- •Сутність і значення процесуальної форми і складання кримінально-процесуальних актів.
- •Поняття кримінально-процесуального документування. Письмовий характер судочинства.
- •Кримінально-процесуальні акти, їх сутність, значення і правова природа.
- •Процесуальні акти і процес доказування у кримінальних справах.
- •Види процесуальних документів з кримінальних справ.
- •Класифікація правових актів у кримінальному судочинстві.
- •Правовий механізм прийняття кримінально-процесуальних актів
- •Строки та інші часові параметри щодо прийняття процесуальних рішень у кримінальних справах.
- •Загальні вимоги, яким мають відповідати кримінально-процесуальні документи.
- •Структура, зміст і вимоги до постанови слідчого як кримінально-процесуального документу.
- •Структура, зміст і вимоги до протоколу слідчої дії як кримінально-процесуального документу.
- •Зміст та реквізити заяви про скоєний злочин. Порядок її реєстрації в органах внутрішніх справ.
- •Протокол
- •Підстави винесення, форма і зміст постанови про порушення кримінальної справи.
- •Постанова
- •Встановив:
- •Постановив:
- •Форма і зміст постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.
- •Форма і зміст процесуальних актів прокурора на стадії порушення кримінальної справи.
- •Форма і зміст протоколу огляду місця події.
- •Протокол
- •Форма і зміст процесуальних актів, які відносяться до основних положень досудового слідства.
- •Визначення підслідності кримінальних справ слідчим. Форма і зміст постанови про передачу кримінальної справи за підслідністю.
- •Постанова
- •Встановив:
- •Постановив:
- •19, 20. Об’єднання слідчим кількох справ в одне провадження. Виділення кримінальної справи із основної справи. Форма та зміст постанови про виділення та об’єднання кримінальних справ.
- •Постанова
- •Підстави і процесуальний порядок створення слідчої групи. Форма і зміст постанови про створення слідчої групи.
- •Строки досудового слідства по кримінальних справах, порядок і умови їх продовження. Зміст постанови про порушення клопотання про продовження строків досудового слідства.
- •Окреме доручення слідчого. Його відмінність від доручення слідчого. Форма і зміст окремого доручення слідчого.
- •Окреме доручення
- •Діяльність слідчого по усуненню причин та умов, що сприяли скоєнню злочину. Форма і зміст подання слідчого в порядку ст. 23-1 кпк України.
- •Подання
- •Процесуальний порядок вирішення слідчим клопотань учасників процесу, заявлених в процесі досудового слідства. Форма і зміст постанови про відмову або про часткове задовільнення клопотання.
- •Поняття і види слідчих дій, їх значення у процесі доказування по кримінальних справах.
- •Процесуальні акти освідування. Їх форма і зміст.
- •Протокол допиту підозрюваного, його форма і зміст.
- •Одержання показань свідка, форма і зміст протоколу його допиту.
- •Протокол допроса свидетеля
- •Особливості одержання показань і складання протоколів неповнолітніх свідків, потерпілих, обвинувачених.
- •Форма і зміст процесуальних документів про проведення обшуку в житлових і нежитлових приміщеннях.
- •Форма і зміст процесуальних документів про проведення виїмки.
- •Форма і зміст протоколів ознайомлення обвинуваченого із постановою про призначення експертизи і висновком експерта.
- •Одержання показань потерпілого. Форма і зміст протоколу його допиту.
- •Постановление
- •Процесуальний порядок проведення очної ставки. Форма і зміст протоколу очної ставки.
- •Процесуальний порядок проведення впізнання. Форма і зміст протоколу про пред’явлення особи або предметів для впізнання.
- •Підстави обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Форма і зміст процесуальних актів щодо обрання цього запобіжного заходу.
- •Мета і процесуальний порядок проведення відтворення обстановки та обставин події. Форма і зміст протоколу відтворення обстановки та обставин події.
- •Підстави призначення експертизи. Форма і зміст постанови про призначення експертизи.
- •Форма і зміст процесуальних актів про накладення арешту на майно обвинуваченого.
- •Постановление о наложении ареста на имущество
- •Прокуратурой Киевского района г. Донецка 30.01.2004 г. Возбуждено уголовное дело в отношении Козменчук л.К. По признакам преступления предусмотренного ст. 191 ч. 5 ук Украины.
