7. Методи математичної статистики

Використовуються для кількісного аналізу отриманого в процесі дослідження фактичного матеріалу.

2. Професійно-трудова соціалізація, професійна підготовка та професійне становлення особистості. Рівні набуття професіоналізму

Структуру професійної освіти можна представити за допомогою трьох підсистем-процесів: професійно-трудової соціалізації, професійної підготовки та професінйного становлення особистості.

1. Професійно-трудова соціалізація - це сукупність соціальних і педагогічних процесів, що дозволяють майбутньому працівникові, фахівцеві засвоювати систему установок, норм і цінностей, котрі відповідають соціальній ролі професіонала.

Сутність професійної соціалізації полягає в тому, що в її процесі людина залучається до професійної ролі, інтегрується у професійне співтовариство. Це пов’язано із формуванням професійних інтересів, мотивів діяльності, схильностей, ціннісних представлень про майбутню професію, професійного мислення.

До умов професійної соціалізації відносять:

• активізацію професійного самовизначення особистості;

• освоєння вимог, пропонованих професією до людини;

• засвоєння базових і інструментальних цінностей професійного співтовариства, традицій, норм і правил поведінки.

2. Професійна підготовка - передбачає оволодіння необхідною сумою знань, умінь і навичок. Її результатом є самостійна людина - кваліфікований професіонал, підготовлений до включення у стабільне виробниче середовище.

До видів професійної підготовки фахівця відносять:

• екологічну, яка пов’язана із мінімізацією негативних впливів виробничої й іншої діяльності на людей і природу;

• навчальну – підготовка до безперервної професійної освіти протягом життя і самоосвіти;

• соціальну – підгтовка до установлення соціальних контактів між різними професійними групами, планування й організація їхньої спільної діяльності;

• економічну, пов’язану із розвитком ринкових відношень, де кожний фахівець має виконувати функції, пов’язані із економічним обґрунтуванням проектів, маркетингом, пошуком надійних партнерів і фінансових джерел тощо;

• педагогічну – підготовку до викладання освітніх програм з відновідної галузі професійного навчання;

• науково-дослідницьку – підготовку до планування та проведення науково-дослідної діяльності у визначеній сфері;

• підготовку до міжнаціональних відносин – кожен фахівець має враховувати національні і етнічні традиції і звичаї, адекватно реагувати на прояв шовінізму й агресивних різновидів націоналізму;

• суспільну - сучасний фахівець повинний уміти вирішувати виробничі, економічні й управлінські задачі в умовах демократії, гласності і толерантності.

3. Професійне становлення особистості

Результат професійної підготовки - це придбана індивідом у ході освіти здатність до виконання функціональних обов'язків і рівень майстерності у визначеному професійному занятті, що відповідає рівневі складності виконуваних задач, тобто професіоналізм.

До рівнів набуття професіоналізму відносять (Б.С.Гершунський, А.К.Маркова і ін.):

• функціональну грамотність - мінімальний рівень сформованості ЗУН, необхідний для виконання елементарних професійних функцій репродуктивно-виконавчого характеру;

• професійну кваліфікацію - досягнення працівником визначеного рівня професійної освіти (початкової, вищої). Причому рівень кваліфікації тут характеризує професійну майстерність, що залежить від обсягу і якості ЗУН.

• професійна компетентність - як інтегральна характеристика ділових і особистісних якостей фахівця, що відбиває не тільки рівень ЗУН, досвіду, достатніх для досягнення цілей професійної діяльності, але і соціальну позицію особистості. Розрізняють психологічну, соціальну, спеціальну, інформаційну, екологічну, комунікаційну, валеологічну й ін. компетентності.