4. Порiвняння полiтичних держав.

Ясно, що влада може застосовуватись багатьма шляхами як законними, так i нi. Iснує багато джерел влади. Iсторично марксистськi теоретики висували на перший план владу тих, хто володiє суспiльними засобами виробництва. Все володiння засобами управлiння, як писав Макс Вебер, є альтернативним базисом соцiальної влади. Як у випадку з Радянським Союзом та країнами Схiдної Європи, де не було приватної власностi на засоби виробництва i держава контролює економiку. До того ж у Захiдних країнах є досить довгий список докладно визначених сфер влади, включаючи релiгiю, науку, мистецтво, медицину, освiту та засоби масової iнформацiї. Соцiолог Suzanne Keller (1963) припускає, що кожна з цих областей часто має своїх власних можновладців, вона назвала їх стратегiчною елiтою.

Ця елiта - люди, що мають значну владу - дiють, головним чином, в своїх власних досить спецiалізованих сферах.

Хоча є багато сфер влади в сучасному суспiльствi, одна з головних - уряд.

Уряд - це ті особи та групи, що контролюють державний апарат i спрямовують державну владу. Цi особи та групи формулюють такi правила i полiтику, якi в суспільстві є авторитетними, зобов'язуючими та переконливими. Їх рiшення значно впливают на повсякденне життя нацiї, а дуже часто i на народи iнших нацiй. Проведення певної полiтики в галузi економiки, вiйськових витрат, питань вiйни i миру, використання наркотикiв, освiти, медичного обслуговування, соцiального захисту робуту та питань, пов'язаних из навколишнiм середовищем, не залишає жодної особи, яку б не обходили наслiдки та розпорядження такої полiтики.

На протязi останнiх поколiнь змагаються два типи правлiння: демократiя i тоталiтарiзм (totalitarianism). Кожний з них можна вважати iдеальним типом, хоча на практицi багато нацiй мають режими, в яких поєднуються елементи демократiї i тоталiтаризму. Дiйсно, в бiльшостi випадкiв найбiльш значна рiзниця існує мiж рiзними режимами, які є не різними типами правлiння, а рiзними спупенями правлiння.

Демократiя.

Демократiя - це полiтична система, в якiй влада уряду існує за згодою керованих. в якій є конституцiйнi закони для змiни правлячих осiб.

Народ бере участь у винесеннi рiшень по праву того, хто робить вибiр серед претендентiв. на полiтичний пост. У бiльшостi випадкiв для демократiї не є характерним беспосереднє управлiння народу. Тiльки в порiвняно рiдких випадках, таких, як в колонiальнi часи збори в Новiй Англiї, де рiшення приймались безпосередньо за участю народу, бачимо пряму демократiю (direct democracy). Частiше зустрiчається представницька демократiя (representative democracy) - офiцiйнi особи мають звiтувати перед народом пiд час чергових виборiв, i народ або затверджує їх в iхнiх правах, або замiнює iншими.

Соцiологi органiзували вивчення соцiальних умов, якi сприяють стабiльнiй, мiцнiй демократiї (Kornhauser, 1959; Gusfield, 1962;

Nisbet, 1962; Lipset, 1963). Один з основних таких факторiв – це полiтичний плюралiзм. (political pluralism) - соцiальний устрiй., що характеризується конкурентною боротьбою за владнi посади, боротьбою з синекурами та змiнами партiй, що приходять до влади.

Багато добре органiзованих, але різних за їх iнтересами груп слугують для перевiрки одна одної. Кожна група має обмежений вплив, тому що в процесi управлiння офiцiйнi особи не можуть брати до уваги також iнтереси iнших груп.

В той же час зацiкавленi групи створюють незалежнi структури, через якi громадяни можуть взаємодiяти з урядом. Багато промiжних структур та промiжних рiвнiв спiлкування - добровiльнi органiзацiї, церкви, профспiлки - з'єднують прiрву, що роздiляє окрему особу i державу. В результатi, громадянин має захист багатьох угруповань та iнститутцiй в разi, якщо один з них порушiть його права. Жодна група чи iнститутція не можуть досягти монополiї на владу. Така органiзацiя сильно вiдрiзняється вiд тоталiтарних суспiльств, де iзольованi та незахищенi громадяни конфронтують iз всемогутньою державою-партією.

Другий фактор - це належнiсть кожного з більшості громадян до багатьох соцiальних груп, що запобiгає перетворенню суспiльства у ворогуючi табори (Blau and Schwartz, 1984). Членство в однiй групi поєднується з членством в iнших. Наприклад, об'єднання католикiв в Америцi iснують i серед робiтничого класу, i серед "верхiвки". Теж стосується протестантiв. Згiдно своїм вiруванням католики i протестанти займають різні позицiї. що могло б бути причиною конфлiктiв. В той же час, робiтники - католики i протестанти - об'єднанi на пiдставi вирiшення спiльних економiчних питань свого класу у профспiлки i "стоять осторонь" католикiв i протестантiв з "верхiвки". В пiдсумку громадська лояльнiсть розподiляється мiж рiзними осями, а перетинання зв"язкiв не дозволяє робити рiзкi полiтичнi роздiлення.

Але глибокий релiгiйний розбрат в Пiвнiчнiй Iрландiї та Лiванi, як й расистський розподiл, що існував в Пiвденнiй Африцi заганяють людей у вiйськовi табори i роблять компромiс неможливим.

