170. Основи конституційного права Індії.

Республіка Індія – держава на півдні Азії, сьома за територією і друга за чисельністю населення країна світу. Столиця – місто Делі (Нью-Делі). Адміністративно-територіально Індія поділена на 22 штати, 6 союзних територій і столичну територію. Штати поділяються на райони. Парламентська республіка з багатопартійною системою.

Конституцію Індії було прийнято Установчими зборами (299 депутатів) у 1949 р. (через два роки після здобуття країною незалежності), повністю набрала чинності у 1960 р. Вона діє дотепер.

Індія – парламентська республіка. Законодавча влада належить двопалатному парламенту. Нижня палата – Народна палата формується в результаті загальних і прямих виборів. Максимальне число депутатів цієї палати – 550. Вибори депутатів проводяться за мажоритарною системою відносної більшості на п'ять років. Народна палата може винести вотум недовіри уряду. Керівним органом нижньої палати є спікер, який повинен бути неупередженим, для чого виходить зі складу партії. Йому допомагає заступник. До складу верхньої палати – Ради штатів входить не більше 250 депутатів, обирається вона шляхом непрямих виборів. Більшість членів Ради штатів обираються на 6 років виборними членами законодавчих зборів штатів і союзних територій, 12 з них призначає президент з осіб, що мають спеціальні знання або досвід у сфері літератури, науки, мистецтва, суспільної діяльності. Керує засіданнями Ради штатів віце-президент, але роль його невелика; насправді керівництво засіданнями палати здійснює заступник голови палати, обираний її членами зі свого середовища. Головна функція парламенту – законотворчість.

Виконавча влада формально належить президенту. Він здійснює свої повноваження "за порадою і допомогою Кабінету". Зокрема, він може накладати вето на закон, прийнятий парламентом, розпустити Народну палату, видавати укази, що мають силу закону, в умовах неможливості прийняття відповідного закону парламентом.

Президент обирається в результаті непрямих виборів колегією вибірників. Термін повноважень президента – 6 років, одна і та сама особа може необмежено переобиратися на президентський пост. Реально виконавчу владу здійснює Рада міністрів, ядром якої є Кабінет міністрів.

170. Конституція Індії 1950 р.

Конституція Індії — верховний закон Індійської Республіки, основа, на якій побудовані фундаментальні політичні принципи, встановлена структура, процедури, повноваження і обов'язки Уряду Індії та урядів окремих адміністративних одиниць, відображені основні права і обов'язки громадян.

Конституція Індії була прийнята Установчими зборами 26 листопада 1949 року, через два роки після здобуття країною незалежності. А набула чинності в 26 січня 1950 року й з поправками діє до сьогодні. За конституцією, Індія є суверенною, демократичною республікою, що гарантує своїм громадянам правосуддя, рівноправ'я і свободу.

Конституція Індії 1950 р. - унікальний у світовій практиці конституційний документ, оскільки вона:

• Є найбільшою за обсягом конституцією в світі - включає 465 статей, 12 великих додатків, більше 70 поправок;

• Дуже докладна і детальна;

• Зосереджено всі кращі конституційні досягнення інших держав;

• Є дуже гнучкою (передбачає дуже простий порядок внесення поправок), в результаті чого за 50 років були змінені сотні її різних положень, тобто Конституція Індії постійно «пристосовується» до існуючої ситуації.

Незважаючи на об'ємність і структурну складність індійської Конституції, можна виділити найбільш важливі характерні її риси:

• Юридичне закріплення суверенітету Індійської Республіки, завойованого в результаті антиколоніального руху (преамбула);

• Негативне ставлення до соціальної нерівності;

• Проголошення широкого кола прав, свобод і обов'язків громадян з урахуванням індійської специфіки, кастової системи, збереження великого розриву в рівні розвитку різних етнічних груп;

• Закріплення принципу змішаної економіки, де державний сектор відіграє важливу роль;

• Поєднання деяких традиційних індійських інститутів з інститутами, породженими глобальним розвитком конституційного права;

• Політика підтримки загального миру і міжнародної безпеки при висуванні на перший план пріоритетних інтересів Індії, особливо в останні роки, зважаючи на наявність у цієї країни ядерної зброї;