
- •Арійський стандарт
- •1. Український характер 13
- •2. Генеалогія України 27
- •3. Війна за розум 68
- •4. Основи расології 113
- •5. Арійська ідея 205
- •6. Локомотиви еволюції 252
- •7. Єврейський міф 271
- •8. Війна за майбутнє 321
- •Арійська хода України
- •1.Український характер
- •1.1.Народ, етнос, нація
- •1.2.Психіка та етнопсихіка
- •1.3.Типологія національних характерів
- •1.4.Тип української душі
- •1.5.Лицарська культура
- •1.6.Психоінформаційна структура нації
- •1.7.Варни I “чистi групи”
- •1.8.Система “Україна” та її підсистеми
- •1.9.Повернення до природного порядку
- •Перехід-IV — до нової екологічної ніші
- •2.Генеалогія України
- •2.1.Етногенетика
- •2.2.Пульс України
- •Микола Чмихов
- •2.2.1. Анти
- •2.2.2.Русичі
- •Велика княгиня Олена-Ольга
- •Церква на Аскольдовій могилі.
- •2.2.3.Козаки
- •Запорожець.
- •2.3.Батьківський етнотворчий фермент
- •2.3.1.Галілеяни
- •Переселення галів у Палестину
- •2.3.2.Етнічна основа християнства
- •2.3.3.Селекція “екстраверсія—інтроверсія”
- •2.3.4.Вихід галілеян з Палестини
- •Повернення галілеян на Україну
- •2.3.5.Тивер — серцевина Держави антів
- •2.3.6.Слов’яни — гали нової епохи
- •2.3.7.Варяги
- •Лучники XII—XIII століть
- •2.3.8.Литовське лицарство
- •2.4.Геосоціальний організм “Україна”
- •2.4.1.Українські етноси та їхні держави
- •Генеалогія українських етносів християнської ери
- •2.4.2.Фізіологія етнотворення
- •Етносистемна криза та її подолання
- •Подібність людського і етнічного зачаття
- •2.4.3.Формула українського Фенікса
- •2.4.4.Четверта хвиля
- •3.Війна за розум
- •3.1.Тихо! Іде війна!
- •3.1.1. Технологічно-силова війна
- •3.1.2.Економічна війна
- •3.1.3.Прихований геноцид
- •3.1.4.Організаційна війна
- •3.1.5.Інформаційна війна
- •3.1.6.Хронологічна війна
- •3.1.7.Духовна війна
- •3.2.Спокійно, ви в руках Матриці!
- •3.2.1.Мислення воїна
- •3.2.2.Стань незрозумілим для ворога
- •3.2.3.Масква і масквічі
- •3.2.4.Атакуй першим!
- •3.2.5.Мова Третього Гетьманату
- •3.3.Війна за Христа
- •3.3.1.Галілеянин чи юдей?
- •3.3.2.А чи було “обрізання Господнє”?
- •3.3.3.Пасха чи Таємна вечеря?
- •Таємна вечеря
- •3.4.Метафізичні архетипи
- •3.4.1.Соціокультурна динаміка
- •3.4.2.Невблаганна циклічність
- •3.4.3.Музей патології
- •3.4.4.Принцип чотирьох фаз
- •3.4.5.Архетип “Біоробот”
- •3.4.6.Архетип “Надлюдина”
- •3.4.7.Архетип “Матерія”
- •3.4.8.Архетип “Боголюдина”
- •3.4.9.Системна альтернатива
- •4.Основи расології
- •4.1.Дещо про расові забобони
- •4.1.1.Небезпека змішаних шлюбів
- •Ця ліберальна пропаганда вже дістала!
