По рівню випаровуваності:

• авіагаси РТ, ТС-1, Т-1, Т-88),

• важкого фракційного складу паливо Т-6,

• широкого фракційного складу паливо Т-2.

Згідно ГОСТ 10227-86 передбачено виробництво чотирьох марок палива двох марок ТС-1 і РТ першої і вищої категорії якості. Крім цього в невеликому об’ємі виробляють паливо Т-1 першої категорії якості.

Згідно ГОСТ 12308-80 і ТУ 38101629-82р. виробляється термостабільне паливо Т-6, а також по ТУ 38101560-80 виробляють паливо Т-88. Ці палива призначені для авіаційної техніки з надзвуковою швидкістю польоту.

Найбільш старими по часу виробітку паливами є палива Т-1 і ТС-1. На цих паливах створювалася реактивна авіація і вони служать їй і по сей день. Паливо Т-1 отримують прямою перегонкою малосірчаної нафти, що википає в межах 140-280°С. Висока густина – більше 800 кг/м³ і в’язкість – при 20°С більше 1,5 мм²/с, малий вміст сірчаних з`єднань в сировині забезпечують високий рівень якості по всіх експлуатаційних властивостях, крім схильності до утворення нагару та інших відкладень. Ресурси цього палива необмежені. 0,1%

Паливо ТС-1 виробляють з сірчаної нафти, з температурою википання 140-280°С. Більш вузький фракційний склад обумовлений збільшенням вмісту в сірчаних нафтах алканів, що погіршує температуру початку кристалізації. Вміст сірки в паливі ТС-1 більший, ніж в паливі Т-1. З метою зниження вмісту сірчаних з’єднань в цьому паливі верхню межу википання знижують до 250°С. Для зниження вмісту в паливі сірчаних з’єднань допускається отримання палива ТС-1 зменшенням гідро очищеного дистилятів прямої перегонки.

ρ=780 кг/м³, ν=1,3 мм²/с 0,25%

В паливі ТС-1 вміст смолистих і нестабільних вуглеводнів менший, ніж в паливі Т-1, тому і утворюється менше відкладень.

При застосуванні в ГТД обидві марки палива Т-1 і ТС-1 взаємопов’язані.

Паливо Т-2 – широкої фракції, включає бензинові і гасові фракції прямої перегонки сірчаної і малосірчаної нафти, що википає в межах 60-280°С. Високий вміст в паливі бензинових фракцій (до 40%) значно підвищує тиск насичених парів (133 гПА 100 мм. рт. ст.) знижує в’язкість і густину палива. ρ=755 кг/м³, ν=1,05 мм²/с.

Маючи високу випаровуваність, паливо Т-2 забезпечує надійний запуск двигунів. Підвищений тиск насичених парів палива Т-2 створює небезпеку утворення парових пробок в паливній системі літака, обмежує висоту його польоту. Низька в’язкість і необхідність обробляти лугом бензинові фракції для видалення низькомолекулярних корозійно активних з’єднань, зумовлює погані протизносні властивості палив, що обмежує термін служби паливних агрегатів, тому у зв’язку з цими недоліками виробництво палива Т-2 дотепер не організовано. Однак ресурси палива Т-2 і РТ і тому можливість збільшити виробництво цього палива, особливо у військовий час робить його перспективним.

Термостабільне паливо РТ отримують гідроочищенням дистилятів прямої перегонки з межами википання 135-280°С, а також змішуванням продуктів прямої перегонки та гідроочищення. В результаті гідроочищення зменшується вміст загальної сірки, нестабільних вуглеводнів, смолистих з’єднань, практично повністю виводяться меркаптани. Містить до 0,004% протизносної присадки іонол і до 0,004% протизносної присадки “К” (нафтенові кислоти). В якості сировини для гідроочистки використовують дистиляти парафінових або сірчаних нафт, негідних для отримання палива ТС-1. Щоб задовольнити вимоги до якості палива РТ ( оп температурі початку кристалізації) ( не вище –55...60°С), температуру кінця кипіння обмежують до 220...230°С. ρ=755 кг/м³, ν=1,25 мм²/с 0,1

Термостабільне паливо РТ є найбільш масовим і повністю відповідає вимогам якості міжнародного рівня, перевищуючи його по окремих експлуатаційних властивостях. Паливо РТ має високі протизносні властивості, хімічну і термоокисну стабільність, містить менше 0,002% загальної сірки і може зберігатися до 10 років без зміни якості.

Паливо Т-6 отримують глибоким гідруванням мало сірчаних нафт і продуктів їх переробки (по ГОСТ 12308-80р), а також східних сірчаних нафт і продуктів їх переробки (по ТУ 38101692-82 р). Паливо Т-6 представляє собою газойлеву фракцію, що википає в межах 195-315°С. За рахунок глибокого гідрування з палива видалена велика кількість сірчаних і смолистих з’єднань, а більша частина ароматичних вуглеводнів перетворюється в циклани. В результаті цього паливо Т-6 має високу густину ( більше 840 кг/м³ при 20°С), ν=2,5 мм²/с , =0,005, термічну стабільність, малий вміст ароматичних вуглеводнів до 10% і високі енергетичні характеристики. Для зниження окисляємості в склад палива додають іонол.

