11. Технологія педагогічної діяльності як компонент професійно-педагогічної культури викладача

Педагогічна культура - це особистісна характеристика викладача, спосіб його професійної діяльності. Різноманітні ж види педагогічної діяльності зв'язані з рішенням специфічних задач, реалізацією індивідуальних і колективних можливостей. Цей процес утворює технологію педагогічної діяльності, що включає суб'єктів освітнього процесу, ідеї, засоби і способи організації діяльності для планування, забезпечення і керування рішення освітніх проблем.

В даний час у методології педагогіки технологія педагогічної діяльності спирається на "задачний" підхід (В.А.Сластьонін), що розглядає її як процес рішення різноманітних педагогічних задач.

Педагогічна задача виражає єдність мети й умов, способів і прийомів діяльності, у яких вона вирішується.

Рішення педагогічної задачі - це:

- її аналіз;

- прогнозування і конструювання системи дій;

- оцінка її функціонування;

- корекція й організація діяльності з її рішення.

Виділяють наступні типи педагогічних задач:

1. Аналітико-рефлексивні - задачі дослідження й осмислення педагогічних проблем і педагогічного процесу в цілому. Аналітико-рефлексивна діяльність викладача дозволяє йому оперативно оцінювати зміни, що відбуваються в особистості учня, у власній професійній діяльності й у собі як професіоналі, прогнозувати шляхи оптимальної побудови педагогічного процесу.

2. Конструктивно-прогностичні - задачі побудови педагогічного процесу відповідно до загальної мети педагогічної діяльності; розробка та прийняття педагогічних рішень; прогнозування результвтів і наслідків прийнятих педагогічних рішень. Конструктивно-прогностична діяльність дозволяє ставити цілі навчання і виховання, конструювати цілісний педагогічний процес (відбирати навчальний матеріал, розробляти систему завдань, вибирати раціональну структуру проведення занять і т.д.), прогнозувати можливості його розвитку.

3. Організаційно-діяльнісні - задачі реалізації оптимальних варіантів педагогічного процесу; сполучення різноманітних видів педагогічної діяльності (використання освітніх технологій, методів і методик, активізація пізнавальної діяльності учнів, розвиток їхньої культури і т.д.).

4. Оціночно-інформаційні - задачі збору й обробки даних про стан і перспективи розвитку педагогічної системи; їхня об'єктивна оцінка. Рішення оціночно-інформаційних задач забезпечує систематичне одержання інформації, її оцінку й облік у процесі формування індивідуально-професійної позиції майбутнього фахівця і власної професійної позиції.

5. Корекційно-регулюючі - задачі внесення змін у зміст і методи педагогічного процесу, встановлення і підтримка необхідних зв'язків і ін.

12. Особистісно-творчий компонент професійно-педагогічної культури інженера-педагога

Педагогічна культура не існує як щось дане. Вона включена в процес творчо активного освоєння педагогами педагогічної реальності.

До етапів професійного становлення особистості педагога відносять:

• нагромадження педагогічного досвіду, практичного і наукового розуміння педагогічної реальності, що сприяє розвитку педагогічне мислення, формуванню відповідних змістів. На цьому етапі переважає репродуктивний елемент;

• утворення індивідуально-педагогічного досвіду, що дозволяє педагогічному мисленню виходити за межі наявних наукових поглядів на педагогічну реальність. У цей період переважає творчість, що сприяє розвиткові потреби у творчій самореалізації.

Найважливішою передумовою творчої діяльності є здатність виділяти своє Я з навколишньої педагогічної дійсності, аналізувати свої дії, слова і думки. Творчу особистість характеризують такі риси, як незалежність суджень, імпульсивність, пізнавальна "скрупульозність", самобутність, сміливість уяви і думки, готовність до ризику тощо.

Педагогічна творчість має ряд особливостей:

- вона більш "регламентована" у часі. Якщо в діяльності письменника, художника, цілком припустимі паузи між різними етапами творчого процесу, то в практичній діяльності педагога вони практично відсутні. Викладач обмежений у часі кількістю годин, що відводяться на вивчення конкретної теми, аудиторним часом, безперервністю розвитку учня й ін. У ході навчального заняття виникають передбачувані і непередбачені проблеми, що вимагають оперативного кваліфікованого рішення;

- результати творчих пошуків педагога відстрочені. У матеріальній сфері діяльності результат відразу ж матеріалізується і може бути співвіднесений з поставленою метою (готовий продукт праці). А результати діяльності викладача втілюються в знаннях, уміннях, навичках, формах діяльності, у поводженні майбутніх фахівців і оцінюються частково і відносно;

- прояв творчого педагогічного потенціалу викладача залежать від наукового, методичного, технічного оснащення навчально-виховного процесу.

- вона обумовлена здатністю педагога організувати спілкування з учнями як творчий процес не придушувати їхньої ініціативи і винахідливості, створюючи умови для повного творчого вираження і самореалізації учнів.

Для розвитку педагогічної творчості необхідна сприятлива культурно-творча атмосфера, об'єктивні і суб'єктивні умови.

Об'єктивні умови розвитку педагогічної творчості:

- позитивний емоційно-психологічний клімат у колективі;

- рівень розвитку наукового знання в психолого-педагогічній і спеціальній сферах;

- наявність адекватних засобів навчання і виховання;

- наукова обґрунтованість методичних рекомендацій і установок;

- матеріально-технічна оснащеність педагогічного процесу;

- наявність суспільно-необхідного часу.

Суб'єктивні умови розвитку педагогічної творчості:

- знання основних закономірностей і принципів цілісного навчально-виховного процесу;

- високий рівень загальної культури викладача;

- володіння сучасними концепціями підготовки фахівця;

- знання типових ситуацій і уміння приймати рішення в таких ситуаціях;

- прагнення до творчості, розвинуте педагогічне мислення і рефлексія;

- педагогічний досвід і інтуїція;

- уміння приймати оперативні рішення в нестандартних ситуаціях;

- проблемне бачення і володіння педагогічними технологіями.