Стаття 435. Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та зловживання ними

		Примітки
Підсл ідніст ь – прокурат ури.
Категорія злочину – невелико ї тяжкост і.
Об’єктом злочину є порядок дотримання звичаїв та правил війни.	Згідно з актами міжнародного законодавства сторонами, що воюють, приписано утриматися від нападу на санітарн і формування, які мають в ідпов ідн і знаки для їх кращого розп ізнавання і захист у. Якщо ж такі знаки будуть використовуватися сторонами, що воюють, як воєнна хитрість, це може інсп ір увати напади на зазначені формування, хворих та поранених тощо і призвести до тяжки х наслідків.
Об’єктивна сто рона злочину характеризується сусп ільно небезпечним діянням у таких фор мах: 1) носіння у район і воєнних дій символіки Червоного Христа або Червоного Півмісяця особами, які не мають на те права; 2) зловживання в умовах воєнного стану прапорами чи знаками Червоного Христа і Червоного Півмісяця; 3) зловжива- ння в умовах воєнного стану пофарбуванням, присвоєним санітарно-транспортним засобам.	Символіка Червоного Хреста та Червоного Півмісяця – емблеми у вигляді червоного хреста або червоного півмісяця на білому тлі, назви слова (“Червоний Хрест” або “Червоний Півмісяць” або “Червоний Хрест і Червоний Півмісяць”). У разі, якщо в результат і цих дій в ійськових службових осіб настали тяжкі наслідки, діяння кваліфікуються за ч. 3 ст. 423 або ч. 4 ст. 424.
Суб’єкт злочину – спец іальний.	Ними є військовосл ужбовц і, які не в ходят ь до складу медичних формувань чи санітарно-транспортних засобів, у тому числі в ійськов і сл ужбов і особи – командири корабл ів чи повітр яних апарат ів, ін ші військов і службов і особи, за наказом яки х транспортні засоби, що не належать до санітарних, були відпов ідним чином пофарбован і.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Стаття 440. Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення

		Примітки
Підслідність – Служби безпеки України.
Категорія злочину – тяжкий.
Об’єктом злочину є порядок поводження зі зброєю масового знищення, який передбачає безпеку людства і міжнародний правопорядок. Предмет злочину – зброя масового знищення, заборонена міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВР.	До зброї масового знищення належать хімічна, біологічна, ядерна, лазерна, інфразвукова, радіологічна, променева та деякі інші види зброї. Проте відповідними міжнародними договорами заборонено застосування лише перших трьох її видів.
Об’єктивна сторона злочину може мати прояв у суспільно-небезпечних діях або бездіяльності. Формами його можуть бути : 1) розроблення – всі стадії робіт до початку серійного виробництва; 2) виробництво – всі стадії створення; 3) придбання; 4) зберігання – розміщення предметів у певному місці; 5) збут; 6) транспортування – перевезення предметів із одного місця в інше транспортними засобами.	Фактично, якщо виходити із змісту відповідних міжнародних договорів, цією статтею передбачено відпові- дальність тільки за: 1) розроблення та виробництво ядерної, хімічної і біологічної зброї; 2) придбання, збут і транспортування ядерної зброї; 3) зберігання, але тільки на дні морів і оканів та в його надрах, будь – яких видів зброї масового знищення.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом.
Суб’єкт злочину – загальний.

