5. Мотиваційно-ціннісне відношення до майбутньої професійної діяльності. Акмеологічні основи професійно-особистісного розвитку спеціаліста

Мотивація в професійній діяльності визначається наявністю змісту цієї діяльності, професійними установками людини, мотиваційно-ціннісними відносинами, що формують професійний менталітет особистості.

Мотиваційно-ціннісні відносини зумовлені системою мотивів, серед яких виділяють:

1. Мотиви розуміння призначення професії:

- представлення про мету професійної діяльності;

- мотиви, що спонукують займатися нею;

- емоційне відношення до виду діяльності;

- захопленість і задоволеність нею.

2. Мотиви професійної діяльності - виражають потреби особистості, що актуалізуються при взаємодії з професією (мотиви саморозкриття і самоствердження, матеріальні потреби, особливості характеру, звичок і т.п.)

3. Мотиви професійного спілкування - відбивають прагнення людини затвердитися в професійному співтоваристві (гордість за колектив, солідарність у діяльності, прагнення до загальної мети).

4. Мотиви прояву особистості в професії - виражають особливості самосвідомості особистості в умовах взаємодії з професією (переконаність у власній придатності, у достатньому творчому потенціалі, у тім, що обрана професія є покликанням і т.п.).

Таким чином, на етапі формування мотивації першорядного значення набуває актуалізація професійних інтересів учнів (які безпосередньо зв'язані з пізнавальними інтересами). Для цього здійснюється комплекс заходів:

1. Включення в навчально-виховний процес спеціальних курсів: людина-професія, професійна діяльність і кар'єра.

2. Використання активних методів навчання в процесі професійної і спеціальної підготовки.

3. Створення предметних гуртків, факультативів.

4. Проведення екскурсій на виробництво, зустріч з випускниками навчальної установи, з досвідченими професіоналами.

5. Постійне інформування про сферу професійної діяльності і про можливості підвищити свій професійно-освітній рівень, свою кваліфікацію, розширити профіль підготовки.

6. Розвиток важливих якостей особистості і процесів самопізнання (саморегуляція, самоконтроль, самоаналіз).

Акмеологічні основи професійно-особистісного розвитку фахівця

Акмеологія – це наука (заснована у 1928р. Н.А.Рибніковим), що досліджує весь життєвий шлях людини, вивчає проблеми удосконалювання і корекції професійної діяльності (способи руйнування негативних стереотипів і формування позитивних), творче довголіття фахівців (етапи зрілості, що супроводжуються підвищенням ефективності професійної діяльності).

Проблемами дослідження особистості професіонала займалися видатні учені, такі як Б.Г.Ананьєв, В.Д.Шадриков, Н.В.Кузьміна (Дослідження особистості професіонала), А.К.Маркова (Психологія професіоналізму), Е.А.Климов (Визначення понять "Професіоналізм", "Професійна компетентність", "Професійна майстерність").

Стадіями професіоналізації називають: профорієнтацію, профвідбір, профосвіту, профадаптацію, включення людини в професійну діяльність, підвищення професійної кваліфікації, розквіт професійної діяльності (акме), завершення і відхід від активної професійної діяльності.

До основних категорій акмеології, як науки про професіоналізм відносять:

1. Професійна діяльність як творчий творчий процес. Майбутній фахівець, використовуючи свої здібності знання й уміння в професійній діяльності, обов'язково включається у творчий процес, домагаючись позитивного результату, що виражається не тільки в матеріальних і духовних цінностях, але й у перетворенні особистості цього фахівця.

2. Індивідуальність у професійній діяльності, що виражається в несхожості професійного поводження, у неповторності і самобутності особистості, в індивідуальному професійному світогляді, в індивідуальному стилі професійної діяльності.

3. Професійна творчість - це знаходження нових нестандартних способів рішення професійних задач, аналізу професійних ситуацій, прийняття професійних рішень.

Результатами професійної творчості можуть бути:

- нове розуміння предмета праці (нові ідеї, закони, концепції, принципи, парадигми),

- новий підхід до способів професійних дій (нові моделі, нові технології, правила),

- орієнтування на одержання принципово нових результатів і т.д.

Професійна творчість включає:

- інтелектуально-творчу ініціативу (почуття новизни);

- інтелектуальні здібності і спрагу до пізнання (постійний інформаційний голод);

- широту і глибину знань;

- чуйність до протиріч;

- схильність до творчого сумніву.