18. Зміст середньої професійної освіти. Теоретична та практична підготовка фахівця

Специфіка сучасної системи ПО пов'язана з розширенням різноманітності й ускладненням змісту освіти і форм реалізації професійних освітніх програм. Одним із проявів зазначених процесів є розвиток багаторівневих професійних освітніх програм.

Основними документами, що реалізують Держстандарт в освітній установі є робочий навчальний план та робоча програма з дисциплін.

Робочий навчальний план - розробляється навчальним закладом самостійно на основі типового для конкретної спеціалізації, обраних варіативних дисциплін, форм навчання (денної, вечірньої, заочної), рівня базової підготовки (основний або повний загальноосвітній). Він затверджується педагогічною радою професійного навчального закладу щорічно.

Навчальні заклади самі визначають:

- форму навчального процесу,

- його графік,

• співвідношення аудиторних та індивідуальних занять, самостійної роботи, розподіляють обсяги окремих видів навчальних занять (лекції, лабораторні роботи, практичні, семінари, підсумковий контроль).

Робоча навчальна програма - розробляється на основі типової стосовно до конкретного навчального закладу з урахуванням варіативного компонента стандарту ПО. Це документ де відбиваються усі розділи типової програми, а також зміни в науці і техніці після розробки типової програми. Робочі навчальні програми розробляються і затверджуються на рівні навчального закладу.

Навчальні предмети в навчальних планах об'єднані у блоки соціогуманітарний, загальпрофесійний і спеціальний. Виділений також спеціальний блок "Виробнича практика", що визначає основні етапи і види практик, їхні обсяги й орієнтовані терміни проведення.

Теоретична підготовка

З огляду на те, що навчальні заклади СПО повинні забезпечити загальноосвітню підготовку на рівні повного обсягу загальноосвітньої школи, у навчальні плани для груп учнів на базі другої ступіні загальної освіти уведений загальноосвітній цикл навчальних дисциплін.

До нього входять ті ж навчальні предмети, що вивчаються на третій ступіні повної загальної освіти.

Залежно від профілю підготовки фахівців можливі різні модифікації переліку загальноосвітніх дисциплін та їхні різні обсяги.

Наприклад:

• у технічних навчальних закладах, значно збільшений обсяг підготовки по фізиці і математиці, окремі розділи загальноосвітніх дисциплін можуть бути виділені в самостійні навчальні предмети (наприклад, "Основи електроніки й електротехніки", "Основи механіки");

• у сільськогосподарських технікумах як самостійний курс біології виділений предмет "Основи генетики" і т.д.

Призначення загальпрофесійного блоку навчальних предметів: дати майбутньому фахівцеві фундаментальні знання в області професійної діяльності, що дозволить йому:

• бути більш мобільним;

• орієнтуватися у своїй професії,

• перекваліфікуватися (за фахом і спеціалізацією).

Загальпрофесійні предмети дають основні знання за професією.

Як правило, у межах однієї професійної групи формується єдиний загальпрофесійний блок, що включає цикли загальнонаукових і управлінських дисциплін.

Загальнонаукові предмети дають основи знань тих наук, на які спираються спеціальні навчальні предмети:

- у педагогічних училищах і коледжах - це педагогіка і психологія;

- у технічних - технічна механіка, креслення або інженерна графіка, основи електроніки.

Управлінські предмети є загальними для професійних груп і включають "Основи економіки", "Економіка і маркетинг", "Менеджмент", "Правове забезпечення професійної діяльності".

Хоча програми по загальпрофесійних предметах можуть бути абсолютно або майже однаковими для групи спеціальностей, проте , у практиці викладання зміст навчання по різних спеціальностях різний. Тому, викладач, готуючись до заняття, відбирає матеріал, типовий для конкретної спеціальності, планує рішення задач, зв'язаних з визначеною професійною діяльністю. Якщо відібраний матеріал має особливу значимість для даної спеціальності, необхідно збільшити час на його вивчення.

Зміст блоку дисциплін спеціальної підготовки відбиває конкретний зміст діяльності фахівця зі спеціалізації і спрямований на підготовку до виконання визначених функцій. Різним у різних спеціальностях можуть бути й об'єкт праці.

Наприклад, у групі спеціальностей "Металообробка і машинобудування" для спеціальностей:

- "Виробництво підйомно-транспортних, будівельних, дорожніх машин і устаткування" (об'єкт праці - підйомно-транспортні, будівельні і дорожні машини);

- "Машинобудування для текстильної, легкої, харчової промисловості і торгівлі" (об'єкти праці - устаткування для текстильної, легкої і харчової промисловості.

Але для всіх цих спеціальностей загальними є машини і механізми, за допомогою яких виготовляється устаткування, однаковими - матеріали, принципово загальною - технологія машинобудування.

Практична підготовка фахівця здійснюється в ході практичних, семінарських, лабораторних занять, курсового і дипломного проектування, виробничої практики.

У навчальному плані вказують основні етапи виробничої практики, що розрізняються за метою, призначенням і рівнем попередньої підготовки.

Наприклад, по більшості технічних спеціальностей першим етапом практичної підготовки виступає навчальна практика в навчальних майстернях, основне призначення якої - познайомити учнів з робочими професіями. Учень повинний опанувати уміннями і навичками роботи на верстатах, за допомогою різних інструментів, вимірювальних приладів і т.п. Робочі професії, по яких здійснюється навчання, повинні відповідати тим функціям, що має виконувати фахівець.

Наприклад,

- технологу з обробки металів важливо володіти навичками роботи на різних металообробних верстатах,

- фахівцю з технічного обслуговування і ремонту машин і механізмів - слюсарними уміннями і навичками,

- майстру будівельних і монтажних робіт - уміннями і навичками виконання різних видів будівельних робіт.

Уміння і навички по робочій професії удосконалюються на виробництві під час проходження технологічної практики, основне призначення якої - опанувати уміннями і навичками, необхідними для роботи безпосередньо за фахом.