Розділ XIX. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини) Стаття 401. Поняття військового злочину

Примітки

Об’єктом злочину є встановлений

порядок несення військової сл ужби. Цей порядок закріплений в законах України, в ійськов ій присязі, в ійськових статутах, положеннях про проходження військово ї сл ужби різними категоріями військовослужбовців, настановах, наказах мін істра оборони та ін ших актах в ійсько- вого законодавства.

Безпосереднім об’єктом конкретного

військового злочину є ті в ідносини військової служби, проти яких спрямоване діяння.

Спеціальним суб’єктом злочину є

військовослужбовець чи військово- зобов’язаний. Останній лише тоді, коли знаходяться на навчальних або перевірних зборах.

Військовослужбовці – це особи, які

проходять строков у в ійськову сл ужбу та службу за контрактом. Військовозобов’яза ні – це особи, які перебувають у запасі.

Не можуть бути суб’єктами військо -

вих злочинів особи, не взят і на в ійсь-

ковий облік або знят і з нього.

Початком перебування на військовій

службі вважається: день прибуття до військового комісар іат у дл я в ідправлення у в ійськову частину – для призовників і офіцер ів, призваних із запасу; день від’їзду до місця служби, вказаний у розпорядженні, виданому в ійськовим комісар іатом, – для в ійськовозобов’яз- аних і ж іно к; день прибутт я на навчання до військового навчального закладу, вказаний у приписі, виданому військовим комісар іатом, – для допризовників, призовників і в ійськовозобов’язаних.

Закінченням перебування на

військовій службі вважається день, з якого в ійськовосл ужбовця взято на військовий облік у в ійськовому комісар іат і у зв’язку зі зв ільненням з військової служби, в ідчисленням з військово-навчального закладу або закінченням навчального закладу чи навчальних зборів, але не пізн іше строку, вказаного в приписі.

Примітки

Підсл ідніст ь – прокурат ури.

Категорія злочину – тяж кий.

За наявності ознак ч. 2 ст. 403.

Об’єктом злочину є порядок виконання

у в ійськових формуваннях України наказів, який забезпеч ує необхідн і в умовах в ійськової служби відносини підлеглост і та в ійськової чест і.

Об’єктивна сторона злочину полягає

у невиконанні чи неналежному виконанні наказу, якщо це спричинило тяжкі наслідки.

Злочин є закінченим з момент у

настання тяжких насл ідків

(матер іал ьний склад).

Під тяжким наслід ками розумієт ься зрив певних заходів по забезпеченню бойової готовност і частини, зрив бойового завдання, нещасн і випадки з людьми, знищення або по шко дження бойової техн іки, заподіяння великої шкоди то що.

Об’єктивна сторона характеризується

тіл ьки бездіяльн істю. За статтею мо жуть каратися випадки невиконання, неточного або неповного виконання законного наказу внаслідок неуважнос- ті, безпам’ятност і то що.

Повинен бути причинний зв’язок між

невиконанням наказу та наслідками, які від цього настали. При невиконанні наказу в ідсутні ознаки непокори. Відсутн і, наприклад, в ідкрита заява про небажання виконати наказ і де монстра- тивні дії, які св ідчать про небажання підлеглого виконати наказ свого начальника.

Суб’єктивна сторона невиконання

наказу начальника вчинюється лише з необережності у вигляді злочинної недбалост і або злочинної самовпевненості.

Суб’єкт злочину – спец іальний.

Ним є військовослужбовець (в ійськово-

зобов’язаний під час про ходження збор ів), п ідлеглий щодо начальника, який віддав наказ.

Кваліфікуюча ознака – невиконання наказу в умовах воєнного стану чи в бойовій

обстановці (ч. 2 ст. 403 КК).

Примітки

Підслідність – прокуратури.

Категорія злочину – тяжкий.

За наявності ознак ч. 2, 3.

Основним безпосереднім об’єктом злочину є порядок підлеглості та військової честі.

Додатковим обов’язковим об’єктом – життя і здоров’я особи.

Об’єктивна сторона злочину може

полягати тільки у діях, які можливі у таких формах: 1) погроза вбивством або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень чи побоїв начальникові або знищенням або пошкодженням його майна у зв’язку з виконанням ним обов’язків з військової служби;

2) заподіяння тілесних ушкоджень,

побоїв або вчинення інших насильницьких дій щодо начальника у зв’язку з виконанням ним обов’язків з військової служби.

