Китайське ідеографічно-фонетичне письмо

М и вже говорили, що дру­гий рівень — це рівень ерудиції, а третій — це рівень логіки. Різниця між “ерудицією” жовтої раси і “логі­кою” білої раси яскраво виявля­ється у системі письма. Для доско­налого володіння писемною китайською мовою потрібно знати понад 10 ти­сяч ієрогліфів (всього у китай­сь­кій мові їх близько 50 тисяч). Очевидно, що раса, яка здатна запа­м’ятовувати такі вели­чез­ні масиви інформації, повинна володіти специ­фічним мисленням. Не менш вражаючими є описи культу предків у давніх монголів, який був головною складовою їхньої релігії. У монголів цілком нормальним вважався стан, коли людина пам’ятала описи понад сотні своїх предків.

Для білої людини така здатність до запам’ятовування вва­жається винятковою. Вона більше покладається не на нако­­­пи­чення фактів, а на свою логіку і випрацювані прави­ла. В цілому це ефективніший шлях. Наприклад, європейське алфавітне письмо не потребує запам’ятовування десятків тисяч ієрогліфів — достатньо знати чотири десятки знаків і не дуже складні правила їх застосування.

Китай­ське письмо від пікто­грами до ідеограми

І алфавітне, і ієрогліфічне письмо похо­дять від найдав­нішого піктографічного письма (від лат. pictus — розма­льований), яке полягає у зображенні предметів, понять і подій спрощеними умовними знаками, схемами, малюнками. Жовта раса пішла шляхом збільшення кількості піктограм і спрощення їх до т. зв. “ідеограм” — знаків, які не відтворюють мову, а служать нагадуванням, підказкою для особи, яка сприй­має повідомлення. Біла раса пішла про­ти­лежним шляхом, який краще від­по­відає її типу мислення, — почала зменшувати кількість знаків, але збіль­шувати кількість правил щодо їх застосування. Тобто проблема великої кількості знаків була подолана застосуванням нової якості, а саме — логіки.

Динамічність і творчість третього рівня самоорга­нізації несе як великі можливості, так і великі небезпеки. Технологічна могутність білої раси та її нестримна, морально необмежена активність, особливо в її американізованому варіанті, поставила людство на межу самознищення. Тому з білою расою пов’язані як найбільші загрози для людства, так і найбільші його надії на подолання глобальної кризи і здоровий розвиток у новій планетарній ситуації.

З логіки еволюційного розвитку людства як гло­баль­­ного біосоціального організму випливає, що наступним кро­ком буде перехід людства на четвертий психоінфор­маційний рівень.

Це може відбутися лише одним єдиним способом через народження раси четвертого рівня — раси-IV.

4.3.6.Універсальний механізм расоутворення

Ми вже розповідали про відомий науковий експеримент, в результаті якого відбувся однозначний поділ жаб’ячої породи на дві групи: “роз­ви­нених” і “відсталих” (див.: 4.1.5. “Жаба в казані”). “Відсталі” тихо зварилися в казані, навіть не зрозумівши, що, власне, відбулося. “Розвинені” були виділені з основної маси і отримали звільнений “відсталими” життєвий простір для розвитку як нова раса.

Щось подібне нині відбувається з людством. “Глобаль­ний казан” вже закипає, часу обмаль. Тому треба якнайшвидше зрозуміти закономірності расоутворення і вчасно “вистриб­нути” у нову екологічну нішу.

У словниках слово раса здебільшого виводять від фран­цузь­кого rase та італійського razza, що буквально означає “порода”. Етимологічно це слово походить від прадавнього кореня “ра” (“ар”, “яр”, “рус”, “рос”) — сонячний, божест­вен­ний, блискаючий, світлий, русявий, чистий, красивий, радіс­ний, ярий, сповнений життєвої сили.

Річ у тім, що первинно слово раса стосувалося лише білої раси. Нині воно викорис­товується в ширшому сенсі — для позначення великої групи людей, що склалася історично і характери­зується спільністю спадкових фізичних особливостей (будова тіла, колір шкіри, очей і волосся, форма голови, розріз очей тощо). “Людські раси близькі до підвидів, тобто відмінності між ними незначні і людство являє собою єдиний біологічний вид”¹⁶⁰.

• Що потрібно для виникнення нової раси

По-перше, виникнення нових спадкових психофізіо­ло­гічних якостей, які сприяють пристосуванню до навколиш­нього (в т. ч. соціального) середовища. Такого роду “спадкова (генотипічна) мінливість зумовлена виникненням мутацій і їх комбінаціями при схрещуванні”¹⁶¹. Нові якості з’являються внаслідок мутацій або змішувань між різними підвидами.

По-друге, природний добір осіб, які є носіями цих якос­тей. Найефективніший добір має місце під час еволю­цій­них криз, пов’язаних з різкою зміною навколишнього середо­вища і неможливістю жити “по-старому”. До речі, головна праця Чарльза Дарвіна (1809—1882), видана у 1859 році, нази­ва­лася не зовсім так, як нас вчили у школі. Її повна назва — “Поход­жен­ня видів шляхом природного добору, або збереження вибра­них рас у боротьбі за існування”¹⁶².

По-третє, закріплення нових якостей у групі, яка є їх носієм, шляхом схрещування між членами цієї групи. Важливу роль при цьому відіграє географічна ізоляція цієї групи “нових” осіб від “вчорашніх”, а також наявність між ними фізіологічних чи психологічних бар’єрів. Тобто для виник­нення раси потрібен достатньо ізольований від навко­лишніх теренів “расотворчий казан”.