Стаття 140. Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником

		Примітки18
Підслідність – прокуратура.
Категорія злочину – невеликої тяжкості.
Об’єктом злочину є життя і здоров’я людини, встановлений порядок виконання медичними і фармацевтичними працівниками своїх професійних обов’язків.	Невиконання професійних обов’язків означає, що медичний або фармацевтичний працівник не вчиняє ті дії, які він під час виконання роботи зобов’язаний був вчинити.
Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням (дією чи бездіяльністю) – невиконанням чи неналежним виконанням медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення; 2)наслідками у вигляді тяжких наслідків для хворого; 3) причинним зв’язком між діяннями і наслідками.	Злочин вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків для хворого. Тяжкі наслідки – це смерть людини, її самогубство, заподіяння потерпілому тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, спричинення ятрогенного захворювання.
Суб’єкт злочину – спеціальний.	Це медичні та фармацевтичні працівники, у тому числі ті, хто займається приватною медичною та фармацевтичною практикою як різновидами підприємницької діяльності.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість).
Кваліфікуючою ознакою злочину є спричинення тяжких наслідків неповнолітньому.

¹⁸ У разі, коли тяжкі наслідки для хворого не пов’язані з невиконанням чи неналежним виконанням ме' дичним працівником своїх професійних обов’язків, а настали внаслідок інших обставин, наприклад, запізніло' го звернення за медичною допомогою або в результаті відсутності на даний час науково' обгрунтованих ме' тодів лікування тієї чи іншої хвороби, відповідальність за ст. 140 виключається.

Стаття 141. Порушення прав пацієнта

		Примітки
Підслідність – прокуратура.
Категорія злочину – середньої тяжкості.
Безпосередній об’єкт злочину – життя та здоров’я особи. Додатковий об’єкт – порядок проведення клінічних випробувань лікарських засобів.	Лікарські засоби – це речовини або їх суміші природного, синтетичного чи біотехнологічного походження, які застосовуються для запобігання вагітності, профілактики, діагностики та лікування захворювань людей або зміни стану і функцій організму.
Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діями у вигляді проведення клінічних випробувань лікарських засобів: а) без письмової згоди пацієнта чи його законного представника; б) стосовно неповнолітнього чи недієздатного; 2)наслідками у вигляді смерті або інших тяжких наслідків; 3)причинним зв’язком між вказаними діями і наслідками.	Злочин є закінченим з моменту настання тяжких наслідків або смерті потерпілого. Склад злочину – матеріальний. Клінічні випробування лікарських засобів – це перевірка з метою встановлення або підтвердження їх ефективності та нешкідливості. Письмова згода – це оформлена відповідним документом, що має підпис пацієнта, згода, яку він надав добровільно без будь-якого примусу.
Суб’єкт злочину – спеціальний.	Ним може бути керівник клінічних випробувань або інший працівник спеціалізованого лікувального закладу, визначеного МОЗ, службова або неслужбова особа.
Суб’єктивна сторона злочину визначається ставленням до наслідків і характеризується необережністю.

_{Стаття 142. Незаконне проведення дослідів над людиною}

		Примітки19
Підслідність – прокуратура.
Категорія злочину – середньої тяжкості.
Безпосереднім об’єктом злочину є життя або здоров’я особи. Додатковий об’єкт – порядок проведення дослідів над людиною.	Дослід – це експеримент, спроба відтворити що-небудь нове, таке, чого раніше не існувало, з метою його випробування .
Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діями у вигляді незаконного проведення медико- біологічних, синологічних або інших дослідів над людиною; 2)наслідками у вигляді створення небезпеки для її життя чи здоров’я; 3) причинним зв’язком між вказаними діями і наслідками.	Злочин є закінченим з моменту настання тяжких наслідків для хворого. Склад злочину – матеріальний. Примушування – це дії, пов’язані із застосуванням психічного чи фізичного насильства до потерпілого і спрямовані на те, щоб у такий спосіб схилити його до надання згоди на проведення над ним дослідів.
Суб’єкт злочину – спеціальний.	Медичні та фармацевтичні працівники, у тому числі ті, хто займається медичною і фармацевтичною практикою.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини.	Ставлення винного до наслідків у вигляді тривалого розладу здоров’я потерпілого може характеризуватися непрямим умислом або необережністю.
Кваліфікованими видами злочину є вчинення його: 1) вчинення злочину щодо неповнолітнього; 2) двох або більше осіб; 3) шляхом примушування або обману; 4) спричинення злочином тривалого розладу здоров’я потерпілого.

¹⁹ Відповідно до Конституції та інших законів України незаконними, зокрема, є: 1) медичні, наукові та інші досліди над хворими, ув’язненими, військовополоненими; 2) будь'які досліди, які провадяться без вільної згоди людини та повної і об’єктивної поінформованості дієздатного пацієнта про стан його здоров’я, мету запропонованих дослідів, прогноз можливого розвитку захворювання, наявність ризику для життя і здоров’я.

Під поняттям тривалий розлад здоров’я потерпілого у ст. 142 охоплюються наслідки у вигляді спри' чинення тілесного ушкодження середньої тяжкості, заподіяного умисно або через необережність, а так само тяжкого тілесного ушкодження, заподіяного через необережність.

