- •1.Поняття і суть конституційного права як галузі національного права зарубіжної країни
- •2.Співвідношення понять «конституційне право» та «державне право» в зарубіжних країнах
- •3.Поняття та предмет конституційного права зарубіжних країн
- •4. Предмет і метод правового регулювання в конституційному праві зарубіжних країн
- •5. Принципи конституційного права зарубіжних країн
- •6. Сучасні тенденції розвитку конституційного права зарубіжних країн
- •7.Розвиток державно-правової науки
- •8. Наука конституційного права. Історичний аспект
- •9.Сучасні напрямки та доктрини в науці конституційного права
- •10.Система основних інститутів конституційного права в зарубіжних країнах
- •12. Конституційні правовідносини.
- •13. Суб'єкти конституційно-правових відносин у зарубіжних країнах.
- •14. Об’єкти конституційного регулювання в зарубіжних країнах.
- •15. Конституційна право і дієздатність громадян (підданих) у зарубіжних країнах.
- •16. Держава, як суб'єкт конституційних правовідносин у зарубіжних країнах.
- •17. Підстави виникнення, змін і припинення конституційно-правових відносин.
- •18. Конституційна відповідальність в зарубіжних країнах.
- •20. Поняття і види джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •23. Класифікація конституцій зарубіжних країн і їх внутрішня структура.
- •28. Порядок розробки і прийняття конституцій у зарубіжних країнах.
- •29. Порядок внесення змін і доповнень до конституцій в зарубіжних країнах.
- •31Конституційні закони як джерела конституційного права зарубіжних країн.
- •32. Органічні закони як джерела конституційного права зарубіжних країн.
- •33Судові прецеденти як джерела конституційного права зарубіжних країн.
- •34.Міжнародні договори як джерела конституційного права в зарубіжних країнах
- •35.Акти тлумачення конституційного права в зарубіжних країнах
- •36.Доктрина як джерело конституційного права в зарубіжних країнах
- •37.Звичай як джерело конституційного права зарубіжних країн
- •38. Релігійні джерела права в мусульманських країнах
- •39. Принципи правового статусу особи в зарубіжних країнах
- •40. Рівність та рівноправність громадян. Заборона дискримінації
- •41. Поняття і суть конституційних прав і свобод громадян (підданих) у зарубіжних країнах.
- •42. Класифікація конституційних прав і свобод громадян (підданих) у зарубіжних країнах.
- •43.Особисті права і свободи громадян (підданих) у зарубіжних країнах.
- •44.Політичні права і обов'язки громадян (підданих) у зарубіжних країнах.
- •45.Соціально-економічні права і свободи громадян (підданих) у зарубіжних країнах.
- •46.Види гарантій конституційних прав громадян (підданих) в зарубіжних країнах.
- •47.Поняття і суть правових гарантій конституційних прав громадян в зарубіжних країнах.
- •48.Поняття і характерні риси громадянства (підданства) в зарубіжних країнах.
- •49.Порядок набуття громадянства (підданства) в зарубіжних країнах.
- •50.Підстави і порядок припинення громадянства (підданства) в зарубіжних країнах.
- •60.Принцип поділу влади і його значення
- •61. Форма правління в зарубіжних країнах та її різновиди.
- •Монархія
- •Республіка
- •Президентська республіка
- •Парламентарна республіка
- •Напівпрезидентська республіка
- •62. Монархія, як форма правління та її різновиди.
- •63. Дуалістична монархія і її ознаки.
- •64. Республіка, як форма правління в зарубіжних країнах та її різновиди.
- •Ознаки республіки
- •Класифікація республік
- •65. Ознаки республіканської форми правління.
- •66. Президентська республіка в зарубіжних країнах.
- •67. Парламентська республіка і її ознаки.
- •68. Форми державного устрою в зарубіжних країнах.
- •69. Основні ознаки унітарної держави.
- •73.Федерація, як форма державного устрою зарубіжних країн та її ознаки.
- •76.Вплив змін у політичному режимі на форми держави в зарубіжних країнах.
- •77.Демократичний вид політичного режиму –поняття, ознаки, суть.
- •79.Поняття і суть виборчого права в зарубіжних країнах.
- •80.Принципи виборчого права в зарубіжних країнах.
