Стаття 131. Неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби

		Примітки
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – середньої тяжкості.
Об’єктом злочину є здоров’я та життя особи.
Об’єктивна сторона характеризується сукупністю таких ознак: діяння – неналежне виконання медичним, фармацевтичним або іншим працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до них; суспільно-небезпечні наслідки у вигляді зараження особи ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини; причинним зв’язком між зазначеним діянням і наслідками.	Злочин вважається закінченим з моменту фактичного зараження потерпілої особи ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини.
Суб’єкт злочину – спеціальний.	Медичні, фармацевтичні та інші працівники. До інших працівників слід відносити: працівників станцій з переливання крові; працівників підприємств, на яких виготовляються тест-системи для діагностики ВІЛ інфекції; службовців дипломатичних представництв та консульських установ України, які видають іноземцям та особам без громадянства візу на в’їзд до України без пред’явлення документів про відсутність у них ВІЛ інфекції та ін.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережністю.
Кваліфікуючою ознакою даного злочину є зараження двох або більше осіб.

Стаття 132. Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження віл чи іншою невиліковною інфекційною хворобою

		Примітки
Підслідність – прокуратура.
Категорія злочину – невеликої тяжкості.
Об’єктом злочину є встановлений порядок надання інформації про проведення медичного огляду на виявлення зараження ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, права і свободи громадян.	До лікувальних закладів належать заклади, в яких особам надається лікувально-профілактична допомога, – поліклініки, лікарні, диспансери, клініки науково-дослідних інститутів, інші акредитовані заклади охорони здоров’я.
Об’єктивна сторона полягає у розголошенні відомостей про: проведення медичного огляду особи на виявлення зараження ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини або захворювання на СНІД; його результати.	Злочин вважається закінченим з моменту, коли відповідні відомості стали відомі особі, яка повинна була їх знати. Службові особи лікувальних закладів – це працівники вказаного закладу, які здійснюють функції організації та управління у сфері охорони здоров’я (генеральні директори, директори, головні лікарі їх заступники, керівники структурних підрозділів та ін.).
Суб’єкт злочину – спеціальний.	Це: 1) службова особа лікувального закладу; 2) допоміжний працівник такого закладу, який самочинно здобув інформацію; 3) медичний працівник. Ним можуть бути, зокрема, працівники центрів профілактики СНІДу, санепідстанцій та інших закладів охорони здоров’я, яким повідомляються відомості про позитивні результати медичних оглядів на ВІЛ-інфекцію, медичні працівники, які працюють у слідчих ізоляторах та виправно-трудових установах Державного департаменту з питань виконання покарань.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю.

Стаття 133. Зараження венеричною хворобою

		Примітки
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – невеликої тяжкості.
Об’єктом злочину є здоров’я особи.	Суспільна небезпека полягає у заподіянні шкоди здоров’ю особи, негативному впливі на репродуктивне здоров’я нації та генофонд, а також у здатності викликати тяжкі наслідки. Потерпілим є будь-яка особа.
Об’єктивна сторона полягає у зараженні іншої особи венеричною хворобою.	Такі обставини, як вид венеричної хвороби, тяжкість розладу здоров’я, метод і тривалість лікування, на кваліфікацію не впливають і враховуються при призначенні покарання. Злочин вважається закінченим з моменту, коли потерпілий фактично захворів на венеричну хворобу.
Суб’єкт злочину – загальний.	Ним може бути особа, яка досягла 16-річного віку, хворіє на венеричну хворобу та знає про наявність у неї цієї хвороби
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим чи непрямим умислом або злочинною самовпевненістю.	До венеричних хвороб належать інфекційні захворювання, які передаються переважно статевим шляхом.
Кваліфікуючими ознаками є : вчинення злочину особою раніше судимою за зараження іншої особи венеричною хворобою; зараження двох чи більше осіб або неповнолітнього венеричною хворобою(ч. 2 ст. 133). Особливо кваліфікуючою ознакою є : спричинення цим злочином тяжких наслідків (ч. 3. ст. 133), до яких належать смерть людини, втрата будь-якого органу чи його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше як на 1/3, переривання вагітності або непоправне знівечення обличчя.

