Стаття 231. Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну

		Примітки
Підслідність – прокуратура.
Категорія злочину— середньої тяжкості.
Об’єктом злочину є порядок здійснення господарської діяльності в частині забезпечення чесної конкуренції між її суб’єктами.	Під комерційною таємницею розуміють відомості, пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства чи іншого суб’єкта господарської діяльності, розголошення яких може завдати шкоди його інтересам.
Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) вчиненням дій, спрямованих на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю; 2) незаконне використання таких відомостей.	Статтею охоплюються і характеризуються як комерційне шпигунство будь-які цілеспрямовані дії, вчинені з метою отримання комерційної таємниці без згоди її власника особою, яка не має законних підстав для ознайомлення з відповідними відомостями в силу свого службового становища чи професійної діяльності (тобто не є працівником відповідної юридичної особи, працівником податкового органу, слідчим, прокурором, суддею тощо). Комерційне шпигунство може проявлятися у: викраденні відповідної інформації чи об’єктів, які її містять; підслуховуванні; отриманні інформації шляхом проникнення у комп’ютери чи комп’ютерні мережі тощо. Злочин вважається закінченим з моменту спричинення власникові комерційної таємниці істотної шкоди (поняття оціночне та вирішується в кожному випадку індивідуально).
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, а для випадків комерційного шпигунства обов’язковою ознакою також є мета – розголошення або інше використання зібраних відомостей.	Винний усвідомлює злочинний характер своїх дій та їх наслідки і бажає їх настання.
Суб’єкт злочину – загальний.

таємницю

Стаття 232. Розголошення комерційної таємниці

		Примітки
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину— невеликої тяжкості.
Об’єктом злочину є порядок здійснення господарської діяльності в частині забезпечення чесної конкуренції між її суб’єктами.	Під комерційною таємницею розуміють відомості, пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства чи іншого суб’єкта господарської діяльності, розголошення яких може завдати шкоди його інтересам.
Об’єктивна сторона злочину полягає у діях, якими комерційна таємниця піддається розголошенню, тобто доводиться до відома сторонніх осіб (хоча б однієї особи), та наслідках у вигляді спричинення істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності.	Розголошення може бути здійснене будь-яким способом(усно, письмово, із застосуванням засобів зв’язку, через друковані чи інші засоби масової інформації, через комп’ютерні мережі тощо). Злочин вважається закінченим з моменту спричинення власникові комерційної таємниці істотної шкоди. Істотна шкода є оціночним поняттям.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим чи іншим особистим мотивом.	Іншим особистим мотивом може бути прихильність чи, навпаки, неприязнь до певної особи, бажання зашкодити керівникам або власникам підприємства чи організації, які чимось образили винного.
Суб’єкт злочину – спеціальний.	Суб’єктом злочину може бути особа: 1) якій комерційна таємниця стала відома внаслідок її особливих взаємовідносин з власником таємниці; 2) яка є представником контрагента чи партнера відповідного суб’єкта господарської діяльності, отримала інформацію що є комерційною таємницею, за умови її нерозголошення; 3) яка є службовою особою органу державної влади і отримала відповідні відомості на підставі закону під час виконання своїх службових обов’язків тощо.

Стаття 233. Незаконна приватизація державного, комунального майна

		Примітки59
Підслідність – органи внутрішніх справ, прокуратура.
Категорія злочину — особливо тяжкий.	За наявності ознак ч. 2.
Об’єктом злочину є передбачений законодавством порядок приватизації державного і комунального майна. Предмет злочину є державне чи комунальне майно.	Під державним майном слід розуміти майно, що перебуває у державній власності, а також майно, яке належить АРК. Комунальним визначається майно, яке перебуває в комунальній власності.
Об’єктивна сторона злочину може проявлятися у формі приватизації державного і комунального майна: 1) шляхом зниження його вартості через визначення її у спосіб, не передбачений законом; 2) шляхом використання підроблених приватизаційних документів; 3) яке згідно з законом не підлягає приватизації; 4) неправомочною особою.	Під приватизацією слід розуміти один із способів зміни форми власності, а саме відчудження державного або комунального майна на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до закону про приватизацію можуть бути покупцями. Злочин вважається закінченим з моменту незаконної приватизації державного чи комунального майна. При цьому право власності на приватизований об’єкт переходить до покупця з моменту нотаріального засвідчення договору купівлі- продажу майна.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Винний усвідомлює злочинний характер своїх дій та їх наслідки і бажає їх настання.
Суб’єкт злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку і бере безпосередню участь у приватизації державного чи комунального майна.	Також ним можуть бути визнані працівники тих юридичних осіб, які на підставі угод, укладеними з державними органами приватизації, здійснюють продаж державного майна, у тому числі проведення аукціонів.
Кваліфікуючі ознаки злочину (ч. 2 ст. 233) – незаконна приватизація державного чи комунального майна: 1) у великих розмірах; 2) вчинена за попередньою змовою групою осіб.

⁵⁹ Незаконна приватизація вважається вчиненою у великих розмірах, якщо вартість приватизованого майна у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 234. Незаконні дії щодо приватизаційних паперів

		Примітки
Підслідність – органи внутрішніх справ, прокуратура.
Категорія злочину— середньої тяжкості.	За наявності ознак ч. 3 ст. 234.
Об’єктом злочину є встановлений порядок випуску та обігу приватизаційних паперів. Предметом злочину є приватизаційні папери.	Приватизаційні папери — це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне отримання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.
Об’єктивна сторона злочину полягає у: 1) незаконному продажу приватизаційних паперів; 2) іншій незаконній передачі особою, яка не є їх власником; 3) їх купівлі, розміщенні та інших операціях з приватизаційними паперами без належного дозволу(ч. 1 ст. 234); 4) викраденні приватизаційних паперів.	Продаж чи інша незаконна передача приватизаційних паперів утворюють склад злочину лише у разі, коли вони здійснюються особами, які не є власниками відповідних паперів. При цьоу власниками слід вважати не лише осіб, яким було видано відповідні папери, а й тих, до кого ці папери законно передані в спадок. Під розміщенням приватизаційних паперів слід розуміти їх обмін посередником, який діє за дорученням власника (тобто довірчого товариства, іншої юридичної особи, що здійснює операції з приватизаційними паперами, переданими їй власником на основі відповідного доручення), на паї чи акції підприємств. Під іншими операціями слід розуміти їх передачу посередником інвестиційному фонду в обмін на інвестиційні сертифікати. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення одного із вказаних у ст.234 діянь.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Винний усвідомлює злочинний характер своїх дій та їх наслідки і бажає їх настання.
Суб’єкт злочину – загальний.
Кваліфікуючі ознаки злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) особою, раніше судимою за один із злочинів, передбачених ст. 233, 235; 3) організованою групою; 4) службовою особою з використанням службового становища (ч. 2 ст. 234).