоби, споруди та ін ше в ійськове майно.
Об’єктивна сторона злочину може виражатись тільки в діях – у пор ушенн і службових прав і обов’язків, яке винний міг ско їти лише завдяки своєму службовому становищу. Істотна шкода – це така шкода, яка в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мін імум доходів громадян. Якщо зазначені дії полягають у завданні матеріальний збитків, то тяжкими наслідками вважається шкода, яка більше н іж у 500 разів перевищує неоподатков уваний мін імум доходів громадян.	Злочин виявляється в активних діях, спрямованих на незаконне використання транспортних засобів, споруд чи ін шо го військового майна, а також незаконне використання підлегло го для особисти х послуг чи посл уг ін шим особам, а також ін ше зловживання владою або службовим становищем, вчинене з корисливих мотивів чи в ін ших особистих інтересах трет іх осіб, якщо таке діяння заподіяло істотн у шкоду.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі умисл у або може мати змішан у форму.	Зловживання владою або службовим становищем не є самоціллю, а способом, за допомогою якого службова особа хоче домогтися певного вигідного для себе чи ін ши х осіб результат у.
Суб’єкт злочину – спец іальний.	Ним є т ільки військова службова особа.
Кваліфікуючими ознаками злочину є спричинення тяжких насл ідків. Особл иво кваліф ікуючими озна ками злочину є вчинення його в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Стаття 424. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень

		Примітки
Підсл ідніст ь – прокурат ури.
Категорія злочину – особливо тяжкий.	За наявності ознак ч. 4.
Основним безпосереднім об’єктом злочину є порядок виконання військо- вими службовими особами військових формувань України сво їх повноважень щодо забезпечення в ійськового право- порядку у сферах: використання військового майна, проходження в ійсько- вої служби в ійськовослуж бовцями і виконання трудових обов’язків робітни- ками і сл ужбовцями в ійськових форму- вань та в ін ших сферах життєдіял ьност і військових формувань України. При застосуванні нестат утних методів впливу щодо п ідлеглого обов’язковим додатко - вим об’єктом є честь та гідн ість п ідлег- лого, а при застосуванн і насильства – життя, здоров’я, воля, честь та гідн ість підлеглого.	Підлеглими у в ійськово го начальника можуть бути військовослужбовці, військовозобов’язан і п ід час проходження ними відповідних збор ів, робітники та службовц і того чи ін шого військового формування.
Об’єктивна сторона злочину може проявлятися тіл ьки в діях: 1) застосував- ння нестатутних заходів впливу щодо підлеглого; 2) перевищення дисциплін- нарної влади; 3) застосування насильства щодо п ідлеглого; 4) ін шо го перевищення влади чи службових повноважень.	Якщо вони полягають у завданні матеріальних збитків, то тяжкими наслідками вважається шкода, яка більше н іж у 500 разів перевищує неоподатковуваний мін імум доходів громадян.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі умисл у або може мати змішану форму.
Суб’єкт злочину – спец іальний	Ним є військовий начальник
Кваліфікуючими ознаками злочину у 1 – 3 його формах є вчинення його із застосуванням зброї, а крім то го, у будь-якій із його форм – спричинення тяжких наслідків. Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Стаття 425.Недбале ставлення до військової служби

		Примітки
Підслідність – прокуратури.
Категорія злочину – тяжкий.	За наявності ознак ч. 2, 3.
Об’єктом злочину є порядок виконання військовими службовими особами військових формувань України своїх повноважень щодо забезпечення військового право- порядку у сферах: використання військового майна, проходження військової служби військово- службовцями та виконання трудових обов’язків робітниками і службов- цями військових формувань, та в інших сферах життєдіяльності військових формувань України.	. Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов’язків через недбале чи несумлінне ставлення до них.
Об’єктивна сторона злочину характеризується суспільно- небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби, суспільно-небезпечними наслідками у вигляді істотної шкоди і причинним зв’язком між вказаними діями і наслідками. Відповідальність за зазначені дії буде тільки тоді, коли настала істотна шкода. Істотна шкода – це така шкода, яка в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.	Невиконання обов’язків означає невиконан- ня дій, що входять у коло службових обов’язків. Неналежне їх виконання озна- чає нечітке, формальне або неповне здійс- нення обов’язків. В останньому випадку винному інкримінується не дія, а те, що службовою особою не було виконано. Недбале ставлення до військової служби може проявлятися у поганому (не належ- ному) виконанні своїх службових обов’яз- ків, тяганині тощо.Якщо вони полягають у завданні матеріальний збитків, то тяжкими наслідками вважається шкода, яка більше ніж у 500 разів перевищує неоподатко- вуваний мінімум доходів громадян.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережністю – злочинною самовпевненістю або злочинною недбалістю.
Суб’єкт злочину – спеціальний.	Ним є тільки військова службова особа.
Кваліфікуючими ознаками злочину є спричинення тяжких наслідків. Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Стаття 426. Бездіяльність військової влади

