- •Сутність і значення процесуальної форми і складання кримінально-процесуальних актів.
- •Поняття кримінально-процесуального документування. Письмовий характер судочинства.
- •Кримінально-процесуальні акти, їх сутність, значення і правова природа.
- •Процесуальні акти і процес доказування у кримінальних справах.
- •Види процесуальних документів з кримінальних справ.
- •Класифікація правових актів у кримінальному судочинстві.
- •Правовий механізм прийняття кримінально-процесуальних актів
- •Строки та інші часові параметри щодо прийняття процесуальних рішень у кримінальних справах.
- •Загальні вимоги, яким мають відповідати кримінально-процесуальні документи.
- •Структура, зміст і вимоги до постанови слідчого як кримінально-процесуального документу.
- •Структура, зміст і вимоги до протоколу слідчої дії як кримінально-процесуального документу.
- •Зміст та реквізити заяви про скоєний злочин. Порядок її реєстрації в органах внутрішніх справ.
- •Протокол
- •Підстави винесення, форма і зміст постанови про порушення кримінальної справи.
- •Постанова
- •Встановив:
- •Постановив:
- •Форма і зміст постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.
- •Форма і зміст процесуальних актів прокурора на стадії порушення кримінальної справи.
- •Форма і зміст протоколу огляду місця події.
- •Протокол
- •Форма і зміст процесуальних актів, які відносяться до основних положень досудового слідства.
- •Визначення підслідності кримінальних справ слідчим. Форма і зміст постанови про передачу кримінальної справи за підслідністю.
- •Постанова
- •Встановив:
- •Постановив:
- •19, 20. Об’єднання слідчим кількох справ в одне провадження. Виділення кримінальної справи із основної справи. Форма та зміст постанови про виділення та об’єднання кримінальних справ.
- •Постанова
- •Підстави і процесуальний порядок створення слідчої групи. Форма і зміст постанови про створення слідчої групи.
- •Строки досудового слідства по кримінальних справах, порядок і умови їх продовження. Зміст постанови про порушення клопотання про продовження строків досудового слідства.
- •Окреме доручення слідчого. Його відмінність від доручення слідчого. Форма і зміст окремого доручення слідчого.
- •Окреме доручення
- •Діяльність слідчого по усуненню причин та умов, що сприяли скоєнню злочину. Форма і зміст подання слідчого в порядку ст. 23-1 кпк України.
- •Подання
- •Процесуальний порядок вирішення слідчим клопотань учасників процесу, заявлених в процесі досудового слідства. Форма і зміст постанови про відмову або про часткове задовільнення клопотання.
- •Поняття і види слідчих дій, їх значення у процесі доказування по кримінальних справах.
- •Процесуальні акти освідування. Їх форма і зміст.
- •Протокол допиту підозрюваного, його форма і зміст.
- •Одержання показань свідка, форма і зміст протоколу його допиту.
- •Протокол допроса свидетеля
- •Особливості одержання показань і складання протоколів неповнолітніх свідків, потерпілих, обвинувачених.
- •Форма і зміст процесуальних документів про проведення обшуку в житлових і нежитлових приміщеннях.
- •Форма і зміст процесуальних документів про проведення виїмки.
- •Форма і зміст протоколів ознайомлення обвинуваченого із постановою про призначення експертизи і висновком експерта.
- •Одержання показань потерпілого. Форма і зміст протоколу його допиту.
- •Постановление
- •Процесуальний порядок проведення очної ставки. Форма і зміст протоколу очної ставки.
- •Процесуальний порядок проведення впізнання. Форма і зміст протоколу про пред’явлення особи або предметів для впізнання.
- •Підстави обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Форма і зміст процесуальних актів щодо обрання цього запобіжного заходу.
- •Мета і процесуальний порядок проведення відтворення обстановки та обставин події. Форма і зміст протоколу відтворення обстановки та обставин події.
