115. Відповідальність органів конституційного контролю та їх членів ?????

116. Поняття і юридична природа органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.

Місцеве самоврядування — це діяльність самого населення місцевої територіальної одиниці та його виборних органів, що здійснюють управління місцевими справами. Вплив та сила орга­нів місцевого самоврядування нерідко визначають рівень демок­ратії в країні.

У конституціях зарубіжних країн питання місцевого самовря­дування регулюються досить лаконічно. Основу правового регу­лювання діяльності місцевого самоврядування складають статути, хартії та органічні закони. Виділяють наступні системи організації влади на місцях:

1) Англо-американська— характеризується наяв­ністю місцевого само­врядування на всіх рів­нях нижче за державу, суб'єкт федерації або державно-автономний регіон та відсутністю адміністративно-те­риторіальних одиниць загального характеру (Канада, Австрія, Ве­ликобританія)

2) Європейська — характеризується поєднанням місцевого самоврядування з міс­цевим управлінням, де місцеві органи управ­ління здійснюють ад­міністративну опіку та адміністративний на­гляд над діяльністю органів самоврядуван­ня (Франція, Італія)

3) Радянська — всі органи самовря­дування формуються ви­борним шляхом, відсут­ні посадові особи, що призначаються, а керів­ництво і контроль здій­снюються за принципом демократичного центра­лізму через апарат кому­ністичної партії (Китай, Куба, КНДР, В'єтнам)

У сучасних умовах дедалі більше простежуються тенденції зближення англо-американської та європейської моделей органі­зації діяльності місцевого самоврядування.

Враховуючи географічні, економічні, демографічні та соціаль­ні фактори, кожна країна світу визначала свій адміністративно-територіальний поділ, який в більшості країн є сталим і не змінюється за умови прийняття нової конституції. Саме на основі адмі­ністративно-територіального поділу формується система місце­вого самоврядування.

117. Порядок формування і структура органів місцевого самоврядування.

У різних країнах вона формується з двох (Данія), трьох (Іта­лія), чотирьох (Німеччина) та п'яти (Франція) вертикальних ла­нок. Найчастіше використовується триланкова система. В зару­біжних країнах розрізняють системи місцевого самоврядування і залежно від взаємовідносин з вищими органами. Пряме підпо­рядкування нижчих органів вищестоящим притаманна Італії, Франції, Німеччині. Іноді призначається повноважний представ­ник уряду, що здійснює адміністративний нагляд за діяльністю органів місцевого самоврядування. Самостійністю органів само­врядування стосовно вищестоящих органів характеризуються США, Великобританія. У деяких країнах підпорядкованість здійснюєть­ся координацією діяльності нижчих органів вищими (Японія) і контролюється спеціально уповноваженими державними органа­ми (міністерство внутрішніх справ — Великобританія).

Місцевому самоврядуванню притаманне різноманіття органі­заційних форм, які здебільшого формуються під впливом місце­вих умов. Умовно їх можна виділити в дві групи: парламентарна форма та президентська. Першій властиве обрання місцевої адмі­ністрації представницькими органами зі свого складу. Другій — обрання членів представницького органу та глави адміністрації, іноді інших посадових осіб виконавчої та судової влади населен­ням. Зазвичай ці форми збігаються з формами правління держа­ви, так парламентарна форма притаманна парламентській монар­хії та парламентській республіці, а президентська — президент­ській республіці.

Більш детально організація публічної влади на місцях розкри­вається в основних моделях, які характеризують співвідношення управління і самоврядування.

• Організація публічної влади включає тільки законодавчу і виконавчу гілку, а судова перебуває за межами сфери компетен­ції місцевої влади (Бразилія).

• Поєднання місцевого самоврядування з місцевим управлін­ням на всіх основних рівнях публічної влади. Представницький орган самоврядування — рада — обирається населенням на пев­ний термін. Ради формують виконавчі органи. Функції державно­го управління та адміністративний нагляд здійснює призначений урядом адміністратор (Італія).

Поєднання самоврядування на низовому рівні територіаль­ного розподілу з державним управлінням на вищому, де представ ницьким органом є рада, що обирається жителями та із свого складу обирає голову, заступників і формує виконавчий орган. На вищому рівні урядом призначаються адміністратор та заступ­ники, що здійснюють державне управління на відповідній тери­торії, включаючи адміністративний нагляд за підконтрольними територіями аж до розпуску рад (Польща).