		Примітки
Підсл ідніст ь – прокурат ури.
Категорія злочину – тяж кий.	За ознаками ч. 2, 3.
Об’єктом злочину є порядок виконання військовими службовими особами військових формувань України своїх повноважень щодо забезпечення військового порядку у сферах: використання військового майна, проходження військово ї служби військовослуж бовцями і виконання трудових обов’язків робітниками і службовцями військових формувань та в ін ших сферах життєдіяльност і військових формувань України.	Військовими службовими особами вважаються військов і начальники, а також ін ші в ійськовослужбовц і, які обіймають пост ійно чи тимчасово посади, пов’язані з виконанням орган ізац ійно-розпорядчих чи адмін істративно-громадськи х обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним дор ученням повноважного командування. Предметом злочину є транспортні засоби, споруди та ін ше в ійськове майно.
Об’єктивна сторона злочину може проявлятися тіл ьки у сусп ільно- небезпечній бездіяльност і. Кр ім того, його обов’язковими ознаками є сусп іл ьно-небезпечні наслідки у вигляді істотно ї шкоди і причинний зв’язок між в казаними бездіяльн істю та наслідками. Формами цього злочину є : 1) неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим; 2) непорушення кримінально ї справи щодо п ідл еглого, який вчинив злочин; 3) ін ше невиконання дій, які в ійськова службова особа за сво їми сл ужбовими обов’язками повинна була виконати.	Для наявності складу злочин у у будь- якій його формі потрібно встановити : 1) чи покладається на цю сл ужбову особу обов’язок вчинити певні дії, невчинення яких ставиться їй у вину; 2) чи мала службова особа реальн у можливість у конкретни х умовах вчинити необхідн і дії; 3) чи справді не були виконані обов’язки, які покладен і на цю службову особу.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною або змішаною формою вини	.Ставлення військової службово ї особи до невиконання нею певних дій завжди є умислом.
Суб’єкт злочину – спец іальний.	У першій його формі є в ійськовий начальник; у другій – командир військово ї частини чи з’єднання, начальник військово ї установи ЗС чи ін шо го в ійськового формування; у трет ій – будь-яка в ійськова службова особа.
Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Стаття 427. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни

		Примітки
Підсл ідніст ь – прокурат ури.
Категорія злочину – тяжкий.
Об’єктом злочину є порядок виконання військовим начальником свого військового обов’язку в умовах бойової обстановки.	Предметом злочину є військов і сили, укріплення, бойова техн іка, ін ші засоби ведення війни.
Об’єктивна сто рона злочину характеризується сусп ільно небезпечними діями або бездільн істю, які можуть виразитися у формі: 1) здач і ворогов і начальником ввірених йому в ійськових сил; 2) не зумовленого бойовою обстановкою залишення ворогов і укріплень, бойово ї та спеціальної техн іки чи ін ших засобів ведення війни. Здача ввірених в ійськових сил може виражатися у формі зупинення опору і кап іт уляц ії перед противником або невжиття заходів до захист у особового складу, внаслідо к чого в ін потрапив до ворога. Злочин буде закінченим з мо менту вчинення начальником зазначених дій.	Військові сили – це особовий склад, діями якого дор учено кер увати начальникові та який може бути озброєний запасами ведення бою або в певній конкретн ій обстановці не мати таких засобів. Укріплення – це будь-які інженерн і споруди (доти, дзоти, окопи). Інші засоби ведення війни – це матер іально – техн ічн і засо би, які використовуються в бойових діях (зброя., бойові припаси, засоби забезпечення бойових дій, засоби індивідуального захисту в ійськовосл ужбовців тощо ).
Суб’єкт злочину – спец іальний.	Ним є військовий начальник (командир), який має у своєму п ідпорядкуванні особовий склад, бойову та ін шу в ійськову техн іку
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю.	Вказан і діяння повинні бути вчинені не з метою сприяння ворогові. В ін шо му ж випадку їх треба квал іфікувати за ст. 111 як перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного кон фл ікт у, або як подання іноземн ій державі допомоги у проведенні п ідривної діяльност і проти України.

