15. Теоретична і практична підготовка учнів у початковій професійній освіті. Форми і методи навчання. Системи виробничого навчання

Теоретичне навчання виконує сполучну функцію між загальноосвітньою і професійною школою.

Теоретичне навчання в ППО складається з двох циклів навчальних дисциплін:

1. Загальноосвітнього, куди входять дисципліни, що продовжують шкільну освіту. Цей цикл складається з блоків:

- гуманітарного - історія, російська мова, основи естетики, основи правознавства і т.д.;

- природничонаукового - математика, фізика, хімія, астрономія, інформатика, біологія і т.д.

2. Професійного, куди входять блоки:

- загальтехнічний - матеріалознавство, технічне оснащення, економіка виробництва (галузі), креслення, охорона праці і т.д.;

- спеціальний - усі види спеціальних дисциплін, що відповідають певній галузі виробництва (спецтехнології).

Практичне навчання включає виробниче навчання і виробничу практику.

Виробниче навчання здійснюється в учбово-виробничих майстернях, лабораторіях, цехах підприємств, навчальних господарствах, на полігонах, навчальних ділянках, полях, фермах, будівельних майданчиках і інших об'єктах.

Виробнича практика логічне продовження виробничого навчання. Вона проводиться на підприємствах, в організаціях, фермерських і інших господарствах, для яких підготовлюються робочі кадри, і здійснюється безпосередньо на самостійних робочих місцях і штатних посадах.

Основна мета практичного навчання – формування професійних умінь та навичок, їх закріплення та отримання досвіду професійної діяльності. При цьому виробниче навчання та виробнича практика мають свою програму.

Основною організаційною формою навчання у ППО є урок - це заняття, яке проводиться викладачем з визначеною групою учнів постійного складу й однакового рівня підготовки (45 хв.).

У ході уроку вирішується комплекс дидактичних задач:

- повідомлення нових знань;

- організація самостійного вивчення нового матеріалу;

- формування поглядів і переконань на основі засвоєних знань;

- повторення і закріплення пройденого матеріалу;

- уточнення, узагальнення і систематизація отриманих знань;

- експериментальне підтвердження теоретичних положень;

- формування:

а) практичних умінь і навичок;

б) професійних умінь і навичок;

в) умінь і навичок самостійної роботи;

- контроль, аналіз і оцінка знань і умінь учнів, коректування навчального процесу на основі результатів перевірки;

- уточнення і доповнення знань, підкріплення умінь;

- розвиток пізнавальних здібностей учнів.

Серед форм навчання також використовують лабораторні роботи зв'язані зі спостереженням і аналізом технічних явищ і формуванням умінь і навичок постановки експерименту з метою дослідження визначених технічних процесів, закономірностей, причинно-наслідкових зв'язків; практичні роботи - спрямовані на формування умінь і навичок, зв'язаних з рішенням задач по теоретичних дисциплінах, з виконанням розрахунків, з вивченням і складанням технічної документації, з виконанням креслень.

Методи навчання у ППО

1. Пояснювально-ілюстративний - основна мета якого - передача і засвоєння знань. Метод необхідний для первісного формування визначеного запасу навчальної інформації, для її поповнення і відтворення при рішенні задач або виконанні практичних робіт. Метод орієнтований на механічне запам'ятовування.

2. Словесні методи - повідомлення інформації за допомогою слова:

• лекція як метод навчання - вона компактна, має чітку композицію, припускає стрункий і доказовий монологічний виклад викладачем теоретичного матеріалу.

• розповідь - це монолог, інформація про визначені події, факти, явища, використовується для конкретизації теоретичних положень, для порушення інтересу до досліджуваного матеріалу, відрізняється живим, емоційним характером.

• пояснення - коли викладач пояснює новий матеріал. Супроводжується поясненнями, аналізом, доказом положень матеріалу.

• бесіда на відміну від пояснення являє собою діалог, у який викладач утягує учнів, тим самим, змушуючи їх міркувати, аналізувати, думати.

3. Репродуктивний метод - використовується для закріплення знань і удосконалювання умінь і навичок.

Основні види репродуктивної діяльності:

- переказ - відтворення навчального матеріалу учнями,

- виконання практичних робіт за інструкцією

- рішення задач за зразком,

- вправи, тобто кількаразове повторення усних або практичних дій з метою перетворення їх в уміння і навички різних рівнів.

4. Наочний метод - повідомлення навчальної інформації за допомогою різних засобів наочності (демонстрація досвідів, натуральних об'єктів, наочності, технічних засобів навчання).

5. Активні методи навчання:

- активізують мислення учнів,

- розвивають їхні пізнавальні здібності і самостійність,

- формують уміння застосовувати отримані знання на практиці, у різних умовах і ситуаціях.

Імітаційні методи включають:

- неігрові методи - аналіз конкретних виробничих ситуацій, рішення ситуаційних виробничих задач, виконання індивідуальних завдань на практичних і лабораторних роботах, у процесі виробничої практики;

- ігрові методи припускають використання тренажерів, елементів ділової гри.

Неімітаційні активні методи - це найчастіше проблемні лекції, евристичні бесіди, навчальні дискусії, пошукові та дослідницькі лабораторні роботи, самостійні роботи з навчальною програмою, самостійні роботи учнів із книгою або електронною версією підручника.

Системи виробничого навчання

Під системою виробничого навчання розуміють порядок розчленовування змісту виробничого навчання, групування його частин і послідовність їхнього засвоєння учнями.

1. Предметна система

Ця система відповідає періоду низького рівня розвитку виробництва. Використання предметної системи у виробничому навчанні зв'язано з ім'ям відомого шведа Отто Саломона. Ця система виникла в умовах, коли навчання проводилося в індивідуальній формі.

В основу навчання покладена ідея послідовного формування умінь і навичок виготовлення окремих деталей конкретного завершеного виробу. Учні здобувають уміння і навички одночасно по декількох операціях, що входять у зміст конкретної професії. Складність виробів поступово зростає.

2. Операційна система

Уперше вона була запропонована Д.К.Советкіним і використовувалася в 60-70р. минулого сторіччя в майстернях МВТУ ім. Баумана. Суть її складається в послідовному оволодінні прийомами окремих операцій, не зв'язаних між собою, не залежних одна від одної і від виду продукції, але в межах єдиного технологічного процесу.

Операційна система дає можливість опанувати операціями в необхідній послідовності їхнього виконання (від простого до складного). Крім того, учні мають справу з реальними об'єктами праці.