Стаття 188. Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних ліній зв’язку та їх обладнання

		Примітки
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину: ч. 1 – середньої тяжкості, ч. 2 – злочин є тяжкий, ч. 3 – особливо тяжкий.
Об’єктом злочину є право власності. Додатковими факультативними об’єктами можуть бути життя людини, встановлений порядок забезпечення надійного і безперебійного, з додержанням вимог енергетичної безпеки, постачання електричної енергії та надання послуг зв’язку споживачам, а також нормальна діяльність підприємств зв’язку, які використовують кабельні лінії зв’язку та їх обладнання. Предметом злочину є електричні мережі, кабельні лінії зв’язку та їх обладнання.	Діями, що завдали особливо тяжкі наслідки, вважаються дії, які спричинили загибель людини, перерву в забезпеченні споживачів електричною енергією та послугами зв’язку, внаслідок чого припинена діяльність промислових підприємств, порушена діяльність органів влади, державних установ, лікарських закладів правоохоронних органів, частин пожежної охорони, збройних сил, порушено функціонування залізничного, морського, річкового, повітряного, автомобільного транспорту та електротранспорту.
З об’єктивної сторони злочин проявляється у викраденні вказаних предметів шляхом демонтажу.	Оскільки в диспозиції статті ч. 1 ст. 188 не йдеться про будь-які засоби, що використовуються при викраденні, а демонтаж – це спосіб, а не засіб вчинення цього злочину, то ані будь- яких особливих засобів, ані інших способів, крім демонтажу, вказана диспозиція не передбачає.
Суб’єкт злочину — загальний.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотив – корисливий	.Ставлення винного до особливо тяжких наслідків (ч. 3 ст. 188) може бути як умисним, так і необережним. Якщо описані в статті дії були поєднані з умисним вбивством при обтяжуючих обставинах, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю – ч. 3 ст.188 і ч. 2 ст. 115.
Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за цей злочин, чи у великих розмірах (ч. 2 ст.188), особливо кваліфікуючими – вчинення його організованою групою або спричинення особливо тяжких наслідків.

Стаття 189. Вимагання

		Примітки
Підслідність — органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – злочин середньої тяжкості за ч. 1, за ч. 2, 3 – тяжкий, особливо тяжкий за ч. 4.
Основний об’єкт злочину – право власності, а додатковими обов’язковими об’єктами виступають психічна та фізична недоторканність особи, її особиста свобода, здоров’я. Додатковими факультативними об’єктами злочину можуть бути честь, гідність, право на таємницю приватного життя та інші права громадян Потерпілий – власник майна або цінностей, особа , якій майно ввірене на законній підставі, а також їх близькі родичі.	Предмет злочину – майно, цінності, право на майно та цінності. Дії майнового характеру – підвищення заробітної платні тощо.
Об’єктивна сторона злочину – це вимога вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їх майна чи майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його родичі бажають зберегти в таємниці.	Вимагання є закінченим з моменту пред’явлення вимоги ( з моменту погрози ), поєднаної із погрозами незалежно від досягнення винною особою поставленої мети. Склад злочину – матеріальний.
Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, що досягла 14 років.
Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел.	Мотиви злочину, як правило, корисливі.
Кваліфікованими і особливо кваліфікованими видами злочину є вчинення його: 1) повторно ( ч. 2); 2) за попередньою змовою групою осіб ( ч. 2 ); 3) службовою особою з використанням свого службового становища ( ч. 2 ); 4) з погрозою вбивства чи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень ( ч. 2 ); 5) з пошкодженням чи знищенням майна ( ч. 2 ); 6) поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи ( ч. 3 ); 7) що завдало значної матеріальної шкоди ( ч. 4 ); або 8) майнової шкоди у великих (ч. 3) чи 9) в особливо великих розмірах ( ч. 4 ); 10) вчинене організованою групою (ч. 4 ); 11) із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження(ч. 4).