Стаття 428. Залишення гинучого військового корабля

		Примітки
Підслідність – прокуратури.
Категорія злочину – тяжкий.
Об’єктом злочину є порядок виконання військового обов’язку командиром військового корабля і членами його екіпажу, який забезпечує живучість корабля.	До військових кораблів відносяться бойо- ві кораблі, кораблі спеціального призначення, морські і рейдові судна забезпечення (буксири, баржі, катери, мінно-торпедні катери, паливозаправники тощо).
Об’єктивна сторона злочину полягає у залишенні військового корабля, що гине: 1) командиром, який не виконав до кінця своїх службових обов’язків; 2) особою зі складу команди корабля без належного на те розпорядження командира. Командир корабля в складній і небезпечній обстановці зобов’язаний вжити всіх заходів для врятування корабля, а якщо це виявляється неможливим – вжити всіх заходів по залишенню корабля особовим складом, врятування або знищення у воєнний час важливих документів, майна і тільки після цього залишити гинучий корабель (командир покидає корабель останнім).	Члени команди мають право залишити корабель тільки з дозволу командира. Під залишенням корабля розуміється схід з нього на берег, на інше судно, катер чи шлюпку, пліт, гелікоптер тощо. Злочин буде закінченим з моменту протиправного залишення військового корабля.
Суб’єкт злочину – спеціальний.	Ним є: 1) командир військового корабля; 2) старший помічник (помічник) командира корабля, якщо під час загибелі корабля саме він командує кораблем, або 3) будь-який інший військовослужбовець, який входить до складу команди корабля.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною формою вини.	Якщо за обставинами командир не міг виконати до кінця своїх обов’язків, а особа зі складу корабля не мала можливості отримати відповідне розпорядження, відповідальність за залишення військового корабля, що гине, виключається.

Стаття 429. Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю

		Примітки
Підсл ідніст ь – прокурат ури.
Категорія злочину – тяжкий.
Об’єктом злочину є порядок виконання військового обов’язку в бою.	Поле бою – це земельна ділянка , морський чи повітряний простір, в якому ведеться бій, а час бою – це проміжо к часу, упродовж яко го цей бій триває.
Об’єктивна сто рона злочину характеризується сусп ільно-небез- печними діями і може проявитися у таких сферах: 1) самов іл ьне залишення поля бою п ід час бою; 2) відмова під час бою діяти зброєю.	Якщо в ійськова службова особа, скажімо, сама, без дозволу ви щого командира, залишає поле бою і наказує робити таке саме своїм п ідлеглим, вона має нести відповідал ь- ність за сукупністю злочинів, передбачених статтями 424 і 429, а в разі не зумовленого бойовою обстановкою залишення ворогов і засобів ведення війни – і ст. 427. Умисне знищення або пошкодження збро ї, бойових припасів, військово ї техн іки з метою унеможливити їх застосування п ід час бою квал іфікуєт ься за сукупністю злочинів, передбачених статтями 411 і 429.
Суб’єкт злочину – спец іальний.	Ним є будь-який військовослужбовець.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини. Мотивом злочину може бути боягузтво, легко духість та ін ші мотиви, крім протидержавного.	Хоча у нормі ст. 429 це прямо не зазначено, суть закону п ідказує, що вказан і дії повинні бути вчинені не з метою сприяння ворогові. В ін шому ж випадку їх тр еба кваліфікувати за ст. 111 як перехід на бік ворога в умовах воєнного стану чи в період збройного кон флікт у.

