113. Поняття і юридична природа конституційного контролю в зарубіжних країнах.

Оцінку законів на предмет їх відповід­ності конституції може здійснювати компетентний орган держа­ви, але судовий конституційний контроль на основі конститу­ційних повноважень у порядку спеціальної судової процедури може здійснювати лише судова інстанція. Саме вона, визнавши неконституційність закону, може припинити його дію.

Вперше конституційний контроль був застосований судами США у XIX столітті, а на початку XX — поширився в Європі. В сучасних умовах конституційне правосуддя діє у більшості країн світу.

Зміст та характер конституційного контролю в різних країнах неоднаковий і залежить від органів, що його здійснюють. Відомі дві моделі конституційного правосуддя:

Американська

— правом конституційного конт­ролю володіють всі суди загаль­ної юрисдикції (США) чи тільки верховний суд (Канада). Питання про конституційність закону мо­же бути поставлене при розгляді конкретної судової справи, так званий конкретний контроль

Європейська

— створюється спеціалізований судовий орган, що відокремлюється від судів за­гальної юрисдикції: конституційний суд (Австрія) чи конституційна рада (Фран­ція). Запит до конституційного органу направляється без попереднього звернен­ня до іншого суду, та й за відсутності конкретного спору чи конфлікту

Органи конституційної юстиції формуються в к раїнах з європейською моделлю конституційного правосуддя з а однією із процедур:

1) Парламентський спосіб — формується двома палатами (Німеччина), парламентом за по­данням глави держави (Слове­нія), главою держави за подан­ням верхньої палати парламенту (Бельгія)

2) Змішаний — формуються вищими державни­ми органами, що представляють різні гілки влади: парламентом, главою держави, судовими органами (Франція, Іспанія, Італія)

Кількісний склад органів конституційного контролю, як пра­вило, не великий (Молдова — 6, Італія — 15, Німеччина — 16, Росія — 19). Конституції визначають терміни повноважень для конституційного суду і окремо для його членів. Зазвичай повно­важення органів конституційного контролю не обмежуються тер­міном, а для судців законодавство встановлює строки здійснення повноважень, які, як правило, досить тривалі (від 6 років у Мол­дові до 15 років у Киргизстані) і супроводжуються забороною повторного переобрання. Іноді для забезпечення стабільності, конституції передбачають можливість поступового оновлення складу конституційного суду, наприклад 1/3 складу кожних три роки (Болгарія).

Вимоги до кандидатів у судді конституційних судів досить високі: бездоганна репутація, авторитет, підвищені вікові цензи, значний професійний стаж. Суддям конституційного суду забо­роняється суміщати свої повноваження з іншими посадами, пере­бувати в політичних партіях.

114. Юридичні наслідки актів конституційного контролю.

Винесені рішення органами конституційної юстиції несуть юридичні наслідки. Акти, що визнані неконституційними, скасо­вуються, рішення органів є остаточними, лише іноді вони можуть бути скасовані за результатами голосування в парламенті (Поль­ща, Румунія). За американської системи конституційного контро­лю, рішення судів відносяться до конкретних справ, тому не ска­совують закон, а встановлюють заборону його застосування (США).