- •Підстави затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину. Форма і зміст протоколу про затримання підозрюваного.
- •О задержании по подозрению в совершении преступления
- •Строки допиту підозрюваного. Форма і зміст процесуальних документів, пов’язаних із допитом підозрюваного.
- •Підстави притягнення особи як обвинуваченого. Сутність і значення процесуального акту притягнення особи як обвинуваченого.
- •Складання слідчим постанови про притягнення особи як обвинуваченого. Форма і зміст такої постанови.
- •Процесуальний порядок обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Форма і зміст подання слідчого про обрання цього запобіжного заходу.
- •Строки утримання під вартою обвинувачених, порядок та умови їх продовження. Зміст подання про порушення клопотання про продовження строків утримання під вартою.
- •Форма і зміст постанов слідчого про обрання обвинуваченому запобіжних заходів, не пов’язаних із обмеженням волі.
- •Форма і зміст постанови про визнання особи потерпілою. Протокол допиту потерпілого.
- •Постанова
- •Протокол огляду предметів, його форма і зміст.
- •Протокол
- •Форма і зміст постанови про визнання предмету речовим доказом і приєднання його до кримінальної справи.
- •Порядок визнання особи цивільним позивачем. Форма і зміст постанови про визнання особи цивільним позивачем.
- •Постанова
- •Встановив:
- •Постановив:
- •Процесуальний порядок, форма і зміст постанови про притягнення особи як цивільного відповідача.
- •Постанова
- •Встановив:
- •Постановив:
- •Порядок і умови зупинення слідчим досудового слідства, коли не встановлено особу, що вчинила злочин. Зміст постанови про зупинення досудового слідства згідно із п.3 ст.206 кпк України.
- •Підстави складання, форма і зміст постанови слідчого про закриття кримінальної справи за реабілітуючими і нереабілітуючими обставинами.
- •Підстави складання, форма і зміст постанови про застосування, відмову в застосуванні або скасуванні заходів безпеки до суб’єктів кримінального судочинства.
- •Встановив:
- •Постановив:
- •Форма і зміст протоколу оголошення потерпілому, цивільному позивачу і цивільному відповідачу про закінчення досудового слідства і ознайомлення його із матеріалами кримінальної справи.
- •Форма і зміст протоколу оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства і ознайомлення його і захисника із матеріалами кримінальної справи.
- •Протокол
- •Постанова
- •Встановив:
- •Постановив:
- •Форма і зміст процесуальних актів прокурора на стадії порушення кримінальної справи.
- •Оформлення слідчим матеріалів кримінальної справи.
- •Форма і зміст процесуальних актів, які складаються за результатами розгляду клопотання про перегляд судового рішення і розслідування нововиявлених обставин.
- •Постанова про призначення розслідування нововиявлених обставин
- •Протест про перегляд справи в зв'язку з нововиявленими обставинами
- •Процесуальні особливості провадження досудового слідства в справах про діяння неосудних або обмежено осудних осіб.
- •Порядок призначення і проведення судово-психіатричної експертизи по справах про діяння неосудних або обмежено осудних осіб.
- •Форма і зміст процесуальних актів, які складаються під час провадження досудового слідства про діяння неосудних або обмежено осудних осіб.
- •Постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру
- •Особливості провадження досудового слідства в справах про злочини, вчинені неповнолітніми.
- •Обставини, що підлягають встановленню в справах про злочини неповнолітніх при розслідуванні кримінальних справ цієї категорії.
- •68. Форма і зміст процесуальних актів, які складаються під час закінчення досудового слідства про злочини і суспільно-небезпечні діяння неповнолітніх.
- •69. Форма і зміст процесуальних актів, які складаються при закритті кримінальних справ про суспільно-небезпечні діяння, вчинені малолітнім або дитиною.
Форма і зміст постанов слідчого про обрання обвинуваченому запобіжних заходів, не пов’язаних із обмеженням волі.
Відповідно до ст. 149 КПК запобіжними заходами є:
1) підписка про невиїзд;
2) особиста порука;
3) порука громадської організації або трудового колективу;
3-1) застава;
4) взяття під варту;
5) нагляд командування військової частини.
