8.6.Чи були “східні мандри”?

У численній літературі можна знайти оповідання про те, що до початку свого прилюдного служіння Христос десь навчався — чи то в Єгипті, чи то в Індії, чи в Тібеті та різних інших екзотичних місцях. У такий спосіб люди намагалися пояснити, звідки у Нього були високі знання і надзвичайні якості, оскільки у канонічних євангеліях майже нічого не сказано про дитинство і молодість Ісуса.

Головною метою євангелій було викладення вчення Хрис­та, а не подання біографічної інформації про євангель­сь­ких героїв. Природно, що нестача такої інформації дала поштовх для виник­нення численної апокрифічної літератури, гіпотез і відвертих фантазій. Проте дуже енергійне і масштабне просування у масову свідомість категоричних тверджень про навчання Христа у різного роду магів, йогів чи єгипетських фокусників (про це писав ще Цельс) можна пояснити лише фактом інфор­маційно-психоло­гічної війни (див.: 3.1.7. “Духовна війна”). Мета зрозуміла — принизити божественну сутність Спасителя. Справді, адже якщо мудрості, телепатії, ходінню по воді, зціленню, воскресінню з мертвих Христос навчився у якихось вчителів, то Він потрапляє в один ряд з цими вчителями, а то й опиняється нижче. Адже апологети “східних мандрів” доводять, щ о і вчення Христа, і Його чудеса для “східних оккультистів” були речами очевидними, мало не банальними.

Хрещення Ісуса в Йордані—Ярдані.

З книги “Ілюстрована Біблія для молодих”. Загреб. 1989

Додамо, що в основі подібних тверджень лежить пантеїстичне уявлення про природу нашого світу, а пантеїзм і буддизм, як ми вже говорили, — це прихована форма матеріалізму (див.: 3.4.7. «Архетип “Матерія”»). Такого роду світо­гляд не дозволяє припустити, що Христос як втілена божественна особистість міг володіти іншими джерелами інформації та енергії. Згадайте, що згідно з євангеліями, Христос майже не спав, незважаючи на те, що кожен день його служіння був наси­чений дуже інтенсивними фізичними та ментальними навантаженнями. А коли надвечір апостоли, що його супровод­жу­вали, напівмертві від утоми валилися з ніг і засинали, Він усамітнювався і проводив ніч у спілкуванні з Отцем.

Важливою причиною фантазій на тему “Звідки Христос брав знання?” є примітивні уявлення про галів-галілеян як про якихось затюканих селюків. Очевид­но, що це наслідок юдей­ської пропаганди та їхнього зверхнього ставлення до галі­леян, врешті, як і до всіх неєвреїв. Ця пихатість і зневажливість виявлялася в усьому: від неадеквантного сприймання Галілеї (квітучої, багатолюдної і культурної країни) як “околиці” гористо-напівпустельної Юдеї — до виразу “дурний галілея­нин”, який юдеї перетворили на стійкий фразеологізм на кшталт “хитрый хахол”.

Але мало хто замислювався над тим, що палестинські галілеяни і європейські гали — це народ того ж самого кореня, вихідці з того ж самого регіону — Західної України. І якщо в усьому світі великою повагою користуються легендарні знання і магічні здібності гальських мудреців — друїдів⁵¹¹, то логічно припустити, що такі ж самі друїди були і в галів-галілеян⁵¹². Христос обрав на апостолів простих рибалок не тому, що в Галілеї не було своїх мудреців, а тому, що йому потрібні були учні, не завантажені колишніми знаннями, а ц ілком відкриті для нового, здатні сприйняти знання нового циклу, щоб без перекручень та власних домислів донести їх до всього світу. Прикладом саме такої — точної і лаконічної — передачі отриманої інформації є чотири канонічні євангелія.

Христос з апостолами.

З книги “Ілюстрована Біблія для молодих”. Загреб. 1989.

Апологети “східних манд­рів” не можуть зрозуміти: для доско­налого пізнання старозавітних писань і пророцтв Христу зовсім не обо­в’язково було вчитися в індійсь­ких йогів або в юдейській чи іншій сина­гозі (самаряни і “еллінізоване насе­лен­­ня” мало власні синагоги⁵¹³ — у ті часи це були своєрідні “читацькі клуби”, де люди збиралися на вихідні для читання й обговорення священ­них текстів). Так само не був потріб­ним і “храмовий варіант” — начебто Христос отримав знання з Єруса­лимського храму за посередництвом Діви Марії, яка там виховувалася згідно з юдеохристиянською “Книгою Якова” (див.: 8.3. «Спецоперація “Книга Якова”»). Сучасна наука знайома з ефективними спосо­бами навчання, що виходять за межі буденного запам’я­тову­вання. Хрестоматійним є приклад з американським ясновидячим Едгаром Кейсі, який освоював шкільні підручники за одну ніч — просто поклавши їх перед сном під подушку⁵¹⁴. Додамо, що Кейсі був простою людиною з посеред­німи здібностями.

Ми ще не знаємо, яким чином навчався Христос, проте допускаємо, що Він умів напряму підключатися до “небесного комп’ютера” і миттєво брати звідти все необхідне. Вірогідно, що Йому це не важко було робити, враховуючи, що принаймні з 12-ти років Він знаходився у активному контакті з Богом-Отцем.

Оздоровлення доньки Яіра.

З книги “Ілюстрована Біблія для молодих”. Загреб. 1989.

Н арешті, в євангеліях є переконлива вказівка на те, що Ісус до початку свого служіння весь час перебував у рідному місті і не ходив навчатися в інші країни: “Прибувши у свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: Звідкіля у нього ця мудрість і сила чудодійна? Хіба він не син теслі? Хіба не його мати зветься Марія?...” (Матвій, 13.53—58). “І не міг зробити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки, і дивувався їх невірству” (Марко, 6.1-6). “Прибув він у Назарет, де був вихований, увійшов своїм звичаєм суботнього дня в синагогу... Істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають у його батьківщині” (Лука, 4.16-24). Причина невірства меш­канців Назаре­ту очевидна: вони не могли сприйняти за Спасителя чоловіка, який ще вчора жив серед них зви­чай­ним життям, працював тес­лею, робив для них столярні вироби і заробляв цим на хліб. Принципово іншою була б ситуація, якби Він хоч на півроку пішов у іншу країну на навчання, — тоді б його сприйняли абсолютно по-іншому, мовляв, наш тесля пішов десь далеко, навчився і повернувся додому просвітленим. Але Ісус нікуди далеко не ходив, тому для назаретян Його нова роль Учителя стала просто шокуючою несподіванкою.

Ще більшим шоком це стало для Христових родичів. Дізнавшись про Його повчання і чудеса, “його свояки вийшли, щоб його взяти, бо говорили: Він не при собі!” (Марко, 3.20). Очевидно, що якби Він повернувся з якоїсь далекої мандрівки, то реакція родичів була б зовсім іншою, скоріше всього, вони б навіть пишалися Ним і раділи, що є Його родичами.