Стаття 351. Перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради

Примітки

Підслідність – органи внутрішніх

справ.

Категорія злочину – за ознаками ч. 1

– середньої тяжкості, за ч. 2 – особли-

во тяжкий.

Основним безпосереднім об’єктом злочину є авторитет органів держав- ної влади, органів місцевого само- врядування та об’єднань громадян. Обов’язковим додатковим об’єктом виступає право приватної власності, а факультативним можуть виступати громадський порядок, економічна безпека, життя та здоров’я людини.

Потерпілими від злочину можуть бути

службова особа чи громадянин, який виконує громадський обов’язок, а також близькі родичі.

Предметом злочину може бути як рухоме, так і нерухоме майно, що є власністю службової особи, громадянина, який виконує громадський обов’язок, чи когось із близьких родичів.

Об’єктивна сторона злочину характеризується суспільно небезпечними діями, спрямованими на знищення чи пошкодження майна, суспільно- небезпечними наслідками у вигляді майнової шкоди та причинними зв’язком між вказаними діями і наслідками.

Знищення майна – це доведення його до

повної непридатності для використання за цільовим призначенням.

Пошкодження майна – це погіршення

його якості, зменшення цінності або приведення на деякий час у стан, непридатний для використання.

Злочин вважається закінченим з моменту

заподіяння майнової шкоди потерпілому.

Суб’єктом злочину є осудна особа,

якій виповнилося 16 років.

За насильство, що полягає в заподіянні

тілесних ушкоджень середньої тяжкості чи тяжких, відповідальність настає з 14 років.

Суб’єктивна сторона злочину

характеризується прямим умислом.

Кваліфікаційними ознаками знищення або пошкодження майна службової особи

чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, є: а) вчинення його шляхом підпалу; б) вибуху; в) іншим небезпечним способом; г) загибель людей; д) спричи- нення інших тяжких наслідків.

Примітки

Підслідність – органи внутрішніх

справ.

Категорія злочину – невеликої

тяжкості.

Об’єктом злочину є авторитет

державних установ, підприємств,

організацій.

Предметом злочину є: матеріальні блага; вигоди майнового характеру

в будь-якому вигляді.

Матеріальні блага – це будь-які матеріальні

цінності: гроші, товари, речі, рухоме і нерухоме майно, вартість яких може бути виражена в грошовому еквіваленті.

Вигоди майнового характеру – це майнові права, будь-які дії та послуги майнового характеру.

Об’єктивна сторона злочину виражається в отриманні працівником державного підприємства, установи чи організації шляхом вимагання в будь-якому вигляді матеріальних благ чи вигод майнового характеру за виконання чи невиконання будь- яких дій з використанням займаного ним на підприємстві, в установі чи організації становища.

Дії і послуги майнового характеру – це

передача майнових вигод чи відмова від них, безоплатне надання послуг майнового характеру, виконання будь-яких робіт тощо. Одержання винагороди карається, коли було вимагання; одержання винагороди –подяки не є злочином.

Злочин має формальний склад і вважається

закінченим з моменту отримання незаконної винагороди.

Суб’єкт злочину – спеціальний.

Ним є будь-які працівники, які з

використанням займаного ними становища можуть вчинити певні дії в інтересах іншої особи, за вчинення яких вони вимагають незаконну винагороду (наприклад, лікар вимагає гроші за хірургічну операцію). Ці дії відмежовуються від одержання хабара за суб’єктом злочину. При одержанні хабара суб’єктом є тільки службова особа.

Суб’єктивна сторона злочину передбачає наявність прямого умислу, корисливого мотиву і мети незаконного збагачення.

Злочин буде і тоді, коли матеріальні блага

передаються родичам винного.

Примітки

Підслідність – органи внутрішніх

справ.

Категорія злочину – за ч. 1 – невели- кої тяжкості, за ч.2 – середньої тяж- кості, за ч. 3 – тяжкий.

Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок виконання цивільно-правових зобов’язань, обов’язковим додат- ковим – психічна чи тілесна недотор- каність, воля, здоров’я людини, право власності (залежно від конкретного змісту погрози, якою супроводжуєть- ся примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань).

Склад злочину, передбаченого статтею,

примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань утворює лише у разі, коли воно поєднане з погрозою застосування насильства, пошкодження чи знищення майна щодо потерпілого або його близьких родичів. Погроза повинна бути дійсною і реальною.

Об’єктивна сторона характеризується активними діями винного, що виражаються у вимозі виконати чи не виконувати цивільно- правове зобов’язання. Зміст такого примушування складають дві взаємо- пов’язані дії: 1) вимога виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов’язання;

2) погроза застосувати насильство,

пошкодити чи знищити майно.

Вимога виконати цивільно-правове зобов’язання – це висловлена в категоричній формі пропозиція потерпілому вчинити негайно чи в обумовлений час передбачені зобов’язанням дії щодо його предмета. Закінченим злочин буде з моменту пред’явлення вимоги незалежно від того, чи вдалося винному примусити потерпілого вчинити дії, які від нього вимагають.

Суб’єктом злочину – загальний.

Ним є осудна особа, якій до його

вчинення виповнилося 16 років.

Суб’єктивна сторона злочину

характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за по-

передньою змовою групою осіб; 3) із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень; 4) у поєднанні з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров’я, а особливо кваліфікуючим – вчинення його: 1) організованою групою; 2) у поєднанні з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я;

3) завдання ним великої шкоди чи інших тяжких наслідків (ч. 3).

Примітки

Підслідність – органи внутрішніх справ.

Категорія злочину – невеликої

тяжкості.

Об’єктом злочину є встановлений

законодавством порядок реалізації громадянами своїх прав та обов’язків, нормальна управлінська діяльність і авторитет органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Самовільне вчинення будь-яких дій

– це вчинення особою дій, на які, на її думку, вона має право, всупереч встановленому законом порядку.

Об’єктивна сторона характеризується сукупністю 3-х ознак: 1) самовільним, всупереч встановленому законом порядку, вчиненням будь-яких дій;

2) заперечування правомірності цих дій

окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією; 3) заподіянням такими діями значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Також об’єктивна сторона характеризується причинним зв’язком між діями винної особи та зазначеною шкодою.

Оспорюваність дії особи означає, що інший громадянин, підприємство, установа чи організація вважають такі дії неправомірними, вчиненими всупереч закону.

Склад злочину – матеріальний, тобто злочин буде закінченим з моменту настання наслідків – запо- діяння внаслідок самовільних дій значної шкоди інтересам громадяни- на, держави чи громадським інтересам або інтересам власника. Значна шкода повинна встановлюватися в кожному випадку окремо з урахуванням усіх обставин справи. Матеріальна шкода не може бути меншою ніж 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суб’єкт злочину – загальний.

Самоправні дії службової особи, які

явно виходять за межі наданих їй повноважень, слід кваліфікувати за ст.

365.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною. Психічне ставлення винного до суспіль- но- небезпечних наслідків у вигляді значної шкоди також характеризується умислом. Відповідальність виключаєть- ся, якщо особа сумлінно помиляється у питанні належності їй права, яке вона реалізує всупереч встановленому законо- давством порядку.

Мотиви вчинення самоуправства

різні (відсутність житла, тривалий розгляд судом цивільної справи про відшкодування матеріальних збитків, помста тощо. Вони не впливають на кваліфікацію злочину, повинні враховуватися судом при призначенні покарання.