Тимчасовим запобіжним заходом є затримання підозрюваного, яке застосовується з підстав і в порядку, передбачених статтями 106, 115, 165-2 КПК.
Підписка про невиїзд (ст. 151) полягас у відібранні від підозрюваного або обвинуваченого письмового зобов'язання не відлучатися з місця постійного проживання або з місця тимчасового знаходження без дозволу слідчого.
Якщо підозрюваний або обвинувачений порушить дану ним підписку про невиїзд, то вона може бути замінена більш суворим запобіжним заходом; про це підозрюваному або обвинуваченому повинно бути оголошено при відібранні від нього підписки про невиїзд.
Підписка про невиїзд застосовується як запобіжний захід щодо осіб, можливість ухилення яких від слідства і суду незначна, але не виключена повністю.
Рішення про обрання запобіжного заходу — підписки про невиїзд — приймається у формі постанови, яка оголошується обвинуваченому (підозрюваному) під розписку. Копія постанови направляється прокурору.
Відібрана в обвинуваченого (підозрюваного) відповідно до винесеної постанови підписка приєднується до справи.
При порушенні підписки запобіжний захід може бути замінено більш суворим. Про це при відібранні підписки про невиїзд повідомляється особі, щодо якої обирається даний запобіжний захід.
Особиста порука (ст. 152) полягає у відібранні від осіб, що заслуговують довір'я, письмового зобов'язання про те, що вони ручаються за належну поведінку та явку обвинуваченого за викликом і зобов'язуються при необхідності доставити його в органи дізнання, досудового слідства чи в суд на першу про те вимогу. Число поручителів визначає слідчий, але їх не може бути менше двох.
Поручитель повідомляється про суть справи, по якій обирається запобіжний захід, а також попереджається про те, що коли обвинувачений, щодо якого обрано даний запобіжний захід, ухилиться від слідства і суду, то на поручителя може бути накладене грошове стягнення до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При відмові поручителя від взятого на себе зобов'язання особиста порука заміняється іншим запобіжним заходом.
Особиста порука застосовується тільки за наявності заяв осіб, які виявили бажання або погодилися взяти на себе такі зобов'язання. Якщо поручитель відмовляється від поручительства, особисте поручительство заміняється іншим запобіжним заходом.
Якщо обвинувачений ухиляється від з'явлення до органів дізнання або попереднього слідства, особа, яка провадить дізнання, або слідчий складає про це протокол і приєднує його до справи. Питання про грошове стягнення з поручителя вирішується судом у судовому засіданні.
Порука громадської організації (ст. 154) або трудового колективу полягає у винесенні зборами громадської організації або трудового колективу підприємства, установи, організації, колгоспу, цеху, бригади постанови про те, що дана організація або трудовий колектив ручається за належну поведінку та своєчасну явку обвинуваченого до органу дізнання, слідчого і в суд.
Громадська організація або трудовий колектив повинні бути ознайомлені з характером обвинувачення, пред'явленого особі, що віддається на поруки.
Якщо обвинувачений вибуває з організації або колективу або вони не мають змоги забезпечити виконання взятих на себе обов'язків, організація або колектив повинні відмовитися від поруки. В такому разі до обвинуваченого вживається інший запобіжний захід.
Поруку громадської організації або колективу працюючих, як запобіжний захід, необхідно відрізняти від передачі особи, яка вчинила злочин, що не становить великої небезпеки, на поруки для перевиховання, що являє собою форму звільнення особи від кримінальної відповідальності при закритті кримінальної справи.
Застава (ст. 154-1) полягає у внесенні на депозит органу досудового розслідування або суду підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, іншими фізичними чи юридичними особа ми грошей чи передачі їм інших матеріальних цінностей" метою забезпечення належної поведінки, виконані. 3 зобов'язання не відлучатися з місця постійного проживання або з місця тимчасового знаходження без дозволу слідчого чи суду, явки за викликом до органу розслідування і суду особи, щодо якої застосовано запобіжний захід.