Паливо Т-88 отримують з дистилятів прямої перегонки нафти також гідроочисткою (гідроароматизацією) фракцій нафти прямої перегонки та гідрокрекінгом вакуумного газойля. Температурні межі википання палива 165-280°С, ρ=800 кг/м³, ν=1,5 мм²/с. 0,1

В паливо Т-88 можуть додаватись ті ж самі присадки, що і в паливо РТ. Рівень термічної стабільності палива Т-88 такий же, як і у паливі Т-6.

“РП” – являє собою речовини або суміш речовин, що здатні при взаємодії з окислювачами горіти з виділенням тепла і газів.

“РП” класифікують по наступним ознакам:

1)по кількості горючих елементів

– прості, що складаються з горючих елементів одного типу (рідкий водень)

– складні поділяються на ті, що входять в склад двохкомпонентних палив (див. за хім. складом) та однокомпонентні (складні ефіри азотної кислоти ОТ-155)

2)за хімічним складом

– водневі (рідкий і шугоподібний водень)

– вуглеводневі нафтового походження (Т-1; РГ-1(нафтил); ТМ-185; рідкий метан; етан, пропан, а також спирти: метанол, етанол, ізопропанол)

– гідрозинні: гідрозин N₂H₄, несиметричний демитил гідрозин (НДМГ), аерозін-50.

– амінні: рідкий аміак NH₃ і його похідні: моноетил амін, диетил амін, триетил амін; ТГ-02(самін).

– бороводневі: сполуки типу боранів В_nH_n+4

– металовміщуючі: галогенні з’єднання типу боргідридів алюмінія, літію та берилію

3)по принципу запалювання в камері згоряння РПРД

двохкомпонентні “РП” поділяються на ті, що самозапалюються та ті, що несамозапалюються.

4)за своїм призначенням

– основні (для тяги двигуна)

– пускові

– допоміжні

2. Організація приймання, зберігання та видачі пального на польових складах пального військової ланки. Прийом пального

При отриманні пального залізничним транспортом необхідно: 1) провірити і підготувати засоби зберігання, трубопроводи і засоби перекачування; 2) провести контрольні заміри в резервуарах виділених для приймання; 3) місця зливу забезпечують засобами пожежогасіння; 4) проводиться інструктаж по техніці безпеки і пожежній безпеці.

Зберігання пального

З метою зменшення втрат пального від випаровування резервуари і тара заповняються до повної місткості але з врахуванням об’ємного розширення: стаціонарні вертикальні резервуари заповняються на 95% їх місткості, горизонтальні резервуари недоливають 15-20 см до верхньої обічайки, бочки на 5-7 см.

Контрольні виміри пального що зберігаються в резервуарах виконують: 1) у вертикальних резервуарах а також заглиблених і напівзаглиблених горизонт. резервуарах >60 м³ при наявності покажчика рівня щоденно, а при відсутності – не рідше 2 разів на тиждень; 2) для горизонтальних резервуарів місткістю < 60 м³ не рідше двох разів на місяць; 3) перед початком та по закінченню кожної операції по прийманню чи видачі пального; 4) при підозрі на несправність не рідше двох разів на день.

Видача пального проводиться в АЦ, АТЗ, тару. Потрібно перевірити щоб цистерни і рукави були чисті, без залишків пального і справні. При видачі слідкувати щоб не перелити пальне.

При прийомі ТЗСП треба слідкувати щоб були наявні пломби в вагонах в яких вони прибули, щоб ТЗСП були справні, повністю укомплектовані згідно документів. Всі недостачі відображаються в акті прийому. Вивантажувати ТЗ потрібно з дотриманням техніки безпеки, враховувати їх особливості (хрупкість, легкість) і акуратно складати. Розміщення на складі ТЗ відбувається з найбільш повним використанням площі і місткості сховища. При розміщенні ТЗ в сховищі залишають проходи – проти дверей шириною не менше 2 м, бокові вздовж стін і нижніми штабелями – 0.7-0.8 м. На кожному стелажі чи біля штабеля вивішується стелажний ярлик з вказанням найменування ТЗ, кількості, дати виготовлення, дати консервування і строку наступного переконсервування. ТЗ видаються тільки у справному стані.

3. Скласти таблицю застосування пально-мастильних матеріалів та спеціальних рідин для танка т-72.

4. Строки і порядок проведення інвентаризації пмм і тзсп у військовій частині.

5. Підготувати до роботи і вивести на режим перекачування мнум-14.

