170. Федеративний устрій Індії.

Індія є федеративною республікою, яка складається з 28 штатів та 7 територій. І штати, і території є адміністративними одиницями першого рівня, що, у свою чергу, поділяються на округи (дистрикти). Всього в Індії є понад 600 дистриктів.

Штати мають власні законодавчу та виконавчу владу. Губернатор штату назначається президентом Індії на 5-річний термін. Уряд штату, на чолі з прем'єр-міністром, формується губернатором з членів партії, що виграла вибори. Парламент, в залежності від штату, має одну або 2 палати. Нижня палата, може складатися з від 60 до 500 депутатів, які обираються в загальних виборах на 5 років. Депутати верхньої палати обираються на 6 років, причому, що 2 роки змінюється третина складу палати. Парламентам штатів підлягають всі питання, окрім зовнішньої політики, оборони, зовнішньої торгівлі та громадянства — ці питання є юрисдикцією федерального парламенту Індії.

Федеральними територіями керують представники центрального уряду Індії — комісари або адміністратори. В територіях діють федеральні закони, хоча деякі території мають парламент та уряд з обмеженими правами.

Штати Індії помітно розрізняються між собою. Найбільші з них за чисельністю населення є найбільшими адміністративними одиницями світу — з десяти найбільш густонаселених адміністративних одиниць світу п'ять — штати Індії. Території однорідніші, ніж штати — за площею вони не більше декількох тисяч км², а за чисельністю населення не перевищують 1,1 млн. жителів (виключення — столичний округ Делі, що налічує більше 16 млн. чоловік).

170. Місцеве самоврядування і управління Індії.

170. Основи конституційного права Китаю.

Конституційне право КНР як галузь національного права має певну низку особливостей. Перш за все, воно є галуззю соціалістичного права й пронизано відповідними ідеями. У конституційному праві відбилися всі основні концепції та постулати соціалістичного «конституціоналізму», керівна роль комуністичної партії, соціалістичне народовладдя, соціалістична законність, класова боротьба тощо. Цілі та завдання конституційно-правового регулювання визначаються перспективами будівництва соціалізму, сформульованими у Конституції 1982 р.

Для соціалістичного права характерна насиченість нормативних актів нормами-принципами, нормами-побажаннями, які створюють ідеалістичну картину гармонійного суспільства. Все це властиве й конституційному праву КНР.

Особливістю конституційного права є наявність актів, які мають експериментальний тимчасовий характер і видаються «у дослідному порядку». Причому такі акти видаються майже на всіх рівнях органів влади. Слід зазначити, що в КНР немає чіткої межі між правовим актом та політичною директивою. Положення неправового змісту зустрічаються в законах. Ще більшою мірою це характерно для постанов Постійного комітету та Державної Ради.

Головним джерелом державного права Китаю є Конституція 1982 р.

170. Конституція Китайської народної республіки 1982 р.

Конституція Китайської Народної Республіки - основний закон Китайської Народної Республіки. Після проголошення Китайської Народної Республіки (КНР) в 1949 році в країні чотири рази змінювалися Конституції. Попередні Конституції КНР приймалися в 1954, 1975 і в 1978 роках. Четверта, чинна Конституція КНР була прийнята в 1982 році.

Конституція КНР 1982 р. містить Передмова і 4 глави, мають 138 статей. Глави Основного закону країни: «Загальні положення» «Основні права та обов'язки громадян» «Державний устрій» «Державний прапор, Державний герб, столиця КНР».

Згідно з Конституцією КНР, всі громадяни рівні перед законом, і держава зобов'язана дотримуватися і захищати права людини. Кожному громадянину КНР конституційно гарантовані (гл. 2): права обирати і бути обраним; право на свободу слова, друку, зборів, створення товариств, походів і демонстрацій; свободу віросповідання; особисту свободу; повага людської гідності та особистому житті; недоторканність житла і законного приватного майна; право на працю; право на освіту та ін. Як конституційних обов'язків встановлюються (ст. 52-56): дотримання Конституції і законів; збереження державної таємниці; оберігання суспільної власності; охорона безпеки, честі та інтересів Батьківщини; Обов'язок платити податки та ін.