- •Підстави призначення експертизи. Форма і зміст постанови про призначення експертизи.
- •Форма і зміст процесуальних актів про накладення арешту на майно обвинуваченого.
- •Постановление о наложении ареста на имущество
- •Прокуратурой Киевского района г. Донецка 30.01.2004 г. Возбуждено уголовное дело в отношении Козменчук л.К. По признакам преступления предусмотренного ст. 191 ч. 5 ук Украины.
- •Підстави затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину. Форма і зміст протоколу про затримання підозрюваного.
- •О задержании по подозрению в совершении преступления
- •Строки допиту підозрюваного. Форма і зміст процесуальних документів, пов’язаних із допитом підозрюваного.
- •Підстави притягнення особи як обвинуваченого. Сутність і значення процесуального акту притягнення особи як обвинуваченого.
- •Складання слідчим постанови про притягнення особи як обвинуваченого. Форма і зміст такої постанови.
- •Процесуальний порядок обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Форма і зміст подання слідчого про обрання цього запобіжного заходу.
- •Строки утримання під вартою обвинувачених, порядок та умови їх продовження. Зміст подання про порушення клопотання про продовження строків утримання під вартою.
- •Форма і зміст постанов слідчого про обрання обвинуваченому запобіжних заходів, не пов’язаних із обмеженням волі.
- •Форма і зміст постанови про визнання особи потерпілою. Протокол допиту потерпілого.
- •Постанова
- •Протокол огляду предметів, його форма і зміст.
- •Протокол
- •Форма і зміст постанови про визнання предмету речовим доказом і приєднання його до кримінальної справи.
- •Порядок визнання особи цивільним позивачем. Форма і зміст постанови про визнання особи цивільним позивачем.
- •Постанова
- •Встановив:
- •Постановив:
- •Процесуальний порядок, форма і зміст постанови про притягнення особи як цивільного відповідача.
- •Постанова
- •Встановив:
- •Постановив:
- •Порядок і умови зупинення слідчим досудового слідства, коли не встановлено особу, що вчинила злочин. Зміст постанови про зупинення досудового слідства згідно із п.3 ст.206 кпк України.
- •Підстави складання, форма і зміст постанови слідчого про закриття кримінальної справи за реабілітуючими і нереабілітуючими обставинами.
- •Підстави складання, форма і зміст постанови про застосування, відмову в застосуванні або скасуванні заходів безпеки до суб’єктів кримінального судочинства.
- •Встановив:
- •Постановив:
- •Форма і зміст протоколу оголошення потерпілому, цивільному позивачу і цивільному відповідачу про закінчення досудового слідства і ознайомлення його із матеріалами кримінальної справи.
- •Форма і зміст протоколу оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства і ознайомлення його і захисника із матеріалами кримінальної справи.
- •Протокол
- •Постанова
- •Встановив:
- •Постановив:
- •Форма і зміст процесуальних актів прокурора на стадії порушення кримінальної справи.
- •Оформлення слідчим матеріалів кримінальної справи.
- •Форма і зміст процесуальних актів, які складаються за результатами розгляду клопотання про перегляд судового рішення і розслідування нововиявлених обставин.
- •Постанова про призначення розслідування нововиявлених обставин
- •Протест про перегляд справи в зв'язку з нововиявленими обставинами
- •Процесуальні особливості провадження досудового слідства в справах про діяння неосудних або обмежено осудних осіб.
- •Порядок призначення і проведення судово-психіатричної експертизи по справах про діяння неосудних або обмежено осудних осіб.
- •Форма і зміст процесуальних актів, які складаються під час провадження досудового слідства про діяння неосудних або обмежено осудних осіб.
- •Постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру
- •Особливості провадження досудового слідства в справах про злочини, вчинені неповнолітніми.
- •Обставини, що підлягають встановленню в справах про злочини неповнолітніх при розслідуванні кримінальних справ цієї категорії.
