8.14.Істинний арієць

Ісус Христос народився у Вифлеємі — тому самому місті, де тисячоліття тому народився білявий Давид. Марія і Йосип сюди прийшли для участі у римському переписі населення⁵²⁶.

Первинне значення слова “Христос” — захисник, спаситель. Воно походить від бореальних коренів “хрс”-“крс” (хороший, красивий, світлий, русий, свій) і “ст” (сталий, стійкий, стабільний, сталевий). Тому “хрс”+”ст” = “хрест”, що означає “твердиня свого-світлого-хорошого-чистого”. “Красне сонечко” завжди добре, хороше, красиве, своє. Знак Хорса-сонця — хрест⁵²⁷. Символ + означає поєднання небесного і земного, божественного і людського, тому це символ боголюдини.

8.14.1.Хрест, Христос, Месія

Християнський хрест походить не від Т-подібної конструкції, на якій юдеї розіп’яли Спасителя, а від знака хреста — пра­дав­нього арійського символу спасіння і захисту. Хрест — це най­більший магічно-сакральний сим­вол-оберіг білої раси, що існує вже десятки тисячоліть. Він гармонійно перейшов у християнство, яке стало природним продовженням Гіперборíй­ської тради­ції. Вірогідно, так само давньою є традиція захи­щати себе знаком святого хреста (можна припустити, що трипільці хрестилися так само, як і православні християни).

І м’я “Христос” походить від “хрест” з додаванням грецького “-ос”, до якого вже давно звикли. Але українці зберегли його первинне звучання і тому звертаються до Спасителя словами “Ісусе Христе” (а не “Ісусе Христосе”). Це слово має давньоєврейський відповідник — Машіах (Месія), що перекладається як “помазаник”.

Ісус Галілеянин.

З книги “Христос — надія світу”. Київ. 1994.

У давнину царі, перво­свя­щеники і, іноді, пророки при посвяченні на служіння помазувалися священним єлеєм, що надавало їм надприродної сили і захищало від зла. Тобто це слово також означало “посвячений” і, відповідно, “захи­щений небесами”. Месія—Машіах—Масіах—Мазіах (помазаний) походить від арійського кореня *мас—*маз (мазати), звідки наші слова “мазь”, “масло”, “мастило”, “маститий” (шано­ваний, знаменитий, помазаний)⁵²⁸.

Арійський обряд хрещення і миропомазання, який згідно з православною (гіперборійською) традицією виконується над дітьми незабаром після їхнього народження, надає охрещеному особливої духовної і фізичної сили (особливо якщо при цьому він занурюється у холодну воду, як це у давнину робилося в українців, що приводить до різкої активізації загального імунітету). Арійське походження згаданих сакральних єврейських термінів (див. також: 7.3. “Арійці та євреї”) підтверджує висновки археології та історії про те, що релігія Давида створювалась на ґрунті Гіперборійської традиції.

8.14.2.Одкровення Марії Вальторти

Найчастіше Ісуса називали іме­нем Галілеянин, так само галіле­янами називали перших християн, оскільки цей арійський⁵²⁹ народ становив етнічну основу християнства (2.3.2. “Етнічна основа християнства”). Багато цікавого про побут, харчування, одяг, звичаї галілеян можна дізнатися з книги Марії Вальторти (1897—1961) “Богочо­ловік”⁵³⁰. Інфор­мацію для своєї книги вона отримувала, перебу­ва­ючи у зміненому стані свідомості, під час якого неначе продивлялася фільм про євангельські часи. Тобто вона бачила динамічні образи, чула звуки і навіть розмови людей на незрозумілих мовах, які інколи супроводжувалися “закадровим” перекладом і коментарем. Деякі речі вона бачила неначе в тумані, здалеку, а інші — дуже чітко, впритул.

Скоріше всього, Марія Вальторта вийшла на зв’язок з якоюсь духовною сутністю, яка запропонувала їй свою версію тодішніх подій. До інформації, отриманої шляхом подібних одкровень, треба ставитися критично, сприймаючи її скоріше як загадку, яку треба розгадати, відділивши у ній правду від фантазій.

Додамо, що у подібний спосіб отримували інформацію і арійські брахмани, і троянська Касандра, і ізраїльські пророки, і Мішель Нострадамус (1503—1566), і Анна Катерина Еммеріх⁵³¹ (1774—1824), і Едгар Кейсі (1877—1945) та багато інших людей від прадавніх часів до наших днів.

