Власності

		Примітки
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину — середньої тяжкості	За наявності ознак ч. 2.
Об’єктом злочину є громадська безпека в частині надання населенню достовірної інформації про загрозу злочинних посягань.	Поширення неправдивих відомостей створює обстановку загального страху і невпевненості, викликає недовіру до органів влади, може породити паніку, а тим самим порушує безпеку суспільства.
Об’єктивна сторона злочину характеризується єдиною обов’язковою ознакою – суспільно- небезпечною дією, яка полягає у завідомо неправдивому повідом- ленні про терористичний акт. Тяжкі наслідки – поняття оціночне. Їх наявність визначається у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи.	Це повідомлення може бути зроблене будь-яким способом і доведене до широкого кола осіб чи повідомлене хоча б одній особі з тим, щоб воно набуло подальшого поширення. За своїм змістом воно стосується здійснення в майбутньому загальнонебезпечних дій, які становлять об’єктивну сторону терористичного акту, і є, безсумнівно, очевидно неправдивим.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.	При цьому особа точно, достовірно знає, що поширена нею інформація є неправдивою. Розуміє, що такі повідомлення викликають відчуття страху в населення, порушують громадську безпеку. Тим самим винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачає їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді шкоди громадській безпеці. Бажаючи настання таких наслідків- а це має місце тоді, коли винний прагне дезорганізувати діяльність підприємства, установи, організації, викликати паніку, – він діє з прямим умислом.
Суб’єкт злочину – загальний.
Кваліфікаційні ознаки злочину є, коли він: 1) спричинив тяжкі наслідки; 2) вчинений повторно.

Стаття 260. Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань

		Примітки63
Підслідність – Служби безпеки України.
Категорія злочину — особливо тяжкий.	За наявності ч. 4, 5 ст. 260.
Об’єктом злочину є громадська безпека.
Об’єктивна сторона злочину виражається у таких формах: 1) створе- ння не передбачених законами України воєнізованих формувань; 2) участь у їхній діяльності; 3) створення не перед- бачених законом збройних формувань; 4) участь у їхній діяльності; 5) керів- ництво зазначеними формуваннями; 6) їхнє фінансування, постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки; 7) участь у складі вказаних формувань, у нападі на підприємства, установи, організації чи на громадян.	Під воєнізованими слід розуміти формування, які мають організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, і в яких проводиться військова або стройова чи фізична підготовка. Під збройним формуванням слід розуміти воєнізовані групи, які незаконно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом.	Ставлення до наслідків у вигляді загибелі людини характеризується непрямим умислом або необережністю, а до наслідків у вигляді заподіяння особі тяжкого тілесного ушкодження – прямим або непрямим умислом чи необережністю.
Суб’єкт злочину – загальний.	За окремі злочини, вчинювані в ході нападів у складі воєнізованого чи збройного формувань у випадках передбачених ч. 2 ст. 22, відповідальність настає з 14 років.
Кваліфікаційні ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260, є: 1) загибель людей; 2) настання інших тяжких наслідків.

⁶³ Звільняється від кримінальної відповідальності за цією статтею особа, яка перебувала у складі зазна' чених у цій статті формувань, за дії, передбачені ч. 1 або 2 цієї статті, якщо вона добровільно вийшла з такого формування і повідомила про його існування органи державної влади чи органи місцевого самовряду' вання.

Стаття 261. Напад на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення

		Примітки
Підслідність – Служби безпеки України, органи внутрішніх справ.
Категорія злочину— особливо тяжкий.
Об’єктом злочину є безпека об’єктів, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення. Порушення недоторканості таких об’єктів, протиправне насильницьке проникнення на них загрожує нормальному технологічному проце- су щодо порядку зберігання небезпеч- них предметів, а тим самим життю, здоров’ю, іншим правоохоронним благам, всій громадській безпеці.	Об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення, — це виробництва, сховища, транспортні засоби, наукові установи, військові частини та інші об’єкти, на яких виготовляються, зберігаються, використовуються або якими транспортуються радіоактивні, хімічні, біологічні та вибухонебезпечні матеріали, речовини, предмети.
Об’єктивна сторона злочину характеризується нападом на зазначені об’єкти.	При вчиненні цього злочину він полягає у подоланні опору охорони чи інших працівників відповідного об’єкта шляхом застосування насильства чи погрози, встановленні над усім таким об’єктом чи його частиною панування, отриманні можливості розпоряджатися предметами, які становлять підвищену небезпеку для оточення.
Суб’єктивна сторона нападу на об’єкти, які становлять підвищену небезпеку для оточення, характери- зується умисною виною і спеціаль- ною метою – захоплення, пошкодже- ння або знищення таких об’єктів.	Винний розуміє, що його діяння спрямоване проти об’єкта, на якому розміщені небезпечні предмети, знає про потенційну шкідливість таких речовин. Тим самим він усвідомлює суспільно- небезпечний характер своєї дії та передбачає можливість заподіяння шкоди для громадської безпеки.
Суб’єкт злочину – загальний.

