2. Способи установки резервуарів

Резервуари призначаються для зберігання пального. Вони розміщуються, як правило, групами. Група: резервуарів призначається для одного сорту пального.

- за способом установки-на захищені, укриті (заглиблені і напівзаглиблені) і наземні.

До захищених відносяться підземні сховища у відкладеннях кам'яних солей, кембрійських глинах, скельних виробленнях, залізобетонні і металеві резервуари з обсипанням зверху грунтом. Ступінь захисту резервуарів (підземних сховищ) повинен бути підтверджений проектною документацією і розрахунками.

До заглиблених відносяться резервуари, у яких верх стінки вертикального резервуару або верхня створююча горизонтального резервуару знаходиться нижчим за планувальну відмітку прилеглого майданчика не менше ніж на 0,5 м. До заглиблених відносяться також резервуари, що мають обсипання не менше ніж на 0,2 м вище за верх стінки вертикального резервуару або верхньої створюючої горизонтального резервуару. При цьому ширина обсипання резервуару повинна бути зверху не менше 3 м.

До напівзаглиблених відносяться резервуари, які заглиблені в грунт не менше ніж на половину їх висоти, причому верх стінки вертикального резервуару знаходиться вищим за планувальну відмітку прилеглої території не більше ніж на 2 м.

До наземних відносяться резервуари, у яких днище вертикального резервуару або нижня створююча горизонтального резервуару знаходиться на одному рівні або вище за планувальну відмітку прилеглої території, а також коли резервуар заглиблений менш ніж на половину його висоти.

На наземному резервуарі номер наноситься на корпусі масляною фарбою над корінною засувкою і з боку пожежного проїзду. Номери заглиблених і напівзаглиблених резервуарів указуються на табличках білого кольору.

3. Визначення кінематичної в’язкості дп л-0,2-40

1 - стакан з рідиною;2- термометр; 3 - віскозиметр Пінкевича; 4 - бюкса з випробовуваним продуктом; 5 - гумова груша;

В’язкістю називається властивість рідини чинити опір переміщенню її частинок під дією зовнішньої сили.

Величина в'язкості є важливою характеристикою якості деяких палив і всіх сортів змащувальних олив.

Особливо важливе значення в’язкість має для дизельних палив і для пального повітряно-реактивних двигунів.

Ці палива мають підвищену в'язкість, яка впливає на прокачуваність пального по системі живлення і на розпилювання пального. Чим нижча в’язкість пального, тим легше воно перекачується по системі живлення і краще розпилюється. Слід мати на увазі, що пальне здійснює змащування паливних насосів. Вважають, що у дизельних палив в'язкість не повинна бути нижчою 2 сСт при 20°С.

Кінематичну в’язкість визначають за допомогою віскозиметра Пінкевича (рисунок 6). Віскозиметр Пінкевича може мати різний діаметр капіляра. При визначенні в'язкості пального або оливи вибирають діаметр капіляра, керуючись таблицею 6.

Проведення досліду.

В стаканчик наливають досліджуваний нафтопродукт. Одягнувши на відвідну трубку (3) гумову трубку й затиснувши пальцем кінець коліна (1), перевертають віскозиметр і занурюють в досліджуваний нафтопродукт коліно (2). Потім проводять засмоктування нафтопродукту в прилад до мітки (б), слідкуючи за тим, щоб в розширеннях і трубці не утворилось повітряних бульбашок. Після того, як рівень нафтопродукту досягне мітки (б), віскозиметр швидко перевертають в нормальне положення.

Потім знімають гумову трубочку з відвідної трубки (3) і одягають її на кінець коліна (2).

Наповнений нафтопродуктом віскозиметр поміщають в термостат, заповнений рідиною(оливум).

Рідину  для  термостата  підбирають, керуючись таблицею 7.

В термостаті за допомогою утримувача встановлюють термометр так, щоб його кулька знаходилась приблизно на рівні, який відповідає середині капіляра віскозиметра, а відмітка температури визначення на шкалі термометра була в рідині. Якщо це зробити неможливо, то вводять поправку на

виступаючий стовпчик ртуті або спирту, користуючись формулою:

Δt = K • h (t1 – t2),

де K – дорівнює 0,00015 для ртутного термометра і 0,001 – для спиртового;

h – висота стовпчика ртуті (спирту), виступаючого над рівнем рідини (в градусах шкали термометра);

t1 – температура визначення в’язкості °С;

t2 – температура повітря поблизу середини виступаючого стовпчика ртуті (спирту), яка вимірюється другим термометром °С.

Якщо поправка має знак плюс, то її віднімають від температури визначення в’язкості, а якщо мінус, то додають і тримають температуру під час досліду рівною отриманому результату. Ціна поділки шкали термометра повинна дорівнювати 0,1 °С, а при визначеннях нижче мінус 30°С, повинна бути рівною 0,5°С.

