
- •Предмет, завдання та методи професійної педагогіки.
- •1. Педагогічне спостереження
- •2. Дослідницька бесіда
- •3. Вивчення навчальної документації і продуктів діяльності учнів
- •4. Педагогічний експеримент
- •5. Вивчення й узагальнення передового педагогічного досвіду
- •6. Соціологічні методи дослідження
- •7. Методи математичної статистики
- •Професійно-трудова соціалізація, професійна підготовка та професійне становлення особистості. Рівні набуття професіоналізму
- •3. Професійне становлення особистості
- •Професійна освіта як соціокультурний інститут. Шляхи адаптації професійної освіти до умов ринку. Професійна освіта і праця
- •Шляхи адаптацій по до умов ринку
- •Професійна освіта та праця Із розвитком праці - виробництва, техніки та технологій суспільство потребувало відповідних освічених кадрів, для чого й створило адекватну систему професійної освіти.
- •Професійна освіта як педагогічна система. Неперервна система професійної освіти в Україні
- •Неперервна система по в Україні
- •Мотиваційно-ціннісне відношення до майбутньої професійної діяльності. Акмеологічні основи професійно-особистісного розвитку спеціаліста
- •1. Мотиви розуміння призначення професії:
- •Професійно-важливі психологічні якості особистості. Професійний відбір та професійна придатність
- •Сутність професійно-педагогічної культури викладача. Педагогічні цінності в структурі професійно-педагогічної культури інженера-педагога
- •Зміст, мета, структура та принципи професійного виховання
- •Естетичне виховання, мета якого формування
- •Етичне і моральне виховання
- •Основні принципи професійного виховання
- •Основи професійного самовиховання та саморозвитку. Умови професійного виховання
- •До умов професійного виховання відносять:
- •Технології, методики та форми професійного виховання. Планування виховної роботи у професійному закладі освіти
- •Форми виховання
- •Технологія педагогічної діяльності як компонент професійно-педагогічної культури викладача
- •Особистісно-творчий компонент професійно-педагогічної культури інженера-педагога
- •Організаційно-педагогічні основи початкової професійної освіти. Типи навчальних закладів початкової професійної освіти
- •Принципи професійного навчання. Зміст початкової професійно-технічної освіти
- •Теоретична і практична підготовка учнів у початковій професійній освіті. Форми і методи навчання. Системи виробничого навчання
- •3. Операційно-предметна система
- •4. Операційно-конвеєрна система
- •5. Тренувальна система виробничого навчання (ціп)
- •6. Операційно-комплексна система
- •Роль та перспективи розвитку середньої професійної освіти в Україні. Функції спеціаліста середньої ланки професійної освіти. Структура та навчальні заклади середньої професійної освіти
- •Державний освітній стандарт професійної освіти
- •Зміст середньої професійної освіти. Теоретична та практична підготовка фахівця
- •Теоретична підготовка
- •Форми організації навчального процесу у середній професійній освіті
- •1. Лекція
- •5. Консультація - це:
- •Основи виробничого навчання та виробничої практики у середніх професійних навчальних закладах. Курсове та дипломне проектування. Форми позанавчальної роботи
- •Технологічна практика передбачає ознайомлення учнів з технологією виробництва і на цій основі формування умінь за фахом.
- •Методи практичного та виробничого навчання у середній професійній освіті. Контроль та оцінювання знань, умінь та навичок
- •1. Навчання за допомогою тренажерів
- •2. Виконання індивідуальних завдань у процесі виробничої практики
- •3. Рішення професійних задач
- •4. Аналіз виробничих ситуацій і кейс-метод
- •6. Самостійна робота учнів
- •Системи оцінювання зун
- •Всесвітня декларація юнеско про вищу освіту у ххі ст. Функції та завдання вищої освіти в Україні. Модернізація вищої професійної освіти в Україні та Болонський процес
- •1. Упровадження системи вищої професійної освіти на основі двох рівнів: бакалаврат і магістратура.
- •2. Твердження загальноприйнятої системи учених ступенів, у тому числі шляхом упровадження стандартизованого додатка до диплома.
- •3. Використання Європейської кредитної трансферної системи (ects) як відповідного засобу, благоприятствующего мобільності студентів.