- •4.1.2.Телегонія — заборонена наука
- •4.1.3.Приховані потенції націотворення
- •4.1.4.Шлях до перетворення душі
- •4.1.5.Жаба в казані
- •4.2.Принцип расоутворення
- •4.2.1.Палеоантропи — неоантропи — великі раси
- •Негроїд, монголоїд, європеоїд
- •4.2.2.Літосферне зміщення
- •Межі Валдайського льодовика
- •4.2.3.Формування великих рас
- •4.2.4.Головний індекс
- •4.2.5.Негроїди
- •Негроїди
- •4.2.6.Монголоїди
- •4.2.7.Європеоїди
- •Європейці
- •4.2.8.Великі раси та еволюція Homo sapiens
- •4.3.Психологія великих рас
- •4.3.1.Спостереження Гюстава Лебона
- •4.3.2.Хроніка Ура-Лінда
- •4.3.3.Психоінформатика і вертикальна типологія
- •1. Рівень особистого досвіду
- •2. Рівень колективного досвіду
- •3. Людина творчості
- •4. Людина мудрості
- •4.3.5.Типологія великих рас
- •Негри і білі: хто швидше?
- •Китайське ідеографічно-фонетичне письмо
- •Це може відбутися лише одним єдиним способом через народження раси четвертого рівня — раси-IV.
- •4.3.6.Універсальний механізм расоутворення
- •4.4.Раса-I Неоантропи
- •4.5.Раса-II: Європеоїди-бореали
- •4.5.1.Раса, тобто “чиста”
- •Еволюція черепа від шимпанзе до людини
- •4.5.2.Бореальна мова
- •4.5.3.Культурна однорідність
- •Зразки верхньопалеолітичного мистецтва
- •4.5.4.Расова чистота і міжрасові змішування
- •4.5.5.Примордіальна Традиція
- •4.5.6.Перша і друга хвилі “русявої діаспори”
- •4.5.7.Бореальний духовний центр
- •4.5.8.Духовний імпульс і його розгортання
- •4.6.Раса-III: Арії
- •4.6.1.Глобальна криза та її подолання
- •9 Запитань і відповідей
- •4.6.2.Велика неолітична революція
- •Арійські воли
- •4.6.3.Хронологія Арійського циклу
- •Хронологія розвитку арійської раси
- •5.Арійська ідея
- •5.1.Діаспора, яка не повернулася
- •5.1.1.Ці фантастичні сумери
- •Сумерський сажень
- •5.1.2.Література сумерів
- •5.1.3. Свята Трійця і Небесна Діва
- •Сумерський ангел-охоронець
- •5.1.4.Спадкоємці Примордіальної традиції
- •5.2.Друга арійська хвиля
- •5.2.1.Богосвітла діаспора
- •Лелеки — символ української діаспори
- •5.2.2. Світогляд свободи
- •5.2.3. Природовідповідна соціальна організація
- •5.2.4.Брахмани
- •5.2.5.Священна мова санскрит
- •5.2.6.Земля Вепра
- •Символ варни брахманів.
- •5.2.7.Кшатрії
- •Кшатрій — священний воїн
- •5.2.8.Вайш’ї
- •5.2.9.Шудри
- •5.2.10.Честь варни. Арійська пропорція
- •5.2.11.Технологічний прорив
- •6.Локомотиви еволюції
- •Арії — це передова лінія розвитку людського роду, це авангард його еволюційного зростання.
- •6.1.Нові люди
- •6.1.1. Напочатку було Слово. Біла раса
- •6.1.2.Лідери післяпотопного циклу
- •6.2.Антропологічні параметри раси-IV
- •6.2.1.Расотворче ядро
- •Брахікефальність,
- •Високий зріст,
- •Русяві діти; темноволосі дорослі; жінки, світліші за чоловіків.
- •Чисельне населення з достатньою генетичною різноманітністю.
- •Незабруднена мова і розвинена пісенність.
- •6.2.2.Расотворчий казан
- •6.2.3.Високотехнологічна периферія
- •6.2.4. Свіжа кров
- •6.2.5.Еволюційна криза
- •6.3.Арійський стандарт і Україна
- •6.3.1. Антропометрія
- •Козацький расовий тип.