Погроза передбачає залякування

начальника заподіянням йому фізичної шкоди: вбивством, заподіянням тілесних ушкоджень, знищенням або пошкодженням майна.

Погроза може бути усна, письмова чи виражена жестами, висловлена один раз чи систематично, начальнику безпосередньо або через третіх осіб, адресована одночасно кільком начальникам. Погрозу, виражену шляхом направлення у бік начальника зарядженої зброї, треба відрізняти від замаху на вбивство.

Побої – це два чи кілька ударів, що спричинили потерпілому фізичний біль, але не потягли заподіяння йому тілесних ушкоджень.

Суб’єктивна сторона злочину

характеризується прямим умислом.

Обов’язковою ознакою злочину є мотив: погроза або насильство щодо начальника здійснюються внаслідок невдоволення службовою діяльністю начальника взагалі або невдоволення його конкретним вчинком чи рішенням, прийнятим ним у зв’язку з виконанням обов’язків з військової служби.

Суб’єкт злочину – спеціальний.

Ним є військовослужбовець (військово-

зобов’язаний під час зборів), який є підлеглим щодо начальника, якому він погрожує або проти якого здійснюється насильство.

Кваліфікаційні ознаки злочину є вчинення його: 1) групою осіб; 2) із застосу-

ванням зброї; 3) в умовах воєнного стану; 4) в бойовій обстановці.

Примітки

Підсл ідніст ь – прокурат ури.

Категорія злочину – тяжкий.

За наявністю ознак ч. 4.

Об’єктом злочину є порядок про ходження в ійськової

служби.

Об’єктивна сторона злоч ину полягає у діях або

бездіяльност і і має складну стр укт ур у можливих форм його прояву: 1) самов ільне зали шення в ійськової частини або місця сл ужби в ійськовослужбовцем строково ї сл ужби тривалістю понад три доби, але не

більше місяця; 2) нез’явлення військовослужбовця

строково ї сл ужби вчасно без поважних причин на службу в разі зв ільнення з частини, призначення або переведення; нез’явлення з відрядження, відп уст ки

або з л ікувального закладу тривал істю понад три доби, але не біл ьше місяця; 3) самов ільне зали шення війсь- ково ї частини або місця служби військовосл ужбовцем тривалістю : а) понад 10 діб, але не більше місяця;

б) хо ч і мен ше 10 діб, але більше тр ьо х діб, вчинене

повторно протягом року; 4) нез’явлення військово- службовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю : а) понад 10 діб, але не більше місяця;

б) хо ч і мен ше 10 діб, але більше тр ьо х діб, вчинене повторно протягом року; 5) самов ільне зали шення військово ї частини або місця сл ужби будь-яким військовослужбовцем тривалістю понад місяць;

6) нез’явлення вчасно на службу без поважних причин

будь-якого в ійськовосл ужбовця тривалістю понад місяць.

Військовослужбовці – це

особи, які проходять строкову в ійськов у службу за контрактом. Самовільне – це таке залишення частини або

місця служби, що вчинене

без дозвол у начальника (командира), який згідно із законодавством уповноважений надавати такий дозвіл.

Суб’єктивна сто рона злочину у першій, трет ій і

п’ят ій його формах характеризується, в цілому, умисною формою вини. Для друго ї, четверто ї і шосто ї форм злочину характерним може бути умисел, а в окреми х випадках – необережн ість.

Суб’єкт злочину, передбаченого ч.1 ст. 407, є

військовослужбовець строково ї сл ужби, а суб’єктом злочину, передбаченого ч.2, будь-який ін ший військовослужбовець.

Кваліф ікуючими ознаками злочину є вчинення його в умовах воєнного стану

або в бойовій обстановці.

Примітки

Підсл ідніст ь – прокурат ури.

Категорія злочину – тяж кий.

За наявності ознак ч. 3.

Об’єктом злочину є порядок

проходження військово ї служби

Об’єктивна сторона злочину

проявляється у формі: 1) ухилення військовослуж бовця від несення обов’язків в ійськово ї служби шляхом: а) самоскал ічення, б) симуляц ії хвороби, в)підроблення документ ів,

г) ін шого обман у; 2 ) в ідмови від

несення обов’язків в ійськової сл ужби.

