26. Протокол допиту підозрюваного, його форма і зміст.

Підозрюваним визнається:

1) особа, затримана по підозрінню у вчиненні злочину;

2) особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого.

Підозрюваний має право: знати, в чому він підозрюється; давати показання або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання і відводи; вимагати перевірки судом чи прокурором правомірності затримання; подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить оперативно-розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

Про роз'яснення прав підозрюваному зазначається в протоколі затримання або постанові про застосування запобіжного заходу.

Підозрюваний відповідно до принципу презумпції невинуватості має право на поводження з ним як невинним у вчиненні злочину, на повагу до його честі і гідності.

Про роз'яснення прав підозрюваному вказується в протоколі затримання або постанові про застосування запобіжного заходу.

Реалізація підозрюваним своїх прав здійснюється в тому ж порядку, що й реалізація прав обвинуваченим. Право підозрюваного знати, в чому він підозрюється, забезпечується тим, що в протоколі затримання обов'язково вказуються підстави та мотиви затримання, наводяться пояснення затриманого, а сам протокол підписується затриманим; у постанові про застосування запобіжного заходу має бути вказано на злочин, у вчиненні якого особа підозрюється; перед допитом підозрюваному має бути оголошено, у вчиненні якого злочину він підозрюється, про що зазначається в протоколі допиту.

Давання підозрюваним показань не може розглядатися як його процесуальний обов'язок. У цьому відношенні підозрюваний повністю прирівнюється до обвинуваченого. Допит його повинен вестися відповідно до правил допиту обвинуваченого. Підозрюваний не несе кримінальної відповідальності за відмову від давання показань та за давання завідомо неправдивих показань.

Підозрюваному закон надає право мати захисника. При цьому захисник надається підозрюваному або допускається до участі у справі з моменту оголошення протоколу затримання або постанови про застосування запобіжного заходу, але не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання. Захисник підозрюваного має ті самі права, що й захисник обвинуваченого.

Допит підозрюваного про обставини справи та про обставини, пов'язані з його затриманням, провадиться негайно, а якщо це неможливо, то не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання. При допиті присутність захисника є обов'язковою, за винятком випадку, коли підозрюваний відмовляється від захисника (ч. 1 ст. 46 КПК України).

Перед допитом підозрюваному повинні оголосити, у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити його права (див. додаток 1).

Підозрюваний зобов'язаний:

1) з'являтися за викликом органів дізнання та попереднього слідства. У разі нез'явлення без поважних причин він може бути доставлений у порядку приводу;

2) не чинити перешкоди нормальному ходу розслідування про¬тизаконними методами. У разі, коли підозрюваний вдається до таких дій, до нього можуть бути застосовані більш суворі запобіжні заходи.

Актуальна проблема сьогодні — вдосконалення поняття та статусу підозрюваного. Відповідно до чинного законодавства поняттям "підозрюваний" не охоплюється статус особи, стосовно якої порушена справа, але вона ще не затримана і стосовно неї не застосовано запобіжний захід, вона не визнана ще обвинуваченим. Нерідко вона допитувалась як свідок. За таких умов вона під страхом кримінальної відповідальності за відмову від давання показань (допит як свідка супроводжувався попередженням свідка за таку кримінальну відповідальність) примушувалась до давання показань стосовно самої себе. Це викликало низку проблем і наукових пропозицій щодо їх. розв'язання. Значною мірою проблему розв'язує ст. 63 Конституції України, згідно з якою ніхто (в тому числі і свідок) не несе відповідальності за відмову від давання показань стосовно самого себе. Але як бути допитуваному підозрюваному стосовно показань щодо дій його співучасників? Чи вправі він відмовитись давати показання стосовно їх дій, якщо він допитується як свідок, наприклад, по справі стосовно групової бійки чи іншого подібного діяння? Безумовно, що якби він допитувався як підозрюваний, то вправі був би відмовитись від давання будь-яких показань взагалі. Але тут він допитується як свідок, бо не має статусу підозрюваного.

Проблема не тільки теоретична. Вона може тягнути значні практичні наслідки. З одного боку, підозрюваний може дійсно забажати розповісти всю правду. Але суд може визнати його показання не здатними мати доказову силу, так як вони одержані з застосуванням примусових заходів. З другого боку, підозрюваний може дійсно розповісти правду, злякатись відповідальності за відмову від давання показань — що в принципі буде мати ті самі наслідки.