- •81. Виборчі системи в зарубіжних країнах
- •82. Виборчі цензи
- •83. Мажоритарна виборча система в зарубіжних країнах.
- •84. Пропорційна виборча система в зарубіжних країнах.
- •85. Партії і конституційний механізм державної влади
- •86. Партійні системи в зарубіжних країнах.
- •87. Юридична інституціалізація політичних партій у зарубіжних країнах.
- •88. Основні функції політичних партій у зарубіжних країнах
- •89. Контроль за діяльністю політичних партій.
- •90.Принципи розподілу функцій влади в зарубіжних країнах.
- •91.Місце і роль парламенту в системі верховної влади зарубіжних країн.
- •92.Структура парламентів і порядок формування їх палат у зарубіжних країнах.
- •93.Законодавчий процес в парламентах зарубіжних країн.
- •94.Правовий статус депутата парламенту в зарубіжних країнах.
- •95.Парламентські комітети і комісії в зарубіжних країнах та їх повноваження.
- •96.Судові повноваження парламенту в зарубіжних країнах.
- •97.Парламентський контроль за діяльністю уряду в зарубіжних країнах.
- •98.Відповідальність парламентів і депутатів в зарубіжних країнах.
- •99.Поняття і юридична природа інституту глави держави в зарубіжних країнах.
- •100.Правове положення президента в республіках.
- •101. Компетенція глави держави в зарубіжних країнах.
- •102 Порядок зміщення глави держави в зарубіжних країнах.
- •104. Порядок формування і структура урядів у зарубіжних країнах та їх компетенція.
- •105. Юридичний і фактичний статус уряду в зарубіжних країнах.
- •106 Глава уряду в зарубіжних країнах.
- •107 Правова природа контрасигнування.
- •108. Конституційна та юридична відповідальність уряду та його членів.
- •109. Основні моделі органів судової влади у зарубіжних країнах.
- •110. Правовий статус суддів у зарубіжних країнах.
- •111. Основні принципи судочинства в зарубіжних країнах
- •113. Поняття і юридична природа конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •114. Юридичні наслідки актів конституційного контролю.
- •115. Відповідальність органів конституційного контролю та їх членів ?????
- •116. Поняття і юридична природа органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
- •117. Порядок формування і структура органів місцевого самоврядування.
- •118. Повноваження органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
- •119. Форми урядового контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування.
- •120. Основи конституційного права Франції.
- •121. Загальна характеристика Конституції Франції
- •122. Структура парламенту Франції
- •123. Виконавча влада Франції.
- •124. Судова влада Франції.
- •125. Статус глави держави Франції
- •126. Основи конституційного права Федеративної республіки Німеччини.
- •127. Конституція Федеративної республіки Німеччини
- •128. Основи державного ладу. Особливості парламенту Німеччини.
- •129. Виконавча влада Німеччини.
- •130. Федералізм і самоврядування в Федеративній республіці Німеччини.
- •133. Загальна характеристика Конституції Італії.
- •134. Статус глави держави в Італії.
- •135. Повноваження парламенту Італії.
- •136. Виконавча влада Італії.
- •137. Особливості судової влади Італії.
- •138. Обласна автономія і місцеве самоврядування в Італії
- •139. Основи конституційного права Великобританії.
- •140.Конституція Великої Британії. Основи конституційного права Великої Британії
- •141.Конституційно-правовий статус людини та громадянина Великої Британії.
- •142.Політичні партії та партійна система Великої Британії.
- •143.Вищі органи державної влади Великої Британії.
- •144.Судова влада Великої Британії.
- •145.Політико-територіальний устрій. Організація влади на місцях у Великій
- •146.Основи конституційного права сша.
- •147.Конституція сша.
- •148.Білль про права. Поправки до Конституції сша.
- •149.Вищі органи державної влади сша.
- •150.Партії та партійна система сша.
- •151. Судова система сша.
- •152. Амереканський федералізм (сша) .
- •153. Місцеве самоврядування та управління в сша.
- •154.Основи конституційного права Канади
- •155.Конституця Канади 1982.
- •155.Основи правового статусу особи Канади.
- •156.Вищі органи державної влади Канади.
- •157.Федералізм Канади, правове положення провінцій, місцеве самоврядування і управління Канади.
