Стаття 330. Передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави

Примітки

Підслідність – служба безпеки України.

Категорія злочину – за ч. 1 – злочин

середньої тяжкості; за ч. 2 – тяжкий.

Об’єктом злочину є встановлений

порядок поводження з конфіденційною інформацією та державна цінність у вигляді матеріального носія інформації, яка є власністю держави і за ступенем секретності віднесена до службової таємниці.

Предметом посягання можуть бути

тільки відомості, які становлять конфіденційну інформацію на підставі закону, постанови КМ, розпорядження центральних органів виконавчої влади.

Іноземна організація – це будь-яка

недержавна організація, зацікавлена в отриманні відомостей, що становлять службову таємницю.

Представник іноземної організації – це особа, яка є офіційним співробіт- ником іноземної недержавної органі- зації або за спеціальним повно- важенням представляє інтереси цієї організації.

Об’єктивна сторона злочину полягає в

порушенні права передачі або збирання відомостей, що становлять конфіденцій- ну інформацію, яка є власністю держави та може виразитись у таких формах:

1) передача іноземним суб’єктам відомостей, що містять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави;

2) збирання таких відомостей.

Мотиви діяльності при вчиненні

злочину можуть бути різні. Злочин вважається закінченим з моменту передачі або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію.

Суб’єкт злочину – спеціальний.

Ним є службова особа, якій такі

відомості були довірені, або інша особа, якій такі відомості стали відомі по службі або роботі, а також військовослужбовець, якщо він передає чи збирає відомості, які не становлять військової таємниці, але містять конфіденційну інформацію.

Суб’єктивна сторона злочину характе-

ризується умислом.

Винна особа усвідомлює, що вчиняє

дії, зазначені в диспозиції статті, і бажає їх вчинити.

Обов’язковою ознакою є мета діяльності винної особи – ознайомити з відомостями, що становлять службову таємницю, іноземну організацію або її представника.

Примітки

Підслідність – служба безпеки

України.

Категорія злочину – за

ч. 1 – середньої тяжкості, за ч. 2 – тяжкий.

Безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок перетинання державного кордону України.

Керівництво незаконним переправлен- ням осіб через державний кордон України – це діяльність особи, яка очолює весь процес незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні хоча б однієї із 3-х форм зазначених у статті дій: 1) організація незаконного переправлення осіб через державний кордон; 2) керів-

ництво такими діями; 3) сприяння вчиненню таких дій.

Організація незаконного переправлення

осіб через державний кордон полягає у визначенні плану злочину та погодження його з особами, які виявили бажання вчинити злочин. (Засоби, спосіб, час, місце тощо). Це переправлення через кордон осіб без документів або за підробленими документами. Тут є організатор злочину. Сприяння вчиненню переправлення осіб через державний кордон України – це надання порад, вказівок, засобів або усунення перешкод.

Злочин є закінченим з моменту вчинення дій, які обумовили організацію або керівництво незаконним переміщенням осіб через державний кордон України, а також з моменту фактичного сприяння такому злочину незалежно від того, чи відбулося саме незаконне переправлення осіб.

Суб’єкт злочину – загальний.

Ним може бути як приватна, так і службова

особа.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Мотивом вчинення цього злочину є

корисливість – одержання від осіб, яких незаконно переправляють через державний кордон України, грошей або інших матеріальних цінностей.

Кваліфікованими видами злочину є вчинення його повторно або за

попередньою змовою групою осіб (ч. 2).