Розмір застави встановлюється з урахуванням обставин справи органом, який застосував запобіжний захід" Він не може бути меншим: щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого, або особливо тяжкого злочину,— однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; щодо особи, обвинуваченої у вчиненні іншого тяжкого або особливо тяжкого злочину чи раніше судимої особи,— п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; щодо інших осіб — п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У всіх випадках розмір застави не може бути меншим розміру цивільного позову, обґрунтованого достатніми доказами.
При внесенні застави підозрюваному, обвинуваченому, підсудному роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю — у вчиненні якого злочину підозрюється чи обвинувачується особа, щодо якої застосовується запобіжний захід, і що в разі невиконання нею своїх обов'язків застава буде звернена в дохід держави.
Міра запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка знаходиться під вартою, до направлення справи до суду може бути обрана лише з дозволу прокурора, який давав санкцію на арешт, а після надходження справи до суду — судом.
Заставодавець може відмовитись від взятих на себе зобов'язань до виникнення підстав для звернення застави в дохід держави. У цьому випадку він забезпечує явку підозрюваного, обвинуваченого, підсудного до органу розслідування чи суду для заміни йому запобіжного заходу на інший. Застава повертається лише після обрання нового запобіжного заходу.
Якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний порушує взяті на себе зобов'язання, застава звертається в дохід держави. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується судом у судовому засіданні при розгляді справи або в іншому судовому засіданні. В судове засідання викликається заставодавець для давання пояснень. Неявка без поважних причин заставодавця в судове засідання не перешкоджає розгляду питання про звернення застави в дохід держави.
Питання про повернення застави заставодавцю вирішується судом при розгляді справи. Застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень.
Сутність даного запобіжного заходу полягає у внесенні грошей або передачі інших цінностей на депозит органу попереднього розслідування чи суду фізичними або юридичними особами як гарантії належної поведінки та з'явлення за викликом особи, щодо якої обрано даний запобіжний захід.
Відповідно до ст. 154-1 КПК України розмір застави встановлюється з урахуванням обставин справи органом, який застосував запобіжний захід. Вона не може бути меншою:
- щодо особи, яка обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на термін понад десять років,— однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- щодо раніше судимої особи — п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- щодо інших осіб — п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян.
У всіх випадках розмір застави не може бути меншим від розміру цивільного позову, обґрунтованого достатніми доказами.
Якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний порушує взяті на себе зобов'язання, застава звертається в дохід держави.
При внесенні застави підозрюваному, обвинуваченому, підсудному роз'яснюються його обов'язки та наслідки їх невиконання, а заставодавцеві — у вчиненні якого злочину підозрюється або обвинувачується особа, щодо якої вживається запобіжний захід, і що у разі невиконання ним своїх обов'язків застава буде звернена у дохід держави.
Питання про звернення застави у дохід держави вирішується судом на судовому засіданні. Нез'явлення без поважних причин заставодавця в судове засідання не перешкоджає розгляду питання про звернення застави у дохід держави.
Питання про повернення застави заставодавцю вирішується судом при розгляді справи. Застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, може бути звернена на виконання вироку в частині майнових стягнень.
Запобіжний захід у вигляді застави під час попереднього слідства обирає слідчий, виносячи про це постанову. Санкція прокурора або згода суду при цьому не потрібні.
Однак запобіжний захід у вигляді застави щодо особи, яка утримується під вартою, до направлення справи до суду може бути обраний лише судом.
Заставодавець може відмовитися від зобов'язань, які він узяв на себе до виникнення підстав для звернення застави у дохід держави. У цьому випадку він забезпечує з'явлення підозрюваного, обвинуваченого, підсудного в орган розслідування або в суд для заміни йому цього запобіжного заходу на інший. Застава повертається лише після обрання нового запобіжного заходу.
Застава має всі підстави стати дійовим запобіжним заходом у кримінальному процесі. В умовах реалізації ідеї правової держави, демократизації законодавства і практики його застосування застава
набуває значення досить гуманного запобіжного заходу, що у багатьох випадках з урахуванням обставин справи й особистості обвинувачуваного може бути застосована там, де раніше обирався такий запобіжний захід, як утримання під вартою.
Проте її застосування повинно бути зваженим. Недоцільно її застосування у справах про розкрадання в особливо значних розмірах, фінансовому шахрайстві і в інших аналогічних справах справах, обвинувачувані по яких найчастіше прагнуть у період слідства і суду залишитися на свободі з метою перешкоджати встановленню істини, володіючи "великими грошима", нерідко вдаються до підкупу або тиску на свідків, шантажу, послуг корумпованих чиновників та інших "покровителів".
