68. Форми державного устрою в зарубіжних країнах.

Форма державного устрою – це спосіб організації державної влади, якийвизначається характером взаємовідносин держави як цілого і її складовихчастин.

Виділяють такі форми державного устрою

Унітарна держава

— проста єдина держава, частинами якої є адміністративно-територіальні одиниці, що не мають суверенних прав

Основні ознаки унітарної держави (Болгарія, Польща, Франція, ВеликаБританія, Італія, Швеція, Норвегія, Фінляндія, Греція, Іспанія,Нідерланди, Португалія, Камбоджа, Лаос, Таїланд, Японія, Китай та ін.):

1) єдина конституція (конституції прийняті в більшості країн світу);

2) єдина система вищих органів державної влади — глава держави, уряд,парламент, юрисдикція яких поширюється на територію усієї країни;

3) єдине громадянство і єдина державна символіка;

4) єдина система законодавства і єдина судова система;

5) адміністративно-територіальні одиниці не можуть мати будь-якуполітичну самостійність;

6) в міжнародних відносинах виступає одноособово. Частини унітарноїдержави мають різні назви: в Україні — області, у Польщі — воєводства, вАнглії — графства, в Італії — провінції.Держава вважається унітарною (простою), якщо жодна з частин їїтериторій не наділена статусом державного утворення.

Автономія – це самоврядування населення на частині території держави, щозвичайно характеризується наданням органам автономії законодавчихповноважень з питань місцевого значення (автономні області Іспанії,Італії, Португалії).

В кожній автономії утворюються представницькі органи, які виконуютьзаконодавчу функцію в межах своєї компетенції.Деякі унітарні держави (Велика Британія, Грузія, Данія) включають

автономні утворення . В Україні — це Автономна Республіка Крим. Такі держави називають децентралізованимиунітарними державами або унітарними державами з елементами федералізму.

Вони відрізняються від централізованих унітарних держав, у яких на чолімісцевих органів влади перебувають призначені з центру посадові особи,котрі підкоряють собі місцеві органи самоврядування. У децентралізованихунітарних державах місцеві органи влади обираються населенням і маютьправо самостійно вирішувати більшість питань місцевого життя. У нихавтономії мають внутрішнє самоврядування, як правило, у сферіадміністративної діяльності. Вони можуть користуватися певноюсамостійністю й у сфері законодавства.

Федерація

Ця форма, на відміну від унітарної складна і у кожному конкретному випадку володіє унікальними специфічними особливостями.

Характерні ознаки:

• територія федеральної держави в політико-адміністративному відношенні не є єдиною цілою, вона складається з територій суб'єктів федерації;

• суб'єкт федерації, як правило, наділяється засновницькою владою, тобто йому надається право ухвалення власної конституції;

• суб'єкти федерації наділяються в межах встановленої для них компетенції правом видання законодавчих актів;

• суб'єкт федерації може мати свою власну правову і судову систему;

• наявність подвійного громадянства;

• двопалатна структура союзного парламенту (бікамералізм).

— складова союзна держава, частинами якої є державні утворення, що маютьсуверенні права

Федерація – це держава, територія якої складається з території її членів

– суб’єктів (штати – Австралія, Бразилія )Всі суб’єкти федерації є державними утвореннями, тобто вони наділені

установчою владою – можуть приймати власні конституції, які повинні

ї, які повинні відповідати основним федеративним законам. Сьогодні у світі існують такі федеративні держави, як Росія, США,

Канада, Австралія, Німеччина, Австрія, Бельгія, Союзна Республіка Югославія, Аргентина, Бразилія, Мексика, Індія та ін., тобто країни, які відіграють провідну роль в економіці світу.

Конфедерація

Конфедерація - союз держав, при конфедеративних зв'язках частини конфедерації продовжують бути суверенними державами, але між ними існує тісна єдність.

1. Конфедерація утворюється на основі відповідних договорів. Договірною була і перша загальнонаціональна конституція США — Статті про конфедерацію 1781 р., для ратифікації якої була потрібна згода всіх американських штатів.

2. Суб'єкти конфедерації мають право вільного виходу.

3. У конфедераціях утворюються тільки ті державні органи, які необхідні для здійснення завдань, особливо виділених по договірних актах. Зокрема, немає судових органів. Обмежений круг органів виконавчої влади.

4. Парламент конфедерації формується представницькими органами її суб'єктів, які зобов'язують своїх делегатів неухильно слідувати виданим ним інструкціям і вказівкам.

5. Державні органи конфедерації , що постійно діють, позбавлені владних повноважень. Як правило, акти конфедеративної влади не містять норм прямої дії: вони адресовані не громадянам, а органам влади суб'єктів конфедерації.

6. Суб'єкти конфедерації мають право встановлювати митні і інші обмеження, що перешкоджають пересуванню осіб, товарів, послуг і капіталів.

7. Як правило, в конфедераціях відсутня єдина система грошового звернення.

8. Військові формування набираються суб'єктами конфедерації, причому нерідко зберігається подвійне їх підпорядкування державним органам конфедерації і її суб'єктів.

Квазіконфедерація

Квазіконфедерація - тісніший союз, ніж конфедераціми, і менш тісний, чим федераціями, при цьому це союз між нерівними, і часто - віддаленими один від одного частинами.

Квазіконфедеративні відносини зазвичай існують:

• між колишньою метрополією і її колишніми колоніями, які вже не колонії, але і не держави, і бажають зберегти економічний і політико-правовий зв'язок з метрополією, але в той же час володіти суверенітетом;

• через давні історичні традиції.

• Як приклади квазіконфедеративних відносин можна привести:

• Данію і Фарерські о-ви, Гренландію;

• Голландію і Нідерландські Антільські о-ви (Кюрасао і Бокайро);

• США і Пуерто-ріко

• Великобританію і о-ви Протоки, о-в Мен.