Стаття 262. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом

шахрайства або зловживання службовим становищем

		Примітки
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – особливо тяжкий.	За наявності ознак ч. 3.
Об’єктом злочину є громадська безпека в частині убезпечення від неконтрольованого доступу до вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів. Предметом злочину виступають: 1) зброя (крім гладкоствольної мисливської); 2) бойові припаси; 3) вибухові речовини; 4) вибухові пристрої; 5) радіоактивні матеріали.	Відокремлення протиправного безоплатного заволодіння ними в спеціальну норму пояснюється тим, що ці дії порушують громадську безпеку, порівняно з викраденням майна становлять підвищену суспільну небезпеку і в ряді випадків не охоплюються нормами про злочини проти власності.
Об’єктивна сторона злочину включає в себе вчинення таких дій щодо вказаних предметів: 1) викрадення; 2) привласнення; 3) вимагання; 4) заволодіння шляхом шахрайства; 5) заволо- діння шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (ч.2 ст.262); 6) розбій (ч. 3 ст. 262).	Термінологія, яка використо- вується у законі для позначення відповідних дій у складі злочину, показує, що ці дії є однорідними аналогічним діям, які утворюють об’єктивну сторону злочинів проти власності.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.	Особа повинна знати про те, що предмет, яким вона заволодіває, належить до зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв або радіоактивних матеріалів, розуміти небезпечні властивості таких предметів та те, що заволодіння ними здійснюється протиправним способом.
Суб’єктом злочину, вчиненого шляхом кра- діжки, грабежу, розбою і вимагання, може бу- ти осудна особа, яка досягла 14 років, а у разі вчинення злочину в інший спосіб – 16 років.
Кваліфікованими видами злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за поперед- ньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 262). Особливо кваліфікований вид злочину (ч. 3 ст. 262) має місце тоді, коли дії, передбачені ч. 1 або 2 ст. 262, вчинено організованою групою.

Стаття 263. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами

		Примітки64
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину — середньої тяжкості.
Об’єктом злочину є громадська безпека в частині убезпечення від порушення правил обороту (користування населен- ням) вогнепальної і холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв. Предметом злочину можуть бути: 1) вогнепальна зброя (крім гладкостволь- ної мисливської); 2) бойові припаси; 3) вибухові речовини; 4) вибухові пристрої ( ч. 1 ст. 263); 5) холодна зброя (кинджали, фінські ножі, кастети) (ч. 2 ст. 263).	Кинджали, фінські ножі – вид холодної зброї колючо-ріжучої дії. Характеризуються наявністю рукоятки з упором, що обмежує входження ножа в тіло, та клинка спеціальної форми. Інша холодна зброя – будь-які предмети, що спеціально призначені чи пристосовані для заподіяння тілесних ушкоджень.
Об’єктивна сторона злочину може бути виконана шляхом здійснення альтернативних суспільно-небезпечних діянь: 1) носіння; 2) зберігання; 3) придбання; 4) виготовлення; 5) ремонт; 6) передача; 7) збут.	Користування ними незаконе, тобто здійсненням без відповідного дозволу.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.
Суб’єкт злочину – загальний.

⁶⁴ Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений ч. 1 або 2 цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої.

		Примітки
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – середньої тяжкості.
Основним безпосереднім об’єктом злочину є громадська безпека в частині дотримання встановлених правил зберігання зброї або бойових припасів. Додатковим обов’язковим об’єк- том альтернативно виступають життя, здоров’я, власність та інші блага. Предмет злочину є: 1) вогнепальна зброя; 2) бойові припаси.	В такому складі злочину предметом є будь- яка вогнепальна зброя, включаючи і гладкоствольну мисливську та боєприпаси до такої зброї. Не є предметом цього злочину вибухові речовини і вибухові пристрої.
Об’єктивна сторона злочину характеризується недбалим зберіганням вказаних предметів злочину. Обов’язковою ознакою злочину є суспільно-небезпечні наслідки у вигляді : 1) загибелі людей; 2) інших тяжких наслідків.	У зв’язку із загальнонебезпечними властивостями цих предметів встановлюються спеціальні правила їх зберігання особами, які володіють зброєю та бойовими припасами на законних підставах. Недотримання цих правил загрожує тим, що такі предмети потраплять до рук сторонніх осіб, будуть неправомірно використані ними. Загибель людей означає смерть хоча б однієї особи. До інших тяжких наслідків належать, зокрема, заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережною виною у вигляді злочинної самовпевненості.	Знаючи небезпечні властивості зброї та бойових припасів і правила поводження з ними, винний завжди передбачає можливість заподіяння ними шкоди, що виключає злочинну недбалість. Тобто, недбало зберігаючи зброю або бойові припаси, винний передбачає можливість настання наслідків, але легковажно розраховує на їх відвернення . При цьому особа необгрунтовано розраховує на обачність інших осіб, на те , що вони не використають зброю чи боєприпаси, які зберігаються з порушенням встановлених правил.
Суб’єкт злочину – загальний.