Підготовити МНУМ-14 до роботи:

- встановити її на рівній площадці;

- відстебнути ремні кріплення рукавів і зняти рукава з установки;

- забити клин заземлюючого пристрою у вологу землю (при сухому ґрунті - полити водою);

- перевірити положення рукоятки роздавальної коробки, яка повинна знаходитись в нейтральному положенні;

- приєднати всмоктуючий рукав до насосу, попередньо перевірити стан прийомного фільтру і опустити його в ємність;

- приєднати напірний рукав до напірного патрубка насосу і опустити його в ємність;

- встановити рукоятку трійника системи вихлопу відпрацьованих газів в положення "Відкрито" (викид в атмосферу);

- включити вимикач "Маса", запустити двигун за допомогою стартера або пускового механізму,

- при мінусовій температурі навколишнього середовища, підвищеній в'язкості масла, яке знаходиться в насосі, здійснити підігрів насоса відпрацьованими газами;

- провернути вал насоса рукою за карданний вал

Виведення на режим перекачування

За допомогою мотонасосної установки МНУМ-14 можна виконати слідуючи операції:

- видачу фільтрованого масла без виміру його кількості;

- видачу фільтрованого масла з заміром його кількості;

- перекачку масла в'язкістю до 25 сСт (см/с) на першій передачі і

в'язкістю до 10 сСт (см/с) - на другій передачі. Перед запуском насоса необхідно:

- запустити і прогріти двигун;

- виключити щеплення;

- включити передачу;

- плавно відпустити важіль включення щеплення і довести частоту обертання вала двигуна до номінальної.

Під час перекачування контролювати роботу насоса по мановакууметру і манометру. Тиск в напірній лінії повинен бути не більше 0,5 МПа (5 кгс/см2), частота обертання валу двигуна на 1-й передачі - 1500 об/хв, на 2-й передачі - 3000 об/хв.

27

1. Основні марки моторних олив для для карбюраторних та дизельних двигунів.

До моторних відносяться масла для поршневих двигунів внутрішнього згоряння.

Моторні масла виконують в повному об'ємі всі основні, властивзмащувальним матеріалам, функції. Вони знижують, щонайбільше, запобігають зношенню деталей, знижують витрати енергії на тертя, відводять тепло, ущільняють зазори в циліндро- поршневій групі, захищають метали від корозії.

У відповідності до діючої класифікації моторні масла поділяються на групи в залежності від типу двигуна та ступеня його форсованості.

Масла групи А вміщують невелику кількість антиокислювальних та антикорозійних присадок. Широкого застосування в транспортному двигунобудуванню вони не мають (застосовуються на тихохідних двигунах).

Масла групи Б вміщують невелику кількість антиокислювальних, миючих та антикорозійних присадок. До цієї групи найбільше розповсюдження отримало масло М-8Б_1, яке застосовується в деяких автомобільних карбюраторних двигунах.

Масла групи В отримали найбільш широке розповсюдження у сучасних автотракторних двигунах. Вони вміщують миючі, антиокислювальні, проти корозійні та протипінні присадки(4-7%).

Масла групи Г призначені для роботи при високих тисках та відносних швидкостях пар тертя. масла цієї групи вміщують той самий комплекс присадок, що і в групі В, але в більших концентраціях (7-12%).

Масла групи Д та Е призначені для роботи в найбільш важких експлуатаційних умовах. Вміст присадок в них сягає 18-25%. Масла цих груп мають високу лужність.

В таблиці 1 приведені групи моторних масел за експлуатаційними властивостями.

В залежності від кліматичних умов експлуатації моторні масла поділяються на не загущені та загущені, літні, зимові та всесезонні.

2. Організація приймання та видачі пального і тзсп на стаціонарних складах пального оперативної ланки. Прийом пального

При отриманні пального залізничним транспортом необхідно: 1) провірити і підготувати засоби зберігання, трубопроводи і засоби перекачування; 2) провести контрольні заміри в резервуарах виділених для приймання; 3) місця зливу забезпечують засобами пожежогасіння; 4) проводиться інструктаж по техніці безпеки і пожежній безпеці.

Видача пального проводиться в АЦ, АТЗ, тару. Потрібно перевірити щоб цистерни і рукави були чисті, без залишків пального і справні. При видачі слідкувати щоб не перелити пальне.

При прийомі ТЗСП треба слідкувати щоб були наявні пломби в вагонах в яких вони прибули, щоб ТЗСП були справні, повністю укомплектовані згідно документів. Всі недостачі відображаються в акті прийому. Вивантажувати ТЗ потрібно з дотриманням техніки безпеки, враховувати їх особливості (хрупкість, легкість) і акуратно складати. Розміщення на складі ТЗ відбувається з найбільш повним використанням площі і місткості сховища. При розміщенні ТЗ в сховищі залишають проходи – проти дверей шириною не менше 2 м, бокові вздовж стін і нижніми штабелями – 0.7-0.8 м. На кожному стелажі чи біля штабеля вивішується стелажний ярлик з вказанням найменування ТЗ, кількості, дати виготовлення, дати консервування і строку наступного переконсервування. ТЗ видаються тільки у справному стані.