Для нас з цієї книги найбільший інтерес ­становлять ті відомості, що їх Марія Вальторта зовсім не могла знати, отже вони не могли виникнути внаслідок її фантазій на базі збережених у пам’яті знань та “інформаційних закладок”. Вальторта ніколи спеціально не займалася історією, археологією і етнографією Палестини, але... Ось цитата з листа Папського Біблійного інституту (Piazza Pilotta, 36, Рим) від 23 січня 1952 року, підписаного отцем Агостіно Беа, майбутнім кардиналом “Кілька років тому я прочитав «Життя і страсті Господа нашого Ісуса Христа» Марії Вальторти, звертаючи особливу увагу на екзегетичні⁵³², історичні, археологічні та топографічні повідомлення. Щодо екзегези, то в книжках, які я перевірив, не знайшов жодних вартих уваги помилок. Я був дуже вражений тією обставиною, що археологічні і топографічні описи зроблені з гідною похвали точністю”⁵³³. Тож погляньмо на деякі тогочасні реалії за версією Марії Вальторти, супроводжуючи їх незначними коментарями.

Ось якою Вальторта побачила Діву Марію у 12 років “Її личко вже не округле дитяче, а має риси майбутнього жіночого овального обличчя, воно видовжилось. І волосся вже більше не спадає вільно локонами довкола шиї воно заплетене у дві важкі коси світлого, наче змішаного зі сріблом золота, такі вони світлі вони покривають плечі і дістають до стегон”⁵³⁴.

А ось і Йосип. На момент одруження з Дівою Марією він був не глибоким старцем, як це показує юдеохристиянська “Книга Якова”, а повним сил молодим чоловіком. Це повідом­лення Вальторти заслуговує на довіру, адже опікування Богородицею та Ісусом потребувало фізично і духовно сильного чоловіка. Ось як він виглядав “Йосипу трохи за тридцять. Гарний чоловік з коротким, трохи кучерявим каштановим волоссям, такого ж кольору вуса і борода, що відтінюють гарне підборіддя і рожево-смагляві щоки. Він має темні, гарні, глибокі і дуже серйозні, я б навіть сказала, дещо засмучені очі. Але коли він сміється, як оце зараз, вони стають жвавими і молодими. Він одягнутий в усе світло-брунатне просто, але дуже охайно”⁵³⁵.

Згідно з видіннями Марії Вальторти, народження Ісуса відбулося в абсолютній бідності, взимку, у холодній і вологій напіввідкритій печері. Діва Марія народила його сама, тихо і спокійно, без жодної сторонньої допомоги (втомлений Йосип у цей час заснув біля багаття).

Для порятунку немовляти від холоду до нього підвели вола, щоб він своїм диханням бодай трохи зігрівав дитину від немилосердного холоду і своїм тілом захищав від протягу. Ісус народився таким самим білявим, як і Його мама. Сам факт народження в таких екстремальних обставинах мав засвідчити, що справжня людина сильніша від зовнішніх обставин.

Коли Він ще був немовлям, Його життя опинилося під смертельною загрозою, що виходила від юдейського царя Ірода, опанованого манією переслідування. За його наказом у Вифлеємі і його околиці були умертвлені всі діти до двох років. Отож Юдея завжди несла смертельну загрозу Галілеянину від Його народження до розп’яття.

Йосип і Марія змушені були спішно втекли у Єгипет (ще одна ситуація, в якій потрібна була молодеча сила Йосипа). Ось яким Вальторта побачила маленького Ісуса у віці двох — двох з половиною років “Голівка вся в густих золотих кучерях. Шкіра світла і ніжно-рум’яна, темно-сині очі жваві, іскристі”⁵³⁶.

У цей час “Марія носить туніку кольору мальв. Її голова не покрита, і тому я можу бачити її світле волосся, зачесане на простий проділ, сплетене у дві коси і на потилиці зібране в красивий вузол” (традиційна українська зачіска).

“Йосип іде в будинок, у кімнату, що є одночасно майстернею, кухнею та їдальнею. Тут панує порядок і чистота. Убоге, але надзвичайно чисте помешкання. Під час всіх видінь, що стосувалися людського життя Ісуса, я зауважувала, що Ісус, Марія, Йосип та Іван завжди мали акуратний чистий одяг і доглянуте волосся”.

У видіннях італійки Марії Вальторти побут і звичаї Назарета нагадують традиційне українське село (якби Вальторта була українкою, то цю частину її видінь можна було б зарахувати до фантазій). Дитячі і юнацькі роки Ісуса Христа пройшли в цьому галілейському містечку. “Ісус — красивий 12-річний підліток, високого зросту, добре збудований і міцний — не товстий. На ньому вільний, рубіново-червоний одяг, любовно витканий маминими руками. Вбрання біля шиї, спереду на грудях, на кінці довгих широких рукавів і низом прикрашає облямування, виткане темнішими за одяг нитками. Це робота Марії...”⁵³⁷. Скоріше всього, одяг Ісуса Христа був прикра­ше­ний маминою вишиванкою. Традиційною для арій­ців була вишивка хрестиком. Оздоблення одягу сотнями хрес­тиків-оберегів, виконане з любов’ю і з молитвами, було потуж­ним магічним актом, здатним покращувати людську долю.