- •158.Судова система Канади.
- •159. Конституція Бразилії 1988 р.
- •160. Конституція Бразилії 1988 р.
- •161. Основи правового статусу особи Бразилії.
- •162. Вищі органи державної влади Бразилії.
- •163. Конституційний нагляд Бразилії.
- •164. Бразильський федералізм Бразилії.
- •165. Місцеве самоврядування і управління Бразилії.
- •166. Основи конституційного права Японії
- •167. Конституція Японії 1947 р.
- •168. Основи правового статусу особи Японії
- •169. Вищі органи державної влади Японії
- •170. Судова влада Японії
- •Судова влада Японії.
- •Місцеве самоврядування і управління Японії.
- •Основи конституційного права Індії.
- •Конституція Індії 1950 р.
- •Основи конституційно-правового статусу людини та громадянина в Індії.
- •Вищі органи влади Індії.
- •Федеративний устрій Індії.
- •Місцеве самоврядування і управління Індії.
- •Основи конституційного права Китаю.
- •Конституція Китайської народної республіки 1982 р.
- •Політична система кнр.
- •181. Виборча система кнр.
- •182. Система державних органів кнр.
- •183. Органи суду і прокуратури кнр.
- •184. 185. Основи конституційного права Чеської Республіки .
- •186. Структура парламенту Чеської Республіки .
- •187. Виконавча влада Чеської Республіки .
- •188. Судова влада Чеської Республіки .
- •190.Конституція Польщі 1997 р
- •191. Вищі органи державної влади Польщі
- •194. Місцеве самоврядування Польщі
- •196.Конституція рф
- •197.Федеративний устрій рф
191. Вищі органи державної влади Польщі
Вищі органи державної влади. Законодавчу владу в Республіці Польща здійснюють Сейм і Сенат.
Сейм контролює діяльність Ради Міністрів у межах, передбачених Конституцією і законами. Він складається з 460 депутатів. Вибори до Сейму є загальними, рівними, прямими, пропорційними і відбуваються таємним голосуванням. Сенат складається зі 100 сенаторів. Вибори до Сенату є загальними, прямими; проводяться таємним голосуванням. Вибори до Сейму та Сенату призначає Президент Республіки. Сейм і Сенат обираються на чотирирічний строк повноважень. Строк повноважень цих двох державних органів розпочинається з дня першого засідання і триває до дня першого засідання заново обраного Сейму. Обиратися до Сейму може кожний громадянин, який має право обиратися і якому виповнився на день виборів 21 рік; до Сенату - кожний польський громадянин, який має право обирати і якому на день виборів виповнилося 30 років. Кандидатів у депутати і в сенатори можуть висувати політичні партії, а також виборці. Конституція забороняє балотуватися одночасно до Сейму та Сенату. Дійсність обрання затверджується Верховним Судом, а виборець має право на підставі принципів, обумовлених законом, звертатися до Верховного Суду з протестом про визнання виборів недійсними. Сейм може бути достроково розпущений на основі власного рішення, прийнятого двома третинами голосів конституційного числа депутатів. Особа, яка тимчасово виконує обов'язки Президента Республіки, не має права приймати рішення про скорочення терміну повноважень Сейму. Президент Республіки, який прийняв постанову про розпуск Сейму, одночасно приймає також постанову про призначення виборів до Сейму та Сенату. Право саморозпуску чи розпуску - це спосіб подолання конституційної кризи в діяльності законодавчих органів влади. Конституція передбачає можливість функціонування Національних зборів (ст. 114). Це спільне засідання Сейму та Сенату, яке відбувається під головуванням Маршала Сейму, а за його відсутності - Маршала Сенату. Національні збори приймають присягу Президента Республіки перед зайняттям ним посади (ст. 130); заслуховують звернення Президента (ст. 144 п. 8); визначають стійку нездатність Президента Республіки виконувати свої функції через стан здоров'я (ст. 131 п.4), а також можуть схвалити рішення про притягнення Президента до відповідальності за порушення Конституції, закону. За ці дії Президент несе відповідальність перед Державним Трибуналом. Національні збори прийняли нині чинну Конституцію. Компетенція Сейму закріплена, головнім чином, Конституцією 1997 р. та іншими нормативними актами, в тому числі Регламентом Сейму. Вона є основним критерієм для визначення правового положення і ролі Сейму в державному та політичному житті, його взаємовідносин з іншими державними органами.