- •6.3.2.Сенсар — мова Великого Переходу
- •6.3.3.Територіальна ізольованість
- •6.3.4.Діаспора — генетичний скарб
- •6.4.Расова доктрина Третього рейху
- •7.Єврейський міф
- •7.1.Прабатьківщина семітів
- •7.2.Загадковий Ханаан
- •Ханаан, Фінікія, Сурія
- •7.2.1.Баал, тобто Син Божий
- •7.2.2.Кінахи, самари, гіксоси
- •Інанна-Діванна-Астарта-Артеміда
- •7.2.3.Пелазги-филистимляни
- •7.2.4.Розсекречений алфавіт
- •7.2.5.Лінгвістична містифікація
- •7.3.1.Зіткнення світоглядів
- •Карта давньої Палестини
- •7.3.2.Перша расова доктрина
- •Тора, тобто сувій
- •Карта Ханаану
- •7.3.3.Етнотворча безплідність
- •7.3.4.Арійська теза і єврейська антитеза
- •7.3.5.Русявий Давид і його імперія
- •Танець арійських воїнів (малюнок Олеся Бадьо “Гопак”)
- •7.3.6.Салимон. Кінець імперії
- •7.3.7.Про комплекси “молодших братів”
- •7.4.Галілеяни і юдеї
- •Євреї Ізраїлю (центрального і північного Ханаану) асимілювались поміж індоєвропейцями-ханаанцями
- •Назва “Ізраїль” стала позначати індоєвропейський край на противагу переважно семітській Юдеї.
- •7.4.1.Протистояння “Північ” — “Південь”
- •7.4.2.Юдея проти Ізраїлю
- •7.4.3.Імперський архетип: Московія і Юдея
- •7.4.4.Расова пружина
- •8.Війна за майбутнє
- •8.1.Чи належала Марія до роду Давида?
- •Українська Богородиця.
- •8.2.Обережніше з апокрифами
- •8.3.Спецоперація “Книга Якова”
- •8.4.Таємниця архангелів Гаврила та Михайла
- •8.5.Свідомо і добровільно
- •8.6.Чи були “східні мандри”?
- •8.7.Чи були в Ісуса рідні брати?
- •8.8.Про що не знав святий Матвій
- •8.9.Повнота Чотириєвангелія
- •8.10.Погиблі овечки дому Ізраїлевого
- •Оздоровлення хворих
- •8.11.Спасіння від юдеїв
- •8.12.Притча про інформаційну війну
- •8.12.1.Символічна мова Євангелія
- •8.12.2.Реконструкція первинного тексту
- •8.12.3.Плач і скрегіт зубів
- •Запрошення до Великого переходу
- •8.13. Як виглядав Христос
- •8.14.Істинний арієць
- •8.14.1.Хрест, Христос, Месія
- •8.14.2.Одкровення Марії Вальторти
- •8.14.3.Він здійснив усе, що запланував
- •8.14.4.Таємна мова галілеян
- •8.15.За два тисячоліття до Переходу
- •Істинний арієць.
- •В ін сказав “я дорога, і правда, і життя”. Він для нас є найкращим орієнтиром в хаосі, небезпеках і безпрецедентних можливостях нинішньої трансформаційної кризи.
- •8.16.Християнство нового циклу
- •Український геосоціальний організм сьогодні народжує нову арійську державу.
- •Головний принцип її утворення — арійський стандарт.
- •Ідеал його реалізації — ісус христос, істинний арієць.
- •Покажчик основних понять, назв і персоналій
- •Список ілюстрацій
4.2.2.Літосферне зміщення
П
ригляньмося
до конфігурації
льодовика під час останнього, т. зв.
“валдайського” або “вюрмського”
зледеніння (80—10 тис. років тому). З карти
добре видно, що льодовик не зачепив
Азії — він не дійшов навіть до Уралу.
Водночас відомо, що напередодні
потепління в Північній Африці було
значно холодніше, ніж тепер, а в горах
Лівану був льодовик.
Межі Валдайського льодовика
Валдайський льодовик дуже
нагадує полярну льодо-снігову шапку.
Якщо це так, то полюс мав би знаходитись
приблизно в центрі цієї шапки (приблизно,
тому що розвиток льодовика пов’язаний
не лише з низькою температурою, а й з
рельєфом місцевості, вологістю повітря
та іншими чинниками).
На основі карти поширення валдайського льодовика можна у першому наближенні зробити припущення, що попередній північний полюс знаходився в районі Скандинавії.