Ухилення від військової сл ужби шл яхом

ін шо го обман у може виражатися в повідомленн і начальников і зав ідомо неправдивих відомостей про обставини, які обумовлюють тимчасове чи постійне звільнення військовослужбовця в ід військово ї сл ужби, наприклад, повідомлення про смерть батька чи матері тощо.

Під відмовою в ід несення обов’язків військово ї сл ужби сл ід ро зуміти виражене в усній, письмовій або ін шій формі небажання в ійськовослужбовця виконувати обов’язки в ійськово ї сл ужби. Злочин є закінченим з момент у припинення несення обов’язків

військово ї сл ужби, фактичного ухилення

від цих обов’язків.

Суб’єктивна сторона злочину

характеризується прямим умислом.

Не несе кримінальн у в ідпов ідальн іст ь

військовослужбовець, який вчинив самоскал ічення, але умисел його був спрямований на самогубство.

Суб’єкт злочину – спец іальний.

Ним є т ільки військовосл ужбовець.

Проте суб’є ктом в ідмови від несення обов’язків в ійськової сл ужби не можуть бути : курсант у разі в ідмови від подальшо го навчання у в ійськовому навчальному закладі; особа, яка проходить в ійськов у сл ужбу за контрактом, чи особа офіцерського складу, яка проходить кадров у в ійськову службу – у разі небажання її проходити.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його в умовах воєнного стану

або в бойовій обстановці.

Примітки

Підсл ідніст ь – прокурат ури.

Категорія злочину – особливо тяжкий.

За наявності ознак ч. 3.

Основним безпосереднім об’єктом злочину є

встановлений порядок здійснення права власності щодо в ійськового майна. Додатковим факультативним об’єктом можуть бути життя і здоров’я, воля, честь та гідн іст ь людини.

Предмет злочину: збро я, бойові припаси,

вибухов і або ін ші бойов і речовини, засоби пересування, військова та спеціал ьна техн іка, ін ше в ійськове майно.

Бойовими припасам и є частина

озброєння, безпосередньо призначена для ураження живої сили противника, знищення його бойової техн іки, руйнування укр іплень, споруд і виконання спеціальних завдань.

Об’єктивна сто рона злочину може полягати

тільки у діях, які можливі у таки х формах:

1) викрадення військового майна; 2) привлас- нення військового майна; 3) вимагання військового майна; 4) заволодіння військовим майном шляхом шахрайства; 5) заволодіння військовим майном військовою службовою особою із зловживанням службовим стано- вищем; 6) розбій з метою заволодіння окремими видами військового майна – зброєю, бойовими припасами, вибуховими або ін шими бойовими речовинами, засобами пересування, військовою та спеціал ьною техн ікою.

Під істотною шкодою сл ід

розуміти такі насл ідки викраден- ня, привласнення, вимагання військового майна або заволодін- ня ним шляхом шахр айства, як завдання значних матеріальних збитків, приведення у непридат- ність в ійськово ї техн іки, не- можливість виконання частиною (підро зділо м) бойового завдання, необхідн ість залучення значних сил і засобів до розшуку в ійсько- вого майна, яке незаконно по- трапило у володіння в ійськово- службовця, то що.

Суб’єктивна сто рона злочину

характеризується виною у формі умислу. Мета відчуження в ійськового майна – розпорядитися ним на свій розсуд.

Мотивом може бути помста,

користь тощо, але на кваліфікац ію злочину мотив не впливає.

Суб’єкт злочину – спец іальний.

Ним є військовослужбовець.

Кваліф ікованими видами злочину є вчинення його: 1 ) повторно; 2) за поперед-

ньою змовою групою осіб; 3) якщо це заподіяло істотн у шкоду. Особл иво кваліфікованими видами злочину є вчинення його в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я потерпіло го.

Примітки

Підсл ідніст ь – прокурат ури.

Категорія злочину – тяж кий.

За наявності ознак ч. 2, 3.

Основним безпосереднім об’єктом

злочину є встановлений порядок здійснення права власності щодо військового майна.

Додатковим ф акультативним

об’єктом можут ь бути життя і здоров’я людини, довкілля.