- •68. Форма і зміст процесуальних актів, які складаються під час закінчення досудового слідства про злочини і суспільно-небезпечні діяння неповнолітніх.
- •69. Форма і зміст процесуальних актів, які складаються при закритті кримінальних справ про суспільно-небезпечні діяння, вчинені малолітнім або дитиною.
Класифікація правових актів у кримінальному судочинстві.
По стадіях судочинства і особах, які приймають процесуальні рішення, — акти слідчі і судові (ст. 19 КПК).
По відношенню до виявлення і закріплення доказів — акти слідчо-процесуальні, які не є слідчими. В результаті проведення слідчих дій, компетентні особи одержують фактичні дані, відомості про обставини, які підлягають доказуванню.
Таким чином, слідчі дії являють собою спосіб збирання і перевірки доказів. Згідно з загальним правилом, закон забороняє проводити їх до порушення кримінальної справи. Слідчих дій передбачено відносно мало. Це — допити, очні ставки, обшуки, огляди, виїмки, накладення арешту на майно, впізнання, проведення експертиз, освідування, затримання підозрюваного, одержання зразків для порівняльного дослідження, ексгумація трупа, відтворення обстановки і обставин події. Решта дій, передбачених кримінально-процесуальним законом, є просто процесуальними, не слідчими.
Будь-яка слідча дія є процесуальною (передбаченою процесуальним законом), проте процесуальна дія не завжди є слідчою, оскільки не спрямована на виявлення, закріплення і перевірку доказів. Тому є невдалим віднесення приводу і арешту підозрюваного (обвинуваченого) до слідчих дій (п 4 ст. 227 КПК).
Процесуальні (не слідчі) акти можуть бути оперативно-виконавчими (повістки, постанови про призначення експертизи та ін.), такими, що встановлюють процесуальне становище особи (постанови про визнання потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем), мати на меті забезпечення прав особи (протоколи ознайомлення з матеріалами справи), запобігання правопорушенням (подання) і т.д.
За методою отримання інформації, доказів, необхідних для складання процесуальних документів, слідчі дії можна поділити на:
а) розпитування (протоколи допитів, очних ставок;
б) спостереження, експеримент, моделювання (протоколи оглядів, обшуків, освідування);
в) поєднання розпитування, спостереження і супроводжуючих методів (пред'явлення для впізнання, відтворення обстановки і обставин події).
Передбачаються також слідчі дії, у проведенні яких беруть участь: а) прокурор, б) спеціалісти, в) поняті та інші особи (обшук, виїмка, огляд та ін. ст. ст. 181, 182, 192 КПК).
За процесуальним значенням існують основні і допоміжні акти.
Основні становлять підсумок певної діяльності. Як правило, ними закінчуються стадії судочинства (постанова про закриття справи, обвинувальний висновок, вирок і т,д.). В них можуть вирішуватися і другорядні питання (наприклад, у вироку вирішується питання про речові докази).
Допоміжні акти, хоча і не е підсумковими в справі, але також є дуже важливими, оскільки вони забезпечують законне і обгрунтоване прийняття основного рішення, дають можливість учасникам процесу здійснювати свої права тощо. Вони завжди передують прийняттю основного рішення і можуть бути як початковими (протокол-заява), так і проміжними, які приймаються по ходу руху кримінальної справи (допити, арешти, огляди, експертизи і т.д.).
Залежно від екстреності проведення слідчі дії бувають невідкладними (ст. 104 КПК) і наступними. Невідкладність проведення процесуальних дій та їх документального оформлення може виникнути на різних етапах провадження.
За імперативністю прийняття це обов'язкові й факультативні акти.
Обов'язкові — це ті з них, які завжди складаються з додержанням безумовної вимоги законодавця по будь-якій справі чи по певній категорії справ. Особливе місце в цьому числі займає акт порушення кримінальної справи (постанова чи ухвала). Без цього документа кримінальна справа, по суті, відсутня.