Стаття 430. Добровільна здача в полон

		Примітки
Підсл ідніст ь – прокурат ури.
Категорія злочину – тяж кий.
Об’єктом злочину є порядок виконання військового обов’язку в умовах воєнного стану та в бойовій обстановці.
Об’єктивна сторона злочину виражається у здач і в полон. Як випливає зі зміст у диспозиції, обов’язковою ознакою складу цього злочину є час: добров ільна здача в полон може бути вчинена лише п ід час ведення військови х дій.	Злочин може виявитись у діях: коли військовослужбовець під час бою викидає білий прапор чи залишає розташування свого підро зділу і втікає до розташування ворожи сил, де здається в полон, або бездіяльност і. Коли він зали шається на полі бою п ід час в ідст упу своїх в ійськ і захоплюється в полон після заняття відпов ідних бойових позицій в ійськами ворога. Добровільн іст ь означає, що особа не примушується до здач і в полон своїм військовим начальником чи ін шою особою і має можлив ість надал і виконувати свій військовий обов’язок.
Суб’єкт злочину – спец іальний.	Ним є будь-який військовосл ужбовець.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у вигляді прямого умислу, а також спеціал ь- ними мотивами (боягузтво, легко- духість).	Боягузтво – це несміливість, що властива особі, яка легко п іддається почуттю страху, пан іц і. Легкодухість – це відсутн ість чи брак твердості, р ішучост і, мужност і. Ці два поняття синонімічн і.

Стаття 431. Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні

		Примітки
Підсл ідніст ь – прокурат ура.
Категорія злочину – тяжкий.
Об’єктом злочину є порядок виконання військовослуж бовцем військового обов’язку в умовах полону.	Військовополоненим особа є з моменту потрапляння під владу військового супротивника і до мо менту її остаточного зв ільнення та репатріац ії.
Об’єктивна сто рона злочину може проявитися у таки х формах: 1) добровіл ьна участь в ійськовослужбовця, який перебуває в полоні, у роботах, що мають військове значення, або в ін ших захо дах, які явно можуть заподіяти шкоду Україн і або сою зним з нею державам, за в ідсутност і ознак державної зради (ч. 1); 2 ) насильство над ін шими в ійськовополоненими (ч. 2); 3) жорстоке поводження з ін шими військовополоненими з боку військовополоненого, який перебуває у становищі стар шого (ч. 2 ); 4) вчинення військовослужбовцем, який перебуває в полоні, дій, спрямованих на шко ду ін шим в ійськовополоненим (ч. 3).	Роботами, що мают ь воєнне значення, вважаються роботи, пов’язані з виробництвом зброї, боєприпасів, бойової техн іки тощо. Згідно з Конвенцією про поводження з військовополоненими, до роботи можуть залучатися т ільки працездатні військовополонені, при цьому офіцери та прирівняні до них особи – лише за їх згодою. У примусовому порядку військово-полонені можуть бути притягнені т ільки до робіт у сільському та домашньому господарств і, з надання комунальних, транспортних послуг та деяки х ін ши х робіт за умови, що вони не мають воєнного характеру чи значення.
Суб’єкт злочину – спец іальний.	Ним може бути : у пер шій і четверт ій фор мах – будь-який військовослужбо- вець, що перебуває в полоні, а в другій і тр ет ій – в ійськово полонений, який перебуває у становищі стар шого.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у вигляді прямого умислу.	У перши х трьо х його формах мотивами злочину можут ь бути будь- які, крім в ідверто антидержавницьких, а в четвертій – корисливий або мета забезпечення поблажливого до себе ставлення з боку ворога.

