Стаття 174. Примушування до участі у страйку або переB шкоджання участі у страйку

		Примітки42
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – злочин невеликої тяжкості.
Об’єктом злочину є право людини, що працює, на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.	Відповідно до ст. 44 Конституції України, ніхто не може бути примушений до участі або неучасті у страйку. Потерпілим від цього злочину є працівник, який відповідно до закону має право на страйк.
З об’єктивної сторони злочин може проявлятися у формах: 1) примушуванні до участі у страйку; 2) перешкоджання участі у страйку.	Для визнання злочину закінченим не вимагається, щоб в результаті вчинення винним дій потерпілий взяв участь у страйку (при примушуванні) або не взяв участь у страйку (при перешкоджанні). Момент закінчення злочину пов’язується із самим фактом вчинення дій, описаних у ст. 174. Страйк – це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками підприємства, установи, організації з метою вирішення колективного трудового спору.
Суб’єкт злочину – загальний.	Вчинення цього злочину службовою особою з наявності підстав може додатково кваліфікуватися як відповідний злочин у сфері службової діяльності.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Кваліфікованою ознакою цього злочину є порушення угоди про працю стосовно громадянина, з яким укладено угоду щодо його роботи за межами України.

⁴² Кваліфікований склад злочину матиме місце тоді, коли українські працівники, що працюють за кор' доном на підставі угод між організаціями різних держав, які укладаються на виконання міждержавних дого' ворів про економічне, науково'технічне та інше співробітництво, залишаються у трудових відносинах з орган' ізацією, що відрядила їх за кордон.

Стаття 175. Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом оплат

		Примітки43
Підслідність – прокуратури.
Категорія злочину: ч. 1 – злочин невеликої тяжкості, ч. 2 – злочин середньої тяжкості.
Об’єктом злочину є конституційне право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, і на своєчасне її отримання, а також право на соціальний захист, у тому числі право на отримання пенсій та інших видів соціальних виплат.
Об’єктивна сторона злочину виражається у безпідставній невиплаті заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої, установленої законом, виплати громадянам більше ніж за один місяць.	Закінченим злочин вважається з моменту, коли сплив останній строк виплати заробітної плати, стипендії, іншої, установленої законом виплати громадянам, і її невиплата становить більше ніж один місяць.
Суб’єкт злочину – спеціальний.	Лише керівник підприємства, установи або організації незалежно від форми власності. Інші службові особи підприємств, установ, організацій, а так само приватні особи можуть нести кримінальну відповідальність за цією статтею лише як співучасники.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення описаного у ч. 1 ст.175 діяння внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших установлених законом виплат.

⁴³ Склад злочину, передбаченого ст. 175, має місце лише у разі зазначеної невиплати більше ніж за один місяць. Вказівка закону на такий термін свідчить не лише про те, що невиплата, наприклад, заробітної пла' ти чи пенсії за один місяць не є кримінально караною (за такі дії може наставати адміністративна відпові' дальність, передбачена ст. 41 КУпАП), а й про те, що вона може стосуватися лише тих виплат громадянам, які мають регулярний характер.

