62. Монархія, як форма правління та її різновиди.

Монархія як форма правління зберігається у значній частині держав або як данина історичній традиції, або в силу збереження в суспільстві значних пережитків феодалізму і архаїчних форм суспільної організації. Є кілька різновидів монархічних форм правління. Розрізняють абсолютну та конституційну монархію. Абсолютна монархія [8] характеризується всевладдям глави держави. У правовому відношенні монарх - джерело будь-якої влади, і тільки він визначає її межі в нормативних актах, які дарує своїм підданим. В основі закону лежить воля монарха. Абсолютна монархія характеризується великими повноваженнями монарха в законодавчій, виконавчій та судовій сферах. Закони видаються від імені монарха, йому підпорядкований весь адміністративний апарат держави. Конституційна монархія - це така форма правління, при якій влада монарха здійснюється на - основі і в рамках конституції. Залежно від ступеня обмеження розрізняють дуалістичну і парламентарну монархії. Дуалістична монархія, як це видно з її найменування, характеризується поділом влади монарха з парламент тому, проте поділом ще зародковим, недосконалим, де влада монарха явно переважає. Повноваження Монарха обмежені тільки у законодавчій сфері, проте і в цій сфері жоден закон, ухвалений парламентом, не міг вступити в силу без згоди на те монарха. Сьогодні в розвинених державах Заходу ця форма правління не зустрічається. У той же час вона ще зберігається в ряді країн Близького Сходу і Магрибу При дуалістичної монархії існує виборний представницький орган-парламент. Йому належить право прийняття законів і вотирования (схвалення) бюджету; Монарх є главою держави і володіє основними прерогативами у сфері виконавчої влади. Він призначає главу уряду який несе відповідальність тільки перед монархом. На відміну від дуалістичної парламентарна монархія є досить поширеною формою правління. Вона існує сьогодні в багатьох державах світу. Парламентарна монархія характеризується тим, що монарх не володіє, реальними повноваженнями з управління державою. Його повноваження носять в основному представницький характер. Крім того, він має своєрідну функцією державного нотаріуса, скріплюючи своїм підписом всі найважливіші державні акти. Особливо слід виділити теократичну монархію, де глава держави - монарх є одночасно главою того чи іншого релігійного культу, що представляє одну зі світових релігій. Так, духовний владика католиків усього світу Папа є одночасно главою держави Ватикан. . Процедурі передачі влади королю передує згоду вузької групи вищих релігійних авторитетів - улемів, а лише потім згоду членів королівського Ради, куди входять представники численної родини саудитів. Формально Великобританія також є теократичною монархією, тому що з часів Генріха VIII король очолює англіканську церкву. Сьогодні це багато в чому данина традиції, оскільки фактичним главою англіканської церкви вже давно є архієпископ Кентерберійський.

63. Дуалістична монархія і її ознаки.

Це первинна форма обмеженої, або конституційної, монархії. Тут вже спостерігається розділення влади у зародковій формі або досить розвинуте, принаймні відділення законодавчої влади від виконавчої.

Законодавча влада належить у принципі парламенту, який обирається підданими або певною частиною їх, якщо виборче право цензове. Виконавча влада належить монарху, який може здійснювати її безпосередньо або через призначений ним уряд. Судова влада належить монарху, але може бути більш-менш незалежною.

Проте розділення влад при даній формі правління звичайно урізане. Хоча закони приймаються парламентом, монарх користується правом абсолютного вето, тобто без його згоди закон не набере сили. Крім того, монарх звичайно може видавати надзвичайні укази, що мають силу закону і навіть вищу, а головне, може розпускати парламент, замінюючи фактично дуалістичну монархію абсолютною. Наприклад, в Йорданії після розпуску парламенту в 1974 році чергові парламентські вибори відбулися лише в 1989 році.

Уряд, якщо він є, за свою діяльність несе відповідальність лише перед монархом, але зовсім не перед парламентом. Останній може впливати на уряд тільки використовуючи своє право встановлювати бюджет держави. Важіль цей, хоча і достатньо могутній, може використовуватися лише раз на рік, а крім того, депутати, вступаючи в конфлікт з урядом або через нього — з монархом не можуть не відчувати постійної загрози розпуску парламенту.

Як і для абсолютної монархії, для монархії дуалістичної типовий авторитарний політичний режим. Державний режим може характеризуватися як обмежений дуалізм влади. Дуалістична монархія є зразком компромісу між панівною феодальною верхівкою суспільства та рештою громадян, в якому перевага все ж таки залишається за монархом і його оточенням.

Дуалістична монархія (перехідний тип монархії) характеризується такими ознаками: формальна належність законодавчої влади парламенту; здійснення монархом функцій глави виконавчої влади; право монарха формувати уряд, відповідальний перед ним; право накладення абсолютного вето на закони парламенту; право монарха видавати укази, що мають силу закону.