Стаття 441. Екоцид

		Примітки
Підсл ідніст ь – прокурат ури, Служби безпеки України.
Категорія злочину – особливо тяжкий.
Об’єктом міжнародного злочину є безпека природи як середовища проживання людини. Предметом є рослинний світ, тваринний світ, атмосфера, водн і ресурси, а також можуть вист упати земля, надра та ін ші компоненти екосистеми і космічний простір.	У міжнародному праві під екоцидом, звичайно, розуміється використання геофізичних, метеорологічних та ін ши х засобів з метою зміни динаміки, складу чи структ ури Земл і, включаючи її біо- сфер у, л ітосфер у, гідросферу, ат мо- сфер у, а також ко смічний простір, що може викликати чи викликало масове знищення рослинного або тваринного світ у, отр уєння атмосфери то що.
Об’єктивна сто рона злочину може проявитися у таки х формах: 1) масове знищення рослинного чи тваринного світ у; 2) отруєння атмосфери або водних ресурсів ; 3) вчинення ін ших дій, що можуть спричинити екологічн у катастрофу. С клад цьо го злочину в перши х двох його формах є матеріальний, і злочин є закінченим з моменту настання сусп ільно- небезпечних наслідків у вигляді екологічно ї катастрофи. Склад злочину у трет ій формі є формальний: злочин закінчений з моменту вчинення будь- яки х дій, якими створюється загроза спричинення екологічно ї катастро фи.	Екологічна катаст рофа означає надзвичайні, трагічн і, тобто такі, що створюють гостр у аномал ію, насл ідки для природного середовища (наприклад, надзвичайно великі за площами по ширення лісов і пожежі тощо). Прикладом екоциду є застосування армією США п ід час в ійни у В’єтнамі “ тактики випаленої землі” – сукупності захо дів щодо спалення лісів напалмом, забруднення водоймищ і ґрунт у хімічними речовинами.
Суб’єкт злочину – загальний.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Екоцид відр ізняється в ід ін ши х злочинів, що посягають на еколо гічн у безпеку, насамперед тим, що із суб’єктивної сторони в ін є злочином, в якому пси хічне ставлення винного і до діяння, і до його насл ідків характеризується прямим умислом.

Стаття 442. Геноцид

		Примітки
Підслідність – Служби безпеки України.
Категорія злочину – особливо тяжкий.
Об’єктом геноциду є безпека існування національних, етнічних, расових та релігійних груп.	Конституція України гарантує, що всі люди є рівними у своїй гідності та правах, мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не мають привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, релігійних переконань, етнічного походження.
Об’єктивна сторона злочину проявляється в суспільно небезпечних діях або бездіяльності. Формами його є: 1) позбавлення життя членів національної, етнічної, расової чи релігійної групи; 2) заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень; 3) створення для національ- ної, етнічної, расової чи релігійної груп життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове їх фізичне знищення; 4) скороче- ння дітонародження чи запобігання йому у такій групі; 5) насильницька передача дітей з однієї національної, етнічної, расо- вої чи релігійної групи в іншу; 6) публічні заклики до вчинення перелічених дій; 7) виготовлення матеріалів із закликами до вчинення перелічених дій; 8) роз- повсюдження матеріалів із закликами до вчинення перелічених дій.	Яскравим прикладом геноциду в історії України була масова депортація населення у віддалені регіони СРСР у 1929 – 1931 рр. і голодомор у 1932 – 1933 рр. (зокрема, внаслідок цих діянь кількість українців, що проживали в Російській та Австро-Угорській імперіях на початку ХХ століття, до нашого часу зросла приблизно на 9%, у той час як кількість поляків на території Польщі за такий самий термін – майже на 250%).
Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у вигляді прямого умислу.	Спеціальною ознакою у перших його п’яти формах є мета – повне або часткове знищення будь-якої національної, етнічної, расової або релігійної групи.
Суб’єкт злочину – загальний.	Не має значення, чи належить суб’єкт злочину і потерпілі до однієї раси, національності, етносу, конфесії.

