21. Процесуальні особливості провадження досудового слідства в справах про діяння неосудних або обмежено осудних осіб.

Стаття 417. Порядок провадження досудового слідства в справах про діяння неосудних або обмежено осудних осіб

Досудове слідство в справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені особами у стані неосудності або обмеженої осудності, а також про злочини осіб, які вчинили його у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, провадиться органами досудового слідства за правилами, передбаченими статтями 111-130, 148-222 цього Кодексу.

При досудовому слідстві провадяться всі необхідні слідчі дії для всебічного і повного з'ясування обставин вчиненого суспільно небезпечного діяння й особи того, хто його вчинив, а також обставин, які характеризують цю особу та її психічне захворювання.

По закінченні досудового слідства, якщо буде встановлено неосудність або обмежену осудність особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, складається постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. В постанові повинні бути викладені всі обставини, які підтверджують вчинення цією особою суспільно небезпечного діяння, а також дані, які підтверджують, що ця особа захворіла на психічну хворобу. Ця постанова разом зі справою надсилається прокуророві.

Кримінально-процесуальне законодавство не встановлює особливого порядку порушення справ про суспільно-небезпечні діяння неосудних або обмежено осудних осіб.

Досудове слідство провадиться і у випадках, коли злочин вчинено особою, яка через свої психічні види не може сама здійснювати своє право на захист, а також коли це визнає за необхідне прокурор чи суд (ст. 111 КПК).

Деякі особливості досудового слідства у справах про суспільно небезпечні діяння неосудних зумовлені психічним станом осіб під час провадження досудового розслідування.

Так, особа, що здійснила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності або захворіла після вчинення злочину душевною хворобою, не визнається ні обвинуваченим, ні підсудним.

Відомості про психічну хворобу особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, можуть бути отримані в різні моменти розслідування, а іноді й до порушення справи. Наприклад, ще в ході оперативної розробки або оперативної перевірки матеріалів при порушенні кримінальної справи можуть бути зібрані відомості про те, що об'єкт є психічно хворим. Однак це не перешкоджає порушенню стосовно нього кримінальної справи, оскільки при цьому можуть бути встановлені підстави для застосування до нього примусових заходів медичного характеру.

Для встановлення підстав застосування примусових заходів медичного характеру закон вимагає провадження слідчих дій: допитів, оглядів, обшуків, експертизи тощо, тому у кожному разі вчинення таким хворим суспільно небезпечного діяння обов'язково порушується кримінальна справа.

У деяких випадках, особливо коли порушенню справи не передувала оперативна розробка або оперативна перевірка, відомості про душевне захворювання підозрюваного або обвинуваченого слідчий отримує безпосередньо в ході розслідування кримінальної справи. Іноді ці відомості мають певний характер.

Наприклад, коли родичі обвинуваченого або підозрюваного заявляють про наявність у особи, що вчинила суспільне небезпечне діяння, душевної хвороби, представляють довідки лікувальних установ або повідомляють факти знаходження обвинуваченого (підозрюваного) на лікуванні в психіатричній лікарні чи на обліку у районного психіатра. Звіти про душевну хворобу обвинуваченого можуть мати і невизначений характер, засновуватися на уривчастих фактах дивної поведінки обвинуваченого при тих або інших життєвих обставинах.

При провадженні досудового слідства у справах про суспільно небезпечні діяння психічно хворих слідчий зобов'язаний з'ясувати наступні обставини: час, місце, спосіб і інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння; вчинення суспільно небезпечного діяння даною особою; наявність у особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, душевних захворювань в минулому, міру і характер душевного захворювання в момент вчинення суспільно небезпечного діяння і до часу розслідування події; поведінку особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, як до його вчинення, так і після; характер і розмір збитку, заподіяного суспільно небезпечним діянням.

Для встановлення психічного стану особи з моменту вчинення суспільно небезпечного діяння важливе значення можуть мати відомості про його поведінку до і після вчинення суспільно небезпечного діяння. Вони можуть містити ознаки того або іншого душевного захворювання, тимчасового розладу душевної діяльності або іншого хворобливого стану. Отримують ці відомості шляхом допиту свідків, а в деяких випадках, коли цьому не перешкоджає психічний стан обвинуваченого, шляхом його допиту.

У справах осіб, що вчинили суспільно небезпечні діяння в стані неосудності, участь захисника обов'язкова (ст. 45 КПК). Захисник допускається до участі в справі з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення або встановлення факту душевної хвороби особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, тобто після отримання висновку експерта, який засвідчує факт душевного захворювання цієї особи.