3. Скласти таблицю застосування пально-мастильних матеріалів та спеціальних рідин для атомобіля КамАз-4310 Хіммотологічна карта автомобіля камаз-5310

5. Видати за допомогою мнум-14 150 л відфільтрованої оливи в зимовий період.

МНУМ призначена: для перекачування олив з цистерн в резервуари і навпаки, для прийому олив з наливних суден або наливу в них, для внутрішньоскладських перекачок, для наливу оливи в автоцистерни, резервуари, тару.

Підготовити МНУМ-14 до роботи:

- встановити її на рівній площадці;

- відстебнути ремні кріплення рукавів і зняти рукава з установки;

- забити клин заземлюючого пристрою у вологу землю (при сухому ґрунті - полити водою);

- перевірити положення рукоятки роздавальної коробки, яка повинна знаходитись в нейтральному положенні;

- приєднати всмоктуючий рукав до насосу, попередньо перевірити стан прийомного фільтру і опустити його в ємність;

- приєднати напірний рукав до напірного патрубка насосу і опустити його в ємність;

- встановити рукоятку трійника системи вихлопу відпрацьованих газів в положення "Відкрито" (викид в атмосферу);

- включити вимикач "Маса", запустити двигун за допомогою стартера або пускового механізму,

- при мінусовій температурі навколишнього середовища, підвищеній в'язкості масла, яке знаходиться в насосі, здійснити підігрів насоса відпрацьованими газами;

- провернути вал насоса рукою за карданний вал

Основні ТТХ

Виведення на режим перекачування

За допомогою мотонасосної установки МНУМ-14 можна виконати слідуючи операції:

- видачу фільтрованого масла без виміру його кількості;

- видачу фільтрованого масла з заміром його кількості;

- перекачку масла в'язкістю до 25 сСт (см/с) на першій передачі і

в'язкістю до 10 сСт (см/с) - на другій передачі. Перед запуском насоса необхідно:

- запустити і прогріти двигун;

- виключити щеплення;

- включити передачу;

- плавно відпустити важіль включення щеплення і довести частоту обертання вала двигуна до номінальної.

Під час перекачування контролювати роботу насоса по мановакууметру і манометру. Тиск в напірній лінії повинен бути не більше 0,5 МПа (5 кгс/см2), частота обертання валу двигуна на 1-й передачі - 1500 об/хв, на 2-й передачі - 3000 об/хв.

28

1. Умови застосування та марки дизельних палив. Основні експлуатаційні властивості та вимоги до якості дизельнихпалив.

Дизельні палива по вмісту сірки і температури застигання згідно ДСТУ 3868-99 поділяються на 8 марок, наприклад:

А – 0,2 , А – 0,4 ,  - дизельне паливо арктичне з вмістом сірки не більше 0,2 і 0,4 %.

Наявність сірки в дизельних паливах підвищує їх корозійність , що негативно впливає на довговічність двигуна. Для збільшення ресурсу роботи двигунів дорогої бронетанкової і спеціальної техніки на них застосовуються дизельні палива першого виду, тобто палива з вмістом сірки  не більше 0,2 %. Крім цього, паливо даного виду застосовується на тій техніці, яка знаходиться на збереженні, не залежно від її виду.

В залежності від температури оточуючого середовища  дизельні палива застосовуються наступним чином:

- літні марки при температурі оточуючого повітря 0⁰С і вище;

- зимові палива з температурою застигання мінус 35⁰С при температурі оточуючого повітря мінус 20⁰С і вище;

- зимові палива з температурою застигання мінус 45⁰С при температурі оточуючого повітря мінус 30⁰С і вище;

-  арктичні палива  застосовуються при температурі оточуючого повітря від мінус 30 до мінус 50⁰С.

  Замість дизельного палива А дозволяється використовувати суміш ,яка складається з дизельного  палива З-0,2 мінус 45 і палив Т-1, ТС-1, РТ в співвідношенні  1:1.

Дизельне паливо використовується для двигунів зі займистістьом від стиску і в деяких типах газотурбінних двигунів. Дизелі використовуються як силові пристрої танків, потужних тягачів та тракторів, а також для інших видів військової техніки.. На підводних та надводних кораблях ВМС дизелі застосовують для основної або допоміжної силової установки.

Широке застосування дизельного палива обумовлено наступним:

- висока ефективність використання, тому що економічність циклу дизеля вища, ніж у інших типів двигунів внутрішнього згорання;

- більш низька вартість;

- менша пожежонебезпечність.

Дизельні палива для швидкісних дизелів повинні відповідати наступним вимогам:

1. Мати добру прокачуваність в широкому діапазоні температур, забезпечуючи його надійну подачу.

2. Мати оптимальний займистість і випаровуваність, що необхідно для легкого запуску і м’якої роботи  в різних експлуатаційних режимах.

3. Бути стійкими до окислення і не утворювати відкладень в системі живлення і в камері згорання.

4. Мати мінімальну корозійну стійкість.

5. Мати широку сировинну базу, бути дешевим і не токсичними.

