23. Класифікація конституцій зарубіжних країн і їх внутрішня структура.

В науці конституційного державного) права вже були спроби класифікувати конституції розвинених країн різноманітні підставах: 1) в завис-ти від форми гос.устройства: унітарні; федеративні. 2) в завис-ти від хар-ра пол.режима: демокр-кие; реакційні. 3) в завис-ти від продолжит.применения: постійні; тимчасові. 4) в завис-ти від структ-ного викладу: не/кодефицированные. 5) за способом объективирования осн.закона: не/писанные. 6) за способом зміни: жорсткі; гнучкі. Проте перевірка часом показала, що найстійкішою виявилася найстарша класифікація, запропонована ще у столітті та применяющаяся досі. Попри формалізм ознак, належних у основу цієї класифікації, вона у найбільшої ступеня відповідає потребам індивідуалізації конституцій.

По способу объективирования основного закону, т. е. у тій, як об'єктивно виражена за воля засновника, конституції поділяються на дві группы.

Писаные конституції складено у вигляді єдиного документа, побудованого за визначеною системі. Зазвичай писана конституція складається з Преамбули, основного тексту і перехідних положень чи супровідних додатків. Здебільшого До. має следующ.стр-ру: 1) преамбула. 2) осн.часть: принцип поділу влади; взаим-д-вие гілки влади; свободи, обяз-ти чоловіки й гражд-на; пол.-терр.устр-во д-ви; соц.-эк.разделы. 3) дополнит.(заключит.), переходн.положения. Преамбула зазвичай містить у собі урочисту формулу проголошення конституції, мети прийняття конституції, посилання старою конституцію і деяких інших документи (преамбула, не носить нормативного характеру: її становища вважаються суто декларативними, окрім тих, що є отсылочными нормами, наприклад, преамбула до конституції Франції). Основний конституційний текст зазвичай підрозділяється на частини, глави, розділи, статті. Схожу структуру мають конституції ФРН, Японії, Франції, Індії, Малайзії і деяких інших країнах. Великі розділи мають зазвичай назви. Деякі конституції (Індія, Бангладеш) супроводжуються доповненнями У окремі конституції включаються перехідні становища (Італія). Неписані конституції є рідкісний виняток. Нині їх лише у Великобританії й Нової Зеландії. Неписана конституція має хоча б обсяг предметів правовим регулюванням, як і писана. Інакше кажучи, неписана конституція закріплює форму правління, форму державного будівництва, структуру вищих органів структурі державної влади, правове становище особи і т.д., та її розпорядження містяться над єдиному документі, а величезному числі джерел права. Отже, форма объективирования неписаною конституції невизначена. Розберемо на прикладі Великобританії. У Британії протягом короткого терміну (1653 1660 рр.) діяла писана конституція. Сучасна британська неписана конституція є дуже складний конгломерат різноманітних джерел. Ця конституція безупинно доповнюється і змінюється. Воно складається з таких засадничих частей.

Статутное право. У цю групу джерел включаються деякі древні акти і кілька найважливіших парламентських законів конституційного характеру: Велика хартія вільностей 1215 р., Петиція на право 1628 р.. Білль про права 1689 р..

Общее право (судове право, прецедентне право) що склалося після норманского завоювання загальне для всієї Англії право, яка була створена королівськими суднами і спочатку протиставлялося місцевому звичайному праву. Воно грунтувалося не так на законі, а загальних принципах справедливості і розуму, здоровим глуздом. Юридичній базою загального права є прецедент.

24. Характерні риси конституцій першого етапу конституційного розвитку.

25. Характерні риси конституцій прийнятих з 1918 – 1939рр.

26. Основні риси і особливості конституцій, прийнятих після другої світової війни в зарубіжних країнах.

27. Структура конституцій в зарубіжних країнах.

Говорити про структуру конституції можна лише тоді, коли це стосується кодифікованих конституцій. Умовно в них виділяють преамбулу, основну та заключну частини, перехідні й додаткові положення.

Преамбула (лат. preambulus— той, що передує) — це вступна частина конституції. У ній, звичайно, викладені завдання, які стоять перед країною, історичні умови прийняття конституції, проголошуються основні принципи, покладені в основу конституційного матеріалу, інколи декларуються права і свободи. Преамбула може бути надзвичайно короткою (Конституція Республіки Вірменії 1995 р.), великого (Конституція Японії 1947 р.) або ж відсутньою зовсім (Конституція Греції 1975 р.). Усі преамбули мають ідеологічну спрямованість, містять ідеологічні настанови. Загальновизнано, що положення преамбули не є правовими нормами, за винятком тих, які проголошують права і свободи.

Основна частина конституції закріплює права і свободи громадян, основи суспільного ладу, організацію влади, управління і суду згідно з принципом поділу влади, а також організацію території держави.

У заключних, перехідних і додаткових положеннях встановлюється порядок набрання конституцією чинності, визначаються терміни видання законів, до яких відсилає конституція (органічні закони), містяться норми тлумачення, зазначаються винятки із загальних правил тощо.

Більшість із діючих зарубіжних конституцій розвинутих держав було прийнято демократичним шляхом. Одним з таких способів є підготовка і прийняття конституції установчими зборами. Установчі збори — це виборний орган, який створюється з єдиною метою — підготувати і прийняти конституцію. Після виконання цього завдання збори розпускаються. Зрозуміло, що за такої мети до установчих зборів обираються фахівці з конституційного та інших галузей права, досвідчені політики тощо. Конституції, прийняті установчими зборами, характеризуються професіоналізмом підготовки та чіткістю структури і змісту; як правило, вони — найбільш демократичні. Після прийняття установчими зборами конституція може бути винесена на референдум. У такий спосіб були підготовлені і схвалені у ході референдуму Конституція Франції 1946 р., Конституція Італійської Республіки 1947 р. та ін.