6. Самостійна робота учнів

Самостійна робота відіграє важливу роль у формуванні і розвитку навчальних умінь і навичок учнів, вихованні волі, пізнавальних інтересів, навичок колективної праці. У ній виявляється індивідуальність кожного учня, формується його інтелект і характер.

Основні задачі самостійної роботи учнів:

- орієнтація на пошук нових знань;

- закріплення отриманих ЗУН і їхнє практичне використання;

- здійснення самоконтролю;

- виховання самостійності, організованості;

- розвиток мислення, пам'яті, уваги, переконань, творчості.

Види самостійної роботи учнів:

• самостійна робота на лекції і над лекцією - передбачає формування уміння слухати, вести конспект, зосереджуватися на головному, сприймати матеріал не механічно, а осмислено;

• самостійна робота на практичних заняттях - рішення задач, виконання завдань по технічному конструюванню і моделюванню, зборка і ремонт устаткування, аналіз виробничих ситуацій, вправи, дослідження, лабораторні експерименти;

• самостійна робота з книгою спрямована на формування умінь працювати з підручником, навчальним посібником, додатковою літературою, довідниками, таблицями госстандартов (ДСТ), різною технічною і спеціальною літературою, вести записи, конспектувати, складати тези, план, виділяти основне, описувати об'єкти, зображувати схематично, проводити класифікацію, готувати доповіді й ін.

• самостійна домашня робота - логічне продовження аудиторних занять за завданням викладача з установленими термінами виконання.

Контроль і оцінювання результатів навчання - це обов'язковий компонент процесу професійної підготовки.

Контроль - припускає планомірне одержання інформації про стан і організацію педагогічної роботи викладача, про якість навчання учнів, що дозволяє вчасно виявити й усунути наявні недоліки.

Види контролю:

• діагностичний - перевірка міцності ЗУН, необхідних для продовження навчання (звичайно на початку семестру або при переході до вивчення нової теми);

• поточний - перевірка рівня засвоєння досліджуваного матеріалу по окремих розділах і темам;

• підсумковий - проводиться при завершенні навчальної дисципліни (звичайно наприкінці семестру).

Функції контролю:

• навчальна - забезпечення зворотного зв'язку викладач-учень, для з'ясування ефективності навчального процесу;

• діагностична і коригувальна - виявлення пробілів у ЗУН учнів і своєчасне їхнє усунення;

• стимулююча - визначається психологічними особливостями учнів в оцінюванні результатів навчання і стимулює пізнавальну активність;

• виховна - вплив контролю на формування організованості, дисципліни, відповідальності, старання, наполегливості і т.д.

Під оцінкою розуміють процес порівняння досягнутого рівня володіння ЗУН з еталонними представленнями, описаними в навчальній програмі. Умовним відображенням оцінки результатів навчання є оцінка (бал).

Оцінка повинна враховувати: повноту, узагальненість, системність, дієвість і міцність знань, умінь і навичок.

При оцінці результатів навчання:

• знання - це результат засвоєння учнями навчальної інформації;

• уміння - здатність швидко, точно і свідомо застосовувати засвоєні знань на практиці, у процесі виробничої діяльності;

• навички - уміння, доведені до автоматизму або здатність до безпомилкового, багаторазового виконання навчальних або трудових дій;

• критерії - ознаки, на підставі яких виробляється оцінка.

Перевірка ЗУН учнів здійснюється на лабораторних, практичних, семінарських заняттях, у процесі практичного навчання, курсового і дипломного проектування, однак їхні дидактичні цілі являють собою комплекс, що включає і навчання, і перевірку знань.

Специфічними ж формами перевірки ЗУН виступають заліки, іспити і державні іспити.

Залік - підсумкова форма контролю ЗУН. Він проводиться по тим курсам, де переважають практикуми, практичні і лабораторні роботи.

Залік може бути диференційованим (з оцінками) і звичайним (зараховано, незараховано), усним (у виді бесіди) і письмовим.

Він виставляється за результатами виконаної роботи на теоретичних і практичних заняттях і, на відміну від іспиту, дає можливість комплексно оцінити ЗУН учнів по всій дисципліні, а також реалізувати індивідуальний підхід в оцінюванні.

Іспит - підсумкова перевірка результатів навчальної діяльності учнів по вивченню конкретної дисципліни для виявлення рівня сформованості ЗУН.

Іспити підрозділяються на семестрові, курсов і державні.

На семестрових іспитах перевіряють підсумок вивчення предмета або його визначеної частини протягом даного семестру, на курсових іспитах оцінюються знання, придбані учнями при вивченні всього навчального курсу.

Відомі два типи іспиту:

• без екзаменаційних квитків - проводиться у вигляді бесіди і дозволяє одержати найбільш повне представлення про знання учнів.

• с екзаменаційними квитками, що розробляються викладачем і затверджуються на предметній кафедрі.

Державний іспит - заключна форма контролю, спрямована на комплексну перевірку підготовки майбутнього фахівця до самостійної професійної діяльності, проводяться наприкінці курсу навчання. Для прийому державних іспитів призначається комісія.

Методи контролю ЗУН, що використовуються на заняттях:

1. Спостереження за роботою учнів і оцінка їхньої активності (участь в обговоренні, внесення пропозицій, оригінальність рішення проблем, задач, доповнення відповідей і т.д.).

2. Вибіркове усне опитування учнів.

3. Фронтальне стандартизоване опитування учнів по картках, завданням (5-10 хв).

4. Фронтальна перевірка домашнього завдання, конспектів лекцій, семінарів, практичних робіт і т.д.

5. Самостійне рішення задач і завдань у дошки.

6. Письмова контрольна робота або творче завдання.

7. Професійний або графічний диктант (символічні позначення наукових, технічних термінів, величин, визначення явищ, формулювання законів і т.д.).