Найважливішими специфічними властивостями дизельних палив є займистість і прокачуваність при низьких температурах.

2 Організація охорони та оборони на польових складах великої місткості

Захист, охорона і оборона складу організовується з метою не допустити дій по ньому противника, чи максимально послабити його результати, зберегти працездатність складу і забезпечити виконання поставлених задач. Вона організовується у будь-яких умовах обстановки і включає:

1. захист складу від ядерної, хімічної і бактеріологічної зброї;

2. безпосередньо охорону складу;

3. протипожежну охорону;

4. оборону від повітряного і наземного нападу противника.

Охорона і оборона складу організовується в масштабі карти бригади матеріального забезпечення і здійснюється силами і засобами складу. В момент нападу при перебуванні на складі підрозділів підвозу пального, особовий склад цих підрозділів підпорядковується начальнику складу.

Основними засобами по організації охорони і оборони складу є:

1) організація спостереження, зв’язку оповіщення, збору і дій особового складу по тривозі;

2) призначення чергового підрозділу;

3) обладнання позицій для оборони складу на важливих напрямках;

4) обладнання сховищ для особового складу, запасів матеріальних засобів і техніки;

5) маскування району розміщення складу.

Сигнали оповіщення в разі нападу противника:

Щоб запобігти раптовому нападу противника і відбивати його напад на складі створюється кругова оборона. Для цього відриваються окопи.

3.Скласти таблицю застосування пально-мастильних матеріалів та спеціальних рідин для бронитранспортера бтр-70

4. Облікові документи, їх призначення, порядок ведення та оформлення.

Ведення книги реєстрації облікових документів :

книга призначена для обліку всіх складаємих і находящих негрифованих приходно-витратних облікових документів (накладних, нарядів, актів та ін.), карток обліку, а також для контролю їх повернення після виконання.

• реєстраційний № - Порядкові номери реєстрації оформлених в СП війскової частини облікових документів є номерами цих документів. В документах, що надійшли з інших війскових частин, порядкові номери реєстрації стають реєстраційними номерами (код реквізиту 001).

• дата реєстрації :( фактична дата запису в книзі).

• назва документа :( накладна,здавальна відомість та інш.)

• № документа:( реєстраційний № приходаного документа )

• дата документа:( фактична дата оформлення документу код реквізиту 032).

• кількість екземплярів:(фактична кількість).

• загальна кількість аркушів.

• на яких матеріальні засоби виданий документ :(пальне,технічні засоби та ін.)

• від кого отриманий або кому переданий документ на виконання:(підрозділ,№ в/частини) і таке інше.

Реєстрації підлягають тільки основні документи,додатки до них окремо не реєструються.

Заведення книги обліку наявності та руху матеріальних засобів.

При формуванні в/частини / перша запис робиться на підставі первинних облікових документів,накладних /.

- При втраті книги обліку / перша запис робиться на підставі акту інвентаризації /.- Після закінчення старої книги /перша запис робиться переносом із старої книги /.

В першу чергу необхідно оформити титульний лист книги обліку наявності та руху матеріальних засобів служби пального в/частини 25975.

Книгу розпочато 1 грудня 199__ року за переліком 199__року № 38.

Зробити перенос залишків ПММ зі старої книги обліку № 81 /Автобензин А-76 /. При переносі залишку заповнюються всі реквізити :

• найменування матеріальних засобів,

• нормативний запас /в СП це незнижуємий перехідний запас даного сорту пального. В нашому випадку 9000 кг/

• код номенклатури 0012

• одиниця виміру

Графи першої сторінки заповнюються наступним чином :

• дата запису –1.12.

• найменування документу – книга обліку.

• № документа – 8,

• дата документа – стор.87,

• постачальник – перенос залишку.

Показники решти граф просто переносяться.

Кількість аркушів, що відводиться на той чи іншій сорт ПММ залежить від його руху за рік /одержання і видача зі складу пального/. Після переносу залишків по всім ПММ, СР і ТЗСП начальник СП може здійснювати проведення первинних приходно-витратних документів в книгах обліку.

5. Виконати на МНУГ-20 операцію “Перекачування пального з фільтруваням та відліком виданої кількості”.

МНУГ призначена: для перекачування пальног з цистерн в резервуари і навпаки, для прийому пального з наливних суден або наливу в них, для внутрішньоскладських перекачок, для наливу пального в автоцистерни, резервуари, тару.