А може, скандинавський льодовик — це ніяка не полярна шапка
А де ви ще знайдете льодовик завтовшки кілька кілометрів, як не біля полюсу? Нагадаємо, що в нинішній Антарктиді середня товщина льода становить 1880 метрів119. Пізніше ми розглянемо додаткові свідчення на користь того, що в пізньому палеоліті Північний полюс останній раз знаходився в районі між Скандинавією та Ісландією, а приблизно в 7562 році до н. е. він стрімко змістився градусів на 25-30 і зайняв нинішнє становище. Зрозуміло, що зміщення полюсів викликало серію катаклізмів. Момент зміщення полюсів розділяє період палеоліту і мезоліту (перехід до неоліту), а також допотопний клімат (плейстоцен) і післяпотопний (голоцен).
Зміщення літосфери лише на перший погляд видається фантастичним. Геофізики і географи знають, що протягом багатомільйонної історії Землі такі зміщення, а також інверсії геомагнітного поля (зміна полярності) відбувалися багато разів. Серед іншого, про це свідчать поклади кам’яного вугілля в Антарктиді і за Північним полярним колом, сліди древніх екваторів і пов’язані з ними пасма гірських хребтів та розломів земної кори120.
Якщо справді Європа знаходилась раніше на 25—30 градусів північніше, то ближча до Європи частина Антарктиди (Земля Королеви Мод) також мала би знаходитись на 25-30 градусів північніше, тобто ближче до екватора.
Так воно і було. На основі геологічних досліджень, зокрема аналізу залишків рослинності, вчені дійшли висновку, що “тривалий період, протягом якого Земля Королеви Мод і прилеглі до неї райони були вільними від льоду, завершився не більш, ніж 6 тисячоліть тому”121.
Феномен стрімкого танення льодовика у північній півкулі (який формувався протягом принаймні 40 тисячоліть) і так само стрімкого обледеніння частини Антарктиди можна розумно пояснити лише тим, що приблизно 10 тисячоліть тому відбулось зміщення літосфери приблизно по нульовому меридіану в напрямку з півночі на південь.
Які ж потрібні титанічні сили для такого зміщення!
Планета
Земля до останнього літосферного
зміщення.
асправді
вони на кілька порядків менші, ніж
здається на перший погляд. Розгляньмо
механізм цього природного
явища.
Ми знаємо, що Земля складається з тонкої твердої кам’яної плівки — літосфери (земної кори)122, яка плаває на розплавленій магмі, точніше — на “змащувальному прошарку”, який називають астеносферою. Вся ця система — і земна кора, і внутрішньопланетна рідина — обертаються навколо своєї осі зі швидкістю 1 оберт на добу. Розташування цієї осі стосовно площини обертання планети Земля навколо Сонця є досить стабільним, хоча також може коливатись під впливом специфічних ситуацій у Сонячній системі.
Тоді про яке зміщення ми говоримо
Ідеться не про зміну осі обертання планети, а про зміщення літосфери щодо планетарної осі. Давайте проведемо уявний експеримент і побудуємо найпростішу модель123. Візьміть кульку для настільного тенісу і заповніть її ртуттю. На поверхні кульки намалюйте моря і континенти. Тепер розкрутіть цю кульку навколо своєї осі в умовах невагомості, скажімо, в кабіні космічного корабля. Кулька буде добре і стабільно обертатися доти, доки на її поверхню не налипне яка-небудь порошинка. Ця порошинка породить нескомпенсовану відцентрову силу, яка розвертатиме поверхню кульки так, що порошинка врешті-решт опиниться на екваторі. Зверніть увагу, що зі ртуттю, яка обертається всередині кульки, нічого не станеться — вона як крутилась, так і крутиться — вісь її обертання залишається незмінною. Розвернеться лише оболонка з намальованими на ній морями і континентами. Якби ми там жили, то все, що помітили б — це незвичну поведінку Сонця.
Це була дуже спрощена модель, на реальній Землі відбуваються складніші процеси. Річ у тім, що внаслідок обертання і відцентрової сили екваторіальний радіус нашої планети на 21 км більший за полярний радіус. Тому при переміщенні полярних територій до екватора їхня висота щодо рівня Світового океану буде зменшуватись. Продовжимо наш експеримент і уявимо собі, що полярна територія миттєво перемістилась на екватор (тобто зміщення становить 90 градусів — екстремальний варіант). У такому разі ця територія опиниться під шаром води завтовшки 2 десятки кілометрів. Щоправда, через якийсь час відбудеться “релаксація” земної кори приполярні території опустяться на два десятки кілометрів, а екваторіальні на таку ж висоту піднімуться. Все врешті-решт повернеться “на круги своя”, проте нові екваторіальні землі вже будуть омиті водами Великого потопу.