“Я бачу Ісуса юнаком. Він одягнутий в туніку, що, як мені здається, зроблена з білого лляного полотна. Вона сягає до п’ят. По ній — прямокутна червона хустина. На голові, вкритій недовгим, до середини вух, густим волоссям, що вже стало трохи темнішим, немає покривала. Для свого віку юнак дуже міцний і високий, але вираз його обличчя ще дуже молодий”⁵³⁸.

Його самовідданий і люблячий опікун святий Йосип помер, коли Ісус ще не розпочав свого служіння. Він досконало виконав свою місію і його дух не гаючись повернувся на небесну батьківщину, до інших важливих справ.

А ось Ісус Христос збирається покинути рідний дім і почати свою прилюдну діяльність. Він вечеряє разом з матір’ю. “Ісус і Марія приймають їжу не лежачи, а сидячи біля столу, як це прийнято у нас”⁵³⁹. До речі, під час Таємної Вечері Ісус та апостоли також сиділи на кріслах, а не напівлежали, як це прийнято передусім у кочівників.

Ось Ісус при хрещенні в ріці Йордан (“Яр-дан” — сонячний, ярий, життєдайний потік) “Ісус має охайне довге світле волосся, шкіру кольору слонової кістки, голубі очі і носить просту, але приємного вигляду одежу”. А ось перший⁵⁴⁰ учень Ісуса “Іван ще юнак, який недавно став дорослим. У нього ясне обличчя, світле волосся, натяк на бороду на щоках, червоні уста, що посміхаються, і сяючі очі, такі ясні не лише завдяки своєму блакитному кольору, а, особливо, через непорочну душу, що світиться в них. Довге м’яке темно-біляве волосся розвівається на вітрі”⁵⁴¹.

Перше своє чудо Ісус Христос здійснив у Кані⁵⁴² Галі­лей­ській. Воно було зроблене без жодної помпи, без застрашуючих знамень, за святковим столом, під звуки весільних пісень просто вода перемінилася на чудове вино. До цього чуда Христа невимушено підштовхнула Діва Марія. Вони розуміли один одного без слів, неначе брат і сестра, що добре видно з євангельського опису цієї події (Іван, 2.1-12).

А ось Ісус виганяє торговців з Єрусалимського Храму, окупованого юдеями. Марія Вальторта наводить Його розмову з юдейським торговцем, який щойно обдурив простих старих селян і, відповідаючи на звинувачення Ісуса, нахабно запитує

“— Хто ти такий

— Праведник!

— Твоя мова і твої супутники наштовхують на думку, що ти з Галілеї. Чи може галілеянин бути праведником

— Роби, що я кажу, і будь праведним!

— Дивіться, дивіться на галілеянина, що захищає собі подіб­них. Він хоче повчати нас у храмі, — чоловік сміється і пере­крив­ляє галілейську говірку, що звучить набагато мелодій­ніше і м’якіше, ніж юдейська, так принаймні мені здається (про галілейський діалект див: 7.4.1. «Протистояння “Північ” — “Південь”»).

— Дім Отця мого не є домом гендлярів і міняйл, а місцем молитви!

Він схожий на архангела на порозі втраченого раю. Він не має в руці огненного ме­ча, але полум’я очей, як блискавка, пронизує насмішників і осквернителів храму. Він нічого не має в руках. Лише священний гнів наповнює його. Сповнений ним, він іде від одного стола до іншого, на яких лежать акуратно розкладені купками монети. Він перевертає столи і лави і серед вигуків люті, замішання і оплесків чути дзвін па­да­ючих на землю монет і грюкіт столів. Потім Ісус вириває у наглядачів за твари­на­ми з рук повіддя, звільняє зв’язаних биків, овець і ягнят, робить з шнурка бич з вузла­ми, розмахує ним в повітрі і нещадно опускає його на винних. Повторюю — нещадно”⁵⁴³.

Усі апостоли, яких обрав Ісус Христос, були дуже молодими людьми (Петро був найстаршим). Інакше і не могло бути, адже для сприйняття нового вчення потрібні були здорові молоді люди з чистими душами, здатні вчитися, витримувати фізичні перевантаження і довго жити. Цікаво, що на більшості картин з релігійної тематики апостоли навколо Христа зображені сивочолими старцями, яким саме пора готуватися не до проповіді нового вчення, а до смерті. Це також прояв юдеохри­сти­янства, згідно з яким вчення Христа цілком базувалося на старозавітній традиції, отже, апостоли мали бути авторитетними старцями, вкоріненими у цій традиції.

Усі апостоли, за винятком юдея Юди, були галіле­янами. Юда займався грошовими справами їхньої громади. Після його зради замість нього було обрано галілеянина Матвія.