- •4. Зближення системи контролю і системи акредитації з метою вироблення єдиних порівняльних критеріїв і методологій.
- •Вищі навчальні заклади (внз) України. Місія внз в регіоні. Вузівський комплекс
- •Місія університету регіоні
- •Вузівський комплекс
- •Зміст та освітні програми вищої професійної освіти
- •Рівні підготовки у впо
- •Педагогічні технології вищої професійної освіти та умови їх реалізації
- •Види технологій навчання
- •5. Технологія модульного навчання
- •7. Технологія ігрового навчання
- •Використання інформаційно-коммунікаційних технологій у навчальному процесі впо
- •Можливості використання ікт у навчальному процесі
- •1. Використання комп'ютера як технічного засобу навчання
- •2. Навчання інформаційно-комунікаційним технологіям і основам програмування
- •Комп'ютерна графіка
- •3. Створення інформаційного професійно-освітнього середовища
- •Роль додаткової професійної освіти у розвитку сучасного суспільства. Головні завдання навчальних закладів дпо
- •Види дпо
- •Особливості процесу навчання у дпо. Розвиток дистанційної освіти в Україні
- •Освітні послуги у суспільстві з ринковою економікою. Фінансування професійної освіти в Україні
- •Фінансування професійної освіти в Україні
- •Нормативно-правове забезпечення професійної освіти в Україні. Основи державної соціальної політики у сфері професійної освіти
Форми організації навчального процесу у середній професійній освіті
У навчальних закладах СПО використовують такі організаційні форми навчання як лекція, семінар, лабораторні і практичні заняття, курсове і дипломне проектування, навчальна практика, виробнича практика, консультації, самостійні заняття учнів, екскурсії, конференції і т.д.
Вибір організаційних форм диктується:
- особливостями навчального предмета,
- змістом навчального матеріалу,
- особливостями навчальної групи.
1. Лекція
Суть лекції в тім, що викладач протягом усього навчального заняття повідомляє новий навчальний матеріал, а учні його активно сприймають. Завдяки тому, що матеріал викладається концентровано, у логічно витриманій формі, лекція - найбільш економічний спосіб передачі навчальної інформації.
Дидактичними цілями лекцій є:
повідомлення нових знань, що виступають методологічною основою подальшого засвоєння навчального матеріалу;
систематизація й узагальнення накопичених знань;
формування на їхній основі поглядів, переконань, світогляду;
розвиток пізнавальних і професійних інтересів учнів.
Проте, специфіка лекцій обмежує можливості викладача в керуванні пізнавальною діяльністю учнів:
- на лекції учень менш активний, чим на семінарі або практичному занятті;
- утруднена індивідуалізація навчання;
- обмежені можливості зворотного зв'язку між викладачами й учнями;
- виключена можливість перевірки засвоєння знань учнів.
Залежно від дидактичних цілей і місця в навчальному процесі розрізняють наступні типи лекцій:
Вступна лекція відкриває лекційний курс за предметом. На цій лекції роз'ясняються:
- теоретичне і прикладне значення предмета,
- зв'язок його з іншими предметами,
- роль у підготовці фахівця.
Настановча лекція - знайомить учнів зі структурою навчального матеріалу, основними положеннями курсу, а також містить програмний матеріал, самостійне вивчення якого представляє для учнів труднощі (найбільш складні, вузлові питання) – застосовується звичайно на заочному відділенні.
Настановна лекція детально знайомить учнів з організацією самостійної роботи, з особливостями виконання контрольних завдань.
Поточна лекція служить для систематичного викладу навчального матеріалу. Кожна така лекція присвячена визначеній темі і є в цьому відношенні закінченою, але зв'язаною з іншими лекціями у визначену цілісну систему.
Заключна лекція завершує вивчення навчального матеріалу. На ній узагальнюється вивчене раніше на більш високій теоретичній основі, розглядаються перспективи розвитку визначеної галузі науки.
Оглядова лекція містить коротку і значною мірою узагальнену інформацію з визначених програмних питань. Ці лекції використовують на завершальних етапах навчання (наприклад, перед державними іспитами), а також у заочній формі навчання.
