Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Крим право України у схемах та таблицях.docx
Скачиваний:
6
Добавлен:
09.11.2019
Размер:
12.41 Mб
Скачать

Стаття 348. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця

Примітки

Підслідність – прокуратура.

Категорія злочину – особливо тяжкий.

Основним безпосереднім об’єктом

злочину є нормальна службова діяльність працівників правоохоронних органів, авторитет цих органів, а також встановле- ний порядок охорони громадського поряд- ку. Додатковим обов’язковим об’єктом злочину є життя працівника правоохорон- ного органу, члена громадського форму- вання і військовослужбовця.

Потерпілими від злочину

можутьбути працівник правоохоронного органу, його близький родич, член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовець.

Об’єктивна сторона злочину полягає у

вбивстві або замаху на вбивство працівника правоохоронного органу, члена громадського формування і військовослужбовця.

Обовязковою ознакою об’єктивної сторони злочину є те, що посягання на життя потерпілого причинно обумовлене виконанням службових обов’язків потерпілого або його діяльністю щодо охорони громадського порядку.

Виконання службових обовязків

це дії, пов’язані із провадженням дізнання, досудового слідства, дії з охорони громадського порядку, НПС та запобігання злочинам з боку засуджених.

Злочин вважається закінченим з моменту настання смерті потерпілого або вчинення діяння, яке утворює замах на вбивство.

Суб’єктом злочину є осудна особа, яка

досягла 14 років.

Суб’єктивна сторона злочину

характеризується виною у формі прямого умислу.

Винний усвідомлює, що посягає на

життя працівника правоохоронного органу або його близьких родичів, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військово- службовця у зв’язку з їх діяльністю щодо охорони громадського порядку, передбачає настання смерті названих осіб внаслідок своїх дій і бажає чи свідомо допускає її настання.

Стаття 349. Захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника

Примітки

Підслідність – прокуратура.

Категорія злочину – особливо

тяжкий.

Основним безпосереднім об’єктом злочину є авторитет органів державної влади. Додатковим обов’язковим об’єктом можуть бути життя чи здоров’я людини, її воля, честь і гідність.

Потерпілими від цього злочину можуть бути:

1) представник влади; 2) працівник правоохоронного органу; 3) їхні близькі родичі. Напад на представника адміністрації виправної установи з наступним захопленням або триман- ням його як заручника кваліфікується за сукуп- ністю злочинів, передбачених ст. 349 і 392.

Обєктивна сторона злочину виражається у двох діяннях: захопленні та триманні як заручника представника влади, працівника правоохоронного органу або їх близького родича.

Заручник – це особа, яка затримана насильницьким чи іншим чином з метою примусити державу, організацію, установу виконати певні вимоги або зобов’язання. Захоплення заручника – це протиправне, насильницьке обмеження фізичної можливості однієї або декількох осіб вільно за своїм бажанням рухатись у просторі.

Тримання заручника – це протиправне насильницьке перешкоджання виходу заручника на свободу.

Злочин вважається закінченим з моменту

фізичного обмеження волі заручника та початку перешкоджання виходу його на волю.

Суб’єктом злочину є осудна

особа, яка досягла 14 років.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Обовязкова наявність спеціальної мети.

Вона може мати альтернативний характер – спонукати державу чи підприємство, організа- цію або службову особу до: а) вчинення будь- якої дії; б) утримання від учинення будь-якої дії, – як умови звільнення заручника.

Стаття 350. Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок

Примітки

Підслідність – прокуратура.

Категорія злочину – за ч. 1 – невели-

кої тяжкості, за ч. 2 – середньої тяж-

кості, за ч. 3 – особливо тяжкий.

Основний безпосередній об’єкт злочину – правомірна діяльність підприємств, установ, організацій, встановлений порядок виконання громадських обов’язків.

Додатковим обовязковим об’єктом

виступає здоров’я особи.

Потерпілими від злочину є: 1) службова

особа; 2) громадянин, який виконує громадський обов’язок, у тому числі член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону; 3) особи, які є близькими щодо службової особи або громадянина, який виконує громадський обов’язок.

Об’єктивна сторона злочину полягає в: 1) погрозі вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням чи пошкодженням майна загальнонебезпечним способом щодо службової особи чи її близьких або щодо громадянина, який виконує громадський обов’язок; 2) нанесенні побоїв або заподіяння легкого, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження службовій

особі або громадянинові, який виконує громадський обов’язок у зв’язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю, а також вчинення таких дій щодо їх близьких.

Погроза заподіяти тяжкі тілесні ушкодження – це обіцянка заподіяти тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, позбавити його будь-якого органу або його функцій, перервати вагітність тощо.

Небезпечний спосіб – це дії небезпечні для життя і здоров’я людей, а також майна інших фізичних та юридичних осіб.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли погроза була доведена до відома службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок.

Суб’єктом злочину є осудна особа,

якій виповнилося 16 років.

За насильство, що полягає в заподіянні

тілесних ушкоджень середньої тяжкості чи тяжких, – відповідальність з 14 років.

Суб’єктивна сторона злочину

характеризується прямим умислом.

Мета злочину – спеціальна: добитися

припинення службової чи громадської діяльності або зміни її характеру в інтере- сах того, хто погрожує, та помсти за діяль- ність службової особи або громадянина, який виконує громадський обов’язок.