Основні ТТХ

Підготовити МНУГ-20 до роботи:

- встановити МНУГ-20 на рівній площадці;

- заземлити установку, для чого забити в землю штир заземлюючого пристрою;

- провести зовнішній огляд двигуна, з'єднання важеля регулятора з дросельною заслінкою карбюратора, з'єднання проводів високої напруги з магнето і свічками:

- перевірити наявність пального в бензобаку і рівень масла в картері двигуна;

- приєднати 2 роздавальних рукава до однієї з гребінок або до лічильників (в залежності від операції, яка виконується);

- відкрити роздавальні крани і вставити їх в тару;

- перевірити обертання валу насосу декількома натисками на пускову педаль двигуна

- відкрити пробку заливної вороньки, відкрити вентилі Ду -6 на фільтрі і насосі, закрити зливний вентиль в нижній частині насосу і 2 вентиля напірної лінії, залити через вороньку 4 л перекачуваної рідини;

- зняти заглушку з фланця ТК-75 всмоктуючого коліна і приєднати всмоктуючий рукав, опустити всмоктуючий рукав в резервуар з пальним;

- закрити напірну засувку;

- перевірити чи відкритий вентиль напірної трубки вихрової ступені (вентиль повинен бути відкритим);

- включити вимикач маси акумуляторної батареї;

- запустити двигун за допомогою стартера або вручну, прогріти і вивести двигун на робочий режим.

Виведення на режим перекачування

Момент виходу насосу на режим перекачування визначається:

- з появою струменя пального з трубки від повітряного вентиля на

фільтрі (вентиль потрібно швидко закрити);

- по зміні режиму роботи двигуна;

- по показниках дифманометра;

При виводі насосу на режим перекачування необхідно повільно, щоб не зірвати струмінь палива, відкрити напірну засувку.

29

1. Детонаційна стійкість бензинів, методи її оцінки та шляхи покращення.

Детонаційна стійкість характеризує здатність автомобільних бензинів протистояти самозайманню при стисненні. Висока детонаційна стійкість палив забезпечує їх нормальне згорання в усіх режимах експлуатації двигуна.

При стисненні робочої суміші температура та тиск підвищуються і починається окислення вуглеводнів. Якщо вуглеводні незгорілої частини палива мають недостатню стійкість до окислення, починається інтенсивне накопичування переоксидних сполук, а потім вибуховий розпад.

При високій концентрації переоксидних сполук відбувається тепловий вибух, який викликає самозаймання палива. Самозаймання частини робочої суміші перед фронтом полум'я призводить до вибухового горіння частини палива, яка залишилась, тобто до так званого детонаційного згорання. Детонаційне згорання пов'язане з утворенням і розкладанням продуктів окислення вуглеводнів — пероксидних сполук, які миттєво розкладаються з виділенням великої кількості теплоти.

Детонація викликає перегрів, підвищений знос або навіть місцеві руйнування двигуна і супроводжується різким характерним звуком, спадом по-тужності, збільшенням димності вихлопних газів. На виникнення детонації впливають склад бензину та конструктивні особливості двигуна.

Показником детонаційної стійкості автомобільних бензинів є октанове число, яке показує вміст ізооктану (в об. %) в суміші з н-гептаном, що за детонаційною стійкістю еквівалентно паливу, яке випробувано в стандартних умовах.

В лабораторних умовах октанове число автомобільних бензинів та їх компонентів визначають на одноциліндрових моторних установках УІТ-65 або УГГ-65.

Октанове число на установках визначається двома методами: моторним (за ГОСТ 511-82) і дослідницьким (за ГОСТ 8226-82).

Випробування за моторним методом проводять при більш напруженому режимі роботи одноциліндрової установки, ніж за дослідницьким, і цей метод більшою мірою характеризує детонаційну стійкість палива при експлуатації автомобіля в умовах підвищеного теплового форсованого режиму.Октанове число, визначене дослідницьким методом, краще характеризує бензин при роботі на часткових навантаженнях в умовах міської їзди.

Тому октанове число, визначене за моторним методом, нижче ніж октанове, визначене за дослідницьким методом. Різницю між октановими числами бензину, визначеними за двома методами, називають чутливістю бензину. Для автомобільних бензинів, крім А-76, визначаються і нормуються октанові числа, визначені як за моторним, так і за дослідницьким методами.

Вимоги до детонаційної стійкості бензинів залежать від конструктивних особливостей двигуна (зокрема ступеня стиснення і діаметра циліндра).

Детонаційна стійкість оцінюється наступними показниками якості:

а) для автомобільних бензинів:

- октановим числом по моторному або дослідному методу (визначається на бідній суміші)

б) для авіаційних бензинів :

- октановим числом по моторному методу,

- сортність ( визначається на багатій суміші).

в) для автомобільних та авіаційних етильованих бензинів:

- вмістом протидетонатора, г/кг

Октанове число бензину залежить від хімічного складу. Найвищі октанові числа мають ароматичні вуглеводні. Найнижча детонаційна стійкість у парафінових вуглеводнів нормальної будови, причому вона зменшується зі збільшенням їх молекулярної маси. За детонаційною стійкістю нафтенові вуглеводні мають перевагу над парафіновими, але поступаються ароматичним вуглеводням.

Найнижчу детонаційну стійкість мають бензини прямої перегонки, які складаються здебільшого з парафінових вуглеводнів нормальної будови, причому вона знижується з підвищенням температури кінця кипіння.

Для підвищення октанових чисел прямогонних бензинів їх піддають каталітичному риформінгу.