Порiвняно стабiльнi економiчнi та соцiальнi умови також важливі для демократiї. Значна нестача робить людей беззахистними перед стресовими умовами, що може спонукати їх примкнути до якогось екстремiстського соцiального руху (ми будем розглядати це у лекцiях про

соцiальнi рухи). Наприклад, Нiмеччина перенесла руйнiвну iнфляцiю та економiчну розруху в 1920 рр., що зробило середнi класи податливими нацизму. В тому економiчному та соцiальному середовищi середнi класи вiдчули свiй статус порушеним, свiй фiнансовий стан непевним перед наступом численних капiталiстичних пiдприємств та могутнього робiтничого руху. Вони звернулися до нацизму, як способу вирiшення їхнiх проблем. Як результат - поховальний дзвiн по нестiйк х нiмецьких демократичних iнститутах.

Щось подiбне хаосу i соцiальному розвалу, що охопили Нiмеччину пiсля I-ї свiтової вiйни, вiдбулось i в Росiї пiд час цiєї вiйни.

I нарештi, стабiльна демократiя виграє, якщо є консенсус рiзних верств населення щодо бажаностi мати демократичний уряд. Правова демократiя. - це не тiльки певна кiлькiсть органiзацiйних структур, це - моральна сила., вид так би мовити релiгii, для якоi священними є права людини.. В свою чергу, народ узаконює, легатимiзує полiтичнi iнститути.

Вiн певний, що зможе досягти своїх цiлей в межах iснуючих "органiзацiйних обмежень", тому що так як вони забезпечують справедливу

процедуру одержання влади. Голосування в цьому випадку – найкращий вихiд для досягнення консенсусу. Звернiть увагу, що необранi кандидати "схиляються" перед результатами виборiв. Єдине, що вони собi дозволяють - це критикувати опонентiв i готуватися "скинути їх геть" на наступних виборах.

Тоталiтаризм.

Для бiльшості з нас важко зберегти цiностний нейтралiтет по вiдношенню до толiтаризму, бо цей тип управлiння порушує багато з наших основних цiнностей. Тоталiтаризм - це "тотальна, всеосяжна держава", в якiй уряд здiйснює широкий контроль усiх частин суспiльства та усiх аспектiв соцiального життя (Olsen, 1978). Тi iндивiди та групи, якi очолюють державний апарат - елiта - намагаються контролювати всi пiдлеглi союзи, всi iнститути, включаючи екон мiку, освiту, релiгiю, медицину, мистецтво, науку та комунiкацiї, всi об'єднання (трудовi союзи, церкви, професiональнi органiзацiї, об'єднання за певними уподобаннями та молодiжнi групи) та, навiть, окремi сiм'ї та групи (як в Китаi). Всi форми соцiальноi органiзацii стають продовженням держави i мають дiяти, як її агенти. Визначаючою тоталiтаризму є його структура влади, а не економiчний лад. В ЇХ-му столiттi найяскравiшими представниками тоталiтарноi держави були нацистська Нiмеччина, очолена Гiтлером, та комунiстична Росiя пiд владою Сталiна; це показує, що ця форма правлiння може базуватися або на капiталiстичнiй, або на соцiалiстичнiй економiцi.

Для тоталiтарного суспiльства характернi три риси.: монопольна полiтична органiзацiя (т.зв.о"партiя"), примушуюча (compelling) iдеологiя та тотальний соцiальний контроль.

Перше. Тоталiтаризм дає можливiсть iснувати лише однiй полiтичнiй органiзацii, що не дозволяє нiякої опозицiї. Тiльки невеликий процент населення є членами партiї, хоча членство в партiї необхiдне, щоб займати важливi пости. Промiжнi структури, якi з'єднують громадян i державу - пiдпорядкованi державi.

Друге. Тоталiтарна iдеологiя, по природi своїй утопiчна, включає в себе всi сфери i аспекти життя та настановлює унiверсальнi цiлi. Вона розробляє грандiознi проекти соцiальної реконструкцiї та полiпшення життя.

Третє. Щоб максимiзувати свою владу та пропагувати свою iдеологiю, тоталiтарний режим централiзує контроль. Вiн формує. освiту та засоби масової iнформацiї i одночасно. застосовує полiцейський терор, щоб тримати населення в покорi.

Радянський лiдер Микита Хрущов яскраво змалював "терористичний" досвiд своєї нацiї в "секретнiй" промовi на ЇХ з'їздi Компартiї. Хрущов розповiв, що Сталiн "застосовував брутальне насильство не тiльки по вiдношенню до всiх, хто протидiяв йому, але також i проти тих, хто, як здавалося йому, не погоджувався з його концепцiєю, а характер у нього був примхливий i деспотичний... Масовi арешти та депортацiя багатьох тисяч людей, суди "трiйки" при вiдсутностi нормального розслiдування справ створили умови беззахистностi, страху i вiдчаю".

Пiсля смертi Сталiна в 1953 роцi репресiї стали бiльш вибiрковими, а рiвень допустимостi дискусiй в межах Радянського Союзу пiднявся. А пiсля того, як в 1985 роцi влада перейшла до М. Горбачова, що почав структурнi змiни на рiвнi, взагалi безпрецедентному в радянськiй iсторiї.

Дехто в зменшеннi репресiй в радянськiй сiстемi бачив засiб подовження повної стабiльностi, в той час як iншi вважали, що цi змiни свiдчать про "угасання" режиму.

З того часу, як незгода та змагання стали можливими в Радянському Союзi, його полiтична структура стала бiльше авторитарною. нiж тоталiтарною. Авторитаризм (authoritarianism) - це полiтична система, за якої уряд (пануючi структури) зовсiм не дозволяє або ж дозволяє дуже невелику невелику опозицiю по вiдношенню до себе, але дозволяє неурядовi центри впливу., а також дозволяє дебатувати деякi питання суспiльної полiтики (public policy). Багато африканських та латиноамериканських країн з мiлiтаристськими режимами також є авторитарними.. Оскiльки питання свободи i рiвностi неодмiнно встають в дискусiях на цю тему, розглянемо їх.