Стаття 176. Порушення авторського права і суміжних прав

		Примітки
Підслідність: ч. 1, 2 ст. 176 – органи внутрішніх справ, ч. 3 ст. 176 – прокуратури.
Категорія злочину – злочин невеликої тяжкості.
Об’єктом злочину є авторське право та суміжні права. Обов’язковою ознакою злочину є потерпілий (автор, виконавець, виробник фонограм). Предмет злочину – у перших двох і четвертій його формах – твір науки, літератури, містецтва, комп’ютерна програма, база даних, виконання, фонограма і програма мовлення, у третій – тільки виконання, фонограма і програма мовлення.	До осіб, які мають авторське право або суміжні права, належать автор або виконавець у випадках, коли майновими правами володіють автор або виконавець, а також фізична чи юридична особа, якій було передано майнові права.
З об’єктивної сторони злочин може проявлятися у формі: 1) незаконне відтворення творів науки, літератури, мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, виконань, фонограм та програм мовлення; 2) незаконне розповсюдження творів науки, літератури, мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, виконань, фонограм і програм мовлення на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації; 3) незаконне тиражування виконань, фонограм і програм мовлення на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації; 4) інше використання чужих творів, комп’ютерних програм і баз даних, об’єктів суміжних прав без дозволу осіб, які мають авторське право або суміжні права.	Склад злочину – матеріальний. Злочин є закінченим з моменту настання матеріальної шкоди у великому розмірі. Це означає. Що ст. 176 охороняє лише майнові права автора. Звичайний плагіат, якщо ним не заподіяно зазначеної матеріальної шкоди автору, не є злочином і кваліфікується, як і деякі інші порушення прав на об’єкти права інтелектуальної власності, що не пов’язані з заподіянням матеріальної шкоди, за ст. 512 КупАП.
Суб’єкт злочину – загальний.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Кваліфікованими видами злочину є: 1) вчинення його повторно; 2) завдання матеріальної шкоди в особливо великому розмірі (1000 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян), а особливо кваліфікованими – вчинення його службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи.

Стаття 177. Порушення прав на об’єкти промислової власності

		Примітки
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – злочин невеликої тяжкості.
Об’єктом злочину є права інтелектуальної власності щодо винаходів, корисних моделей, промислових зв’язків, кваліфікованих зазначень походження товарів, топографій інтегральних мікросхем, сортів рослин. Потерпілим від цього злочину може бути: а) винахідник, який створив винахід чи корисну модель; б) власник промислового зразка; в) власник свідоцтва про право на зазначення місць походження товарів; г) автор топографії інтегральної мікросхеми; д) автор сорту і власник патенту на сорт рослин, а також їх правонаступники. Предметом злочину є відповідні результати творчої діяльності людини: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, кваліфіковані зазначення походження товарів, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин.	Винахід і корисна модель – це результат творчої діяльності у будь-якій галузі технології. Промисловий зразок – це результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Кваліфіковане зазначення походження товару – це термін, що охоплює назву місця походження товару і географічне значення походження товару.
З об’єктивної сторони злочин передбачає суспільно- небезпечні дії – незаконне використання відповідних об’єктів промислової власності, їх суспільно- небезпечні наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди у великому розмірі, а також причинний зв’язок між вказаними діями та їх наслідками.	Матеріальна шкода вважається завданою у великому розмірі, якщо її розмір у сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, а завдано в особливо великому розмірі – якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Суб’єкт злочину – загальний.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Кваліфікованими видами злочину є : 1) вчинення його повторно; 2) заподіяння матеріальної шкоди в особливо великому розмірі.

Стаття 178. Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків

		Примітки44
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – злочин невеликої тяжкості.
Об’єктом злочину є конституційне право людини на свободу віросповідання, яке у такому випадку включає свободу сповідувати будь-яку релігію, безперешкодно відправляти одноособово чи колегіально релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність, у тому числі з використанням релігійних споруд чи культових будинків. Обов’язковим додатковим об’єктом виступає право власності.	Релігійні споруди та культові будинки – це приміщення для проведення або забезпечення богослужінь і виконання релігійних обрядів. Кожна їх складова (архітектура, живопис тощо) суворо регламентована канонами певної церкви. Предметом злочину є релігійні споруди та культові будинки.
З об’єктивної сторони злочин може проявлятися у формі пошкодження або зруйнування релігійних споруд та культових будинків	Склад злочину – матеріальний. Він вважається закінченим з моменту настання наслідків у вигляді пошкодження чи зруйнування релігійних споруд або культових будинків.
Суб’єкт злочину – загальний.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом або необережністю.

⁴⁴ Якщо релігійні святині являють собою особливу історичну чи культурну цінність, їх нищення, руйну' вання чи псування потребують додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 298.