Структура лекції:
1. В вступі:
- коротко формулюється тема;
- повідомляється план, основна і додаткова література по темі;
- показується зв'язок з попереднім матеріалом;
- характеризується теоретична і практична значимість теми.
2. В основній частині
- розкривається зміст проблеми, характеризуються різні точки зору на проблему, приводяться факти;
- розкриваються ключові ідеї і положення, здійснюється їхня конкретизація, аналіз, доказ, обґрунтування і т.д.
- характеризуються зв'язки і відносини між проблемами, предметами і явищами;
- показується зв'язок із практикою, область застосування отриманих знань;
- формулюються висновки по кожному питанню лекції.
3. У заключній частині
- підводиться підсумок,
- коротко повторюються й узагальнюються основні положення,
- розбираються незрозумілі для питання, що учиться;
- даються рекомендації з виконання самостійної роботи.
2. Семінар - орієнтує учнів на прояв самостійності в учбово-пізнавальній діяльності, тому що в ході семінару поглиблюються, систематизуються і контролюються знання учнів, отримані в результаті самостійної позааудиторної роботи над першоджерелами, документами, додатковою літературою.
Дидактичні цілі семінарських занять:
- поглиблення, систематизація, закріплення знань, перетворення їх у переконання;
- перевірка знань;
- навчання умінням і навичкам самостійної роботи;
- розвиток культури мови, формування уміння аргументоване відстоювати свою точку зору, відповідати на питання, задавати питання, слухати інших.
Керівна роль викладача на семінарі виявляється в:
- ретельному плануванні навчальної роботи,
- визначенні істотних питань для обговорення,
- підборі літератури для самостійного вивчення,
- керуванні процесом обговорення.
Типи семінарів: семінар-бесіда, семінар-заслуховування докладів, семінар-диспут тощо.
3. Екскурсія - організаційна форма навчання дозволяє вивчати різні предмети, явища і процеси на основі їхнього спостереження в природних умовах. Екскурсії допомагають викладачеві встановити безпосередній зв'язок навчання з життям, показати особливості спеціальності, що здобувається.
Щоб екскурсія досягла цілей, вона повинна бути ретельно підготовлена, тому викладач:
- визначає задачі і зміст екскурсії,
- вибирає об'єкт проведення екскурсії і відвідує його,
- намічає етапи роботи учнів у ході екскурсії,
- складає перелік спостережень і матеріалів, які варто зібрати,
- розподіляє час по етапах екскурсії..
Перед екскурсією учні одержують завдання, у яких указується:
- які спостереження має провести кожний з них,
- на які питання варто самостійно знайти відповіді,
- у якій формі зібрати матеріали,
- до якого терміну підготувати звіт про екскурсії.
При проведенні екскурсії варто забезпечити:
- активну роботу всіх учнів,
- можливість проведення спостережень (гарна видимість об'єкта),
- підтримка дисципліни,
- дотримання правил поведінки і техніки безпеки.
4. Навчальна конференція - забезпечує педагогічну взаємодію викладача й учнів з максимумом самостійності, активності й ініціативи останніх.
Конференція, як правило, проводиться з декількома групами учнів і являє собою форму навчання, спрямовану на розширення, закріплення й удосконалювання знань.
Підготовка до конференції включає: визначення теми, підбор питань для доповідей, призначення доповідачів.
Конференція близька до семінару, тому методика проведення конференцій близька до методики проведення семінару, відмінність полягає у вільному, відвертому обговоренні проблемних питань, але вимоги до підготовки доповідей значно вище, ніж для семінарів (доповідь для конференції передбачає наростання труднощів у самому змісті завдань).
Навчальні конференції в СПО проводять також у зв'язку з організацією виробничої практики.
Для безпосередньої підготовки до практики проводять настановну конференцію, мета якої:
- мобілізувати учнів на активну виробничу і суспільну роботу,
- познайомити із задачами, змістом і організацією практики,
- звернути увагу на труднощі, що можуть виникнути в ході практики,
- нагадати правила техніки безпеки на виробництві.
На заключній конференції підводять підсумки практики, аналізують учбово-виробничу роботу учнів, характеризують кращий досвід.