Стаття 134. Незаконне проведення аборту

		Примітки
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – невеликої тяжкості.
Об’єктом злочину є здоров’я вагітної жінки, оскільки аборт складає загрозу її життю та здоров’ю.	Суспільна небезпека діяння визначається тим, що воно супроводжується різними ускладненнями.
Об’єктивна сторона злочину: це активні дії, що виражаються у проведенні аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти, та у незаконному проведенні аборту, якщо воно спричинило тривалий розлад здоров’я, безплідність чи смерть потерпілої.	Злочин вважається закінченим з моменту настання наслідків, вказаних у диспозиції цієї статті. Склад злочину – матеріальний. Відповідальність виключається при проведенні аборту в умовах крайньої необхідності за медичними вказівками. Незаконне проведення аборту – це протиправне порушення вагітності жінки за наявності її згоди на проведення операції. Відповідальність за даною статтею настає і у тому разі, коли жінка погоджується на проведення операції під впливом погроз з боку інших осіб.
Суб’єкт злочину – загальний.	Ним може бути особа, яка досягла 16 років і не має спеціальної медичної освіти, а також особа, яка має вищу медичну освіту, але не має медичної підготовки відповідного рівня.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом Мотив та мета такого злочину можуть бути різними.	Психічне ставлення до наслідків є необережним (злочинна самовпевненість чи злочинна недбалість). Найчастіше мотивом незаконного проведення аборту є корисливість, проте трапляються інші випадки.
Кваліфікуючими видами даного злочину є: вчинення даного діяння особою, раніше судимою за незаконне проведення аборту; суспільно-небезпечні наслідки щодо проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти.

Стаття 135. Залишення в небезпеці

		Примітки
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – середньої тяжкості.
Об’єктом злочину є життя і здоров’я особи.	Потерпілим від цього злочину є особа, яка характеризується сукупністю двох ознак: 1) перебуває в небезпечному для життя стані; 2) позбавлена можливості вжити заходів щодо самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану
Об’єктивна сторона злочину полягає у суспільно-небезпечній бездіяльності, що виражається у залишенні без допомоги вказаної особи.	Залишення без допомоги передбачає невжиття особою заходів, необхідних для відвернення небезпеки для життя потерпілого. Правовий обов’язок піклуватися про осіб, які знаходяться в небезпечному для життя стані, може бути обумовлений законом чи іншим нормативним актом.
Суб’єкт злочину – спеціальний.	Ним може бути дві категорії осіб: первісно зобов’язані повинні були піклуватися про потерпілого і мали можливість надати йому допомогу; самі поставили потерпілого у небезпечний для життя стан.
Суб’єктивна сторона злочину визначається прямим умислом.	Винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер своєї бездіяльності, а саме те, що він залишає без допомоги особу, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів щодо самозбереження; те, що він зобов’язаний піклуватися про особу і має реальну можливість надати їй допомогу, або що він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан і бажає чинити саме так.
Кваліфікованими видом даного злочину є залишення без допомоги матір’ю своєї новонародженої дитини (ч.2 ст.135), а особливо кваліфікованим – діяння, передбачене ч.1 або ч.2 ст.135, якщо воно спричинило смерть особи, залишеної без допомоги, або інші тяжкі наслідки.

Стаття 136. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані

		Примітки
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – невеликої тяжкості.
Об’єктом злочину є життя і здоров’я особи.
Об’єктивна сторона злочину може набувати таких форм: ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу, якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження; неповідомлення належним установам чи особам про знаходження іншої особи в небезпечному для життя стані, якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження.	Обов’язковою ознакою є причинний зв’язок між бездіяльністю винного і наслідками у вигляді настання тяжкого тілесного ушкодження. Належні установи та особи – це установи, підприємства і організації та службові й інші особи, які зобов’язані за законом чи іншим нормативним актом надавати допомогу особам, що перебувають у небезпечному для життя стані.
Суб’єктом злочину є будь-яка осудна і така, що досягла 16 років, особа, крім: медичних працівників; службових осіб; інших осіб, які зобов’язані надавати допомогу вказаним особам.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується непрямим умислом до бездіяльності і необережністю щодо наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень.	Ставлення винної особи до бездіяльності, пердбаченої ч. 2 ст. 136, характеризується тільки прямим умислом, а ставлення до наслідків, передбачених ч. 3 ст. 136, - тільки необережністю.
Кваліфікованими видами є: 1) ненадання допомоги малолітньому, який перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу; 2) неповідомлення належним установам чи особам про перебування дитини в небезпечному для життя стані. Особливо кваліфікуючою ознакою є смерть потерпілого.

