11. СниПи. Продуктивність праці в будівництві.

Будівельні норми і правила встановлюють:

- вимоги до організації, управління й економіки при проектуванні, інженерних пошуках і будівництві;

- норми проектування населених місць, підприємств промислового, сільськогосподарського та іншого призначення, будинків і інженерних споруд, будівельних конструкцій, основ і фундаментів;

- правила організації управління, виконання і приймання робіт;

- правила ціноутворення у будівництві і кошторисні норми;

- норми витрат матеріальних і трудових ресурсів.

Система нормативно-правового забезпечення будівництва постійно вдосконалюється з метою приведення її у відповідність до останніх досягнень науково-технічного прогресу в будівництві, а також у відповідність до змін у виробничих стосунках при вдосконаленні або перетворенні виробничо-правових форм господарювання.

Будівництво здійснюється за спеціальним проектом, який розроблено з додержанням будівельних норм і правил та затверджено у встановленому порядку.

Одним із основних критеріїв оцінки трудової діяльності робітників є продуктивність праці, яка має найважливіше народногосподарське значення. В будівництві продуктивність праці робітників оцінюється їх виробітком (кількість будівельної продукції, випущеної за одиницю часу - за годину, протягом робочої зміни тощо - в одиницях виміру продукції або в грошовому обчисленні), віднесеним до середнього складу виконавців, які були зайняті виробленням продукції протягом тієї самої одиниці часу:

Р = V / t n,

де Р - виробіток на один люд.-год. (люд.-зміну), одинці виміру продукції; V - обсяг робіт, виконаний при виробленні певної кількості продукції за визначений час, м²; т; шт.; t - фактично витрачений час на вироблення певної кількості продукції; n - середня кількість виконавців.

Рівень продуктивності праці можна також охарактеризувати витратами праці (люд.-год; люд.-зміни) на одиницю будівельної продукції - трудомісткістю одиниці продукції (Q). Q - величина обернена до показника продуктивності праці, визначається за формулою:

Q = V / P, або ( з урахуванням виразу ) Q = t n.

Продуктивність праці та трудомісткість одиниці продукції - величини змінні і залежать від кваліфікації виконавців, ступеня їх знайомства з технологією процесу, досконалості техніки процесу, місцевих умов виробництва, впливу погодно-кліматичних чинників тощо.

Розрізняють фактичні, планові і нормативні показника продуктивності праці.

Фактична трудомісткість і виробіток розраховуються на основі фактичних витрат праці і часу на виконання виробленої будівельної продукції.

Планові показники трудомісткості і продуктивності визначаються з урахуванням перевиконання виробничих норм, які очікуються.

Нормативна трудомісткість і продуктивність праці розраховуються на основі діючих виробничих норм витрат часу на комплекс будівельних процесів, необхідних для вироблення відповідної будівельної продукції.

2. Опалубні роботи.

Опалубка – тимчасова допоміжна конструкція для забезпечення форми, розмірів і положення в просторі монолітної конструкції, що зводиться. До складу опалубки входять: щити, які забезпечують форму, розміри та якість поверхні монолітної конструкції; риштування для підтримування опалубних форм; риштування для розміщення бетонників, елементи кріплення.

Опалубні роботи виконують з вимогами будівельних норм і правил та технологічних карт, які вміщують схеми організації опалубних робіт, маркірувальні креслення опалубки та робоче креслення конструкцій підтримувальних риштувань, специфікація елементів опалубки, послідовність установлення і розбирання елементів опалубки, виконання окремих операцій монтажу опалубки, технологічні розрахунки термінів і графік виконання робіт і інше.

На маркірувальному кресленні схематично показують опалублену поверхню конструкції з елементами опалубки, місця встановлення добірних елементів, їхній матеріал та загальний об’эм.

Опалубні роботи виконують спеціалізованими ланками – операційно-розчленованого типу. Перед установленням опалубки розмічають осі конструкції, наносять фарбові позначки на її основу та нижню частину щитів. При влаштуванні фундаментів осі позначають на попередньо забитих по контуру підошви дерев’яних кілках. На майданчиках збирають панелі, форми чи арматурно-опалубні блоки, в них разом з опалубкою встановлюють арматуру конструкції. Елементи багаторазово застосованої опалубки обчищають від залишків бетонної суміші, поверхню змащують спеціальними мастилами, що знижує або повністю знищує щеплення бетону з опалубкою, це допомагає легше розпалубити конструкцію. Установлюють опалубку в проектне положення так, щоб осі, нанесені на основі й опалубці, збіглися. Далі відтяжками забезпечують вертикальність опалубки і закріплюють форму. На внутрішній поверхні опалубки наносять позначки рівня бетонування. Перед тим як застосовувати установлену опалубку, вона має бути перевірена майстром. Він перевіряє відповідність геометричних розмірів і позначок рівня проектним; правильність її положення відносно осей конструкції; цільність опалубки; правильність установлення рештувань. Відхилення розмірів опалубки не повинно перевищити нормативні та проектні. Під час роботи за опалубкою ведеться безперервний контроль. При виникненні різних ускладнень і недопустимих деформацій виконують роботи для їх усунення.

Опалубки розрізняють за такими ознаками: за кількістю циклів використання – інвентарна та неінвентарна; за матеріалами – дерев’яна, металева, із синтетичних матеріалів, із матеріалів на основі цементних в’яжучих і комбінована; за конструктивними особливостями – індивідуальна, незнімна, розбірно-переставна, об’ємно-переставна, підйомно-переставна, пневматична, котюча, ковзна, блокова, механізований опалубний агрегат.