Дана стаття не обумовлює кримінальну відповідальність за пошкодження чи зруйнування релігійних споруд або культових будинків розміром заподіяної в результаті таких дій шкоди. Таким чином, кримінально караним є будь'яке пошкодження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку, яке заподіяло чи могло заподіяти істотну шкоду фізичній чи юридичній особі, суспільству. Виняток становлять випадки ма' лозначного пошкодження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку, яке в силу ч. 2 ст. 11 не може бути визнано злочином.

Стаття 179. Незаконне утримання, осквернення або знищення релігійних святинь

		Примітки45
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – злочин середньої тяжкості
Об’єктом злочину є право людини на свободу віросповідання. Предметом злочину є релігійні святині.	Під релігійними святинями вважаються предмети або місця релігійного поклоніння. Поряд з широко шанованими (Палестинські святині у християн, Мекка і Медина у мусульман) існують святині регіонального або місцевого характеру.
Об’єктивна сторона може виражатися у формі: 1)утримання; 2) осквернення; 3) знищення релігійних святинь.	Закінченим злочин вважається з моменту вчинення дій, пов’язаних з утриманням, оскверненням або знищенням релігійних святинь.
Суб’єкт злочину – загальний.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини. Незаконне знищення релігійних святинь може характеризуватися необережною формою вини.

⁴⁵ Якщо релігійні святині являяють собою особливу історичну чи культурну цінність, їх знищення по' требує додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 298.

Під утриманням релігійних святинь слід розуміти самоуправні дії щодо збереження під своїм контро' лем предметів або місць релігійного поклоніння, які винний, відповідно до рішення відповідного державного органу, зобов’язаний передати іншій релігійній організації чи звільнити їх на користь. Незаконний характер такого утримання полягає в тому, що, діючи у такий спосіб, винний безпідставно зберігає під своїм контро' лем релігійні святині, позбавляючи представників інших релігійних організації передбаченої законом можли' вості реалізувати за їх допомогою свої релігійні потреби.

Осквернення релігійних святинь – це вчинення будь'яких дій щодо релігійних святинь (непристойних

написів, малюнків, пошкодження, інших дій, пов’язаних з глумом над святинями), які є образливими для рел' ігійних почуттів віруючих, предметами чи місцями релігійного поклоніння яких є ці святині.

_{Стаття 180. Перешкоджання здійсненню релігійного обряду}

		Примітки46
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – злочин невеликої тяжкості.
Об’єктом злочину є право на свободу віросповідання. Фізична або психічна недоторканність особи виступає додатковим факультативним (ч. 1 ст. 180) чи додатковим обов’язковим (ч. 2 ст. 180) об’єктом.
Об’єктивна сторона злочину виражається у формі: 1) незаконного перешкоджання здійсненню релігійного обряду, що зірвало або поставило під загрозу зриву релігійний обряд; 2) примушування священнослужителя до проведення релігійного обряду.	Момент закінчення злочину у першій його формі (ч.1 ст.180), пов’язується з настанням відповідних наслідків – моменту зриву або поставлення під загрозу зриву релігійного обряду. Злочин у другій його формі є закінченим з моменту вчинення зазначених у ч. 2 ст. 180 дій
Суб’єкт злочину – загальний	Службова особа, яка незаконно перешкоджає здійсненню релігійного обряду або примушує священнослужителя до проведення релігійного обряду з використанням влади або службового становища, за наявності підстав повинна відповідати і за ст. 364 (423) чи ст. 365 (424).
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини.

⁴⁶ Згідно із законодавством України, релігійні обряди безперешкодно проводяться в культових будівлях і на прилеглій території, у місцях паломництва, установах релігійних організацій, на кладовищах, в місцях окремих поховань і крематоріях, квартирах і будинках громадян, а також в установах, організаціях і підприє' мствах за ініциативою трудових колективів і згодою адміністрації. Релігійні обряди в лікарнях, госпіталях, будинках для осіб похилого віку та інвалідів, місцях попереднього ув’язнення і відбування покарання прово' диться на прохання громадян, які перебувають в них, або за ініціативою релігійних організацій. Адміністрація заначених установ сприяє цьому.