Для підвищення октанових чисел товарних бензинів використовують також спеціальні антидетонаційні присадки і високооктанові компоненти.

Найдешевшим і до недавнього часу найпоширенішим методом підвищення детонаційної стійкості товарних бензинів були добавки до них тетраетил свинцю (ТЕС) РВ (С2Н5)4.

ТЕС рівною мірою підвищує октанові числа різних вуглеводнів. У чистому вигляді ТЕС не застосовується як антидетонатор, оскільки при згорянні свинець і його оксиди відкладаються в камері згорання, на стінках циліндра, на свічках і клапанах. Все це призводить до порушення роботи двигуна, підвищує його спрацювання і може спричинити аварію. Тому ТЕС ви-користовують у вигляді етилової рідини.

Як альтернатива алкілсвинцевим антидетонаторам для підвищення детонаційної стійкості автомобільних бензинів в Україні допущена до за-стосування при виробництві автомобільних бензинів поліфункціональна присадка "Екооктан+" за ТУ У 19036396.003-98. Ця присадка призначена для покращення експлуатаційних характеристик та підвищення октанового числа і являє собою складну композицію сполук марганцю та виносників нагару.

Широке розповсюдження в Україні і за кордоном при виробництві високооктанових бензинів отримав метил-трети-бутиловий ефір (МТБЕ), який має октанове число 115—135 од. за дослідницьким і 98—110 за мотор-ним методами. МТБЕ не має підвищеної токсичності (він рівноцінний токсичності бензину).

2. призначення, особливості планування та будова стаціонарного аеродромного складу пального

АСП призначений для П-З-В авіаційного і автотранспортного пального і ТЗ, необхідних для забезпечення авіаційних і авіаційно-технічних частин.

Вони будується прихованими по типових проектах. САС як правило розміщується на декількох ділянках і включає в себе: прирельсовий склад, базовий склад, 2-3 витратних склади , і резервуари централізованих заправників літаків.

Ємність аеродромного складу, його планування, типи резервуарів, насосів і іншого обладнання залежить від типу і класу аеродрому.

На базових аеродромних складах споруджується резервуарний парк з вертикальеих та горизонтальних резерв. Ємн. До 1000 м3 для авіаційного палива і пересувних резервуарів ємністє 20-25 м3 для автотракторного пального, з\д зливо-наливна ділянка, насосна станція, автоналивна ділянка, сховища для масел, лабораторія, службове приміщення, гараж для засобів перекачки, пожежне водоймище, збірник аварійних прливів і інші допоміжні споруди.

Базовий склад зєднаний трубопроводами з витратними складами. Вони будується в зонах роззосередження на відстані 2-3 км від базового складу

Аеродр склад п-го – для прийому, утриман встановл запасів п-го та забез ним авіаційн та наземної техніки

Аеродромні с/п розташ на аеродромі роззосередж на 2-х 3-х і > ділян, на одній із яких базов с/п, а на ін розхідні на теретор розміщ

1)групи резервуарів- для зберіг авіац і авт п-го

2)сховища- для авіац і авт маст СР Тзсп

3)стаціонар насосні станції

4)залізнич і авт ЗНП 5)лабораторія

6)Блоки фільтрів

3.Скласти таблицю застосування пально-мастильних матеріалів та спеціальних рідин для атомобіля газ-66.

ГАЗ-66
Марки основних ПММ	Марки дублю-ючих ПММ
А-76	А-80, АИ-93 (ГОСТ 2084-77)
М-6з/10В М-4з/6В1 (зимове)	М-5з/10А М-8В М-8В1
Тосол А-40 Тосол А-65	М-40 М-65
ТСп-10 ТМ5-12РК	ТСз-9 гип ТСп-14гип
ТСп-10	ТСз-9 гип
“р”	Олива веретенна АУ. Олива гідравлічна АУП. Олива А
АЖ-12Т	Олива веретенна АУ
ГТЖ-22М	«Нева» «Томь»
Літол-24	Солідол синтетичний С. Прес-солідол синтетичний С, 1-13 “Літа”
Мастило графітне	Літол 24 з 10% графіту ГС-4

5 Виведення на режим перекачування мнуг-80

- відкрити вентиль випуску газоповітряної суміші з рідинно-кільцевої вакуумної ступені насосу;

- включити насос, для чого важіль щеплення подати "від себе";

- збільшити частоту обертання колінчатого валу двигуна до 3000 об/хв і при досягненні тиску в насосі більше 0,3 МПа (3 кг с/см2) плавно відкрити напірний вентиль насосу і вивести насос на режим перекачування;

- закрити вентиль випуску газоповітряної суміші з рідинно-кільцевої вакуумної ступені насосу.

Якщо перекачування пального проводиться через фільтр, то перед виведенням насоса на робочий режим необхідно відкрити кран випуску повітря з фільтра і закрити його при появленні пального в зливній трубці.

30

1. Дати характеристику суті та значенню випаровуваності палив. Методи оцінки випаровуваності..