Стаття 264. Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів

Стаття 265. Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами

		Примітки
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – тяжкий.	За наявності ознак ч. 2.
Об’єктом злочину є громадська безпека в частині убезпечення від шкоди, якою загрожують радіоактивні матеріали. Предметом злочину є радіоактивні матеріали, що перебувають у будь- якому фізичному стані в установці або в виробі чи в іншому вигляді. До них належать: 1) джерела іонізуючого випромінювання; 2) радіоактивні речовини; 3) ядерні матеріали, що перебувають у будь- якому фізичному стані в установці або виробі чи в іншому вигляді.	Джерела іонізуючого випромінювання – це фізичний об’єкт, крім ядерних установок, який створює або за певних умов може створювати іонізуюче випромінювання. Під іонізуючим випромінюванням розуміють потік електрично заряджених частинок (атомів, протонів). Відповідним дозволом є ліцензія на здійснення відповідної діяльності з радіоактивними матеріалами або ж разовий дозвіл на проведення операцій (дій) такими матеріалами в певному конкретному випадку.
Об’єктивна сторона злочину полягає у виконанні таких дій щодо радіоактивних матеріалів без відповідного дозволу: 1) придбання; 2) носіння; 3) зберігання; 4) використання; 5) передача; 6) видозмінення; 7) знищення; 8) розпилення; 9) руйнування.	Використання радіоактивних матеріалів – це їх застосування; користування ними. Видозмінення радіоактивних матеріалів – це внесення в них будь-яких змін, переведення радіоактивних матеріалів із одного виду в інший. Знищення радіоактивних матеріалів – це приведення їх до непридатного стану. Розпилення радіоактивних матеріалів – це їх розповсюдження у повітрі найдрібнішими частинками. Руйнування – це пошкодження предметів, приладів тощо, де знаходяться радіоактив- ні речовини або ядерні матеріали. Злочин буде закінченим в момент вчинення будь-якої з вказаних дій незалежно від наслідків.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною виною.	Суб’єктивне ставлення до наслідків, вказаних в ч. 2 ст. 265, може виражатися лише в необережності.
Суб’єкт злочину – загальний.
Кваліфікований вид злочину ( ч. 2 ст. 265) утворює зазначені вище дії, які спричинили: 1) загибель людей; 2) інші тяжкі наслідки.

Стаття 266. Погроза вчинити викрадення або використати радіоактивні матеріали

		Примітки
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину — середньої тяжкості.
Об’єктом злочину є громадська безпека.
Об’єктивна сторона злочину включає вчинення таких двох дій: 1) погроза вчинити викрадення радіоактивних матеріалів (ч. 1 ст. 266); 2) погроза використати радіоактивні матеріали ( ч. 2 ст. 266).	Погроза вчинити розкраданння радіоактивних матеріалів – це доведений до сторонніх осіб намір протиправно, будь-яким способом заволодіти радіоактивними матеріалами й отримати можливість розпоряджатися ними на свій розсуд. Погроза використати радіоактивні матеріали – це погроза застосувати шкідливі властивості таких матеріалів. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є обстановка, наявність якої дає підстави побоюватися здійснення відповідної погрози. Про наявність таких підстав можуть свідчити місце й час прголошення погрози, особа того, хто погрожує, відсутність належного контролю за радіоактивними матеріалами тощо. Закінченим злочин вважається з моменту висловлення погрози і сприйняття її тим, кому вона адресована.
Суб’єкт злочину – загальний.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом і спеціальною метою.	Спеціальна мета (відповідно до змісту погрози): 1) примусити фізичну або юридичну особу, міжнародну організацію або державу вчинити будь – яку дію або утриматися від неї ( ч. 1 ст. 266); 2) спричинити загибель людей або інші тяжкі наслідки ( ч. 2 ст. 266).