Стаття 432. Мародерство

		Примітки
Підсл ідніст ь – прокурат ури.
Категорія злочину – тяжкий.
Об’єктом злочину є бойова слава ЗС і честь в ійськовосл ужбовця, а також порядок дотримання звичаїв та правил війни. Предметом мародерства може бути тільки приватне майно вбитих чи поранених, незалежно від то го , до чиє ї армії останн і належать.	Зброя, боєприпаси, документи, що містять в ідо мост і в ійськового характеру, ін ші предмети, що збираються для їх використання під час ведення військових дій, не є предметом цього злочину.
Об’єктивна сто рона злочину виражається у сусп ільно-небезпечних діях – викраденн і речей, що знаходят ься при вбитих і поранених. Обов’язковою ознакою складу є місце – поле бою.	Поле бою – земельна, у то му числ і у межах населеного пункт у, ділян ка, морський чи повітряний простір, у якому ведеться бій. Предмети можуть бути викраден і як п ід час бою, так і в ідразу п ісл я нього.
Суб’єкт злочину – спец іальний.	Ним є будь-який військовосл ужбовець.
Суб’єктивна сто рона злочину характеризується вчиненням тільки з прямим умислом. Мотив – корисливий.

Стаття 433. Насильство над населенням у районі воєнних дій

		Примітки
Підсл ідніст ь – прокурат ури.
Категорія злочину – тяж кий.
Об’єктом злочину є порядок дотримання звичаїв та правил війни.	Женевська Конвенція “Про захист цивільного населення під час в ійни” в ід 12 серпня 1949 р. забороняє будь-яке залякування, терор, пограбування і репресії щодо цив ільних осіб.
Об’єктивна сторона злочину полягає у сусп ільно-небезпечних діях. Формами його є : 1) насильствво над населенням у районі воєнних дій; 2) протизаконне знищення майна, що належить населенню, під приводом воєнної необхідност і, вчинюване в районі воєнних дій; 3) протизаконне відібрання майна, що належить населенню, під при- водом воєнної необхідност і, вчинюване в районі воєнних дій (ч. 1); 4) розбій, вчинюваний щодо населення у районі воєнних дій ( ч. 2). Обов’язковою озна кою складу злочину є місце його вчинення.	Цивільне населення скл адається зі всіх осіб, які є цивільними особами. До останніх же належать будь-які особи, за винятком ти х, що зазначенні у ст. 4 (А.1, А.2, А.3, А.6) Женевсько ї конвенції про поводження з військовополоненими і в ст. 43 Додатково го протоколу І до Женевсько ї конвенції. Насильство над населенням включає різноман ітн і форми посягання на життя, здоров’я, честь і гідн ість цивільних осіб: тіл есн і ушкодження, незаконне позбавлення волі тощо. Якщо насильство виражається в убивстві, згвалт уванні, заподіянн і т ілесних ушкоджень – в ідпов ідал ьн ість настає за сукупністю злочинів.
Суб’єкт злочину – спец іальний.	Ним є будь-який військовосл ужбовець.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Стаття 434. Погане поводження з військовополоненими

		Примітки
Підсл ідніст ь – прокурат ури.
Категорія злочину – середньо ї тяжкост і.
Об’єктом злочину є порядок дотримання звичаїв та правил війни.	Женевська Конвенція “Про поводження з військовополоненими” від 12 серпня 1949 р. встановлює такий порядок поводження з військовополоненими, за якого охороняється їх життя, здор ов’я, честь і гідн іст ь.
Об’єктивна сто рона злочину характеризується сусп ільно небезпечним діянням у формі : 1) поганого поводження з військовополоненими: а) яке мало місце неодноразово; б) пов’язано з особливою жорстокістю; в) спрямоване проти хворих і поранених; 2) недбалого виконання обов’язків щодо хвори х і поранених, за відсутност і о знак більш тяж кого злочину.	Військовополоненими є комбантанти (особи, які входять до складу збройних сил противника). Воюючі сторони зобов’язан і в пер іод збройного кон флікт у забезпечувати правовий захист жертв війни, в тому числі і в ійськовополонених, гуманно поводитись з ними. Погане поводження з військовополоне - ними означає позбавлення їх хар чування і сну, заподіяння їм побо їв чи легки х тіл есних ушкоджень, погро зу вбивства або заподіяння тяж кого т ілесного ушкодження тощо.
Суб’єкт злочину – спец іальний.	У першій формі ним може бути будь-який військовослуж бовець, а в другій – військовослуж бовець, на яко го покладено обов’язки щодо л ікування хворих і поранених військовополонених і пікл уванню про них ( л ікар, медсестра, санітар то що).
Суб’єктивна сторона злочину характеризується у пер ших тр ьо х його фор мах умислом, а в четвертій – необережністю.