7. Правовий механізм прийняття кримінально-процесуальних актів

Процес прийняття рішень в кримінальному судочинстві складається із декількох взаємообумовлених етапів. Крім того, необхідно враховувати, що кримінально-процесуальні рішення мають імперативний характер і можуть бути пов'язані з обмеженням прав і свобод громадян, а процес їх прийняття відбувається в жорстких часових рамках, яким кримінально-процесуальний закон надає особливого значення. У КПК є понад 40 чинників, вирішення яких обумовлюється конкретними строками.

Особливість кримінально-процесуальної діяльності полягає також і в тому, що оформлення прийнятого рішення може здійснюватися шляхом використання уніфікованих форм.

Особливості і умови здійснення кримінально-процесуальної діяльності визначають зміст кожної стадії прийняття рішень і складання документів в кримінальній справі. Так, інформаційна стадія прийняття кримінально-процесуального рішення включає збирання, одержання, закріплення інформації, її перевірку, аналіз фактичних обставин справи. Кримінально-процесуальний закон визначає правила збирання, перевірки і оцінки доказів для встановлення необхідних фактів в рамках предмета доказування.

Компетентні органи повинні вести цілеспрямований пошук інформації, намагатись, по можливості, одержувати прямі докази, бо з допомогою їх прямо (тобто одноступенево) встановлюється предмет доказування, встановлюється чи спростовується головний факт — подія злочину і винність обвинуваченого у його вчиненні.

В аналітичній (оціночній) стадії прийняття рішень одержана інформація зіставляється з відповідними правовими приписами з урахуванням мети, яка має бути досягнута, обирається оптимальний, в рамках закону, спосіб дій. Складність тут може полягати у виборі й тлумаченні правової норми щодо конкретної життєвої ситуації. На цьому етапі з успіхом може бути використана автоматизована інформаційно-пошукова система законодавства. На завершальному (заключному) етапі прийняття рішень, по суті, відбувається безпосереднє правозастосування, в результаті чого компетентний орган приймає конкретне рішення, що виявляється у розпорядженні про проведення тих чи інших дій: порушити кримінальну справу, призначити експертизу, визнати особу як потерпілу і т.д.

Прийняте рішення оформлюється письмово у вигляді процесуального акта (постанова, вирок тощо). Етапи прийняття рішення тісно взаємопов'язані, а сам такий поділ певною мірою має умовний характер, оскільки на всіх етапах прийняття рішення бере участь людина з її розумово-вольовою, логічною діяльністю.

8. Строки та інші часові параметри щодо прийняття процесуальних рішень у кримінальних справах.

Кримінально-процесуальні рішення мають імперативний характер і можуть бути пов'язані з обмеженням прав і свобод громадян, а процес їх прийняття відбувається в жорстких часових рамках, яким кримінально-процесуальний закон надає особливого значення. У КПК є понад 40 чинників, вирішення яких обумовлюється конкретними строками.

Строки, встановлені КПК України (ст. 89) обчислюються годинами, добами (днями) і місяцями.

Під процесуальним строком у широкому смислі розуміється певний проміжок часу, за який особа повинна виконати ті чи інші дії, передбачені законом.

Дотримання процесуальних строків забезпечує швидке реагування на заяви та повідомлення про вчинення злочинів, ефективність розслідування, судового розгляду справ, гарантує дотримання прав і свобод осіб, що приймають участь у кримінальному судочинстві. Наприклад строк затримання підозрюваного не може тривати більше 72 годин.

Закон не лише регламентує юридично значимі строки а й вказує на наслідки їх порушень. Так закінчення строку тримання особи під вартою тягне за собою негайне його звільнення.

При обчисленні строків не беруться до уваги той день і та година, від яких починається строк. При обчисленні строку добами строк закінчується о 24 годині останньої доби. Якщо відповідну дію належить провести в суді або в органах дізнання і досудового слідства, то строк закінчується у встановлений час закінчення робочого дня в цих установах.

При обчисленні строків годинами не приймається до уваги перша, неповна година, з якої починається перебіг строку, а при обчисленні сутками та місяцями – перша, неповна доба.

При обчисленні строків годинами, строк закінчується по завершенню останнього повного часу, сутками – по завершенню останніх повних суток, місяцями - у відповідне число останнього місяця.

Якщо закінчення строку припадає на неробочий день, то останнім днем строку вважається наступний робочий день. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.