		Примітки
Підсл ідніст ь – Служ би безпеки України.
Категорія злочину – особливо тяжкий.
Об’єктом злочину є мирне спів існ у- вання і плідне сп ів робітництво України з ін шими державами, безпека держави у політичній сфер і, обов’язковим додатковим об’єктом – життя людини. Потерпілим від злочину може бути представник іноземно ї держ ави або ін ша особа, яка має міжнародний захист.	У міжнародн ій практиці в ідомі випадки, коли посягання на життя осіб, які знаходилися на територ ії ін шої держави не з офіц ійними візитами, а як приватні особи, спричиняло значні міжнародн і ускладнення.
Об’єктивна сто рона злочину полягає в сусп ільно небезпечних діях чи бездіяльност і і може виражатися у двох формах: 1) вбивство особи, яка має між- народний захист; 2) замах на вбивство такої особи.	Представники іноземної держави (в кон- текст і статт і) – це офіц ійн і особи, уповнова- жені своєю державою представляти в Україн і інтереси ц іє ї держави або вирішу- вати питання державного значення (глави держав, глави урядів та члени урядових делегац ій, мін істри, члени дипломатичних та торговельних представництв, спеціаль- них комісій тощо). Злочин у першій формі є закінченим з моменту настання смерт і особи, яка має міжнародний захист, у другій – з моменту безпосереднього здійснення замаху, не- залежно від настання фактичних наслідків.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у вигляді прямого умислу, а також спеціальною метою. При цьому злочин може бути вчинений з альтернативною метою : 1) здійс- нити вплив на діяльн ість держави чи орган ізац ії, яку вказана особа представляє; 2) спровокувати війну; 3) спровокувати міжнародн і ускладнення Укр аїни з ін шими суверенними державами.	Міжнародн і ускл аднення можуть бути такі, як розірвання дипломатичних чи консульських стосунків, зрив між держав- них переговорів, розірвання міжнародних угод, припинення надання фінансово ї чи ін шо ї допомоги Україн і то що.
Суб’єктом злочину є осудна особа, яка до сягл а 14-річно го в іку.

Стаття 443. Посягання на життя представника іноземної держави

Стаття 444. Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист

		Примітки
Підсл ідніст ь – Служ би безпеки України.
Категорія злочину – тяжкий.
Основним безпосереднім об’єктом злочину є мирне спів існ ування і плідне співробітництво України з ін шими державами та міжнародними організац іями, а обов’язковим додатковим об’єктом – альтернативно – нормальна діяльн ість певних уст анов, або власність, або життя, здоров’я, воля, честь та гідн ість людини. Предметом злочину в першій формі є тільки службов і та житлові приміщення вказаних осіб, але не є ним їхн і транспортн і засоби.	Суспіл ьна небезпечність злочину полягає в тому, що в ін порушує міжнародний правопорядок, що забезпеч ує мирне співробітництво держав, створює загрозу міжнародних ускл аднень.
Об’єктивна сто рона злоч ину передбачає вчинення сусп ільно небезпечних дій. Формами його є : 1) напад на службов і або житлові приміщення особи, яка має міжнародний захист; 2) викрадення тако ї особи; 3) позбавлення її вол і; 4) погроза вчинення нападу на службов і або житлов і приміщення особи, яка має міжнародний захист, викрадення такої особи або позбавлення її волі.	Напад на згадані приміщення – це незаконне проникнення в приміщен- ня, пов’язане, як правило, з вчинен- ням якоїсь акц ії ( вчинення погрому, висунення якихось вимог тощо), захоплення приміщення з порушен- ням його функц іонального викорис- тання. Злочин буде закінченим з мо менту вчинення нападу. Викрадення осіб, які мають між- народний захист, – це заволодіння ними всупереч їх вол і. Воно може здійснюватись таємно, відкрито, із застосуванням насильства тощо.
Суб’єктивна сто рона злочину характеризується виною у вигляді прямо го умислу, а також спец іальною метою : 1) здійснити вплив на характер діяльност і потерпілих; 2) здійснити вплив на діяльн іст ь держави чи орган ізац ії, які вони представляють; 3) спровокувати війну; 4) спровокувати міжнародн і ускладнення.	Міжнародні усклад нення можуть бути такі, як розірвання дипломатичних чи консул ьських стосун ків, зрив міждержавних переговорів, розірвання міжнародних угод, припинення надання фінансово ї чи ін шо ї допомоги Україн і тощо.
Суб’єкт злочину – загальний.