8.9.Повнота Чотириєвангелія

Із наведеного вище дослідження випливають три принципових висновки:

1. Євангеліст Матвій не був свідком описаної події, тобто він не був апостолом (у християнській літературі щодо цього немає однозначного рішення). Справді, описана ним ситуація явно відтворена з чужих слів. Окрім того, він не був знайомий з “Євангелієм від Марка”.

2. Кожен євангеліст описував події з власної точки зору, на основі наявних у нього відомостей.

3. Повну картину євангельських подій можна відтворити лише на основі синтезу відомостей зі всіх чотирьох євангелій.

З цієї причини в християнській науці вживається термін Чотириєвангеліє, який підкреслює, що книги чотирьох єван­гелістів є єдиним цілим і лише разом вони володіють повнотою знань. Ця аксіома посилюється тим, що число 4 символізує мудрість, повноту й універсальність (4 сторони світу, 4 пори року, 4 арійські варни, 4 фази розвитку, 4 доби — Золота, Срібна, Мідна і Залізна, 4 квадри — персонально сумісні четвірки психотипів тощо).

Важливо, що стократній четвірці в багатьох індоєвропейських абетках відповідає буква “У”, яка позначає мудрість, повноту знань — звідси українські слова “ук” (вчений), “неук” (невчений), “укий” (навчений), “наука” (сис­тема знань), “У-країна” (країна мудрості, Скіфський квадрат).

Для адекватного розуміння Чотириєвангелія дуже важливо розуміти відмінності між євангелістами, ким вони були і для кого писали.

1. Матвій, Марко і Лука не були апостолами, тож не були й безпосередніми свідками описаних ними подій. У своїх євангеліях вони використовували численні джерела: усні розповіді, розрізнені записи спогадів, конспекти Христових повчань тощо. Всю цю величезну масу різноманітних відомостей вони намагалися організувати в логічно вибудовані, структуровані тексти. Все, що викликало сумніви у достовірності, євангелісти залишали за рамками своїх творів, намагаючись відтворити максимально точну й об’єктивну картину минулих подій. Часто ці три євангелісти, яких називають синоптиками (від гр. synopsis — спільний погляд) використовували ті ж самі джерела, тому в їхніх євангеліях здебільшого описано ті ж самі події і наводяться ті ж самі висловлювання, які нерідко збігаються дослівно.

2. “Євангеліє від Івана” написане апостолом Іваном, який постійно знаходився з Христом, тому воно відрізняється від решти євангелій і за змістом, і за стилем. Це євангеліє було написане найпізніше, причому апостол Іван мав перед собою три інші євангелія. Тому він переважно дає відомості, яких немає в інших трьох євангеліях. А оскільки Іван був безпосереднім свідком описуваних ним подій, то подає інформацію у максимально гострому, сміливому, рішучому, яскравому, контрасному стилі — на відміну від обережного і зваженого викладу євангелістів-синоптиків.

У цьому євангелії найбільше психологізму, розуміння боголюдської природи Спасителя, бачення таємних глибин Христового вчення і його стратегічних перспектив. Можна сказати, що цей цілісний твір, написаний впевненою рукою, призначений для світової духовної еліти. “Євангеліє від Івана” подає багато нових відомостей про діяльність Ісуса в Юдеї і показує гострий антагонізм між Христом та юдеями, яких майже завжди зображає противниками Спасителя.

3. “Євангеліє від Матвія”, на думку багатьох дослідників, було написане для юдеохристиян, тому його автор намага­ється переконати читачів у законному походженні Христа від Давида і в тому, що Він є Месія, обіцяний євреям Богом через їхніх пророків. Відповідно, особлива увага приділяється стосункам Христа з юдеями, наводяться розлогі цитати зі Старого Заповіту.

4. “Євангеліє від Марка” було написане, згідно з Климентієм Александ­рій­ським, у Римі і, можливо, передусім для римлян. Автор допускає латинізми і майже завжди пояснює значення наведених ним арамейських слів. Дуже схоже, що це євангеліє орієнтоване на римську ментальність, тому воно максимально лаконічне і конкретне, з великою кількістю фактажу, дрібних деталей і всього того, що можна побачити, спробувати на смак, помацати руками. Вірогідно, що всі ці точні деталі Марко отримав від апостола Петра.

5. “Євангеліє від Луки” також написане для неюдеїв, тому у ньому пояснюються юдейські звичаї, наприклад обрізання. Вважають, що Лука народився в Антіохії, а своє євангеліє написав у Малій Азії. На відміну від інших, у цьому євангелії відчувається рука досвідченого письменника. Віро­гідно, що воно писалося передусім для т. зв. “еллінізованого населення” Малої Азії (яке в основному було гальського походження), у ньому підкреслюється доброта Христа і вселенська місія христи­янства.

Таким чином, всі євангелія написані з різних точок зору — чотири авторські версії євангельських подій подають апостол-галілеянин св. Іван, дослідники-редактори римлянин св. Марко, “юдей”⁵¹⁷ св. Матвій, грек св. Лука. Завдяки такому ріносторонньому підходу Чотириєвангеліє набуло повноти і стало носієм теологічної, історичної, етнографічної та психологічної достовірності.