До компетенції Сейму належить затвердження програми діяльності уряду і винесення йому вотуму довіри, контроль за його діяльністю; утворення Конституційного трибуналу, Державного трибуналу, Найвищої Палати контролю, обрання Уповноваженого з прав громадян. Він виконує також ряд зовнішньополітичних функцій. Сейм від імені Республіки Польща приймає рішення про стан війни і укладення миру. Сейм може приймати постанову про стан війни тільки в разі збройного нападу на територію Республіки Польща або в разі необхідності виконання міжнародних договорів про спільну оборону від агресії. Якщо Сейм не може зібратися на засідання, рішення про стан війни приймає Президент Республіки. Головною функцією Сейму є законодавство. Він приймає Конституцію, конституційні закони (разом із Сенатом та Президентом), постанови.
Сейм за пропозицією не менш як 46 депутатів (одна десята частина всього складу) може прийняти вотум недовіри уряду абсолютною більшості голосів й одночасно обрати нового Голову Ради міністрів, якому Президент доручає створити уряд. Президент, приймаючи відставку Ради міністрів, доручає голові виконувати обов'язки до часу призначення нової Ради міністрів. Рада міністрів здійснює внутрішню та зовнішню політику, керує всією державною адміністрацією, схвалює рішення з питань державної політики, якщо Конституція не відносить останні до компетенції Президента або іншого державного органу чи територіальних органів самоврядування; забезпечує виконання законів; приймає постанови; здійснює законодавчу ініціативу щодо бюджетного законодавства, закону про тимчасовий бюджет тощо. До компетенції Ради міністрів входить також керівництво, координація та контроль за діяльністю всіх органів державної адміністрації, одночасно Рада міністрів несе відповідальність за діяльність перед Сеймом. Голова Ради міністрів пропонує Сейму розпустити компетентний орган місцевого самоврядування, якщо він грубо порушує Конституцію або закони (ст. 171 Конституції).
Члени Ради міністрів несуть відповідальність перед Державним Трибуналом за порушення Конституції або законів, а також за злочини, вчинені у зв'язку із займаною посадою.
192.Конституційний трибунал, державний трибунал, найвища палата контролю. Уповноважений з прав громадян Польщі
Розділи VIII—IX Конституції закріплюють, зокрема, групу органів, покликаних забезпечити законність у діяльності державних органів, посадових осіб та охорону прав і свобод громадян. Серед них такі, як Конституційний трибунал, Державний трибунал. Конституція закріплює найвищу палату контролю, яка є найвищим органом державного контролю, та Уповноваженого з прав громадян.
Конституційний контроль - це перевірка нормативних актів з точки зору їх відповідності Конституції, особлива форма діяльності спеціальних органів і одна з ознак правової держави. Таким органом у Польщі є Конституційний трибунал. Він почав діяти з 1966 р. Членів Конституційного трибуналу обирає Сейм на дев'ять років з осіб, які володіють високими правовими знаннями. Повторне обрання до складу Конституційного трибуналу не допускається. Члени Конституційного трибуналу незалежні, підлеглі лише Конституції. Конституційний трибунал видає рішення про відповідність Конституції законів, міжнародних договорів та інших нормативних актів центральних державних органів, про відповідність цілей і діяльності політичних партій; вирішує спори про компетенцію між центральними органами, розглядає скарги громадян, якщо права останніх порушені рішенням судових органів або діями публічної влади, а також здійснює загальнообов'язкове тлумачення законів. Прийняте Конституційним трибуналом рішення є остаточним. Конституція визначає коло суб'єктів, які мають право клопотати про відповідність нормативних актів, законів Конституції. Таким правом володіють Президент Республіки, Маршал Сейму, Маршал Сенату, не менш як 50 депутатів Сейму, 30 сенаторів, Голова Найвищої палати контролю, Голова Ради Міністрів, Уповноважений з прав громадян, Перший Голова Верховного суду, Голова Верховного Адміністративного суду, Генеральний прокурор, органи територіального самоврядування, Всепольські профспілки. На відміну від Конституційного суду, наприклад Австрії, який не тільки вирішує питання відповідності законів та інших нормативних актів Конституції, а й розглядає справи; вищих