Факультативні — це документи, які складаються не по усіх справах (огляди, приводи, обшуки та ін.).
По суб'єктах прийняття вирізняються колегіальні й одноособові акти.
Колегіальним органом в даному випадку виступає суд, носієм прав і обов'язків якого є всі члени судової колегії, а право прийняття рішення належить судові, як колегіальному органу. Колегіальність правосуддя забезпечується розглядом судових справ колегіями професіональних суддів та суддями з розширеною колегією судових засідателів.
Під час попереднього розслідування рішення приймаються одноособово слідчим, начальником слідчого підрозділу, органом дізнання, особою, яка проводить дізнання, прокурором. Такий порядок обумовлено специфікою виявлення і викриття осіб, які вчинили злочин, необхідністю оперативних і рішучих дій при нерозголошенні отриманих даних.
Якщо слідство по справі проводиться групою слідчих, то в такому випадку рішення не приймаються колегіально. Кожний слідчий, в межах дорученої йому ділянки володіє процесуальною самостійністю, здійснює відповідні дії від свого імені. Органи розслідування можуть приймати рішення як за своєю ініціативою, так і відповідно до вказівок прокурора чи начальника слідчого відділу. Деякі процесуальні акти приймаються тільки, з санкції чи затвердження прокурора (ст. ст. 7, 72, 10, 14. 157, 177, 178, 205, 218, 229 та ін. КПК).
За юридичного силою акти поділяються на ті, які набрали і не набрали чинності.
Рішення, що набрали чинності негайно виконуються після закінчення строку на Їх оскарження чи опротестування, якщо інше не передбачено законом.
Особливо детально законодавець регламентує порядок набрання чинності вироком, ухвалою і постановою суду (ст. ст. 401, 402 КПК). Судові акти, які набрали чинності, є обов'язковими для державних і громадських установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян (ст. 403 КПК) на усій території України, а якщо є відповідні угоди, то і за її межами. Виконання процесуальних актів, які ще не набрали чинності, є грубим порушенням законності.
За касаційним оскарженням і опротестуванням є акти, які оскаржуються і опротестовуються, тільки опротестовуються, не оскаржуються і не опротестовуються.
На оскарження і опротестування встановлено семиденний строк. Не оскаржуються і не опротестовуються всі акти Верховного Суду України. Не підлягають окремому оскарженню і опротестуванню також ухвали, винесені судом першої інстанції під час розгляду справи, яка закінчилася винесенням вироку (ст. 354 КПК). Не можуть бути оскаржені чи опротестовані рішення по заявлених клопотаннях про допуск громадського обвинувача і захисника, про порядок дослідження доказів, про призначення експертизи в суді, про відкладення судового розгляду, про поновлення судового слідства та ін. В цих випадках заперечення можуть бути викладені в касаційній скарзі чи протесті на вирок. Не опротестовуються і не оскаржуються також рішення, винесені у випадках, передбачених ст.ст. 42, 407, 414 та ін. КПК (спір про підсудність, умовно-дострокове звільнення, погашення і зняття судимості та ін.).
Оскарженню і опротестуванню підлягають акти, не пов'язані з вироком: окрема ухвала, ухвала про накладення штрафу на особу, яка порушила порядок в залі засідання суду, про порушення кримінальної справи щодо нової особи, про закриття кримінальної справи, постанови судді і ухвали суду про відмову в порушенні кримінальної справи.
Деякі процесуальні акти не оскаржуються, але можуть бути опротестовані прокурором: це постанови, ухвали про віддання до суду, про повернення справи на додаткове розслідування, про порушення кримінальної справи за новим обвинуваченням. Всі судові акти, які набрали чинності, у випадках їх незаконності можуть бути опротестовані порядком нагляду.