У всіх трьох моделях допускається прийняття рішень з питань місцевого значення референдумом.

— Жорстка адміністративна опіка метрополії над місцевим самоврядуванням. На залежних територіях, що не мають держав­ного статусу, управління здійснюють губернатори (комісари), призначені главами держав-метрополій за рекомендацією їхніх урядів. Під головуванням адміністратора створюється виконавча рада, що здійснює поточні адміністративні функції. Представни­цький орган (рада), ухвалює закони, які повинні отримати підпис адміністратора метрополії, що володіє правом вето. Адміністра­тор може розпустити законодавчу раду та здійснювати ці функції самостійно (нідерландські і британські заморські володіння).

Зазвичай органи місцевого самоврядування включають вибор­ні ради та створені при них виконавчі органи. Порядок формування представницьких органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах регулюється спеціальними виборчими зако­нами і законами про місцеве самоврядування. Для більшості країн властиве використання принципів загальності, рівності, прямих виборів при таємному голосуванні. Пасивне виборче пра­во встановлює межі 18—25 років. До кандидатів на посади до ор­ганів місцевого самоврядування висувається ряд вимог: прожи­вання на даній території, сплата місцевих податків, несумісність з іншими державними, виборними посадами та посадами в суді, несудимість, певні вимоги морального характеру тощо.

Іноді у виборах до органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах беруть участь іноземні громадяни, що постійно проживають на даній території.

Висувають кандидатів у різний спосіб: подача петицій з під­писами встановленої законом кількості жителів даного регіону; представництво за партійним списком чи висунення власної кан­дидатури як незалежного кандидата. Депутати органів місцевого самоврядування, як правило, не наділяються імперативним ман­датом і не пов'язані наказами виборців.

Кількісний склад рад різний — від кількох депутатів, до кіль­кох їх десятків. У більшості країн встановлюється постійний склад представницького органу залежно від кількості населення даного регіону. Рідше законодавством встановлюється мінімаль­ний чи максимальний склад. Термін дії також різний (Швейцарія — З роки, Великобританія — 4, Франція — 6).

Ради можуть переобиратися повністю у разі закінчення вста­новленого терміну чи обновлюватися частинами. Іноді практику­ється дострокове відкликання депутатів та неможливість балоту­ватися на повторний строк (Мексика). Особлива увага приділя­ється питанню суміщення депутатських мандатів. У Данії допус­кається суміщення мандатів на місцевому, регіональному та пар­ламентському рівні. Подвійний мандат на місцевому та регіональ­ному рівнях існує у Великобританії, Німеччині, Норвегії. Допус­кається суміщати місцевий мандат з парламентським (Австрія). І, звичайно, існує заборона суміщати будь-які мандати (один мандат — Франція, Бельгія).

За структурою представницькі органи місцевого самовряду­вання однопалатні, як виняток, зустрічаються двопалатні (рада міста Нью-Йорка). Органи місцевого самоврядування формують свої виконавчі органи, що мають різну структуру в різних краї­нах: єдиноначальні (мають апарат радників — Франція) колегі­альні (Італія). Іноді виконавчий орган відсутній, за таких умов при представницькому органі формується апарат, що здійснює відповідні функції, або існує комісійна система — комісія, вибра­на населенням, що здійснює функції і представницького і вико­навчого органу місцевого самоврядування. Формуються вико­навчі органи також по-різному: вибираються представницькими органами; вибираються населенням безпосередньо; поєднання двох видів на різних рівнях. Нерідко зустрічається поєднання функцій глави місцевої адміністрації та функцій глави предста­вницького органу.

Органи місцевого самоврядування окремі відділи та організа­ції, що акумулюють у собі різні сфери діяльності (відділ охорони здоров'я, поліцейські відділи, соціальні служби, транспортні відділи тощо).

Працюють ради сесійно. Законодавством у зарубіжних країнах допускається проведення позачергових сесій, але з питань, чітко регламентованих законом. Органи місцевого самоврядування на­ділені повною самостійністю виносити рішення, давати виснов­ки, рекомендації, висловлювати побажання з питань, що віднесе­ні до кола їх повноважень. їхні рішення можуть бути оскаржені в судовому порядку.