Десять тисячоліть тому відбулося зміщення земної кори приблизно на 25—30 градусів, що призвело до затоплення значних територій. Якщо розділити 21 км на 90 градусів, то отримаємо 0,23 км/град. Це значить, що при переміщенні території в меридіональному напрямку до екватора на 1 градус вона занурюватиметься в воду на 230 метрів. Це дуже грубі розрахунки, проте з них випливає, що при зміщенні на 25 градусів шар води міг становити кілька кілометрів.
Ось вам і Всесвітній потоп! Навіть якщо врахувати, що релаксація літосфери почалась відразу після початку зміщення, то максимальний шар води все ж таки міг досягати сотень метрів. Італійський дослідник Флавіо Барбієро, який спеціально займався цим питанням, вважає, що вертикальний рух земної кори не може перевищувати 3 або 4 кілометри124.
Додамо, що внаслідок релаксації літосфери затоплені території незабаром піднялися до свого природного рівня (т. зв. “рівня ізостатичної рівноваги”). Очевидно, що така швидка перебудова земної кори супроводжувалась сильними землетрусами і різким посиленням вулканічної діяльності.
Невже раніше науковці не бачили можливості зміщення літосфери як причини катастрофічних кліматичних змін і потопів
Ч
ому
ж, добре бачили. Просто вони, як
жартують вчені, “належали не до тієї
профспілки”. Тобто в процесі конкуренції
“перемогли” інші наукові школи, а
праці “переможених”, як це прийнято,
всіляко замовчувалися (і далі
замовчуються)125.
Північний
полюс до і після літосферного зміщення
Інший американський вчений — геофізик А. О’Келлі в результаті проведених досліджень дійшов висновку, що в період останнього зледеніння Північний полюс знаходився на 30 градусів південніше, ніж сьогодні127. А за даними французького традиціоналіста Поля Ле Кура, опублікованими в 1929 році у статті про Гіперборійську традицію, у початкову епоху Північний полюс “був не там, де він знаходиться сьогодні, а, судячи з усього, в регіонах, близьких до Ісландії і Гренландії”128.
Вчені вважають, що зміщення літосфери відбувались і на інших планетах Сонячної системи, зокрема, на Венері та Марсі (стаття американського дослідника Пітера Шульца “Міграція полюсів Марса”, опублікована в журналі “У світі науки” за лютий 1986 р.).
Згідно з емпіричними даними, проаналізованими Хепгудом, під час минулих “мандрівок” літосфери кут зміщення ніколи не перевищував 40 градусів129. Можливо, що потужності поштовху, отриманого внаслідок зовнішнього збурення, вистачає лише на проковзування до 40 градусів — внаслідок в’язкості астеносфери отриманий літосферою імпульс поступово згасає.
Сьогодні ми ще точно не знаємо, які фактори спричинили останнє літосферне зміщення. Найімовірніше, що воно було викликане збуренням у Сонячній системі. Це збурення могло призвести до надмірно різкого, хоча й невеликого коливного руху земної осі, проте достатнього для зрушення літосфери. І в цьому немає нічого неймовірного, оскільки Сонячна система розвивається в пульсуючому режимі, а всі її планети і Сонце перебувають у постійній взаємодії — нині це навряд чи хтось стане заперечувати.
Можливість невеликого, але різкого коливання земної осі та спричинюваного ним “проковзування” літосфери по астеносфері виглядає ще реальнішою з позицій фізики ефіру130. Згідно з сучасними підходами, Сонячна система (як і вся галактика) знаходиться в єдиному ефірному потоці, який підпорядковується законам, подібним до законів гідродинаміки. Тому раптове збурення в одному місці поширюється в просторі приблизно так, як у рідкому середовищі, і може викликати різкі (катастрофічні) зміни орбітальних параметрів планет131.