Недоречне застосування даного запобіжного заходу й стосовно особливо небезпечних рецидивістів, осіб, що вчинили насильницькі злочини або злочини в складі організованої злочинної групи.
Предметом застави можуть бути гроші чи інші матеріальні цінності — будь-яке майно або нерухомість, що належать заставнику на правах його власності, стосовно яких він володіє повною мірою правом володіння, користування і самостійного розпоряджання.
Якщо предмет застави є спільною власністю, він може бути використаний як застава лише всіма власниками і як виняток одним із них за письмової згоди інших.
Майно як предмет застави повинно мати такий правовий статус і властивості, за яких виконання рішення про обертання його в прибуток держави не було б поєднано з зустрічними позовами й іншими проблемами. Воно повинно мати індивідуальні ознаки, відокремлено від інших об'єктів власності, передано в натурі, мати фіксовану вартість і стан, що надає можливість забезпечення його цілості.
Якщо законом передбачається підтвердження права власності на дані об'єкти в особливому порядку (нотаріальна форма договору купівлі-продажу щодо квартири, будинку, автомобіля тощо), дане майно може бути об'єктом застави лише при наданні відповідних документів, що підтверджують право власності.
Предметом застави не можуть бути гроші й інші матеріальні цінності, що прилучені до справи як речові докази або на які накладено арешт (постанова Пленуму Верховного Суду України Na6 від 26 березня 1999 року "Про практику застосування судами застави як запобіжного заходу").
На гроші й інші цінності, передані як застава підозрюваним, обвинувачуваним або підсудним, може бути накладений арешт тільки при заміні запобіжного заходу застави іншим.
При винесенні вироку суд вирішує питання про.повернення застави заставнику. При цьому якщо застава вносилася самим підсудним (підозрюваним або обвинувачуваним), суд має право звернути суму застави цілком або частково на відшкодування збитку потерпілим. Якщо заставниками були інші особи, використання застави для задоволення позовних вимог потерпілих можливе тільки за письмової заяви або згоди заставника.
У постанові Пленуму Верховного Суду України №6 від 26 березня 1999 року "Про практику застосування судами застави як запобіжного заходу" відзначається, що у випадку порушення обвинувачуваним, підозрюваним або підсудним зобов'язань, що спричиняють обертання застави в прибуток держави, суд не вправі звертати її на виконання вироку в частині майнових стягнень. На це вказує п. 12 даної постанови. Вважається, що дане положення проблематичне. Відповідно до ст. 13 Конституції України всі суб'єкти права власності рівні перед законом. Ст. 41 Конституції України встановлює принцип непорушності права приватної власності. Використання власності не повинно завдавати шкоди правам громадян. У даній ситуації є сума застави, є встановлений матеріальний збиток громадянину, що потерпів від злочину, є його позовна вимога про відшкодування збитку. У силу ч. 2 ст. 154-1 КПК України сума застави встановлюється в розмірі, що не може бути меншим цивільного позову. Певно це правило припускає, що застава повинна бути достатня для того, щоб у випадку, коли обвинувачуваний сховався від слідства і суду, можна було б відшкодувати збиток потерпілому.
Людина — найвища соціальна цінність у державі. Було б несправедливо звертати суму застави в прибуток держави, не відшкодувавши збитку потерпілому. Його право власності було б порушено. А воно повинно бути непорушним. Рівність усіх форм власності у згаданій вище рекомендації тут порушується на користь державної власності, яка не відновлюється, а поповнюється за рахунок застави. Такий підхід суперечить конституційним принципам. Не узгоджується він і з положеннями закону "Про власність" і можливостями забезпечення віндикаційного позову. Ця проблема потребує нового законодавчого розв'язання — внесення доповнень і змін до чинного законодавства.
Долю застави вирішує суд у судовому засіданні. Суд управі визначити у вироку, що запобіжний захід у виді застави зберігає силу до вступу вироку в законну силу і що після цього вона повертається заставнику або обертається на виконання вироку в частині майнових стягнень.