7.Єврейський міф

У процесі своєї трьохтисячолітньої історії євреї витворили оригінальний і цілком пізнаваний психологічний та антропо­логічний тип, що дозволяє їх вважати окремою расою³⁷⁴. Це раса семітського кореня. При цьому треба розрізняти євреїв як расу і євреїв як організацію, оскільки до єврейства як організації можуть входити представники інших рас, т. зв. юдействуючі. Деякі вчені розглядають юдаїзм не як релігію, а як еволюційну стратегію групового виживання, в якій релігія є лише одним з головних елементів³⁷⁵.

7.1.Прабатьківщина семітів

Семіти сформувалися в расотворчому казані Аравійського півострова “Семітський генератор був занурений у гарячий Аравій­ський півострів, як у мішок з піском”³⁷⁶. Щоправда, аналогія з піском не дуже корект­на, оскільки пустелі на півос­трові лише починали виникати, адже до літосферного зміщення він знаходився у помірній кліматичній зоні. “У безкрайніх степах Аравій­ського півострова (тоді ще степах, а місцями лісостепах) проживало багато кро­маньйоїдно-негроїдних племен і родів, які на базі ранньої прабореальної мови, занесе­ної проторусами-переселенцями (європеоїдами-бореалами. — І. К.), поступово випра­цьо­ву­вали свою мову. Цю сукупність розріз­нених, але стрімко зростаючих чисельно родів-племен можна вважати предками прасеміто-хамітських народностей”³⁷⁷.

Як ми вже знаємо, завершення формування раси здебільшого супроводжу­ється демографічним вибухом і хвиле­подібним розселенням за межі расотворчого казана. Імовірно, що формування семітів припадає приблизно на середину 3 тися­чо­ліття до н. е., оскільки у 24 столітті до н. е. семітські аккади завоювали Сумер. Подібно, що це була перша хвиля розселення з аравійського расотворчого казана.

Наступна відома нам хвиля розселення семітів пов’я­зана з появою у Палестині євреїв у 13 ст. до н. е. “Для розуміння питання дуже важливо знати, що предки як євреїв, так і арабів (і одні, і другі є семітами), не були автохтонним населенням Палестини, Сирії, Загросу, Ливану, Месопотамії”³⁷⁸. “Первинною областю проживання юдейсько-ізраїльської групи були, судячи з усього, аравійські степи... Присутність же цих племен в Палестині документується лише з 13 ст. до н. е.”³⁷⁹.

7.2.Загадковий Ханаан

Ханаан, Фінікія, Сурія

Назва Палестина з’явилася пізніше, а перед тим ця тери­торія називалася Ханаан, Кнаан³⁸⁰ або Кінаххи³⁸¹. В широ­кому значенні Ханааном називали східне узбережжя Середземного моря, яке включало Палестину (землю пелазгів-филистимлян), Фінікію і частину Сирії (давня назва — Сурія, або Арам). Про давню Сурію відомо, що це “історична область, що включала в себе, крім сучасної Сирії, ще Ліван, Ізраїль та Йорданію”³⁸². Таким чином, топоніми Ханаан і Сурія позначали приблизно ту ж саму територію. Її замешкували етнічно близькі народи, які розмовляли різними діалектами фактично однієї мови. В основ­ному це були індоєвропейці (можливо, з наявністю семіт­сь­ких домішок), які расово під­жив­­лю­валися постійними міграціями з українського етнотворчого каза­на. Вони створили оригінальну, технологічно і культурно розви­нену землеробську цивілізацію.

Ханаан-Фінікія-Сурія не була централізованою державою (що взагалі властиво для арійських народів), а складалася з великої кількості міст-держав, які нерідко конкурували між собою і лише при зовнішній загрозі об’єднували збройні сили.