5.2.7.Кшатрії

Назва арійської варни кшатріїв збереглась в українській мові у словах “кіш”, “кошовий”, “шатро” (вій­ськовий намет)³³³. У перекладі з санскриту слово “кшатра” означає “влада”³³⁴, а кшатрії (kşatriya) — це “наділені вла­дою”, “люди влади”. Звучання назви варни кшатріїв як слова жіночого роду — “кшатрія” — притаманне українській мові “референтура” (група, що виконує функ­цію реферуван­ня), “адвокатура” (діяль­ність адвоката), “господарка” (функція ведення господар­ства) тощо.

Кшатрій — священний воїн

В арна кшатріїв набула особливого значення в Козацькій Україні, в результаті чого всіх українців почали називати коза­ками або черкасами (давньоукраїнське “чер-кас” — священний, чарівний воїн). Про прямий генетичний зв’язок між арійськими кшатріями і козака­ми свідчать такі елементи, як кобзарство, “оселедець”, червона китайка, малиновий прапор, бойовий пояс, інститут козаків-характер­ників тощо. “Багато архаїчних елементів козацької культури, як і україн­ської традиційної культури взагалі, мають дуже глибокі історичні корені, що сягають праіндоєвропейських часів. Багато з них простежуються у культурній традиції арійської Рігвіди, що почала формуватися 6000—5000 р. тому в українських степах. Сліди деяких з цих архаїчних рис є у культурі інших народів індоєвропейської мовної сім’ї”³³⁵.

У скіфські часи для позначення належності людини до варни кшатріїв використовували слово “ксай” (“сай”), наприк­лад, в імені першого скіфського царя Колоксая³³⁶ (“коло” — об’єднання, скупчення-скуфія, союз, держава “ксай” — цар тобто Колоксай — “Цар державного об’єднання”). Царське звання було найвищим у варні кшатріїв, від слова “цар” походить “лицар” — шляхетний воїн. У нинішній Україні величезна кількість прізвищ з кшатріянськими “ксай”, “цар”, “кас” Максай, Сай, Сайко, Сайчук, Сайченко, Саєнко, Цар, Царевич, Царевський, Царенко, Царик, Царинний, Царук, Черкас, Черкасенко тощо. Арійські воїни ще називалися самарами, звідки українські прізвища Самар, Самарай, Самардак, Самаренко, Самарин, Самарич, Самарчук та інші.

Варни кшатріїв і брахманів об’єднує те, що загальне благо вони, згідно зі своєю природою, ставлять вище власного блага. Їхнє призначення — служіння Богу і народу. Ці дві варни являють собою організуюче начало, і їхня сила проявляється лише у тісній взаємодії “Влада кшатріїв, яка зміцнюється брахманством і яка отримує поради радників, непереможна і перемагає у вічності, озброєна відповідно до наук”³³⁷. Ця ж сама думка про необхідність гармонійної взаємодії варн брахманів і кшатріїв проходить через усю кельт­ську традицію (яка разом з індоарійською традицією безпо­се­редньо випливає з Примордіальної традиції). Найбільш виразно це проявилося в легендах про Мерлина (друїда-брахмана) і короля Артура (кшатрія-лицаря).

Крилатий Тур.

Символічне зображен­ня покровителя варни кшартіїв (Ассирія)

С имволом варни кшатріїв був могут­ній тур, звідки походить арійський титул “буй-тур” і “яр-тур” (Ар-тур). Оскіль­ки основна актив­ність кшатріїв відбувалася на землях Пів­д­ня України, то вони отрима­ли назву “Земля Тура” (Тав­рія)³³⁸. Покро­вите­­лем воїн­ства вважався Син Божий в його “силовій іпостасі”, відомий у різних народів під різ­ни­ми іменами, — Рама, Мітра, Баал (“ба” — дитина, “ал”-“ель” — дух, Бог), Аполлон-Гопалан-Гопал, Луг, Один, Перун та багато інших. Нерідко його божест­венну могутність симво­лічно зображали у вигляді Крилатого Тура: людська голова означала, що це боголюдина, крила означали зв’язок з божественним світом, а потужне тіло тура підкрес­лювало його найвищу могутність.