Сутність контролінгу, історичні аспекти його становлення і розвитку.
Поняття контролінг походить від англійського “to control”, яке з економічного погляду означає управління, спостереження, контроль. Контролінг як система підтримки управлінських рішень був уперше запроваджений на підприємствах у США наприкінці XIX – на початку XX ст. Спочатку контролінг був сконцентрований переважно на фінансових питаннях (фінансовий контролінг) і розглядався виключно як функціональний блок фінансового менеджменту. З часом сфера компетенції контролера поширювалася на маркетинг, постачання, виробництво. В Європі контролінг активно почав упроваджуватися починаючи з 70-х років минулого століття. Сьогодні служби контролінгу функціонують практично на всіх великих та на більшості середніх підприємств.
Еволюція концепцій в практиці контролінгу:
1. Реєстраційна концепція (виникла на початку 20-го сторіччя й активно розвивалася до 30-х років).
2. Обліково-аналітична концепція (її виникнення в значній мірі пов’язане з економічною кризою 30-х років).
3. Концепція внутрішньофірмової інтеграції (формувалася у 70-ті роки одночасно з розвитком інтегрованих автоматизованих систем планування виробництва, розвиток бюджетування).
4. Координаційно-навігаційна концепція (почала своє активне становлення наприкінці 80-х на початку 90-х років, KPI).
5. Концепція стратегічної навігації (лише формується і широкого застосування не отримала) - постановка й вирішення задач інформаційно-аналітичної підтримки стратегічного менеджменту
6. Концепція контролінгу, спрямована на оптимізацію інтересів зацікавлених осіб в рамках концепції Corporate Governance (перебуває в стадії становлення)
Трактування цілей та сутності контролінгу різними економічними школами.
Серед представників різних наукових шкіл немає єдності щодо трактування цілей, сутності та функцій контролінгу. Проблема в тому, що одне й те ж визначення окремими авторами трактується по-різному, один і той самий функціональний інструментарій позначається різними термінами. Аналіз американських і німецьких видань дає змогу зробити висновок, що комплекс функцій, спрямованих на інформаційну підтримку менеджменту (відповідно, фінансового менеджменту) підприємства різним авторами позначається як «контролінг», «управлінський облік» або «управлінський контроль».
Представники німецької економічної школи (Вебер, Кюппер, Хан, Хорвач, Штайнле) під поняттям «контролінг» здебільшого розуміють систему координації планування та контролю або інформаційної підтримки менеджменту. У німецькомовній професійно орієнтованій літературі, присвячений контролінгу, терміни «управлінський облік» та «управлінський контроль» вживаються досить рідко, переважно як синоніми при характеристиці процесу обліку та аналізу доходів і витрат.
Найбільш авторитетними представниками американської школи контролінгу вважаються Ентоні, Хілтон, Каплан, Хорнгрен. На відміну від німецьких колег, вони у своїх працях оперують здебільшого поняттями «управлінський облік» та «управлінський контроль». Як синонім до зазначених термінів інколи вживаються також поняття «контролінг». Ентоні та Янг відстоюють позицію, за якою інформаційне забезпечення менеджменту, планування та контроль є компетенцією управлінського обліку. Інший підхід, сформульований Хорнгреном, полягає в тому, що управлінський облік є складовою системи управлінського контролю.
Заслуговує уваги концепція організації контролінгу, яка є поширеною в Японії. Характерні для контролінгу завдання на японських підприємствах виконує відділ планування. Контролінг сконцентрований на розробленні стратегії, стратегічному плануванні та бюджетуванні. Отже, домінантою в японській концепції контролінгу є планування.
Кожен із наведених методологічних підходів до організації контролінгу є певною мірою виправданим для ментальних та соціально-економічних умов діяльності підприємств у США, Європі чи Японії. Ураховуючи особливості організації фінансів підприємств в Україні, управлінського, податкового та фінансового обліку для вітчизняних суб’єктів господарювання виправданою є модель контролінгу, сфокусована на вирішенні проблеми координації, транспарентності та інтеграції різних ділянок фінансово-економічної діяльності та управління нею. На українських підприємствах на фінансовий контролінг покладаються здебільшого такі завдання:
стратегічне та оперативне планування;
складання управлінських звітів (для керівництва, ради директорів, акціонерів);
аналіз та розроблення пропозицій із вдосконалення процедур фінансових операцій, систем управлінського та бухгалтерського обліку, з підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових та трудових ресурсів, калькулювання цін і тарифів, поліпшення розрахунково-платіжної дисципліни;
налагодження систем внутрішнього контролю й управління ризиками;
методична підтримка менеджменту з питань оцінки ризиків, здійснення фінансових операцій та регламентів обліку;
оптимізація оподаткування та податкове планування.
Отже фінансовий контролінг – система інформаційного забезпечення координації всіх підсистем управління, що передбачає використання методів та процедур з бюджетування, стратегічного планування, управлінського обліку, фінансової діагностики, інвестор-рілейшнз, управління ризиками та внутрішнього контролю, які в сукупності зорієнтовані на підвищення ефективності фінансово-економічних рішень і збільшення вартості компанії.