Нарешті поняттям "обвинувачений та підозрюваний" не охоплюються такі учасники процесу, стосовно яких здійснюється провадження в справі, як неосудні особи, включаючи як тих що скоїли злочин у стані неосудності, так і тих, що захворіли психічною хворобою після скоєння злочину, а також неповнолітні в віці від 11 років до віку, з якого настає кримінальна відповідальність. На¬справді, вони мають наділятись фактично тими само правами, що й обвинувачений. Шлях до розв'язання цієї проблеми ми вбачаємо в такому. Замість понять "підозрюваний" і "обвинувачуваний" ввести в теорію кримінального процесу, законодавство і правозастосовчу практику єдине поняття "підслідний", визначивши його таким засобом: "підслідним є особа, стосовно якої порушена кримінальна справа, обрано запобіжний захід або винесено рішення про визнання її обвинувачуваною, а також особа, затримана в передбаченому законом порядку". Підслідному необхідно надати всі права, які у даний час надані обвинувачуваному.

Приклад:

П Р О Т О К О Л Д О П Р О С А П О Д О З Р Е В А Е М О Г О

г. Донецк 19 июня 2004 года.

Допрос произведен в помещении прокуратуры г. Донецка, в кабинете № 23.

Допрос начат в 11 час. 00 мин. Допрос окончен в 12 час. 45 мин.

Старший следователь ……… с соблюдением требований ст. ст. 107, 134-136, 145-146 УПК Украины, допросил в качестве подозреваемого:

1. Фамилия, Имя , Отчество: ДАВЫДОВА ЕЛЕНА ВИКТОРОВНА

2. год, месяц и день рождения, место: 16.09.1967 г.р. г. Донецк.

3. Гражданство: Украины

4. Национальность: русская

5. Образование и специальность: среднее.

6. Семейное положение: замужем, сын 15 лет.

7. Место работы, род занятий: областной тубдиспансер, раздатчица

8.Отношение к воинской службе: не военнообязанная

9. Имеет ли награды : нет

10. Судимость / где, каким судом, по каким статьям, какая мера наказания, отбытие наказания / : со слов не судима

11. Паспорт или другой документ, что подтверждает личность: паспорт ВЕ 573539 выдан Калининским РО ДГУ УМВД Украины в Донецкой области 15.01.2002 года.

12. Место жительства: г. Донецк, ул. В. Терешковой 31/17

В соответствии со ст. 43-1 УПК Украины подозреваемой Давыдовой Е.В. разъяснены ее права на досудебном следствии. _________________________

/ подпись подозреваемого /

В соответствии со ст. 107 ч.3 УПК Украины Давыдовой Е.В. разъяснено, что она подозревается в совершении преступления предусмотренного ст. 166 УК Украины, то есть в злостном уклонении от выполнения родительских обязанностей.

_______________________________________________________________

/ подпись подозреваемого /

Мне понятны права подозреваемого и положения ст. 63 Конституции Украины, согласно которой я не несу ответственности за отказ от дачи показаний в отношении себя или близких родственников, также мне понятно что меня подозревают в совершении преступления предусмотренного ст 166 УК Украины. Показания желаю давать на русском языке, которым владею свободно, собственноручно излагать свои показания не желаю.

_______________

По существу заданных вопросов могу пояснить, что родилась в г. Донецке в семье рабочих. Мама работала поваром, отец на стройке каменщиком. В семье было пятеро детей, у меня есть два родных брата и три сестры. В 1974 году пошла в первый класс ОШ № 95 г. Донецка. Там я проучилась два года. Потом мать лишили родительских прав, отец умер и я училась в школе интернате в г. Марьинка Донецкой области. После окончания интерната поступила в училище № 58 г. Донецка, располагалось оно в районе ж/д вокзала. Специальность «печатник», там я училась набирать шрифт для печати полиграфических изданий, газет и т.д. После окончания училища примерно год я работала в детском садике няней, и в 1988 году вышла замуж за Давыдова Дмитрия Владимировича. Мы проживали по адресу г. Донецк ул. Моцарта д. 6 «А» вместе с родителями мужа. Позже мы достроили пристройку к дому и стали жить в ней, а родители остались в доме.

Муж является инвалидом второй группы по поводу черепно-мозговой травмы. Когда его призывали в армию он получил травму головы, то ли упал, то ли его избили, точно я не знаю. Травма была серьезной, ему сделали операцию на черепе и вставили пластину. После этого он нигде не работал.

В 1989 году родился сын Давыдов Сергей Дмитриевич. В то время я уже работала на пищеблоке областного тубдиспансера. Муж нигде не работал, злоупотреблял спиртными напитками. С 1989 года он состоит на учете в наркологическом диспансере г. Донецка по поводу употребления алкоголя. По этому поводу между нами постоянно возникали скандалы, отношения были натянутые.

