Неперервна система по в Україні

В умовах нових економічних відносин, при проведенні реформ відбуваються серйозні зміни у всіх сферах соціального життя України - в економіці і політиці, науці і культурі, освіті. При цьому реформування сучасної ПО безпосередньо пов'язано з підготовкою конкурентоспроможних кваліфікованих кадрів, що зможуть успішно працювати на внутрішньому і зовнішньому ринку праці.

Уперше концепція неперервної освіти представлена на форумі ЮНЕСКО в 1965р. у Токіо. Центральною ідеєю неперервної освіти є категорія постійного розвитку людини протягом життя, як активного суб'єкта суспільства.

Основними категоріями неперервної освіти є:

- рівень - який зв'язаний з професійною підготовкою фахівця (освітньо-кваліфікаційний рівень – бакалавр, молодший спеціаліст тощо);

- ступінь – організаційна основа ПО – професійно-технічна, вища професійна.

Механізми неперервної ПО

Людина має можливість на будь-якому етапі навчання повернутися до професійної діяльності, а при необхідності, продовжити "освітню кар'єру".

Людина має можливість просуватися по освітній траєкторії "нагору", піднімаючись по ступінях і рівняї ПО (одержуючи "дипломну освіту"), а також може підвищувати свою кваліфікацію на будь-якому етапі професійної діяльності, на базі будь-якого освітнього рівня, тобто просуватися "уперед" (одержуючи "післядипломну освіту") або змінювати профіль підготовки, скориставшись послугами системи перепідготовки фахівців.

Розрізняють три види освітньої діяльності:

- формальна освіта, що завершується видачею загальновизнаного диплома або атестата,

- неформальна освіта що звичайно не супроводжується видачею документа (громадськими організаціями, клубами, а також під час індивідуальних занять з репетитором або тренером),

- інфернальна освіта - індивідуальна пізнавальна діяльність, що супроводжує повсякденне життя і не що обов'язково носить цілеспрямований характер.

Вихідними положеннями неперервної ПО в Україні виступають:

1. Системний підхід до ПО на основі перебудови змісту освіти, що передбачає:

• системність знань майбутнього фахівця (у зміст підготовки необхідно закладати знання про знання (про теорії, про закон і т.д.), способи теоретичної і практичної діяльності;

• систематичність припускає опору наступних зведень на попередні, розкриття зв'язків між різними масивами інформації;

• неперервність знань - коли знання-знайомство, поступово розширюється, переходить у знання-уміння, а потім - у знання-трансформацію, коли людина, працюючи в якій-небудь галузі, висуває нові цілі і показує шляхи їхнього досягнення;

• узагальненість знань - це здатність фахівця сприймати конкретне знання як частину узагальненого знання;

• оперативність - це готовність майбутнього фахівця застосовувати знання в різних ситуаціях;

• гнучкість знань - це здатність майбутнього фахівця самостійно знаходити способи застосування своїх знань у ситуаціях, що змінюються.

2. Цілісність професійної підготовки, що забезпечується міцними взаємозв'язками її компонентів: навчання, виховання, розвитку, мотивації навчання і професійної діяльності, що у кінцевому рахунку орієнтовані на підвищення якості підготовки кваліфікованих і конкурентноспособных працівників.

3. Пріоритет особистості у виборі і побудові своєї освітньої траєкторії у відповідності зі своїми можливостями, сособностями і потребами ринку праці.

4. Пріоритет спеціальності в професійній освіті, що означає спрямування усіх програм підготовки на профіль майбутньої професійної діяльності.

5. Диверсифікованість ПО, що забезпечується:

- багаторівневістю - розмаїтість освітніх програм з урахуванням вікових особливостей учнів їхньої базової освіти;

- варіативністю і гнучкістю - широкий вибір професій, спеціализацій, елементів змісту підготовки;

- багатофункціональністю - широкий спектр функцій професійних навчальних установ і широкий спектр професійної підготовки.

6. Особистісна орієнтація освіти.

7. Створення для громадян рівних можливостей для одержання освіти.

4. Постійне підвищення якості освіти.

5. Пропаганда здорового способу життя.

6. Розширення україномовного освітнього простору.

7. Забезпечення соціальних і економічних гарантій для самореалізації особистості.

8. Розвиток дистанційної освіти.

9. Впровадження інноваційних і інформаційних освітніх технологій.

10. Створення індустрії сучасних засобів навчання і виховання.

11. Створення ринку освітніх послуг і його науково-методичного забезпечення.

12. Інтеграція вітчизняної освіти в європейський і світовий освітній простір.