посадових осіб федерації та її суб'єктів за допущені ними порушення у зв'язку з офіційною діяльністю, в Польщі для цієї мети утворено Державний трибунал. Державний трибунал вирішує справи про відповідальність осіб, які займають визначені законом вищі державні посади і які порушили Конституцію чи закони. Такими особами можуть бути Президент, Голова Ради міністрів, міністри. Голови комітетів і комісій Ради міністрів, Голова Найвищої палати контролю, Голова Польського Національного банку. Державний трибунал може прийняти вирішення про кримінальну відповідальність зазначених осіб за кримінальний злочин, вчинений у зв'язку із зайняттям вказаних посад. За порушення Конституції або законів, які не є злочином, Державний трибунал може позбавити особу активного та пасивного виборчого права, заборонити обіймати керівні посади, позбавити орденів і медалей, почесних відзнак. Державний трибунал може позбавити мандата депутата Сейму, якщо депутат порушує закон, обмежуючий господарську діяльність з отриманням користі з державного майна. Державний трибунал обирається Сеймом на строк його повноважень з осіб, які не є депутатами і сенаторами. Головою Державного трибуналу є Перший Голова Верховного Суду. Найвища палата контролю. Правовий статус найвищої палати контролю переглядався кілька років. Найвища палата контролю була підпорядкована Сейму і Державній Раді, Раді міністрів. У минулому вона була позбавлена властивих їй функцій. Тепер, згідно з Конституцією, Найвища палата контролю (НПК) є вищим органом державного контролю. НПК контролює діяльність органів державної адміністрації, Польського Національного банку, державних юридичних осіб та інших державних організаційних одиниць з точки зору законності, економічності, доцільності та сумлінності. Найвища палата контролю підпорядковується Сейму, вона вносить пропозицію щодо звітів Ради Міністрів про виконання державного бюджету. Сейм приймає постанову про довіру Раді Міністрів після заслуховування думки НПК, викладеної її Головою. Голову НПК призначає Сейм за згодою Сенату строком на шість років. Він може бути призначений повторно тільки один раз. Голова НПК не може обіймати другої посади, окрім посади професора вищої школи і не може займатися іншою професійною діяльністю. Він не може належати до політичної партії, професійного союзу, займатися публічною діяльністю, несумісною з гідністю його посади. Уповноважений з прав громадян. Уповноваженого з прав громадян обирають строком на п'ять років за пропозицією Маршала Сейму або групи не менш як з 35 депутатів. Призначення відбувається за згодою Сенату (ст. 27, п. 2 Регламенту Сенату). Конституція лаконічно визначає функції Уповноваженого: він стоїть на сторожі прав і свобод громадян, передбачених Конституцією та іншими нормативними актами. Кожний громадянин має право звернутися до Уповноваженого зі скаргою. Уповноважений розглядає ці скарги, передає їх до органу, що винен у порушенні прав громадянина або до вищестоящого органу. Він вносить до Сейму певні питання, які торкаються його діяльності, та може виступати з ініціативою перед Конституційним трибуналом. Діяльність Уповноваженого з прав громадян нагадує діяльність інституту омбудсмена в деяких країнах.
193. Зміна Конституції в Польщі
Проект Закону про зміну Конституції може бути внесений не менш як однією п'ятою передбаченої законом кількості депутатів Сенату або Президентом. Перше читання проекту закону про зміну Конституції може відбуватися лише на 13-й день після внесення Сейму законопроекту. Закон про зміну Конституції приймається Сеймом не менш як двома третинами голосів у присутності не менш як половини передбаченої законом кількості депутатів, а також Сенатом - абсолютною більшістю голосів у присутності не менш як половини передбаченої законом кількості сенаторів. Після прийняття закону, який вносить зміни до розділів І (Республіка), II (Свободи, права й обов'язки людини та громадянина), XII (Зміна Конституції), суб'єкти, яким надано право внесення проекту закону про зміну Конституції, можуть зажадати проведення референдуму із затвердження цього закону. Прийнятий закон про зміну Конституції Маршал Сейму передає Президентові Республіки для підпису. Президент Республіки підписує закон протягом 21 дня з дня його отримання і дає розпорядження про його публікацію.