Стаття 190. Шахрайство

		Примітки
Підслідність — органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – за ч. 1 – невеликої тяжкості, за ч. 2 – середньої тяжкості, за ч. 3 – середньої тяжкості, за ч. 4 – особливо тяжкий.
Об’єкт злочину – право власності на майно.	Предмет злочину – майно , цінності, а також право на майно та цінності. Право на майно може бути закріплене у різних документах, наприклад, цінних паперах, довіреностях на право розпорядження майном, боргових зобов’язаннях, заповітах тощо.
Об’єктивна сторона злочину – заволодіння чужим майном або правом на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті злочину потерпілий – власник, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов’язковими ознаками шахрайства.	Обман – повідомлення неправдивих відомостей та їх замовчування з метою заволодіння майном, цінностями або придбання права на майно чи цінності. Зловживання довірою – це використання суб’єктом злочину довірливих відносин з власником майна, цінностей. Закінченим шахрайство буде з моменту заволодіння майном або правом на майно. Склад злочину – матеріальний.
Суб’єкт злочину – загальний.	Фізична осудна особа, що досягла 16 років.
Суб’єктивна сторона злочину – характеризується виною у формі прямого умислу.	Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно- небезпечних наслідків. Мотиви – корисливі.
Кваліфікованими та особливо кваліфікованими видами злочину є шахрайство: 1) повторно ( ч. 2); 2) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2); 3) у великих розмірах (ч. 3); 4) шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки (ч. 3); 5) в особоливо великих розмірах ( ч.4); 6) організованою групою осіб (ч. 4); 7) що заподіяло значної шкоди потерпілому (ч. 2).

Стаття 191 Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем

		Примітки54
Підслідність – прокуратури, податкові міліції.
Категорія злочину – за ч. 1, 2 – середньої тяжкості, за ч. 3, 4 – тяжкий, за ч. 5 – особливо тяжкий.
Об’єкт злочину – право власності, а також нормальна службова діяльність в окремих ланках службового апарату незалежно від форм власності.	Предмет злочину – будь-яке майно або цінності, що були у віданні винного, відносно якого ця особа мала певні повноваження.
Об’єктивна сторона злочину – може бути у формі: а) привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні; б) розтрата такого майна зазначеною особою (ч. 1 ст. 191); в) привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191).	Привласнення – незаконне безоплатне утримання майна, що було ввірене особі, або перебувало в її віданні на законній підставі. Утримання майна – невиконання вимог повернути майно у строк, що був встановлений, і володіння ним як власним. Розтрата – незаконне, безвідплатне відчуження, використання або розтрачування майна, що було ввірене особі. Склад злочину – матеріальний.
Суб’єкт злочину – загальний. Фізична осудна особа, що досягла 16 років і якій майно, що є предметом цього злочину, було ввірене чи перебувало в її віданні.	Суб’єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191) може бути лише службова особа.
Суб’єктивна сторона злочину – характеризується виною у формі прямого умислу.	Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно- небезпечних наслідків. Мотиви – корисливі.
Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його : 1) шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч.2); 2) повторно (ч.3); 3) за попередньою змовою групою осіб (ч.3); 4) у великих розмірах (ч.4); 5) в особливо великих розмірах (ч.5); 6) групою осіб (ч.5).

⁵⁴ Умисне і безпідставне отримання службовою особою з використанням свого службового становища чужого майна як премій, надбавок до заробітної плати, допомоги, інших виплат слід кваліфікувати за ст.

191, а не за ст. 364.

Стаття 192. Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою

		Примітки
Підслідність – органи внутрішніх справ, податкові міліції.
Категорія злочину – злочин невеликої тяжкості.
Об’єкт злочину – право власності. Потерпілим від злочину може бути як власник, так і законний власник майна – фізична або юридична (державна організація, комерційне підприємство тощо) особа.	Предмет злочину – гроші, цінності, майно, що використовуються винною особою всупереч інтересам власника. Шкода55, що спричиняється, — це упущена вигода, тобто не одержаний прибуток.
Об’єктивна сторона – заподіяння значної майнової шкоди потерпілому шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства. Відповідно до примітки до статті 192 КК, значна майнова шкода – це шкода, яка в п’ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.	Власник не позбавляється майна, але винний може його незаконно використовувати; (може ухилятися від сплати обов’язкових платежів або обертає грошові кошти, що мають надійти на користь власника, на власну користь). Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння значної майнової шкоди. Склад злочину – матеріальний.
Суб’єкт злочину – загальний. Фізична осудна особа, що досягла 16 років.	Суб’єктом можуть бути як приватна особа, так і працівник підприємства, установи та організації незалежно від форми власності Вчинення такого діяння службовою особою слід кваліфікувати тільки за ст. 364.
Суб’єктивна сторона злочину – характеризується виною у формі прямого умислу.	Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно- небезпечних наслідків. Мотиви — корисливі.
Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його : 1) за попередньою змовою групою осіб (ч.2); 2) у великих розмірах (ч.2).

