29. Освітні послуги у суспільстві з ринковою економікою. Фінансування професійної освіти в Україні

На ринку освіти, як і на будь-якому іншому, діють механізми попиту та пропозиції.

Попит на освітні послуги - це бажання і здатність споживача придбати дану кількість послуг за даною ціною за визначений період часу.

Суб'єктами попиту на ринку освітніх послуг виступають окремі громадяни, а також державні і приватні підприємства, фірми, організації.

В основі попиту на освітні послуги лежать:

1) потреби, інтереси і стимули державних підприємств, організацій і установ, а також приватних фірм і підприємств у професіях, спеціальностях і кваліфікаціях, перспективи росту, заробітна плата і т.д.;

2) вартість і умови навчання, статус навчальної установи і т.д.

Поряд з ціновими факторами попит на освітні послуги формується під впливом нецінових факторів, до яких відносяться:

• демографічна ситуація і рівень доходів у суспільстві;

• місткість ринку тієї або іншої професії і спеціальності, а також наявність взаємодоповнюючих і взаємозамінних професій;

• суб'єктивне відношення споживача до освітньої послуги, на яке впливає, престиж, переваги, зв'язані зі здібностями і нахилами людини, і т.п..

Поряд з попитом на ринку утворення діє пропозиція, що являє собою сукупність освітніх послуг. Пропозиція на ринку освіти матеріалізується в кількість навчальних місць, пропонованих навчальними закладами.

Суб'єктами пропозиції на ринку виступають навчальні заклади різних форм власності. Пропозиція на ринку освіти в умовах конкуренції знаходиться в прямій залежності від вартості освітньої послуги й очікуваних доходів, що одержить учень після закінчення навчання.

На пропозицію так само, як і на попит, впливає ряд нецінових факторів:

• макроекономічні регулятори (податки, тарифи, процентні ставки, квоти на випуск фахівців і т.д.);

• обсяг інвестицій у сферу освіти (зі збільшенням інвестицій пропозиція освітніх послуг зростає);

• технологічні інновації;

• конкуренція на ринку освіти;

• якість і рівень освітніх послуг.

Фінансування професійної освіти в Україні

Цивілізований ринок освіти неможливий без участі держави. Державне регулювання включає економічні, технологічні, науково-технічні і соціальні аспекти впливу на ринок освіти.

Найважливішим з них є економічний аспект. Держава розробляє правила поведінки виробників на ринку освіти:

• державну політику і пріоритети в галузі освіти;

• умови і нормативи фінансування, обсяги субсидій і дотацій;

• податкову систему;

• рівень процентної ставки, умови господарської діяльності навчальних закладів;

• квоти випуску фахівців з окремих професій і спеціальностей;

• заходи для регулювання монополістичної діяльності.

Види фінансування системи ПО (Закон України "Про освіту", Національна доктрина розвитку освіти в Україні (розділ Економіка освіти)):

• засоби держбюджету і місцевих бюджетів;

• засоби юридичних і фізичних осіб, громадських організацій і фондів, у тому числі благодійні внески (спонсорські і меценатські) і пожертвування (мінімальна фінансова або організаційна допомога);

• засоби від надання додаткових освітніх послуг й інших послуг (плата за навчання в межах ліцензійного набору, плата за підготовчі курси, надання консультаційних послуг, здача в оренду приміщень і т.д.);

• гранти;

• кредити на розвиток навчальних установ усіх рівнів і на одержання освіти учнями (вступні і кредити на навчання);

• засоби економічної діяльності, регламентовані державою.

Державне фінансування

Зокрема держава виділяє кошти на заробітну плату працівників, на комунальні послуги, на харчування, на придбання устаткування, капітальний ремонт, на інші поточні витрати. При цьому нормативами фінансування виступають:

- кількість учнів та студентів;

- нормативи заробітної плати з нарахуваннями на неї;

- витрати на утримання будинків і споруджень,

- витрати на капітальний і поточний види ремонту.