Сергей рос нормальным ребенком. В 1996 году пошел в первый класс ОШ № 20 г. Донецка. Он учился в классе с повышенным педагогическим вниманием. После занятий он оставался в школе, вместе с учителем выполнял домашние задания. После работы я забирала его домой. До восьмого класса Сергей в общем-то учился нормально.

В девятом классе он пошел в другой класс, так как класс, в котором он учился раньше расформировали. Я постоянно была на работе, отец злоупотреблял спиртным и не уделял ребенку внимания. После школы Сергей был предоставлен сам себе. Иногда с бабушкой он ездил на дачу.

Летом 2003 года он стал поддерживать дружеские отношения с Мухиным Сергеем, это какой-то наш родственник. Мой брат живет с сестрой матери Мухина. Особо близких отношения мы не поддерживаем. Что связывало Сергея с Мухиным я не знаю.

В конце августа от следователя Киевского РО ДГУ я узнала, что мой сын вместе с Мухиным совершили кражу. Сергей постоянно гулял, иногда не возвращался ночевать домой. О том, что он употреблял спиртное я не знала.

В сентябре начались занятия, Сергея вызывали в милицию, я предупреждала учителей, что Сергея не будет. Классный руководитель звонила, интересовалась, где Сергей, почему он не ходит на занятия. Мне Сергей говорил, что он был в школе. По возможности я старалась приходить в школу, но времени не всегда хватало. Я просила Сергея чтобы он ходил в школу, он обещал, но потом снова звонила классный руководитель и говорила что Сергей не пришел. По несколько дней он не приходил домой ночевать, я пыталась найти его когда была выходная. Чем он занимался я не знаю, он при ходил домой покушать и переодеться. Муж пытался побить ребенка, так он хотел его воспитывать, но я не давала, потому что он почти всегда пьяный и я боялась за ребенка. Один раз Сергей без разрешения взял пенсию у бабушки. Тогда я его побила, с получки вернула деньги.

Классный руководитель, завуч неоднократно звонили, приходили домой, просили повлиять на Сергея, чтобы он ходил в школу. Я его отводила в школу, он ждал пока я уйду и уходил по своим делам.

По моему в ноябре меня вызывали на выездное заседание службы по делам несовершеннолетних. Я хотела взять и Сергея, но убежал от меня и я пошла одна. Там я узнала что Сергей почти не посещает занятия.

В сентябре 2003 года Сергей был поставлен на учет в наркологический диспансер по поводу употребления алкоголя с вредными последствиями. О том, что он употребляет спиртное я не знала.

После этого я была привлечена к административной ответственности по ст. 184 КУоАП. Меня оштрафовали.

В службе по делам несовершеннолетних мне говори ли что нужно обратить внимание на Сергея, воспитывать его. Я пыталась что-то сделать но Сергей меня не слушался, домой приходил все реже. Он стал неуправляемым, я нечего не могла сделать, а муж даже и не пытался.

В январе 2004 года я узнала, что Сергей снова совершил кражу. За прошлое преступление он был осужден с испытательным сроком один год.

Домой Сергей не приходил, я пыталась его найти, но он убегал. Так как он не являлся в суд его объявили в розыск. Сейчас он осужден и отбывает наказание в Мариупольской исправительной колонии.

Также хочу добавить что мой муж болеет эпилепсией, сегодня у него случился приступ на улице, он упал, ударился головой и был доставлен БСМП в больницу. Об этом я узнала от соседей и в какую именно больницу его доставили я пока не знаю.

Вопрос: Вы употребляете спиртные напитки?

Ответ: Спиртные напитки я употребляю изредка, в небольших количествах. В основном вино, пиво.

Вопрос: Согласно справки с наркологического диспансера Вы состоите на учете с 31.05.2002 года по поводу употребления алкоголя с вредными последствиями. Что Вы можете пояснить по этому поводу?

Ответ: Я не знала об этом. Я у нарколога никогда не была, и о том, что я состою на учете в наркодиспансере я не знала.

Вопрос: После того как ваш сын был, поставлен на учет к наркологу Вы интересовались состоянием его здоровья, приходили к врачу?

Ответ: К врачу я не ходила, потому что меня не приглашали. Сергей ходил отмечаться каждую среду. Идти по своей инициативе у меня не было времени.

Вопрос: Ваш муж каким-то образом пытался повлиять на ребенка, интересовался как он учится, чем занимается?

Ответ: Раньше он хотя-бы иногда интересовался, а в последние несколько лет он сильно пьет, часто попадает в больницу. В состоянии алкогольного опьянения он ведет себя агрессивно. Я старалась чтобы Сергей меньше с ним общался.

С моих слов записано верно, мною прочитано. Замечаний дополнений не имею (заполняется собственноручно)

Допросил:

Старший следователь