3.Поняття та предмет конституційного права зарубіжних країн

Конституційне право зарубіжних країн як наука - система теоретичних матеріалів, що узагальнює зарубіжний досвід розвитку науки КП та дослі­джує національне КП кожної держави, як основну галузь правової системи.

Предметом КПЗК (як навчальної дисципліни) - вивчення основ діючих конституцій зарубіжних країн та основ їх КП з точки зору:

загального погляду -узагальнюються найбільш характерні риси кон­ституцій усіх зарубіжних держав враховуючи схо­жість за змістом окремих інститутів права світової системи

особливого = аналізуються особливості відповідних національних констит. сис­тем, специфіка інститутів кон­ст.права, правового статусу особи, політичної систе­ми тощо

Тому Система курсу КПЗК складається з:

загальної частини – містить основи конституціоналізму (поняття та сут­ності конституцій, конституційно-правової основи суспільно­го ладу, конституційно-правового статусу людини та грома­дянина, форми правління, виборів і референдуму, системи вищих органів влади тощо)

особливої частини - аналіз конституційного права окремих держав

Наука КПЗК має:

політичний характер, оскільки об'єктом її дослідження є найважливіші по­літичні інститути (державна влада у сукупності з іншими: ста­тус особистості, виборчі системи тощо)

юридичний ха­рактер, тому що у переважній більшості об'єктом дослідження є система правових нормативних приписів конституцій і кон­ституційних законів тієї чи іншої держави.

4. Предмет і метод правового регулювання в конституційному праві зарубіжних країн

КП – провідна основоположна галузь права в зарубіжних країнах. Окрему галузь права виділяють за допомогою предмету та методу. поняття яких в різних країнах і різних вчених різне. Предмет змінюється в залежності від етапів зміни К або положень К.

Предмет КП – система суспільних відносини, що регулюються даною галуззю. = суспільні відносини, які утворюють основу устрою суспільства і держави та безпосередньо пов’язані із: = здійсненням публічної, в основному державної, влади, та = відносини між людиною, суспільством і державою, та =основоположні відносини, що визначають устрій держави і її функціонування.

Відносини можна розділити на 3 групи, що:

= безпосередньо пов’язані з економічною і політичною організацією суспільства

= виникають у процесі становлення і функціонування публічних, державних інститутів і відображають територіальну організацію держави (організацію і діяльність державного механізму, політико- і адміністративно-територіальний устрій держави)

= характеризують основи взаємозв’язків держави і особи

Метод правового регулювання – сукупність прийомів і способів правового впливу на суспільні відносини. У конституційному праві засновуються на владно-імперативних (авторитарних) засадах.

Методи: проголошення, підтвердження, зобов’язання, заборони, дозволу, конкретизації

Одна і таж ж норма може поєднувати декілька елементів. Наприклад: поєднання дозвільного і зобов’язуючого елементів у випадках встановлення компетенції органів.