Стаття 435. Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та зловживання ними

		Примітки
Підсл ідніст ь – прокурат ури.
Категорія злочину – невелико ї тяжкост і.
Об’єктом злочину є порядок дотримання звичаїв та правил війни.	Згідно з актами міжнародного законодавства сторонами, що воюють, приписано утриматися від нападу на санітарн і формування, які мають в ідпов ідн і знаки для їх кращого розп ізнавання і захист у. Якщо ж такі знаки будуть використовуватися сторонами, що воюють, як воєнна хитрість, це може інсп ір увати напади на зазначені формування, хворих та поранених тощо і призвести до тяжки х наслідків.
Об’єктивна сто рона злочину характеризується сусп ільно небезпечним діянням у таких фор мах: 1) носіння у район і воєнних дій символіки Червоного Христа або Червоного Півмісяця особами, які не мають на те права; 2) зловживання в умовах воєнного стану прапорами чи знаками Червоного Христа і Червоного Півмісяця; 3) зловжива- ння в умовах воєнного стану пофарбуванням, присвоєним санітарно-транспортним засобам.	Символіка Червоного Хреста та Червоного Півмісяця – емблеми у вигляді червоного хреста або червоного півмісяця на білому тлі, назви слова (“Червоний Хрест” або “Червоний Півмісяць” або “Червоний Хрест і Червоний Півмісяць”). У разі, якщо в результат і цих дій в ійськових службових осіб настали тяжкі наслідки, діяння кваліфікуються за ч. 3 ст. 423 або ч. 4 ст. 424.
Суб’єкт злочину – спец іальний.	Ними є військовосл ужбовц і, які не в ходят ь до складу медичних формувань чи санітарно-транспортних засобів, у тому числі в ійськов і сл ужбов і особи – командири корабл ів чи повітр яних апарат ів, ін ші військов і службов і особи, за наказом яки х транспортні засоби, що не належать до санітарних, були відпов ідним чином пофарбован і.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Розділ XX. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку Стаття 436. Пропаганда війни

		Примітки
Підсл ідніст ь – Служ би Безпеки України.
Категорія злочину – середньо ї тяжкост і.
Об’єктом злочину є мир як складова міжнародного правопорядку.	Зовнішньопол ітична діяльніст ь України спрямована на забезпечення її нац іональних інтересів і безпеки шляхом п ідтримання мирного та взаємовигідного сп івробітництва з членами міжнародного сп івтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.
Об’єктивна сторона злочину характеризується діями у таки х формах : 1) п ублічн і заклики до агресивної в ійни або до розв’язання воєнного конфлікт у; 2) виготов- лення матеріал ів із закли ками до агресивної в ійни або до розв’язан- ня воєнного кон фл ікт у; 3) роз- повсюдження таких матеріал ів.	Агресивна війна і воєнний конфлікт є видами актів агресії, які в ідр ізняються між собою, зокрема, масштабами дій, і перед- бачають застосування державою чи від її імен і збройних сил першою дій проти суверен ітет у, територ іал ьної недоторканост і або політично ї незалежност і ін шо ї держави чи народу (нації). Злочин вважається закінченим з моменту публічного звернення до громадян чи до керівників держави або уряду (усно, письмово, з допомогою техн ічних засобів) з метою схилити їх до агресивної в ійни чи розв’язування воєнного конфлікт у.
Суб’єкт злочину – загальний.	Ним може бути громадянин України, особа без громадянства, а також громадянин іноземної держави, які досягли 16 років.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При цьому винний бажає нав’язати певному колу осіб думку про необхідн ість агресивної в ійни чи розв’язання воєнного конфл ікт у.	Не обов’язково, щоб винний сам вважав агресивну в ійну необхідною : в ін може діяти за корисливими мотивами або з метою перешкодити процесу укладення договору про дружбу та сп івробітництво з ін шою державою, із помсти певним державним діячам.