Стаття 137. Неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей

		Примітки15
Підслідність – прокуратура.
Категорія злочину – середньої тяжкості.
Об’єктом злочину є життя та здоров’я дітей.	Суспільна небезпечність дій виявляється у загрозі життю та здоров’ю дітей. Потерпілий – неповнолітня особа.
Об’єктивна сторона злочину виявляється в невиконанні або неналежному виконанні особою своїх професійних чи службових обов’язків щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх, що заподіяло істотну шкоду здоров’ю потерпілого.	Злочин вважається закінченим з моменту настання наслідків, вказаних у диспозиції цієї статті. Склад злочину – матеріальний. Істотна шкода здоров’ю потерпілого – це наслідки у вигляді заподіяння неповнолітньому легкого тілесного ушкодження.
Суб’єкт злочину – спеціальний.	Особа, на яку покладено професійні чи службові обов’язки щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережністю.	Винний передбачає можливість настання суспільно-небезпечних наслідків, але легковажно розраховує на їх відвернення.
Кваліфікуючими ознаками даного злочину є смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки. При цьому смерть неповнолітнього може настати як внаслідок злочинних дій інших осіб, так і внаслідок нещасного випадку (утоплення, падіння у прірву) або самогубства. До інших тяжких наслідків слід відносити заподіяння потерпілому тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, зникнення його безвісті тощо.

¹⁵ Невиконання або неналежне виконанн службовою особоюю підприємства, установи або організації вимог нормативно'правових актів щодо охорони праці неповнолітніх, якщо це заподіяло шкоду здоров’ю не' повнолітнього, кваліфікується за ст. 271.

_{Стаття 138. Незаконна лікувальна діяльність}

		Примітки
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – середньої тяжкості.
Об’єктом злочину є життя або здоров’я особи. Додатковий об’єкт – порядок надання громадянам якісної та кваліфікованої медичної допомоги.	Суспільна небезпечність дій виявляється у загрозі життю та здоров’ю людини.
Об’єктивна сторона злочину16 виражається у занятті особою, яка не має належної медичної освіти, лікувальною діяльністю як професією, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого.	Злочин вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків для хворого. Під тяжкими наслідками слід розуміти спричинення смерті, заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження Склад злочину – матеріальний.
Суб’єкт злочину – загальний. Осудна особа, яка досягла 16- річного віку і не має належної медичної освіти.	Фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку і не має належної медичної освіти.
Суб’єктивна сторона злочину полягає у ставленні до наслідків у формі необережності.	Винний передбачав можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховував на їх відвернення або не передбачав, хоч міг і повинен був передбачити.

¹⁶ Заняття лікувальною діяльністю означає такі дії, як огляд хворого, встановлення діагнозу, консуль' тування, призначення до вживання ліків, визначення засобів, методів і прийомів впливу на організм людини, проведення процедур, хірургічне втручання тощо.

Незаконне заняття лікуальною діяльністю як підприємницькою у разі отримання доходу у великих розмірахкваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ст. 138 і ч. 1 ст. 202.

Стаття 139. Ненадання допомоги хворому медичним працівником

		Примітки17
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – невеликої тяжкості.
Об’єктом злочину є життя і здоров’я людини.	Потерпілим від цього злочину є хворий. Це, зокрема, інвалід, особа, яка отримала серйозну травму або перебуває в іншому явно хворобливому стані .
Об’єктивна сторона злочину виражається у бездіяльності: медичний працівник, який відповідно до встановлених правил зобов’язаний надавати допомогу хворому, але без поважних причин не робить цього.	Поважні причини – це різноманітні обставини, які перешкоджають медичному працівникові надати хворому допомогу Злочин вважається закінченим з моменту ненадання допомоги хворому медичним працівником.
Суб’єкт злочину – спеціальний.	Це медичні працівники незалежно від того, яку спеціальну освіту, середню або вищу вони мають, в якому закладі охорони здоров’я вони працюють або займаються медичною практикою як різновидом підприємницької діяльності.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Кваліфікуючими ознаками злочину є спричинення смерті або інших тяжких наслідків. До іншиих тяжких наслідків слід відносити заподіяння тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

¹⁷ Диспозиція ст. 139 має описово'бланкетний характер, у зв’язку з чим для вирішення питання про наявність або відсутність цього складу злочину слід звертатись до нормативних актів, які регулюють поря' док надання медичної допомоги.

За ст. 139 слід кваліфікувати, зокрема: нез’явлення до хворого за викликом; відмову прийняти хворого у лікувально'профілактичний заклад для надання йому першої невідкладної допомоги у разі нешасного випад' ку; відмову викликати службу швидкої медичної допомоги або доставити хворого до лікарні; відмову надати першу медичну допомогу пораненому або травмованому.