		Примітки
Підслідність – прокуратура.
Категорія злочину – середньої тяжкості.
Безпосереднім об’єктом злочину є здоров’я особи. Додатковий об’єкт – порядок проведення трансплантації щодо людини чи торгівлі органами або тканинами людини. Предметом злочину є тільки такі анатомічні матеріали людини (гомотрансплантанти), як органи і тканини, взяті у мертвої людини.	Орган – це частина організму людини, що має певну будову і спеціальне призначення. Тканина – це речовина, що являє собою систему однорідних клітин. Трансплантація – це спеціальний метод лікування, що полягає в пересадці реципієнту органа або іншого анатомічного матеріалу, взятого у людини.
Об’єктивна сторона злочину проявляється у таких формах: 1)порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини; 2) вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин; 3)незаконна торгівля органами або тканинами людини; 4) участь у транснаціональних організаціях, які займаються: а) вилученням у людини шляхом примушуванням або обманом її органів чи тканин з метою їх трансплантації; б) незаконною торгівлею органами або тканинами людини .	Торгівля органами або тканинами людини означає укладання угод, що передбачають їх купівлю-продаж, у тому числі зовнішньоторговельних.
Суб’єкт злочину – загальний.	Фізична осудна особа, яка досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Кваліфікуючою ознакою вилучення у людини шляхом примушування чи обману її органів або тканин є вчинення його щодо особи, яка перебувала: 1) безпорадному стані; 2) в матеріальній чи іншій залежності від винного. Особливо кваліфікуючою ознакою є вчинення цих діянь за попередньою змовою групою осіб.

Стаття 143. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини

_{Стаття 144. Насильницьке донорство}

		Примітки20
Підслідність – прокуратура.
Категорія злочину – невеликої тяжкості.
Об’єктом злочину є здоров’я особи. Предметом злочину є тільки кров живої людини і не є ним, зокрема, сперма, а також плазма чи інші компоненти крові, штучно виготовлені замінники крові людини, кров щойно померлої людини.	Насильство – це завдавання потерпілому побоїв, заподіяння легких тілесних ушкоджень, зв’язування та вчинення інших насильницьких дій. Продаж крові означає укладання відповідної угоди купівлі-продажу.
Об’єктивна сторона злочину полягає в насильницькому або вчиненому шляхом обману вилученні крові у людини.
Суб’єкт злочину – загальний.	Фізична осудна особа, яка досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою.	Мета використання людини як донора означає, що вилучену у потерпілого кров винний у подальшому хоче безпосередньо використовувати для лікування, виготовлення лікарських препаратів або в наукових дослідженнях.
Кваліфікованими видами злочину є насильницьке або шляхом обману вилучення крові у людини для її використання як донорської, вчинене щодо: 1) неповнолітнього; 2) особи, яка перебувала в безпорадному стані; 3) особи, яка перебувала в матеріальній залежності від винного. Особливо кваліфікованими є: 1) такі самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб; 2) насильницьке або шляхом обману вилучення крові у людини з метою її продажу.

²⁰ Якщо вилучення крові у потерпілого є способом заподіяння йому тілесних ушкоджень або смерті, діяння слід кваліфікувати за ст. 115, 121, 122 або 125.

Продаж крові означає укладення відповідної угоди купівлі'продажу.

Торгівля людьми з наступним насильницьким донорством крові охоплюється ч. 3 ст. 149. Дії, перед' бачені ст. 144, внаслідок яких потерпілий був заражений ВІЛ або іншоюю невиліковною хворбою, додатково кваліфікуються за відповідною частиною ст. 130.

_{Стаття 145. Незаконне розголошення лікарської таємниці}

		Примітки21
Підслідність – прокуратура.
Категорія злочину – особливо тяжкий.
Об’єктом злочину є порядок збереження лікарської таємниці. Предметом злочину є лікарська таємниця.	Суспільна небезпека діяння полягає в незаконному розголошенні лікарської таємниці. Потерпілим від злочину при цьому може бути будь-яка особа незалежно від віку, громадянства, соціального стану, правової характеристики тощо.
Об’єктивна сторона злочину характеризується діями у вигляді розголошення лікарської таємниці, їх тяжкими наслідками, а також причинним зв’язком між цими діями і наслідками.	Закінченим злочин вважається з моменту фактичного розголошення лікарської таємниці. Розголошення — це усна або письмова розповідь стороннім особам про зміст документів, що містять лікарську таємницю, відповідні публікації у пресі та інше надання гласності певних відомостей.
Суб’єкт злочину – спеціальний.	Ним є медичні працівники та інші особи, у тому числі і службові, яким відповідна інформація стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується змішаною формою вини: умисел до діяння і необережність до його наслідків.	Тяжкими наслідками розголошення вказаних відомостей можуть бути визнані самогубство чи самоскалічення потерпілого, серйозне загострення його хвороби внаслідок переживань.

²¹ Лікарська таємниця – певним чином задокуменована інформація про хворобу, медичне обстеженння, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина.

Лікарську таємницю (інформацію про пацієнта) слід відрізняти від медичної таємниці (інформації для пацієнта). Остання передбачає вдомості про стан здоров’я людини, історію її хвороби, про мету запро' понованих досліджень і лікувальних заходів, які лікар зобов’язаний надати на вимогу пацієнта, членів його сім’ї або законних представників, за винятком випадків, коли така повна інформація може завдати шкоди здоров’ю пацієнта.