Предмет злочину : зброя, бойові при- паси, вибухов і або ін ші бойові речови- ни, засоби пересування, військова та спеціальна техн іка, ін ше в ійськове майно.

Предметом знищення чи пошкодження

майна може виступати тільки чуже майно. Військове майно завжди є чужим для будь-якого в ійськовослужбовця. Зброя (в ідповідно до статт і) – всі можливі види збро ї, які належать до військового майна: будь-яка вогнепальна зброя; ін ші звичайні засоби ураження; ядерна, хімічна, біологічна, лазерна, ін фразвукова, радіологічна та ін ші види масового знищення; холодна зброя; газова збро я; електро шо кова збро я.

Об’єктивна сторона злочину

характеризується сусп ільно небезпечними діями, наслідками у вигляді знищення або пошкодження військового майна і причинним зв’язком між в казаними діями та наслідками.

Знищення – це приведення предметів

військового майна в повну непридатність, коли вони не можуть бути в ідновлені і використані за їх цільовим призначенням.

Пошкодження майна – це приведення

його в часткову непридатність, і щоб воно стало придатним, треба затратити певні ко шти на ремонт.

Злочин вважається закінченим з моменту приведення майна в повну або частков у непридатність.

Суб’єкт злочину – спец іальний.

Ним є будь-який військовосл ужбовець, а

також в ійськовозобов’язаний під час проходження ним відповідних зборів.

Суб’єктивна сторона злочину

характеризується виною у формі умисл у.

Ставлення до загибелі людей може бути

як умисним, так і необережним. Мета і мотиви не є обов’язковими.

Кваліфікованими видами злочину є знищення або по шкодження в ійськово го

майна: 1) вчинені шл яхом п ідпалу або ін шим небезпечним способом; 2) які спричинили загибель людей або ін ші тяжкі наслідки. Особл иво кваліфікованими видами злочину є вчинення дій, передбачених ч. 2 ст. 411, в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Примітки

Підсл ідніст ь – прокурат ури.

Категорія злочину – середньої

тяжкост і.

За наявності ознак ч. 3.

Об’єктом злочину є порядок

користування в ійськовим майном. Предмет злочину у перши х його двох фор мах є обмундирування та спорядже- ння, яке видається в ійськовослужбов- цям строкової служби для осо бистого користування, а в трет ій формі – зброя, бойові припаси, засоби пересування, предмети техн ічного постачання або ін ше в ійськове майно, яке вв іряєт ься військовослужбовцям для сл ужбового користування.

Бойовими припасам и є частина

озброєння, безпосередньо призначена для ураження живої сили противника, знищення його бойової техн іки, руйнування укріплень, спор уд і виконання спеціальних завдань.

Під іншим військовим майном сл ід

розуміти будь-яке в ійськове майно, що вручається в ійськовослужбовцю для використання за цільовим призначенням і полягає поверненню.

Об’єктивна сто рона злочину може

характеризуватися дією або бездіяльн істю у вигляді продажу, застави, передачі в користування, порушення правил зберігання предметів в ійськового майна. Його др уга і тр етя форми, кр ім

відпов ідних дій, характеризуються

сусп іл ьно небезпечними наслідками у вигляді втрати або зіпсування майна і причинним зв’язком між вказаними

діями та наслідками.

Марнотратством визнається продаж,

застава чи передача у корист ування ін шій осо бі в ійськовослужбовцем строково ї сл ужби предмет ів обмундиру- вання чи спорядження , які були видані йому для особистого корист ування. За втрату чи псування ввірених для користування зброї, боєприпасів, засобів пересування, предмет ів техн ічного постачання або ін шого в ійськового майна внаслідок порушення правил їх збер ігання відпов ідальн ість настає за п.

2 ст. 413 КК.

Суб’єкт злочину – спец іальний.

Ним у пер ши х його двох формах є

військовослужбовець строково ї служби, а в третій формі – будь-який військово- службовець, а також в ійськовозобов’яза- ний під час про ходження ним відпов ід- них зборів.

Суб’єктивна сто рона злочину в

першій його формі характеризується виною у вигляді прямого умисл у, а в ін ши х формах – необережн істю.

Кваліф ікуючою ознакою зло чину є вчинення його в умовах воєнного стану чи в

бойовій обстановці.