Є певна специфіка в реагуванні на процесуальні акти, які складають органи попереднього розслідування. Оскільки повноваження прокурора при здійсненні нагляду за законністю розслідування злочинів має владний характер і він вправі скасовувати незаконні постанови органів попереднього розслідування, то акти цих органів не опротестовуються, але можуть бути оскаржені прокуророві (ст. 110, 234 КПК). Не можна погодитись з думкою про те, що серед актів прокурорського нагляду на попередньому слідстві і дізнанні мають місце і протести.
Скаржниками на дії і рішення органів попереднього розслідування можуть виступати не тільки особи, зацікавлені в результатах справи, а й інші громадяни та посадові особи. Будь-яких строків для оскарження дій і постанов органів дізнання і слідчих закон не передбачає, за винятком постанов про закриття справи, де для цього визначений семиденний строк (ст. 215 КПК).
Але це зовсім не означає, що пропущення вказаного строку виключає прийняття прокурором скарги і вирішення її по суті. Він вправі це зробити, не відновлюючи пропущений строк, і зобов'язаний дати відповідь скаржнику протягом трьох днів після отримання скарги (ст. 235 КПК).
Передбачений семиденний строк на оскарження перед прокурором постанови слідчого чи органу дізнання про закриття справи має дисциплінуюче значення. Оскарження не повинно затягуватись. Крім того, вказаний строк має своє значення для виконання рішень, сформульованих в постанові про закриття справи. Наприклад, протягом усього часу оскарження не повинні знищуватись речові докази, передаватися матеріали справи на розгляд товариського суду, комісії в справах неповнолітніх, скасовуватися арешт на майно і т. ін.
Незаконними є процесуальні акти, підготовлені з порушенням чи відхиленням від вимог закону. Істотні порушення Кримінально-процесуальних норм перелічені в ст. 370 КПК, Проте це не вичерпний перелік. Юридичні наслідки недодержання закону щодо конкретного документа залежать від ступеня порушення законності.
Щодо порядку поновлення законності існують акти, які скасовуються, змінюються прокурором, судом, а також є й такі, що не підлягають цьому.
Органи і посадові особи, які склали кримінально-процесуальні акти, за загальним правилом, не мають права Їх скасовувати чи змінювати. Так, ні слідчий, ні суддя не можуть анулювати своє процесуально оформлене рішення. Це вправі зробити прокурор, якщо йдеться про документи попереднього розслідування, чи вищого суду у випадку незаконності судового рішення. В деяких випадках слідчому надано право самому виправляти допущені помилки, неточності: він може скасувати застосований ним запобіжний захід, відстрочити застосування приводу свідків чи іншої особи, але не має права, наприклад, скасувати свою постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та ін. Це можна зробити лише через прокурора, який здійснює нагляд, чи вищестоящого. Наприклад, в 1989 р. прокурорами колишнього Союзу було скасовано понад 5 тис. Необгрунтованих постанов про порушення кримінальних справ, а також 184 тис. постанов про відмову в порушенні, припиненні й закритті кримінальних справ.
Як правило, не підлягають скасуванню уже виконані рішення органів попереднього розслідування. Винятками можуть бути, наприклад, застосування запобіжного заходу, накладення арешту на майно. Якщо незаконна постанова слідчого про проведення обшуку уже виконана, то прокурор її не скасовує, а вживає відповідних заходів впливу на слідчого, який допустив порушення законності. Іноді сам закон визначає спосіб дії при виявленні незаконного рішення: якщо справа порушена незаконно, прокурор змінює постанову органу розслідування чи закриває справу, якщо по ній вже проводились слідчі дії (ст. 100 КПК).
Судові акти за скаргами чи протестами можуть бути скасовані чи змінені вищестоящими судовими інстанціями. В деяких випадках свої ухвали можуть скасовувати і суди, які винесли їх (наприклад, ухвали про накладення судом штрафу за порушення порядку в залі судового засідання — ст. 272 КПК). Суд, який постановив вирок, вправі також вирішувати сумніви, суперечки та інші, вказані у законі питання, що пов'язані з виконанням вироку (ст. 409 КПК).