Випаровуваність палив - це здатність переходити з рідкої фази в газоподібний стан. Випаровування має велике значення при застосуванні, зберіганні та транспортуванні і заправці автомобілів. В залежності від умов виділяють два види випаровування: статичне та динамічне.

Динамічне випаровування - це таке випаровування при якому рідина і газове середовище рухаються один відносно одного.

Випаровування з нерухомої поверхні в середовище газу, що знаходиться в стані спокою, називається статичним. Практично в чистому вигляді статичне випаровування не зустрічається. При випаровуванні навіть у нерухомому середовищі утворюються конвективні потоки.

Найбільш загальними показниками випаровування для всіх груп пального є температурні характеристики фракційного складу.

Даний графік наочно показує температури википання різних сортів палива. По температурі википання можна зробити висновок про сорт палива. Наприклад: для бензинів температура википання знаходиться в межі від 40 до 205 С, авіаційні гаси википають при температурах від 60 до 300 С, дизельні палива - від 160 до 360 С.

Треба звернути увагу, що лінії даної залежності перетинаються окремими вертикальними площинами. Це означає, що у склад авіаційних гасів входять бензинові фракції та навпаки. По даних характеристиках можна оцінювати випаровуваність палив.

Для оцінки випаровуваності палив вводять наступні показники:

• для бензинів та авіагасів: тиск насиченого пару; фракційний склад.

• для дизельних палив: фракційний склад.

Необхідно підкреслити, що у двигунах внутрішнього згорання займання палива відбувається тільки у паровій фазі при певному співвідношенні між паливом та окислювачем. Випаровування не тільки передує процесам займання та горіння, що в значній мірі визначає характер їх протікання.

4 Задачі служби пального в мирний і воєнний час Задачі сп

у воєнний час:

Своєчасне і безперервне забезпеч ракетним паливом, пальним, маслами, СР, ТЗСП частин і з’єднань в будь-яких умовах бойової обстановки.

у мирний час:

Повне і своєчасне забезпечення бойової підготовки і господарської діяльності частин і з’єднань ПММ-ми, накопичення запасів ПММ, необхідних для підтримання бойової готовності.Виконання цих завдань досягається вирішенням часткових.

Часткові завд.:

– участь в розробці планів мобілізаційної готовності, планів бой. підготовки і господарс. діяльності;

– визначення потреби військ в ПММ і ТЗСП;

– накопичення, розміщення, організація зберігання, укриття встановлених запасів пального,

– організація перевезень пального і ТЗ, маневр ресурсами з використанням всіх видів транспорту

– раціональна і економічна витрата пального, техніч. правильна експлуатація ТЗ;

– ведення обліку, звітності по ПММ і ТЗ;

– організація контрол.-ревізійної і економіч. роботи по СП;

– організація дозаправки бой. техніки;

– контроль за правильним застосуванням пального на техніці, дотримання лімітної дисципліни і норм.

5Призначення, загальна будова, основні ттх х-ки, порядок виводу на режим роботи і виконання робочих операцій на мнуг-80.

МНУГ призначена: для перекачування пальног з цистерн в резервуари і навпаки, для прийому пального з наливних суден або наливу в них, для внутрішньоскладських перекачок, для наливу пального в автоцистерни, резервуари, тару.

Основні ТТХ

Підготовити МНУГ-80 до роботи:

- встановити МНУГ-80 на рівній площадці;

- заземлити установку, для чого забити в землю штир заземлюючого пристрою;

- перевірити рукою обертання карданного валу (вал насосу повинен обертатися вільно);

- приєднати всмоктуючий і напірний рукава до відповідних патрубків установки;

- приєднати напірний рукав до патрубку зливно-наливної труби резервуару, або опустити кінець рукава в резервуар;

- приєднати всмоктуючий рукав до патрубку злнвно-наливної труби резервуару, або опустити кінець рукава з прийомною сіткою в розхідний резервуар;

- покласти рукава на грунт або на підставки без різких перегинів.

Перед початком роботи важіль муфти щеплення встановити в положення "Включено", закрити напірний вентиль.

Підготовити двигун до роботи, для чого перевірити рівень палива в баку, рівень масла в картері, наявність охолоджуючої рідини в системі охолодження, натяг паса вентилятора.

Виведення на режим перекачування

- відкрити вентиль випуску газоповітряної суміші з рідинно-кільцевої вакуумної ступені насосу;

- включити насос, для чого важіль щеплення подати "від себе";

- збільшити частоту обертання колінчатого валу двигуна до 3000 об/хв і при досягненні тиску в насосі більше 0,3 МПа (3 кг с/см2) плавно відкрити напірний вентиль насосу і вивести насос на режим перекачування;

- закрити вентиль випуску газоповітряної суміші з рідинно-кільцевої вакуумної ступені насосу.

Якщо перекачування пального проводиться через фільтр, то перед виведенням насоса на робочий режим необхідно відкрити кран випуску повітря з фільтра і закрити його при появленні пального в зливній трубці.

21