⁵⁵ Майновою шкодою у великих розмірах є шкода, яка у сто і більше разів превищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 193 Привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї

		Примітки
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – злочин невеликої тяжкості.
Об’єкт злочину – право власності, яке вибуло з фактичного володіння фізичної чи юридичної особи, а також право держави на знайдений скарб. Предмет злочину – чуже майно, яке має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, а також скарб.	Відповідно до цивільного законодавства України передбачає, що громадянин, який знайшов чужу річ, повинен повідомити про знахідку власника і повернути річ йому або органу влади. Зазначене законодавство вимагає від особи, що знайшла скарб, здати його фінансовому органу або ж представнику влади. Скарб – це коштовності, гроші тощо, сховані в потаємному місці, закопані в землю. Належність майна до особливої історичної, наукової, художньої чи культурної цінності визначається відповідною експертизою.
Об’єктивна сторона злочину полягає у привласненні особою знайденого або такого, що випадково опинилося в неї, чужого майна, яке має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, а також скарбу.	Склад злочину – матеріальний. Закінченим злочин вважається з моменту, коли винний привласнив знайдене ним майно чи майно, яке випадково у нього опинилось, або скарб і мав можливість повідомити про володіння таким майном власника, відповідний орган державної влади.
Суб’єкт злочину – загальний.	Фізична осудна особа, що досягла 16 років.
Суб’єктивна сторона злочину – характеризується виною у формі прямого умислу. Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно- небезпечних наслідків.	Винний усвідомлює той факт, що привласнене чуже майно, яке він знайшов чи яке у нього випадково опинилось, або скарб і, незважаючи на цю обставину, бажає це зробити. Мотиви та мета – корисливі.

Стаття 194. Умисне знищення чи пошкодження майна

		Примітки
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – за ч. 1. – середньої тяжкості, за ч. 2 – особливо тяжкий злочин.
Об’єкт злочину – право власності на майно, що знищено або пошкоджено. Не має значення, кому саме і за правом якої форми власності належить майно, яке є предметом знищення чи пошкодження. Додатковими факультативними об’єктами злочину можуть виступати – громадський порядок, екологічна безпека, життя та здоров’я людини.	Предмет злочину – будь-яке майно, як рухоме так і нерухоме, крім окремих його видів, знищення чи пошкодження яких передбачено КК як спеціальний вид знищення чи пошкодження майна. Предметом злочину може бути тільки чуже майно. Потерпілий – фізична або юридична особа, майно якої було знищено або пошкоджено, а також особа, яка загинула або отримала тілесні ушкодження внаслідок цих дій винного.
Об’єктивна сторона злочину полягає у знищенні чи пошкодженні чужого майна.	Знищення майна – це припинення його існування, приведення його до стану непридатності до використання, коли втрачені майном властивості не можуть бути поновлені. Пошкодження майна – це такий вплив на предмет, коли він частково втрачає якості, але може бути відновлений, відремонтований.
Суб’єкт злочину – загальний.	Фізична осудна особа, що досягла 16 років. Суб’єкт злочину щодо ч. 2 – фізична осудна особа, що досягла 14 років.
Суб’єктивна сторона злочину – характеризується виною у формі прямого чи непрямого умислу.	Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно- небезпечних наслідків, якщо це прямий умисел. Мотиви та мета – різні та на кваліфікацію злочину не впливають.
Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) шляхом підпалу; 2) вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом; 3) в особливо великих розмірах; 4) якщо спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ч. 2).