Стаття 437. Планування, підготовка, розв’язання та ведення агресивної війни

		Примітки
Підслідність – Служби Безпеки України.
Категорія злочину – особливо тяжкий.
Об’єктом злочину є мир.	Мир означає відсутність ворожості, війни і воєнних (збройних) конфліктів.
Об’єктивна сторона злочину характеризується діями у п’яти можливих формах, перші чотири з яких передбачені ч. 1, а остання – ч. 2 ст. 437: 1) планування агресивної війни чи воєнного конфлікту; 2) підготовка агресивної війни чи воєнного конфлікту; 3) розв’язання агресивної війни чи воєнного конфлікту; 4) участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій; 5) ведення агресивної війни чи агресивний воєнних дій	Тут слід мати на увазі два моменти: по-перше, згідно з міжнародним законодавством війна або воєнні дії можуть бути кваліфіковані як агресивні лише Радою Безпеки ООН; по-друге, визначення агресії, що дається у відповідній резолюції ООН, може бути застосоване тільки щодо відповідальності держав, але не персоналій. Агресією є застосування державою збройної сили проти суверенітету, територіальної недоторканості або політичної незалежності іншої держави або якимось іншим способом, не сумісним зі Статутом ООН. Учать у змові характеризується домовленістю між кількома суб’єктами злочину про спільне здійснення хоча б одного із перерахованих злочинних діянь, яка знаходить вияв у погоджені дій (координації планів, узгоджені способів їх реалізації тощо).
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Суб’єкт злочину – загальний.	Ним (у перших трьох формах та в п’ятій), як правило, є особи з числа керівників держави і військово-промислового комплексу і тощо – як військові, так і цивільні.
Кваліфікованим складом злочину є ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій, в ході яких реалізуються задуми, сформульовані при їх плануванні. Іх ведення характеризується загибеллю людей, знищенням матеріальних і культурних цінностей, що й обумовлює підвищену відповідальність.

Стаття 438. Порушення законів та звичаїв війни

		Примітки
Підсл ідніст ь – прокурат ури, Служби безпеки України.
Категорія злочину – особливо тяжкий.
Об’єктом злочину є встановлений відпов ідними міжнародними актами порядок ведення війни.	У сучасних умовах основне завдання збройних сил у випадку виникнення війни – утримувати кон фл ікт у первинних рамках, що б не допустити його ескалац ії, проводити конфлікт рац іонально, з дотриманням оперативних принципів, що не виходять за рамки права війни.
Об’єктивна сторона злочину характеризується переважно діями; в окреми х випадках закони і звичаї війни можуть порушуватися шляхом бездіяльност і. Формами злочину є : 1) жорстоке поводження з в ійськово- полоненими або цивільним населен- ням; 2) вигнання цивільного населен- ня для примусових робіт; 3) розграбу- вання національних ц інностей на окупованій території; 4) засто сування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом; 5) ін ші порушення закон ів та правил війни, що передбачен і міжнародними договорами, згода на обов’язков ість яки х надана ВРУ; 6) в іддання наказу про вчинення таких дій.	До ін ши х порушень закон ів в ійни можна віднести примушування підданих ворога брати участь у в ійськових діях, спрямованих проти їх країни; пор ушення недоторканності парламентер ів ; порушення договору про перемир’я; взяття в полон представників сан ітарного складу, священнослужител ів та деяки х ін ши х категор ій осіб, які користуються спеціальним захистом тощо.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини.
Суб’єкт злочину в перши х п’яти його формах загальний. В окреми х випадках ним може бути військовослуж бовець. А в шост ій формі суб’єкт злочину – спеціальний: ним є службова особа, яка за своїми повноваженнями може віддавати накази, що стосуються права війни.	Накази про ті чи інші порушення можуть віддаватися не т ільки в ійськовими, а й політичним кер івництвом країни. Але висновками Нюрнберзького, Токійсько го і Гавайського трибунал ів п ідтверджено, що відпов ідну роль п ід час в ійни відіграють саме представники військового командування.
Кваліфікованим видом злочину є вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 438, якщо вони поєднані з умисним вбивством хоча б одніє ї людини.