Віскозиметр встановлюють вертикально і занурюють його в рідину таким чином, щоб рівень рідини був на середині верхнього розширення коліна 2.

Віскозиметр утримують в термостаті не менше 15 хвилин, причому температура в термостаті не повинна відхилятись від температури визначення більше, ніж на ±0,1°С, а при визначеннях нижче мінус 30°С, більше ніж на ±0,25°С.

Через трубочку, що одягнена на коліно віскозиметра (2), засмоктують досліджуваний нафтопродукт у верхнє розширення цього коліна так, щоб його рівень піднявся вище мітки «а», але не вище рівня рідини в термостаті. При цьому необхідно слідкувати за тим, щоб в капілярі або в розширеннях не було бульбашок повітря, розривів і плівок. Після цього нафтопродукту дають вільно стікати і в той момент, коли його рівень проходить через мітку „а”, запускають секундомір, а коли він проходить через мітку „б”, секундомір зупиняють. Під час перетікання палива кінець трубки (2) повинен вільно сполучатись з атмосферою.

Визначення повторюють не менше чотирьох разів, причому результати не повинні відрізнятись від середнього арифметичного більше, ніж на ±0,5 % (при визначенні в’язкості при температурах нижче мінус 30°С – не більше, ніж на ±2,5 %). Визначення з більшими відхиленнями до уваги не приймаються.

Кожний віскозиметр має свою постійну, яка записана в його паспорті.

Щоб визначити кінематичну в’язкість нафтопродукту, користуються формулою:

де С - постійна віскозиметра в сСтсек ;

τ - середнє арифметичне врахованих відліків часу стікання нафтопродукту в сек.

4. Організація прийому, зберігання і видачі пального на військових складах пального.

Про поступлення пального склад завчасно оповіщається вищестоячим керівництвом або військовим комендантом ж\д станції.

При отриманні повідомлення про поступлення пального на складі проводиться підготовка до прийому транспотру:

• Ретельно оглядаються і при необхідності зачищаються резервуари , тари.автоцистерни і Автопаливозаправники, які призначені для прийому пального

• Перевіряється стан трубопроводу по якому буде проводитись злив пального, трубопровід. Який заповнений пальним іншого сорту спорожнюється

• Перевіряється і підготовлюються засоба перекачування і зливо- наливне обладнання

• Місця зливу пального забезпечуються засобами пожежогасіння

• Перевіряється наявність і стан аварійного запасу обладнання, матеріалів і інструментів

• Підготовку місць в укриттях для пального і олив в тарі.

При поступленні на склад пального необхідно:

• Оглянути прибувші транспортні засоби, переконатись в їх справності, перевірити наявність і цілісність пломб

• Відібрати проби і зробити аналіз прибувшого пального , результати аналізу порівняти з паспортом

• Провести замір пального в транспортних засобах і визначити його масу.

• Злити пальне в резервуари складу, вигрузити пальне і оливи в тарі і розмістити їх в укриттях

• Скласти приймальні документи на прибувшн пальне

Прийом ПММ і проводиться по можливості в темний період доби.

В процесі зливу здійснюється постійний контроль за наповненням резервуарів, а також за станом резервуарів, трубопроводів і рукавів.

При прийманні пального яке поступило автомобільним транспортом, АТМЗ, автоцистерни, причепи-цистерни, і вантажні автомобілі з тарою подаються на ділянку приймання видачі невеликими колонами в залежності від розміру ділянки і наявності сил і засобів для їх одночасного зливу. Інші машини в осікуванні зливу повинні знаходитись нс ділянці очікування поза межами території складу. Передача пального відбув.на ділянці передачі пального з транспорту в транспорт складу.

Зберігання пального , олив , мастил і спецрідин організовується так , щоб виключити втрати від витікань, випаровування, забруднення мех.домішками, обводнення або змішування.

Пальне дозволяється зберігати тільки в справних , повністю герметизованих резервуарах, автоцистернах і тарі.

На ділянках зберігання резервуари розміщуються групами, роззосереджено, щоб виключити можливість враження противником одночасно великої кількості резервуарів з пальгим.

Для недопущення змішування різних сортів пального кожна група резервуарів призначається для зберігання певного сорту пального.

У кожної групи резервуарів на польовому складі встановлюється табличка з вказанням сорту пального. На кожну бочку наноситься трафарет з вказанням сорту пального і масел.

Автоцистерни і бортові автомобілі з встановленими резервуарами і тарою по можливості також спеціалізуються для зберігання і транспортування певного сорту пального і оливи.

Технічний стан резервуарів і тари з пальним перевіряється посадовими особами щоденно.