_{Стаття 195. Погроза знищення майна}

		Примітки56
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – злочин невеликої тяжкості.
Об’єкт злочину – право власності, а додатковим обов’язковим об’єктом – психічна недоторканість особи.	Предмет злочину – будь-яке чуже майно.
Об’єктивна сторона злочину – активні дії, срямовані на залякування потерпілого (власника чи законного власника майна, особи, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, іншої особи, яка зацікавлена у збереженні цього майна) знищенням майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом.	Погроза знищення майна полягає в залякуванні негайно або в майбутньому знищити певне майно, яке є для винного чужим Погроза знищення чужого майна утворює розглянутий склад злочину лише у випадках, коли винний погрожує це зробити шляхом підпалу, вибуху або загальнонебезпечним способом. Обов’язковою ознакою погрози в складі цього злочину є наявність реальних підстав побоюватися здійснення цієї погрози. Склад злочину – матеріальний Злочин вважається закінченим у момент сприйняття погрози знищенння майна особою, якій вона адресується.
Суб’єкт злочину – загальний.	Фізична осудна особа, що досягла 16 років.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Мета і мотиви такої погрози можуть бути різноманітні, що на кваліфікацію злочину не впливає.

⁵⁶ Погроза знищити майно може бути способом вчинення інших злочинів (наприклад, вимагання – ст.

189, протидія законній господарській діяльності – ст. 206, примушування до виконання або невиконання ци' вільно'правових зобов’язань – ст. 355, погроза або насильство щодо працівників транспорту, правоохорон' ного органу, державного діяча, службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, судді – ст. ст. 280, 345, 346, 350, 377, перешкоджання з’явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку – ст. 386, складом яких вона охоплюється і додаткової кваліфікації за ст. 195 не потребує.

Стаття 196. Необережне знищення або пошкодження майна

		Примітки
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – злочин невеликої тяжкості.
Основним безпосереднім об’єктом злочину є право власності, а його обов’язковим додатковим об’єктом – здоров’я або життя особи.	Предметом необережного знищення або пошкодження чужого майна може бути будь-яке чуже для винного майно, крім окремих його видів, які поставлені під захист спеціальними кримінально- правовими нормами (зокрема це стосується військового майна – ст. 412).
Об’єктивна сторона злочину – характермзується суспільно- небезпечними діями або бездіяльністю, наслідками у вигляді тяжких тілесних ушкоджень або загибелі людей і причинним зв’язком між вказаними діями і наслідками. Спосіб знищення чи пошкодження майна на кваліфікацію вчиненого не впливає.	Діяння утворює склад злочину лише у випадку, коли такі дії призвели до тяжких тілесних ушкоджень або загибелі людей. Склад злочину – матеріальний. Відповідальність за цей злочин обумовлена лише його наслідками.
Суб’єкт злочину – загальний.	Знищення або пошкодження чужого майна внаслідок невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них за наявності інших необхідних ознак слід кваліфікувати за ст. 367.
Суб’єктивна сторона злочину – необережність у формі злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.	Особа передбачає, що внаслідок вчинюваних нею дій чи бездіяльності можуть виникнути такі наслідки, як знищення (пошкодження) чужого майна та пов’язані з ними тяжкі тілесні ушкодження або загибель людей, але легковажно розраховує на відвернення вказаних суспільно- небезпечних наслідків або не передбачає можливості настання вказаних наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Стаття 197. Порушення обов’язків щодо охорони майна

Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – злочин невеликої тяжкості.
Об’єкт злочину – право власності, а також належний порядок виконання договору чи доручення щодо охорони чужого майна, який забезпечує право власності Потерпілий – юридична або фізична особа, майно якої не було збережене.	Предмет злочину – чуже майно, що було передане власником під охорону за договором чи дорученням іншій особі або відповідно до обов’язків цієї особи (сторож, водій, гардеробник, кур’єр, експедитор) і яка несе перед власником обов’язок зберігати це майно.
Об’єктивна сторона – невиконання або неналежне виконання особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обов’язків, якщо це спричинило тяжкі наслідки для власника майна.	Тяжкі наслідки – оціночна категорія, яка підлягає встановленню у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи: неправомірне вилучення у власника, знищення чи пошкодження майна у великих розмірах, у великій кількості чи майна, яке мало надзвичайно важливе значення для виробничої діяльності їх власника чи було сімейною реліквією тощо Склад злочину – матеріальний: злочин є закінченим з моменту настання суспільно- небезпечних наслідків – тяжких наслідків для власника майна.
Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, що досягла 16 років, якій було доручено зберігання чи охорона чужого майна і яка не є службовою особою.	Зберігає майно на підставі трудового договору чи спеціального доручення (охоронник, сторож, водій-експедитор, кур’єр, гардеробник, пастух тощо).
Суб’єктивна сторона злочину – необережність у формі злочинної недбалості або злочинної самовпевненості. При цьому обов’язки щодо охорони майна винними можуть бути порушені як необережно, так і умисно.	Умисне сприяння особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, заподіянню тяжких наслідків для власника шляхом викрадення, знищення чи пошкодження майна, є пособництвом у вчиненні відповідного злочину і потребує кваліфікації за ч. 5 ст. 28 і відповідною статею Особливої частини КК (наприклад, статті 185, 194).

Стаття 198. Придбання або збут майна, завідомо здобутого злочинним шляхом

		Примітки
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – злочин невеликої тяжкості.
Об’єкт злочину – встановлений цивільним правом України порядок придбання або збуту (відчуження) чи зберігання майна, який забезпечує право власності.	Предмет злочину – будь-яке майно, завідомо здобуте злочинним шляхом, тобто крадіжкою, грабежем, контрабандою тощо.
Об’єктивна сторона злочину – заздалегідь не обіцяне придбання або збут чи зберігання майна, завідомо здобутого злочинним шляхом.	Придбання – це платне або безоплатне отримання майна (купівля, прийняття в дарунок, у рахунок боргу тощо). Збут – відчуження такого майна іншій особі (продаж, обмін, дарунок та ін.). Зберігання майна – це володіння майном і його зберігання в будь-якому місці. Злочин є закінченим з моменту одержання зазначеного у ст. 198 майна у володіння або для зберігання, чи з моменту його збуту.
Суб’єкт злочину – загальний: фізична осудна особа, що досягла 16 років.	Заздалегідь не обіцяне придбання, збут та зберігання майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища (за умови спричинення істотної шкоди або тяжких наслідків), потребує кваліфікації за сукупністю злочинів – за ст. 198 і відповідною частиною ст. 364.
Суб’єктивна сторона злочину – характеризується виною у формі прямого умислу.	Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно-небезпечних наслідків. Особа усвідомлює, що придбаває, збуває або зберігає майно, здобуте злочинним шляхом, і бажає вчинити такі дії.

		Примітки
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – за ч. 1 та 2 – тяжкий злочин, за ч. 3 – особливо тяжкий.
Об’єкт злочину – встановлений законом порядок формування і функціонування грошової системи України як частини економічної системи нашої держави.	Предмет злочину: 1) гроші; 2) державні цінні папери; 3) білети державної лотереї; 4) грошо- ві знаки України чи іноземної держави, які вилучені чи вилучаються з обігу, але підлягають обміну на ті грошові знаки, які перебувають в обігу.
Об’єктивна сторона злочину – полягає у виготовленні, зберіганні, придбанні, перевезенні, пересиланні, ввезенні в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї.	Виготовлення – створення підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї будь-яким способом. Зберігання – володіння і зберігання в будь- якому місці зазначених підроблених фінансо- вих документів. Придбання – це отримання підроблених грошей або інших цінностей будь-яким способом. Перевезення – це переміщення перелічених предметів будь-яким транспортом. Пересилання – переміщення тих же предметів у вигляді поштових або багажних відправлень. Збут – це їх випуск в обіг. Склад злочину – формальний.
Суб’єкт злочину – загальний.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом при наявності мети збуту вказаних предметів.
Кваліфікованими складами злочину є вчинення його : 1) повторно (ч. 2); 2) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2); 3) у великих розмірах (ч. 2); 4) організованою групою (ч. 3); 5) в особливо великих розмірах (ч. 3).

Розділ VII. Злочини у сфері господарської діяльності Стаття 199. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї